Конституційні обов’язки громадян України

Конституційні обов’язки громадян України - ці обов’язки які передбачені Основним Законом держави. До них відносяться:

n обов’язок батьків утримувати дiтей до їх повнолiття

( ст.51 Конституції України)

n обов’язок повнолiтнiх дiтей про своїх непрацездатних батькiв

(ст.51 Конституції України)

n обов’язок захищати Вiтчизну ( ст.65 Конституції України)

n обов’язок захищати незалежность та територiальну цiлiсность України ( ст.65 Конституції України)

n

n обов’язок шанувати державних символiв Украни( ст.65 Конституції України)

n обов’язок не заподiювати шкоду природi, вiдшкодовувати завданi їй збитки ( ст.66 Конституції України)

n обов’язок не заподiювати шкоду культурнiй спадщинi, вiдшкодовувати завданi їй збитки. ( ст.66 Конституції України

n обов’язок сплачувати податки i збори в порядку i розмiрах, встановлених законом.( ст.67 Конституції України). Відповідно до цього обов’язку усi громадяни щорiчно подають до податкових iнспекцiй за мiсцем проживання декларацiї про свiй майновий стан та доходи за минулий рiк.

n обов’язок неухильно додержуватися Конституцiї України та законiвУкраїни ( ст.68 Конституції України)

 

n обов’язок не посягати на права i свободи, честь i гiднiсть iнших людей( ст.68 Конституції України)

.

Положення статей Конституції України, в яких закріплені конституційні (основні) обов’язки громадян України мають забезпечений механізм реалізації при допомозі норм, як конституційного, так і цивільного, адміністративного та кримінального права. Окремі із цих положень деталізуються в інших нормативно-правових актах.

Дуже близьким і до певної межі похідним від конституційного обов’язку захисту Вітчизни, іі територіальної цілісності і незалежності є загальний військовий обов’язок.

Зміст і сутність загальний військовий обов’язку викладено в окремому ЗаконіУкраїни «Про загальний військовийобов’язок і військову службу». З цим законом до певної межі треба ознайомитись і Вам. Ми ж звернемо тільки до його окремих положень.

Загальний військовий обов’язок вклчає:

n підготовку громадян до військової служби

n приписку до призовних ділльниць

n призов на військову службу

n проходження військової або альтернативної служби

n виконання військогового обов’язку в запасі

n дотримання правил війського обліку

 

Види війської служби:

n строкова військова служба

n військова служба за контрактом

Призову громадян на строкову військову службу у мирний чвс підлягають особи які відповідають наступним имогам:

n громадяни України

n здатні до військової за станом здоров’я

n він не молодше 18 років (на час відправлення у військову частину)

Відстрочка від призову на строкову військову службу надається громадянам за рішенням районної (міської) призовної комісії:

n за сімейними обставинами,

n за станом здоров'я,

n для продовження навчання,

n у зв'язку з депутатською діяльністю.

n відстрочка надається також призовникам-вчителям з вищою педагогічною освітою на весь період їх роботи в сільській школі.

 

Від призову звільняються також громадяни, які закінчили курс навчання в навчальних закладах органів внутрішніх справ і продовжують службу в системі Міністерства внутрішніх справ України.

 

Особливості правового статусу іноземців в Україні

 

Основи правовго положення іноземців в Україні закладено в положення Конституції України та ряді Законів України, зокрема в Законах України «Про правовий статус іноземців» та в Законі Україїни «Про біженців».

 

Так, стаття 26 Конституції України говорить, що «іноземцi та особи без громадянства, що перебувають в Українi на законних пiдставах, користуються тими самими правами i свободами, а також несуть такi самi обов'язки, як i громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцiєю, законами чи мiжнародними договорами України.

Iноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом».

 

Відповідно, дані конституцйіні положення є продовжені і деталізовані на рівні аконів України.

Основні положення, які визначають статус іноземців в Україні:

1) до категорії «Іноземці» належать:

а) іноземні громадяни - особи, які належать до громадянства іноземних

держав і не є громадянами України,

б) особи без громадянства - особи, які не належать до громадянства

будь-якої держави.

2) Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, іншимизаконами України, а також міжнародними договорами України.

