Історія українських конституцій

Взявши за основу відому схему періодизації загальної історії України проф.Аркадія Жуковського, можемо розглянути історію української конституції як єдність наступних періодів.

Період перший: Козацька доба (середина 17 ст. - кінець 18 ст)

Період другий: Доба національного відродження (кінець 18 ст, - 1917 р)

Період третій: Доба державного відродження (1917-1923 рр.)

Період четвертій: Доба тоталітарних режимів або

Радянськадоба (1920/39 - 1991рр.)

Період п’ятий: Доба новітньої української держави або

Новітній період розвитку української конституції

(1991- 1997 рр.)

Отже, перший період, - Козацька доба.

Даний період в часових рамках починається серединою 17 століття, а саме закінченням визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького (1656 рік) - коли фактично було створено козацько-гетьманську державу: державу яка вже не була подібно до своїх сусідів феодальних держав; державу. яка містила в своїй сутності дух нового часу - часу вільних громадян (т.б. зародки буржуазного ладу). Даний період закінчується 1764-98 роками - часом повної ліквідації автономії України в складі Російської імперії.

Період «Козацької доби» - це насамперед період зародження української конституційно-правової думки. Вона (українська конституційно-правова думка) не виникає буквально на пустому місці. Фундамент, основу її було закладено у у правовій культурі українського народу. Правові акти періоду Київської Руси та пізніших часів (насамперед мова іде про - Руську Правду і Литовські статути) - заклали досить міцну основу для появи в середині 17 століття перших українських документів конституційно-правового характеру. Цей, період який є дуже подібним до періодів виникнення перших конституцій взазалі (про особливості виникнення конституцій ми говорили на попередній лекції) характеризується появою політико-правових документів в яких закріплювалося завоюювання свободи і державності. До таких документів належать:

n Зборівський договір 1649 рік (назва походить від місця укладення - місто Зборів теперішньої Тернопільської області);

n Статті Богдана Хмельницького 1654 рік;

n Гадяцький трактат 1658 рік (назва походить від місця укладення документу - місто Гадяч теперішньої Полтавськоїобласті)

Але найважливішим документом цього періоду є власне перша українська Конституція - Конституція 1710 року, яка є більше відома широкому загалу як Конституція Пилипа Орлика.

5 квітня 1710 року в м.Бендерах (теперішня територія Республіки Молдова) було укладено і затверджено договір між тодішнім гетьманом Пилипом Орликом Військом Запорізьким та представниками українського суспільства про подальший устрій держави, систему державних органів. Їх взаємозв’язок правове положення особи, статус окремих соціальних інститутів тощо. Іншими словами шляхом укладення угоди - було принято Конституцію держви. Офіційна назва цього документу звучить так -

" ПРАВОВИЙ УКЛАД ТА КОНСТИТУЦІЇ ВІДНОСНО ПРАВ І ВОЛЬНОСТЕЙ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО, укладеного між ясновельможним паном ПИЛИПОМ ОРЛИКОМ новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким, схвалені обома сторонами і скріплені найяснішим гетьманом на вільних виборах урочистою присягою року Божого 1710 квітня п'ятого дня у Бендерах".

Структура Конституції 1710 року::

n приамбула;

n 16 параграфів-

n текст присяги Гетьмана України - як глави держави.

Найважливіші положення Конституції 1710 року:

n даний документ передбачав створення незалежної Української держави в межах етнографічної національної території (державні кордони України описували територію визнану як територію Української (Козацької) держави Зборівською угодою 1649 року);

n відновлення Автокефалії української православної церкви (т.б. відновлення незалежності від Московської патріархії і визнання підпорядкованості тільки Візантійському патріарху). Українсеке православвя пропонувалося визнати панівною (державою) релігією;

n встановлення мирних стосунків з Кримом та очищення української території від російських форецій (іншими словами - закладення конституційних засад зовнішньої політики;

n визначення засад функціонування системи державних органів. За положеннями даної Когнституції - це мала бути держава, в якій державнавлада (до певної міри) мала б будуватись за принципом її поділу назаконодавчу, виконавчу і судову.

Законодавча влада - Генеральна Рада

Членами Генеральної Ради мали бути полоковники, старшини, сотники, генеральні радники від усіх полків (мається на увазі полки - як адміністративно-територіальні а не військові одиниці) представнники Війська Запорізького.

Ця представницька установа мала збиратися три рази на рік,

1) на Різдво Христове;

2) на Свято Великоднє (Пасху);

3) на Покрову (18 жовтня)

Право скликати Генеральну Раду в будь-який час мав гентьман України.

 

Виконавча влада - Гетьман та його уряд

Судова влада - Генеральний Суд

n положення про те, що дана держава визнає право українських міст насамоврядування,

n положення про те, Українська Держава повинна мати характер соціальної держави ( звільнення від податків вдів та сиріт; тощо)

. В підготовці проекту Конституції 1710 року, окрім безпосередньо гетьмана Пилипа Орлика, брали також участь Андрій Войнаровський, Григорій Герцик, Кость Гордієнко та інші відомі представники як військових, так і духовних та світських кіл тогочасного українського суспільства. Ця Конституція після свого прийняття діяла декілька років на Правобережній Україні (до 1714 року).

Наступний період в історії української конституції - це

Доба національного відродження.

Часові рамки цього періоду:

початок періоду - кінець 18 століття час ліквідації російськими царями гетьманщини на Україні, а також час входження земель Західної України до складу Австрійської імперії;

закінчення- розпад внаслідок Першої Світової війни Російської та Австро-Угорської монархій.

