Поняття та еволюція змісту державного суверенітету.

Суб’єкти державного суверенітету.

Коли ми вивчали основи конституційного ладу України, то звертали увагу на те, однією із конституційних характеристик України (однією із засад конституційного ладу України) виступає положення статті 1 Конституції України «Україна - суверенна і незалежна держава». Тоді ми торкнулись лише найбільш загальних ознак даного явища. Сьогодні ми поговоримо про ці речі пов’язані з поняття «суверенітет» детальніше.

Слово «суверенітет» французького походження що буквально означає «незалежність». В свою чергу у сучасну французьку мову воно прийшло з латинської де буквально означало «правитель», «володар», «той, що має найвищу владу і є нікому непідвладний». Синонімом слова «суверенітет» сьогодні може виступати слово «незалежність».

В конституційному праві, в державному праві коли говорять про суверенітет, то може іти мова про три поняття:

1) національний суверенітет;

2) народний суверенітет;

3) державний суверенітет (суверенітет держави).

 

Кожне з цих понять має свою дефініцію, свої якісь особливості. Але, оскільки предметом нашої сьогоднішньої розмови «Україна - суверенна держава», ми зупинимося на власне явищі «суверенітету держави»(державного суверенітету, суверенної держави).

Суверенітет держави - є надзвичайно складна суспільно-політична і юридична категорія, яка пройшла свій досить не простий шлях розвитку. Цей шлях умовно можна поділити на три етапи (періоди):

n період «королівського суверенітету»;

n період поєднання «королівського суверенітету» і «народного суверенітету»

n період «народного суверенітету»

n період сучасного розуміння «народного (державного) суверенітету»

 

Ідеї суверенітету сформульован0і політичними мислителями, філософами, юристами на при кінці середніх віків відіграли важливу роль в ідеологічному і юридичному обґрунтуванні абсолютизму. Макіавеллі, Боден, Боссює, Гуго Гроцій, Гоббс та інші, не дивлячись на окремі розбіжності у своїх підходах до даної проблематики, в загальному сформулювали поло ження "королівського суверенітету" та виробили декілька загальних поглядів (для того часу) на проблему суверенітету, а саме:

n визначення суверенітету обов'язковим атрибутом держави;

n ототожнення поняття суверенітету і носія суверенітету;

n визнання короля носієм абсолютного суверенітету;

n визнання необмеженості, нероздільності, невідчуженості і постійності обов'язковими властивостями суверенітету.

В ході історичного розвитку доктрини суверенітету наповнювались з настанням нових епох новим змістом. На зміну теорії "королівського суверенітету" приходить теорія "поєднання королівського суверенітету і суверенітету народу ", пізніше - теорія " народного суверенітету ".Появляються праці Спінози, Локка, Монтеск'є, Жан-Жака Руссо, серед яких чільне місце посідають положення Жан-Жака Руссо про невідчуженість, неподільність і постійність суверенітету народу (т.з. "три властивості суверенітету народу").

Ідеї суверенітету закріплюються в конституційних актах періоду буржуазних революцій з підсиленням окремих сторін в залежності від конкретних історичних обставин (нерозривність зв'язку внутрішнього і зовнішнього боку суверенітету, утвердження верховенства в середині країни і зовнішньої політичної незалежності від колишньої метрополії - в актах американської революції; роль суверенітету в гострій класовій боротьбі - в актах французької революції).

 

У цілому на поч. ХХ-го століття в правничій науці виробилось сучасне поняття "суверенності, суверенної держави " і визначалось як " повнота влади, незалежність держави від іноземних держав чи міжнародних утворень, що виявляється у праві вільно вирішувати свої зовнішні і внутрішні справи без стороннього втручання"

Сьогодні під поняттям державний суверенітет (суверенітет держави), розуміють політико-правове явище, яке сьогодні полягає в незалежності держави, т.б. праві за власним розсудом вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без порушення прав інших держав, принципів і норм міжнародного права.

 

Українська нація, реалізувавши своє невід’ємне право на самовизначення утворила Українську державу.

Влада в цій державі належить українському народові - громадянам України всіх національностей ( положення преамбули Конституції).

Український народ - відповідно до ч.2 ст.5 Конституції України - є носієм суверенітету.

Будь-які інші соціальні спільності, будучи учасниками певних конституційно-правових відносин, суб’єктами права державного суверенітету не являються.

 

Політико-правове оформлення України - як суверенної держави.