3) Іноземці є рівними перед законом незалежно від походження,

соціального і майнового стану, расової та національної належності,

статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших

обставин.

4) Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні

5) Іноземці зобов'язані поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

 

Права та обов’язки ноземців в Україні та їх особливості в порівнянні з праовим положенням громадян України:

n право на інвестиційну та підприємницьку діяльність

n право на трудову діяльніст

n право на відпочинок

n право на охорону здоров'я (як правило на компенсаціній основі - за виключенням тих іноземців, що постійно проживають в Україні)

n право на соціальний захист (з певними особливостями - час роботи в Україні, місце праці і т.д .)

n право на житло (на компенсаційній основі, а також врахховуючи ту обставину, що особи які не є громадянами України - не мають права приваної власності на землю в Україні)

n право на освіту (здебільшого на компенсаційній основі)

n право на користування досягненнями культури

n право на участь в об'єднаннях громадян (окрім членства в політичних артіях)

n право на свободу совісті

n права у шлюбних і сімейних відносинах (на загальних підставах)

n сплачувати встановлені податки і збори (Іноземці обкладаються податками і зборами відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.)

n іноземці не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах.

n на іноземців не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України.

n іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.

 

За порушення іноземцями встановленого порядку перебування в Україні ( тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України, до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.):

1) іноземцю, який порушує законодавство України, якщо ці

порушення не передбачають адміністративної або кримінальної

відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін

Перебування в Україні.

Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця відпали підстави для його подальшого перебування в Україні. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця в Україні приймається органами внутрішніх справ.

2) іноземця може бути видворено за межі України за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України, якщо:

n його дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

n це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

n він грубо порушив законодавство про правовий статус іноземців.

 

Іноземець зобов'язаний покинути територію України у термін, зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухиляються від виїзду, підлягають з санкції прокурора затриманню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін, необхідний для видворення.

Видворення іноземців здійснюється органами внутрішніх справ.

 

Відповідно до чинного законодавства, іноземям може бути надано статус «біженця».

 

Біженець - це іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, національності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань вимушений залишити територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань та щодо якого в порядку та за умов, визначених законодавством, прийнято рішення про надання йому статусу біженця.

Статус біженця не надаєтьс я особі:

n за якою компетентними органами влади держави, де вона проживає, визнаються і забезпечуються права та обов'язки, пов'язані з громадянством цієї держави;

n щодо якої встановлено, що вона вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено в міжнародному праві;

n яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття на її територію;

яка до прибуття в Україну перебувала в державі, де вона могла в установленому порядку отримати притулок чи оформити статус біженця.

 

Питання про надання і позбавлення статусу біженця вирішують в межах своєї компетенції органи міграційної служби Міністерства України у справах національностей та міграції в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

 

Особа, яка подала заяву про надання статусу біженця, має право на:

n тимчасове працевлаштування чи навчання

n медичну допомогу і соціально-побутові послуги;

n користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення до вирішення питання про надання статусу біженця, але на строк не більше трьох місяців;

n вільне сповідування своєї релігії

 

Особа, яка подала заяву про надання статусу біженця, зобов'язана:

n подати до відповідного органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання про надання статусу біженця;

n при одержанні направлення органу міграційної служби відбути до визначеного місця тимчасового проживання і у триденний строк зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ;

n дотримуватися встановленого чинним законодавством порядку перебування на території України;

n проходити медичний огляд за вимогою органів охорони здоров'я.

 

Рішення про надання статусу біженця приймається органами міграційної служби в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не пізніше одного місяця з дня подачі заяви.

У разі відмови в наданні статусу біженця за підставами орган міграційної служби повідомляє про це особу, яка подала заяву

Рішення про відмову в наданні статусу біженця може бути оскаржено в тижневий строк до Міністерства України у справах національностей та міграції

 

Статус біженця надається на три місяці відповідним органом міграційної служби, і за його рішенням цей строк може бути продовжено.

 

Статус біженця втрачається, якщо особа

1) добровільно знову скористалася захистом держави, громадянином якої вона є, або країни постійного проживання;

2) набула нового громадянства та користується захистом держави свого нового громадянства;

3) засуджена до позбавлення волі за вироком суду України, що набрав законної сили.

