Становлення та розвиток науки державного та конституційного

Права в Україні. Визначні вчені-конституціоналісти, які працювали

На Україні.

Наука державного права в Україні, пізніше конституційного права має свою історії яка нараховує загалом понад дві сотні років. Свій початок вона бере від заснування в Україні перших університетів, а в них - юридичних факультетів (де зрозуміло, в рамкам пануючих докрин тих чи інших політичних режимів, - студденти вивчали державне право, чи близькі до державного права інші юридичні дисципліни, а отже - викладачі готували відповідні навчальні курси, складали навчальні програми і т.д.).

Першим юридичним факультетом на території сучасної України був юридичний факультет Львівського університету. Свій початок юридичний факультет Львівського університету за прийнятою на сьогодні офіційною доктриною бере від 20 січня 1661 року - часу коли польським королем Яном Казиміром було підписано диплом про надання Львівській Єзуїтській колегії(школі) було надано «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тогочасних універститетських дисциплін. Тому, у складі цього навчального закладу було створено чотири факультети - філософський, юридичний, медичний та теологічний. Однак до рівня справжнього університету

Львівська Єзуїтська колегія так і не «доросла», оскільки очевидно одного королівського диплому в цьому процесії виявилось за мало. Ни схильні більше до думки, що справжній університет у Львові починається з жовтня 1784 року -

коли за наказом австрійського імператора Йосифа ІІ було проведено реорганізацію Львівського університету на взірець тогочасних західноєвропейських університетів - питання організації навчання, навчальних програм, управління університетом і т.д.

Декілька слів про наслідки розбіжностей дат - «1661р.» і «1784р.

а) «1661 р». - як аргумент «польськості» університету і Львова;

б) про три імені університету: імператора Йосифа ІІ (австр.період);

Яна Казиміра (1919-1939рр);

Івана Франка - з 1940 року.

в) Про три головні корпуси університету:

перший (старий) - який згорів у революцію 1848 року (на цьому місці стоїть будинок офіцерів);

другий копрус (з 1851 по 1919 рік) - нині там геологічний і білологічний факультети

(перед тим - будинок єзуїтьського інтернату, пізніше - казарми, поруч костел Св.Миколая)

третій корпус (сьогоднішній) з 1920 року- будинок Галицького краєвого сейму

 

Другим по часу юридичним факкультетом на території України став юридичний факультет Харківськиого університету, який засновано в 1805 році. Відсамого початку в його складі існувало відділення «моральних та політичних наук», - пізніше пертворене в юридичний факультет.

Третім по часу іде юридичний факультет Київського університету ім.Св.Володимира (сьогодні Київський університет ім. Т.Шевченка), який було засновано в 1834 році, а вже з наступного 1835 року - в його складі почав повноцінного фуекціонувати юроидичний факультет.

У 1865 році було відкрито Одеський (Новоросійський) університет, а в

1875 році Чернівецький університет ім. астрійського імператора Франца Йосипа, - і поочинаючи з тих самих років в цих університетах працюють юридичні факультети.

З появою університетів, з відкриттям у них юридичних факультетів - умовно звичайно, - можна говорити про початки науки державного права в Україні. Хоч, має право на існування, як на наш погляд і думка про те, що початки цієї науки можна шукати і не в університецьких стінах, а наприклад в державотворій діяльності, зокрема видних державних діячів - тих же Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, чи навіть діячів раніших історичних епох. Хоч, останнє, видається нам досить проблематичним.

У своєму розвитку, наука державного, пізніше конституційного права в Україні об’єктивно пройшла декілька епатів (періодів). Умовно, як на наш погляд, основними такими періодами бачаться:

1. Період до першої Світової війни (до 1914 року);

2. Період зародження національної науки констиуційного права України та її розвитку за межами України (в діаспорі) (1917-1991 рр.)

3. Період тоталітарного радянського державного права (1917/39-1991рр.)

4. Новітній період розвитку науки (після 1991 року)

Для кожнього із виділених періодів є свої характерні ознаки, свої особливості, які обумовлені насамперед рядом об’єктивних на те причин.

Перший період - Період до першої Світової війни, період тривалістю майже понад сто років. В цей час українські землі перебувають у складі двох імперій - Російської і Австро-Угорської. Зрозуміло, що на юридичних факультетах університетів «австрійської» України - Львівському і Чернівецькому, і «російської» України - Харківському, Київському і Новоросійському, - готують насамперед державних службовців своїх політичних режимів. Так, само як і зрозумілим є те, що науці державного права панують відповідні політичні доктрини, які обгрунтовують російське самодержавіє, чи пізніше в Австрії - її модель конституційної монархії. Однак суспільний розвиток зупинити не можливо, і навіть в тодішній науці державного права, теорії держави ідей свій розвиток, на який має вплив загальний розвиток держановго права у Європі.

