Набуття громадянства України

Загальна теорія конституційного права знає два основних шляхи набуття громадянства:

n ФІЛІАЦІЯ (від латинського слова FILIUS-філіус;

n НАТУРАЛІЗАЦІЯ

 

ФІЛІАЦІЯ - в перекладі з латинського мови (FILIUS -філіус) буквально означає «син»; в ширшому розумінні зв’язок, наступність, розвиток чого-небудь як наступність - т.б. діє формула «від батька до сина». Державно-правовому розумінні, - ФІЛІАЦІЯ - це набуття громадянства за народженням.

ФІЛІАЦІЯ ( як набуття громадянства за народженням) може мати місце на основі двох засад (двох принципів):

1) за принципом крові;

2) за принципом грунту (території, землі)

Сутність принципу крові полягає в тому, що всі особи народженні від громадян тої чи іншої держави,- автоматично набувають громадянства своїх батьків. Наприклад, особи народженні від громадян Іспанії, - стають іспанськими громадянами.

 

Сутність принципу території (грунту, землі) полягає в тому, що діти народжені на території певної держави - автоматично (незалежно від громадянства своїх батьків) стають громадянами даної держави (держави якій належить ця територія)

НАТУРАЛІЗАЦІЯ -це набуття права громадянства чужої держави.

В українському законодавстві при вирішенні питання набуття громадянства використано, поєднано обидва відомі шляхи набуття громадянства: філіацію і натуралізацію. При цьому при використанні філіації як порядку набуття громадянства України, можна відслідкувати використання обидвох принципів: і принципу крові і принципу грунту (території, землі)

Громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до гр-ва України;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім'ю патронажного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв’язку з перебуванням у гр-ві України одного або обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

1)Регламентуючи набуття гр-ва за народженням, закон встановлює, що новонароджена дитина стає гр-м України у випадках:

- батьки або один з них є громадянами України;

- батьки - особи без гр-ва, що постійно проживають на території України;

- батьки – іноземці, які постійно проживають на території України, а дитина не набула гр-ва жодного з батьків;

- батьки – іноземець та особа без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набули за народженням гр-ва того з батьків, який є іноземцем;

- одному з батьків надано статус біженця на території України;

- обоє батьків дитини – невідомі.

Особа, яка має право на набуття гр-ва за народженням є гр-м України з моменту

народження;

2) набуття гр-ва України за територіальним походженням: особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповно рідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991р. на території, яка стала територією України, або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та неповно рідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу УНР, ЗУНР, Української держави, Закарпатської України, УРСР і є особою без гр-ва або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне гр-во, та подала заяву про набуття гр-ва України, а також її неповнолітні діти реєструються гр-ми України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов’язання припинити гр-во всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов’язання припинити іноземне гр.-во подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного гр-ва

Зобов'язання припинити іноземне гр-во – це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття гр.-ва України він припинить гр.-во іншої держави або гр.-во інших держав і протягом 2 років з моменту набуття ним гр.-ва України подасть документи про припинення гр.-ва іншої держави або держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Декларація про відмову від іноземного гр-ва – документ, в якому іноземець, яким взяв зобов’язання припинити іноземне гр.-во і в кого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного гр.-ва, засвідчує свою відмову від гр.-ва іншої держав;

3) прийняття до гр-ва України: іноземець або особа без гр-ва можуть бути за їх клопотанням прийняті до гр-ва України.

Умовами прийняття до гр-ва України є:

а) визнання і дотримання Конституції та законів України;

б) подання декларації про відсутність іноземного гр – ва (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства;

в) безперервне проживання на законних підставах на території України

протягом 5 років (проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон не перевищує 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів);

Умова безперервного проживання на законних підставах на території України не поширюється на осіб, які перебувають у шлюбі з громадянами України понад 2 роки та постійно проживають в Україні, а також на осіб, шлюб яких з громадянами України (понад 2 років) припинився внаслідок смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з гр.-м України не застосовується до іноземців і осіб без гр-ва, яким було надано дозвіл на імміграцію. Для осіб, яким надано статус біженця чи притулку в Україні – 3 роки з моменту надання їх такого статусу, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без гр.-ва – на три роки з моменту вїзду в Україну;

г) отримання дозволу на імміграцію (крім біженців і тих, яким надано право притулку);

д) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому

для спілкування (не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади – глухі, сліпі, німі):

е) наявність законних джерел існування (з/п, стипендія, пенсія, прибуток

від заняття підприємницькою діяльністю, аліменти, соціальні виплати).

Положення передбачені пунктами в – е не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

 

До гр-ва України не приймається особа, яка:

- вчинила злочини проти людства чи масовий геноцид;

- засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

- вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Датою набуття гр-ва є дата видання Указу Президента України;

 

4) поновлення у гр-ві України: особа, яка після припинення гр-ва України не набула іноземного гр-ва і подала заяву про поновлення у гр-ві України, реєструється гр-м України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном;

5) набуття гр-ва України внаслідок усиновлення: дитина, яка є іноземцем або особою без гр-ва і яку усиновлюють гр-ни України або подружжя, один з якого є гр-м України, стає гр-м України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном;

6) набуття гр-ва України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім'ю патронажного вихователя. Дитина, яка є іноземцем чи особою без гр-ва і над якою встановлено опіку чи піклування гр-на України, стає гр-м України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування;

7) набуття гр-ва України особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки гр-на України: іноземець або особа без гр-ва, які проживають на законних підставах в Україні, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку гр-на України, набувають гр-во України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки;

8) набуття гр-ва України дитиною у зв’язку з перебуванням у гр-ві України її батьків чи одного з них: дитина, яка є іноземцем або особою без гр-ва, один з батьків якої є гр-м України, реєструється гр-м України за клопотанням того з батьків, який є гр-м України;

9) набуття гр-ва України дитиною внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства: у разі встановлення батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без гр-ва, а батьком визнається гр-н України, дитина незалежно від місця її народження та проживання стає гр-м України з моменту народження.