4) втратила підстави, за яких вона набула статусу біженця;

5) набула статусу біженця внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів

 

Права біженця:

n вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, установлених для іноземців;

n рацю за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців;

n охорону здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України;

n одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

n користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання;

n навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців;

n користування надбанням культури;

n свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів;

n недоторканність особи, житла, охорону законом особистого

життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень;

n судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових та немайнових прав;

n вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень).

Обов'язки біженця:

n дотримувати Конституції та законів України, виконувати рішення і розпорядження органів державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування;

n виконувати законні вимоги державних органів і службових осіб.

 

Тема: «Конституційно-правові основи державно-територіального

Устрою України».

1. Поняття державно-територіального устрою України. Принципи територіальної організації України.

2. Державна територія України: поняття, основні етапи формування, склад. Конституційно-правовий статус Державного кордону України.

3. Адміністративно-територіальний поділ України: поняття, система, перспективи розвитку.

4. Конституційно-правовий статус столиці України.

5. Особливості статусу інших територій та адміністративно-територіальних одиниць України.

Ст.2 Конститції України визначає Україну - як унітарну державу.

З курсу загальної теорії держави Ви знаєте, держави за формою державного устрою (т.б. за системою поділу держави на окремі складові територіальні частини та характеристикою владних взаємовідносин між територіальними одиницями і державою вцілому) поділяються на:

n унітарні;

n федеративні

n конфедеративні

 

Для унітарної держави характерним є:

n єдина Конституція, норми якого чинні на всій території держави без виключення

n єдиний законтворчий орган

n єдина система органів виконавчої влади

n єдина судова система

n єдине громадянство

n єдина правова система

n територія унітарної держави поділяється на складові частини (адміністративно-територіальні частини) які не мають жодних ознак державності (суверенності)

n у зовнішніх зносинах така держава виступає тільки як єдине ціле (іншими словами - жодна її частина не може бути учасником цих зносин)

 

Сучасна унітарна держава буває двох видів:

1) унітарна централізована

2) унітарна децентралізована

Унітарна централізована держава характеризується:

n одержавленням місцевого життя (всеможливвим регулюванням місцевого життя державними приписами)

n підпорядкуванням органів місцевого самоврядування органам державної виконавчої влади на місцях

Сучасна унітарна децентралізована держава характеризується насамперед існуваням на місцях трьох елементної системи:

n органів місцевого самоврядування

n місцевих органів державної виконавчої влади

n органів регіонального амоврядування.

 

Всі ці три елементи утворюють своєрідну «місцеву ситему публічних відносин», взаємодіють між собою. При цьому кожен виконує свої функції і завдання:

n органи місцевого самоврядування представляють інтереси населених пунктів (інтереси територіальних громад)

n органи регіонального самоврядуваня - інтереси населення певних територій (районів, областей)

n органи державної виконавчої влади - інтереси держави в даному регіоні (загальнодержавні, загальнонаціональні інтереси)

Взаємовідносини цих «трьох елементів» перебувають під захистом суду.

 

За загальною характеристикою, сучасна Українська держава є децентралізованою унітарною державою з автономним утворенням

Поняття територіального устрою держави є дуже близьким до вище

згаданого поняття державного устрою

Питання про територіальний устрій - це питання про те, як організована територія тої чи іншої держави, з яких частин вона складається і яким є правое положення як території вцілому, так і її окремих складових.

Поняття територіального устрою

Територіальній устрій України - це обумовлена соціальними, економічними, національно-етнічними, історичними, географічними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини - адміністративно-територіальні одиниці.

Територіальний устрій України, відповідно до Конституції, грунтується на засадах:

n цілісності та єдності державної території

n поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади

n збалансованості соціально-економічного розвитку населених пунктів та регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

 

При здійсненні державної політики у сфері територіального устрою повинні враховуватись також:

1) кількість та національний склад населення,

2) оптимальне розміщення продуктивних сил,

3) наявність умов і можливостей для надання населенню соціально-культурних і побутових послуг,

4) необхідність наближення органів державної влади до населення,

5) забезпечення належного функціонування місцевого самоврядування.