Україна, як будь-яка суверенна держава, пройшла свій шлях свого політико-правового оформлення, власне як держави суверенної і незалежної. Основними етапами цього шляху є:

1. прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року (як переддень відновлення державної незалежності);

2. прийняття Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року

3. міжнародно-правове визнання України - як суверенної держави 1991-92 роки

4. розбудова національно-державних структур в 1991-92 роках:

n створення власних Збройних Сил України;

n створення силових правоохоронних структур (МВС, Прокуратура, Служба Безпеки, Національна гвардія)

n реорганізація органів державної влади та створення необхідних для суверенної держави державно-правових інститутів (Інститут Президента, Конституційний Суд, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, тощо)

n створення національної дипломатичної і консульської служби

5) створення 1991-93 роках національної системи законодавства

6) прийняття 28 червня 1996 року Конституції України

7) введення національної грошової одиниці - гривні

8) реорганізація виборчої системи України на засадах змішаної мажоритарно-пропорційної системи.

 

Кожен із цих етапів вніс безперечно свою лепту у процес завершення політико-правового оформлення України як суверенної держави. Про кожен з цих етапів можна багато говорити, окреслювати певні часові рамки, робити якісь підсумки і т.д.

 

Основні форми реалізації та державно-правові ознаки

Суверенітету України.

Суверенітет держави реалізується через правомочність держави, в першу чергу через її суверенні права.

Формами здійснення суверенітету держави вважаються:

n територіальне верховенство держави

n громадянство держави

n власна система правового регулювання суспільних відносин.

 

Своє зовнішнє вираження державний суверенітет, а значить і суверенна держава, знаходить в різних атрибутах держави (атрибутах державності) - т.б. суттєвих і необхідних ознаках держави або її властивостях виражених у матеріально відчутних формах.

Множина елементів поняття "державні атрибути" досить широка. Умовно їх можна поділити за чотирма (чисто теоретичними, первинними) ознаками держави: територією, податками, публічною владою і наявністю права. А саме, це:

n територія держави, державні кордони, прикордонна і митна служба, столиця, власна система адміністративно-територіального поділу, назва держави, державна мова і т.д.;

n податкова система держави, національна грошова одиниця, власний Національний) банк,тощо;

n система органів державної влади і самоврядування з обов'язковою наявністю як реальних явищ: парламенту, уряду, вищих судових структур, армії, поліції, державної печатки, державних прапора, герба та гімну, девізу держави тощо;

n власна правова система, Конституція, закони, підзаконні акти.

 

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

Однією з ознак сучасної держави є наявність в неї своїх державного герба, державного прапора та державного гімну. Саме, ця група атрибутів державності займає особливе місце у характеристиці держави - як суверенного явища. За названою групою явищ (державним гербом, державним прапором та державним гімном) сьогодні в конституційному праві чітко закріпилось поняття " державні символи", "державна символіка". Дане поняття однозначно вживається як на сторінках наукових чи науково-популярних праць, так і в нормативних актах, в тому числі і в Конституції України (ст.20 Основного Закону).

В основі поня ть "державні символи","державна символіка", лежить слово грецького походження - "symvolen ", яке початково означало "... умовний знак для членів таємного угрупування в стародавній Греції", пізніше набуло розуміння "...умовного (речового, графічного,звукового) знака, що означає певне поняття, ідею" [1]. Символіка - відповідно сукупність символів, вираз ідей чи почуттів умовними знаками (символами).

Під державними символами розуміють закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети,) чи звукові вираження, які в лаконічній формі виражають одну або декілька ідей політичного чи історичного характеру та символізують суверенітет держави.

Основними ознаками (характерними рисами) державних символів є:

n здатність знака в лаконічній (т.б. відносно витриманій, логічно побудованій) формі виражати одну або декілька ідей історичного чи політичного характеру

n офіційність закріплення даних знаків законодавстві країни в результаті чого вони стають загальнообов'язковими, а недотримання правових положень про них тягне за собою юридичну відповідальність

n наявність зв'язку державних символів з державним суверенітетом,який є основою їх становлення і розвитку

Близьким до поняття "державні символи " по своєму політико-правовому змісту є поняття "національні символи". В сучасній демократичній як правило унітарній) державі національні символи не можуть бути іншими як державні.

 

Систему державних символів України, відповідно до ст.20 Конституції України складає три елементи:

n Державний прапор України

n Державний герб України

n Державний гімн України

Кожен з них має свої особливості, виконує свої функції, але всі разом вони є державними символами України, і виконують своє основне завдання - символізують Україну - як суверенну і незалежну державу.

 

Сутність державних символів певним чином розкривається, також і через їх функції, під якими слід розуміти основні напрямки їхньої дії, що розкривають соціальну сутність і призначення цих символів а також основні шляхи впливу останніх на державу і суспільство.

У практичному житті державна символіка, виконує декілька основних функцій

n представницьку або репрезентаційну (взаємовідносини з іноземними державами: рівень "держава-держава")

n політичну (рівень "держава-громадянин"),

n ідеологічну (в тому числі і виховну, рівень "держава-особа")

n соціальну (рівень "громадянин - суспільство").