Серед відомих вчених в галузі теорії держави, держвного права, історії державного права які працювали в ті роки на Україні і залишили помітний слід в історії розвитку державного права, варто пригадати наступних вчених:

проф.Івана Даниловича (1787-1843 р.) - першого декана юридичного факультету Київського університету, дослідника Литовських статутів, відкритого прихильника ідеї рівності всіх людей перед законом; проф.Михайло Володимирського-Буданова (1838-1916 рр.), автора трьохтомної «Хрестоматії з історії руського права» (в т.ч. і державного права); проф.Отто Ейхельмана (1854-1943 рр.) та проф.Богдана Кістяківського (1868-1920р) (Київський університет);

проф.Д.(?) Каченовського (1827-1872рр.) і проф.Миколу Палієнка (1869-1937 рр.) (Харківський університе) ;

проф.Федора Леонтовича (1833-1911 рр.)(Новоросійський університет);

проф. Євгена Ерліха (1862-1922 рр .) ( Чернівецький університет): - спеціаліста загалом із римського права, але одного із основоположників соціологічного напрямку у правовій науці, вченого відомого свїми семінарами «живого права», - все це мало і свій вплив в загальному на розвиток науки державного права.

Трохи детальніше про Проф.Богдана Кістяківського:

син Олександра Кістяківського проф.Київського університету (спеціаліста в галузі кримінального права). Його мати - Олександра по маминій лінії походила з родини Чубинських (Павло Чубинський приходився бабці Б..Кістяківського двоюрідним братом. Перебували Кістяківські і в родинних стосунках із Володимиром Антоновичем. Українофільський дух родини кістяківських, знайомсто Б.Кістяквського ще в студенстські роки з Іваном Франком та Михайлом Павликом безперечно зробили свій вплив на його подальшу долю. Його аретовували, виключали з університету і т.д; він починав навчання у Київському університеті, а потім змушений був навчатись - у Харкові, Тарту, і пізніше - у Берліні. Там у Берлінському університеті він слухає лекції блискучого державознавця проф.Георга Єллінекка, знайомиться з Максом Вебером (згодом відомим філософом), там же він здобуває ступень доктора права. Працював у Мосуві і Ярославлів, і тільки на початку 1917 року - отримав запрошення до праці у Київському університеті як професор державного права. Проф.Кістяківський відстоював ідею побудови праввової держави, закладення конституційних основ державного устрою, розглядав правову державу як явище не розривне від держави демократичної. З найвідоміших робіт: «Права людини і громадянина» (1905р.), «Держава правова і соціалістична» (1906 р.), «Право як соціальне явище»(М.1916) та інші,

Другий період у розвитку науки державного (констиуційного) права - це Період зародження національної науки констиуційного права України та її розвитку за межами України (в діаспорі) (1917-1991 рр.)

Умовно даний перод можна поділити на дві частини: а) державне будівництво УНР-ЗУНР і б) розвитку науки за межами України.

В першій частині, враховуючи реальний стан перебігу політичних подій в Україні та фактичний стан війни із зовнішніми аргесорами (більшовицькою Росією і Польщею), йдеться в основному про працю на проектами українських конституцій та створенням чинного конституційно-правового законодавства. Тому, серед акивних учасників цього процесу ми зустрічаємо і не тільки відомих на той час вчених-правників, спеціалістів з державного та конституційного права (як то вище згаданих професорів О.Ейхельмана і Б.Кістякського), а й інших вчених історика - Михайла Грушевського (1866-1934 рр.), правника-цивіліста Станіслава Дністрянського (1870-1935), адвокатів - Андрія Лівіцького (1879-1954рр.), Костя Левицького (1859-1941 рр.), Євгена Петрушевича (1863-1940рр), Степана Барана (1979-1953рр) та інших.

Детальніше, їхній доробок ми розглянемо на інших лекціях, зокрема на тій, яка буде присвячена розвитку конститційно-правових докттрин в Україні.