Даний період в часовому вимірі досить тривалим. Відповідно існує відмінність у його початках (кінець 18 століття) і в його закінченні (поч. 20 століття). Крім того, не одинаковими були умови розвитку українського суспільства в Австрійській монархії і Російській імперії. Якщо в Австрійській монархії після революції 1848 року почалася трасформація в стророну конституційної монархії, і українці фактично починаючи з 1867 року разом з усіма австрійськими громадянами користувалися благами конституційної монархії, то на інаншій території України (в складі Російської імперії) - не тільки не було політичних зрушень в бік створення конституційної держави, а й гнобились українська культура, мова та жорстоко присікалась будь-яка думка про українську державність взагалі.

Однак, саме в цей час і в Україні «австрійській», і в Україні «російській» ідуть процеси національного відродження. Нечисельна українська інтелегенція шукає звязки з народом, твориться національна культура, відроджується мова, шукаються шляхи виходу (як еволюційні так і революційні) з бездержавного становища українського народу.

Саме ці умови (в першу чергу бездержавнне існування) обумовили характер цього періоду розвитку української конституціійно-правової думки - як період пошуку варіанту виходу із тої ситуації.

 

Цей період розвитку української конституційно-правової думки найяскравіше представлений наступними конституціійними проектами:

n "Начерком Конституції Республіки " Григорія Андруського (1848-50 рр.)

n "Вольный Союз - Вільна Спілка " (1884 р.) Михайла Драгаманова.

n "Основний Закон Самостійної України " (1905 р.) Миколи Міхновського

n Конституційний проект Михайла Грушевського (викладдений в його статті "Конституційне питання і українство в Росії", 1905 р.).

 

Доба державного відродження

В часових рамках - це всього декілька років. Однак значення цього періоду в історії розвитку української Конституції є неоціненим.

Початком цього періоду - є 1917 рік час появи Української Центральної Ради, як перед день Української Народної Республіки. Закінчується даний 1923 роком - часом юридичної ліквідації ЗУНР.

Цей період - це період практичного конституційного-правового будівництва двох українських держав - Української Народної Республіки та Зіахідно-Україїнської Народної Республіки

Найважливіші конституційно-правові акти Української Народної Республіки:

n Чотири Універсали Центральної Ради (особливо Третій - Універсал про створення У.Н.Р. та Четвертій - Універсал про її вихід з Російської федерації)

n Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) - 29 квітня 1918 року

n закони УНР про державні символи, про громадянство, про націнально-персональну автономію і т.д.,

 

Серед найважливиших конститційно-правових актів Західно-Української Народної Республіки варто пригадати:

n Відозва Української Національної Ради (Львів, 1листопада 1918 року) - документ про створення Західно-Української Держави,

n Тимчасовий основний закон ЗУНР (13 листопада 1918 року)

n законодавство ЗУНР про вибори, про державну мову, про організацію діяльності органів державної влади і т.д.

 

Особливе місце в історії української конституції відведено документу, відомому під назвою АКТ ЗЛУКИ (19 січня 1919року) - Договір про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину ддержаву.

Для всіх конституційно-правових документів цієї доби характерним є наступне:

1) Україна самостійна незалежна держава;

2) Україна демократична держава республіканською формою правління;;

3) Україна держава яка будує свою владу за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову владу;

4) Україна визнає місцеве самоврядування;

5) Україна визнає і гарантує права і свободи людини,

6) Україна гарантує вільний розвиток національним меншинам

 

Серед творців українського конституційного законодавства 1917-1920 рр.:

n Михайло Грушевський;

n Симон Петлюра

n Володимир Винниченко

n Кость Ллевицький

n Евген Перушевич та інші

Українська конституційно-правова думка того періоду збагатилася цілим рядом проектів Конституцій. Найбільш помітні,

n конституційний проект Юліана Романчука «Основи державного устрою Галицької Республіки» (1918р.)

n Конс. проект проф.Львівського університету С.Дністряснського «Устрій Галицької Держави» (1918р.)

n проект Конституції У.Н.Р. професора Київського університету Отто Ейхельмана (1920 р.);

n проект Конституції У.Н.Р. доктора Степана Барана (1920 р.)

n проект Конституції З.У.Н.Р. Станіслава Дністрянського (1920 р.)

n конституційний проект Теодота Галіпа «Основні права та обов’язки українських громадян» (1920 р.)

Певним чином у роках випадають з даного періоду два документи, які мають пряме відношення до історії української коонституції (хоч по своєму духу, своїй сутності вони нналежать дл доби «Державного відродження»):

n Тимчасова Конституція Карпатської України. - березнь 1939 року:

n документи Головної Визвольної Ради 40-50 років. Зокрема Тимчасовий Устрій УГВР 1944 р.)

 

Наступний період історії української конститції - це

Радянська доба (доба тоталітарного режиму)

Сам факт виділення в історії конститууційно-правової думки України цього періоду є спірним і не однозначним. В цьому плані можна виділити два підходи:

1) такий період є, або іншими словами - радянські конституції є частиною загальної історії конститційно-правових доктрин в Україні;

2) такого періоду не має і те що називалось конституціями УРСР не має відношення до історії конститууційно-правової думки України.

Притримуючись першого варіанту, можна зазаначити:

Часові рамки цього періоду - 1919 рік (від часу першої Конституції УРСР) до 1991 року (часу розвалу СРСР)

За період існування Радянського Союзу і в його складі Української РСР. Остання - Укр.РСР мала чотири конституції:

перша - 1919 року;

Друга - 1929 року

Третя - 1937 року

четверття - 1978 року.

Для Конституцій Української РСР як і для всіх інших радянських конституцій (союзних чи республіканських) характерними є наступне;

n декларатвиність (не реальність більшості положень)

n засилля комуністичної іделогії (керівна роль компартії тощо)

n несприйняття характрних для конституцій взагалі більшості політико-правових інститутів. А саме: розподілу влади; місцевого самоврядування; парламентаризму; приватної власності і т.д.