Набуття гр-ва України дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою, а до 14 років – за заявою законних представників. Законні представники – батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов’язки опікунів і піклувальників.

 

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) на підставах, передбачених міжнародними договорами України.

1) Громадянин України, який є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з гр-ва України (разом з батьком можливий вихід і дитини). Вихід з гр-ва допускається, якщо особа набула гр-ва іншої держави або отримала документ про те, що гр-н України набуде гр-ва іншої держави, якщо вийде з гр-ва України. Вихід дітей віком від 14 до 18 років з гр-ва України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Вихід з гр-ва України не допускається:

- гр-на в Україні притягнуто як обвинуваченого у кримінальній справі;

- щодо цього гр-на є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

2) Втрата гр-ва (підстави):

а) добровільне набуття гр-м України гр-ва іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям гр-ва іншої держави вважаються всі випадки, коли гр-н України для набуття гр-ва іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, гр-во якої набуто. Не вважається добровільним набуттям іншого гр-ва такі випадки:

- одночасне набуття дитиною за народженням гр-ва України та гр-ва іншої держави чи держав;

- набуття дитиною, яка є гр-м україни, гр-ва своїх усиновителів внаслідок усиновлення її іноземцями;

- автоматичне набуття гр-м України іншого гр-ва внаслідок одруження з іноземцем;

- автоматичне набуття гр-м України, який досяг повноліття, іншого гр-ва внаслідок застосування законодавства про гр-во іноземної держави, якщо такий гр-н України не отримав документ, що підтверджує у нього гр-во іншої держави;

б) набуття особою гр.-ва України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

в) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до зак-ва цієї держави не є загальним військовим обов’язком чи альтернативною службою.

Положення пунктів а і в не застосовуються, якщо внаслідок цього гр.-н України стане особою без гр-ва. Гр-н України, який подав заяву про вихід з гр.-ва України або щодо якого оформляється втрата гр-ва, до видання Указу Президента України користується всіма правами і несе всі обов’язки гр-на України.

У вирішенні питання гр-ва Президент України:

1) приймає рішення і видає укази про прийняття до гр-ва та припинення гр-ва

України;

2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань гр-ва та виконання прийнятих рішень;

3) затверджує Положення про Комісію при Президенті України з питань гр-ва, яка є дорадчим органом і готує пропозиції Президентові України.

Певні повноваження щодо питань гр-ва мають:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань гр-ва (МВС);

- міністерство закордонних справ, його дипломатичні представництва та консульські установи.

 

Тема: «Конституційні права, свободи та обов’язки людини

І громадянина в Україні».

1. Поняття, особливості основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні.

2. Класифікація основних прав і свобод людини і громадянина.

3. Особисті права і свободи та конституційні гарантії їх реалізації. Конституційно-правова характеристика:

а) права на життя та на повагу своєї гідності;

б) права на особисте життя та на недоторканість житла;

в) свободи світогляду і віросповідання;

г) інших прав і свобод даної групи.

4. Політичні права і свободи та конституційні гарантії їх реалізації. а) права на участь в управлінні державними справами, участі у референдумах та виборах;

а) права на об'єднання в політичні партії та громадські організації;

б) свободи думки і слова;

в) права на індивідуальні та колективні скарги скарги;

г) інших прав і свобод даної групи.

5. Економічні, екологічні, культурні та інші права і свободи та конституційні гарантії їх реалізації. Конституційно-правова характеристика:

а) права на працю, підприємницьку діяльність, власність, відпочинок та страйк;

б) права на охорону здоров'я та безпечне навколишнє середовище:

в) права на соціальний захист;

г) права на житло та освіту;

д) інших прав і свобод даної групи.

6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.

Права, свободи та обов’язки громадян України разом в єдності творять те що називається правовим положенням або статусом особи. Як складові частини даного поняття (статусу особи) права, свободи і обов’язки громадян перебувають в певному взаємозв’язку між собою. Вони - всі конституційні права, свободи і обов’язки громадян, не являють собою якесь хаотичне нагромадження. Вони будучи тісно між собою переплетиними - творять єдину систему прав, свобод та обов’язків громадян. Іншими словами, права, свободи та обов’язки громадян - елементами єдиного механізму, де конкретне право чи свобода подібно до трибика виконує свою конкретну функцію. А всі разом, - вони приводять у рух цілий агрегат під назвою «Конституційні права, свободи та обов’язки громадянина.

В науці конституційного права вироблені різні підходи щодо класифікації прав і свобод. Найбільш пошириним був і залишається поділ конституційних прав і свобод на три групи

1. політичні права та свободи.

2. особисті прав та свобод

3. соціально-економічні права та свободи

При характеристиці правового статусу громадянина, ми також будемо притримуватись цього усталеного поділу прав і свобод громадян. Отже перша група - це група політичних прав та свобод громадян України

Політичні права та свободи - це можливості людини брати участь у державному та громадському житті, впливати на діяльність різноманітних державних органів, органів місцевого самоврядування, політичних партій та інших об’єднань громадян політичного спрямування.