Один і той державний символ у різних випадках може виконувати різні функції. Піднятий Державний прапор над посольством (амбасадою) країни за кордоном або на своїй території під час проведення офіційної зустрічі, міжнародної наради і т.д. виконує представницьку, репрезентаційну функцію, а піднятий над будинком місцевої державної адміністрації, політичну функцію і вказує (підтверджує), на розміщення органу влади чи представника державної виконавчої влади і т.д,

Після відновлення державної незалежності в 1991 році, в Україні розпочався процес становлення нової системи конституційно-правового регулювання державних символів. Його початком став Указ Президії Верховної Ради України від 15 січня 1992 року "Про Державний гімн" України, яким ".. .затверджено музичну редакцію "Державного гімну України", автором якої є М.М.Вербицький" (відома в народі мелодія Національного гімну "Ще не вмерла Україна"). Даним Указом Президії Верховної Ради запроваджено повсюдне виконання Державного гімну України з 16 січня 1992 року.

28 січня 1992 року Постановою Верховної Ради України "Про Державний прапор України "... затверджено Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище з двох горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини -2:3"

19 лютого 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову "Про Державний герб України ", якою ТРИЗУБ запроваджено "...як Малий герб України, вважаючи його головним елементом Великого герба України"[2]. В окремому Додатку до Постанови Верховної Ради України "Про Державний герб України" визначено кольорове та схематичне зображення ТРИЗУБА як Малого герба України.

28 червня 1996 року, приймаючи Конституцію України, Верховна Рада України фактично підтвердила попередні акти, і на конституційному рівні закріпила як державні символи - національну символіку України.

Стаття 20 Конституції України говорить:

Державний Прапор України - стяг iз двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього i жовтого кольорiв.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Вiйська Запорiзького законом,

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гiмн України - нацiональний гiмн на музику М. Вербицького).

 

Опис державних символiв України, слова Державного гімну України, та порядок використання державних символів встановлюються законом, що приймається не менш як дома третинами вiд конституцiйного складу Верховної Ради України (т.б. не менше 300 народ.депутатів, оскільки (450:3)х2=150х2=300)

 

Що стосується порядку використання державних символів, то в даному випадку, відповідно до ст.3 Закону "Про правонаступництво України" ("...акти ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, ухваленим після проголошення незалежності України"), чинними є норми Положення про Державний прапор Української РСР та положення про Державний герб Української РСР.,

Відповідно, зображення Державного герба України обов'язково розміщується:

1) на будинках:

n Верховної Ради України,

n Адміністрації Президента України

n Кабінету Міністрів України

n міністерств і державних комітетів України, інших підвідомчих кабінету Міністрів України органів

n Конституційного Суду України

n Верховного Суду України та інших судів України

n місцевих державних адміністрацій

n дипломатичних представництв і консульських установ України, тощо

2) у залах де проводяться

n сесії Верховної Ради України

n засідання Кабінету Міністрів України

n в залах судових засідань Конституційного Суду України, Верховного Суду України та інших судів України

n в приміщеннях урочистих реєстрацій народжень і шлюбів:

3) на печатках та бланках документів

n Президента України

n Верховної Ради України

n Кабінету Міністрів України

n міністерств та державних комітетів України,

n Адміністрації Президента України;

n Конституційного Суду України, Верховного Суду України та інших судів України

n місцевих державних адміністрацій

n державних нотаріальних контор, а також підприємств, установ і організацій, яким право розміщення зображення герба на печатках і бланках документів надавалось законодавством України;

4) на офіційних видання Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, конституційного та Верховного Судів України;

5) на паспортах громадян України.

 

Для Державного прапору України обов'язкове підняття встановлюється:

n на будинках де проходять сесії Верховної Ради України або сесії місцевих Рад (на весь період сесії)

n на будинках Адміністрації Президента України (постійно);

n на будинку Кабінету Міністрів України (постійно);

n на будинках місцевих державних адміністрацій (постійно);

n на будинках виконавчих комітетів місцевих Рад (постійно);

n на будинках міністерств, державних комітетів і відомств, інших державних і громадських органів Української РСР, підприємств і організацій, а також на жилих будинках у визначених законодавством святкові дні;

n на будинках і засобах пересування дипломатичних представництв і консульських установ України (постійно);

n на морських суднах, суднах внутрішнього плавання та інших засобах пересування, де як офіційні особи знаходяться дипломатичні представники і консули України (за згодою зазначених осіб);

n як кормовий прапор на суднах, зареєстрованих в встановленому порядку;

 

Для Державного гімну Української РСР, обов'язкове виконання встановлено:

n на початку і по закінченню всеукраїнського радіомовлення - щоденно.

n при відкритті і закритті урочистих засідань з нагоди Державних свят

n при офіційних зустрічах глав іноземних держав та інших офіційних осіб.

n після приведення до присяги Президента України, судів Конституційного Суду України, народних депутатів

n при відкриті сесії Верховної Ради України, тощо.