Після знищення українських держав - УНР і ЗУНР значна частина українських вчених-правників опинилась на еміграції. У звязку з тим, що на українських землях (в університетах на території України) неможливо було продовжувати навчання українським студентам (в Чернівцях університет було ромунізовано, у Львові - фактично недопускалося до університету українців а створений Український Таємний університет припинив своє існнування, в той же самий час - на Радянській Україні університети були просто закриті), - виникла ідея створеня університетів і інших вищих шкіл за межами України.

На початку 20-тих років було створено ряд вищих навчальних закладів за межами України - Український Вільний університет, Українська Господарська академія, Український педагогічний інститут ім.Драгоманова. Найбільший слід серед них залиший, існуючий ще і сьогодні Український Вільний університет.

Він був створений у 1921 році у Відні, з 1922 по 1945 рік він знаходився у Празі, з 1945 року по сьогоднішній день - у Мюнхені. В його стінах працювало багато відомих українських вчених-правників які без сумніву збагатили національну науку конституційного права. Це такі імена, як вище згадані професори Станіслав Дністрянський і Отто Ейхельман, проф.Володимир Старосольський, проф.Михайло Лозинський, проф.Олександр Юрченко, проф.Василь Орлецький, проф.Юрій Панейко та інші.

Наступний період - це Період тоталітарного радянського державного права (1917/39-1991рр.). Це чи не один із найсуперечливих епатів розвитку державного права. Він в часових рамках охоплює фактично - час існування Радянського Союзу, тому його інша назва - «радянський період». Першим, чим «відзначився» новий політичний режим - це закритття старих університетів, а відповіно іїхніх юридичних факультетів. Натомність створювались Інститути народного господарства. На цьому місці варто пригадати, що київський університет було віновлено тільки в 1933 році, а його юридичний факультет - у 1937 році; в Харрківському університеті він так і не відновлювався, а було створено юрридичний факультт в ІНГ, пізніше видлений в окремий Інститут радянського будівницва і права, згодом Всеукраїнський комуністичний Інститут радянського будівницва і права, ще згодом - у Харківський юридичний інститут (нині - Національна юридична академія ім.Ярослава Мудрого); в Одесі - подібно до ситуації у Харкові (тільки періодично) існував юридичний факультет в ІНГ, а в складі університету факультет було відновлено на постійно аж в 1960 році.

Разом з тим, не правильним було б стверджувати, що в цей час не розвивалась наука державного права. Були вчені, працювали наукові інститути, кафедри на ридчних факультетах, писались монаграфії, захищались дисертації і т.д. На розвиток науки радянського державого права мали значний вплив роботи таких відомих вчених як І.П.Трайніна, І.Д.Левіна, О.І.Лєпьошкіна, І.П.Ільїнського, Г.В.Барабашева, Б.В.Щетініна, В.С.Основіна та інших. В різні часи на Україні в цей період працюали ряд вчених, які залишили свій слід в науці радянського державного права. У нас у Львівському університеті варто пригадати акі імена, як проф.Петро Недбайло (1906-1974рр.), доценти Степан Базилевич (1898-1987рр.) та Констянтин Феденюк

У Києві - юридичний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, Українська Академія внутрішніх справ, Інститут держави і права ім..Корецького Національної Акаддемії Наук України, Інститут законодавства Верховної Ради України: У Харкові - Українська національна академія ім.Ярослава Мудрого, Університет МВД України; В Одесі - Юридичний інститут Юридична Академія і юридичний факультет Одеського державного університету ім,Мечнікова; у Львові - юридичний факультет Львівського державного університету ім.Івана Франка та Львівський Інститут внутрішніх справ.

Серед сучасних українських вчених-конституціоналістів варто звернути увагу на роботи проф.Леоніда Юзькова (помер в 1995 році), проф. Володимира Шаповала, проф. Юрія Тодики, проф. Марка Орзіха, проф.Віктора Погорілка, проф.Лідії Кривенко та інших.

Декілька слів про проф. Леоніда Петровича Юзькова.

Л.П.Юзьков народився в 1938 році у селі Новоселиця Полонського р-ну Хмельницької області в сеянській родині, випусник юридичного факультету київського університету ім.Т.Г.Шевченка, працював на різних посадах - як викладач радянського державного права; він був головував у комісіях, які готувавали проект Декларації про державний суверенітет України, перший проект конституції України (липень 1992 року), його подальші редакції, проект Закону України «Про Коонституційний Суд Укаїни», був його першим Головою. З останніх робіт - концептуальні статті про фактичну і юридичну конституцію, про конституційні закони, про систему органів державної виконавчої влади тощо.