Соціально-економічні та культурні права громадян України

Соціально-економічні права громадян України - це закріплені в Конституції України та інших законодавчих актах можливості громадян України брати участь у сфері матеріального виробництва та розподілу матеріальних благ. Вони є основою економічної самостійності людини, а також визначають загальні умови її соціального життя. Водночас саме здійснення цих гарантій дає змогу характеризувати державу як соціальну, тобто таку, яка забезпечує достатньо високий рівень життя для своїх громадян. Здійснення у державі економічних, соціальних і культурних прав і свобод служить однією з важливих підстав вважати таку державу справді демократичною.

До системи економічних, соціальних і культурних прав Конституція України відносить:

· право кожного володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);

· право на підприємницьку діяльність (ст. 42);

· право на працю (ст. 43);

· право на страйк для захисту своїх економічних та соціальних
інтересів (ст. 44);

· право на відпочинок (ст. 45);

· право на соціальний захист (ст. 46);

· право на житло (ст. 47);

· право на достатній життєвий рівень (ст. 48);

· право на охорону здоров'я (ст. 49);

· право на забезпечення життя й здоров'я довкілля (ст. 50);

· гарантування ґрунтованого на вільній згоді шлюбу, захисту материнства, дитинства й сім'ї (ст. 51—52);

· право на освіту (ст. 53);

· гарантування свободи творчої діяльності (ст. 54).

Право на працю - одне з основних соціально-економічних прав громадян України. Воно полягає у можливості одержання суспільне необхідної роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості. Відповідно до Конституції України: “Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”. Людина може займатися будь-яким видом трудової діяльності, а може не брати в ній участі, оскільки Конституція забороняє використання примусової праці. Заборона примусової праці не поширюється на умови військової або альтернативної (невійськової) служби, працю, що пов'язана з виконанням судового вироку або необхідна з надзвичайних умов. Особливу увагу Закон приділяє умовам праці жінок і неповнолітніх. Конституція і чинне законодавство гарантують громадянам захист від незаконного звільнення, вимагають своєчасної сплати винагороди за працю. Право на працю громадяни реалізують шляхом укладання трудового договору з підприємствами, установами, організаціями.

Право на освіту - одне з конституційних соціально-економічних прав, що забезпечується розгалуженою мережею навчально-виховних закладів. Конституція передбачає обов'язковість загальної середньої освіти, існування розвинутої системи навчальних закладів різного рівня, що діють на державних і комунальних засадах. Держава зобов'язана забезпечити доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої та професійно-технічної освіти. Передбачається також надання державних стипендій та різних пільг учням і студентам.

Що стосується умов одержання освіти представниками національних меншин, що мешкають в Україні, то Конституція надає їм можливість навчатися рідною мовою в державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Конституційні гарантії захисту прав людини

Практична цінність прав полягає в їх можливості реального здійснення повноважень, які виходять із змісту того або іншого конкретного права. Реальність прав забезпечується за допомогою гарантій, тобто засобів, способів та умов, спираючись на які суб'єкт досягає повного й безперешкодного здійснення своїх прав. Гарантії прав поділяються на політичні, економічні, правові та інші.

Політичні гарантії прав - це сукупність політичних факторів суспільного і державного життя (політична система суспільства, плюралізм та гласність у здійсненні політичного життя, тощо), що забезпечують повну і безперешкодну їх, реалізацію.

Економічні гарантії прав - це сукупність економічних факторів (матеріальні багатства суспільства, ринкова економіка, досконала система економічних відносин тощо), які сприяють повній реалізації прав.

Юридичні гарантії прав - це сукупність тих правових інститутів, що забезпечують можливість реалізації прав, а також захищають та охороняють їх від будь-яких обмежень і порушень.

Конституційні гарантії здійснення прав людини закріпленні в ст. 55, 56, 57, 59, 64 Конституції України.

Право на судовий захист (ст. 55) є дійовою гарантією здійснення прав і свобод, яка існує в усіх демократичних державах. Підставою для судового оскарження можуть бути як протизаконні дії (у тому числі й акти), так і бездіяльність державних і самоврядних органів, а також їх посадових і службових осіб.

Конституція України надає кожному громадянинові право будь-яким не забороненим законом засобом захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. 56) має на увазі випадки, коли шкода завдана людині органами державної влади чи місцевого самоврядування їх посадовими та службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Ця шкода може бути заподіяна незаконними рішеннями, незаконними діями або бездіяльністю. Порядок відшкодування матеріальної або моральної шкоди регулюється цивільним та адміністративним законодавством. У випадку спору стосовно відшкодування негативних наслідків справу вирішує за позивом потерпілого суд.

Право громадянина на знання своїх прав і обов'язків (ст. 57) є важливою демократичною гарантією захисту прав і свобод людини в Україні. Держава зобов'язана поінформувати за допомогою існуючих засобів інформації всіх, кого стосуються ті чи інші правові приписи, про зміст останніх. Коли це буде зроблено, ніхто вже не зможе виправдовуватися незнанням Закону чи будь-якого іншого правового акта.

Право на правову допомогу (ст. 59) зведено до рівня конституційного врегулювання оскільки в правовій державі саме правовий захист, який має бути однаково доступним для кожного, є найбільш ефективним і справедливим засобом захисту прав і свобод люди.

Правовий захист може здійснюватися як тим, чиї права порушуються, так і обраним Ним захисником своїх прав. Особливу роль у правовому захисті громадян відіграють колегії адвокатів, які надають громадянам різні види правової допомоги.

Принцип необмеженості прав і свобод людини й громадянина (ст. 64) передбачає, що ніхто не має права на свій розсуд змінювати, а тим більше обмежувати права і свободи людини і громадянина, довільно без відповідної вказівки про те в Законі, встановлювати нові обов'язки. Слід спеціально зазначити, і це свідчить про демократичну спрямованість Конституції України, що в ній спеціально перелічені права і свободи людини й громадянина, які навіть за умов воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені. До кола цих прав і свобод людини належать: право на життя; право на звернення; право на житло тощо.

Захист прав людини органічно пов'язаний з конституційними гарантіями правосуддя в Україні. Саме правосуддя є найбільш демократичним і справедливим шляхом вирішення тих чи інших справ.

 

Громадянство України

 

Характерною ознакою держави є наявність інституту громадянства. Наявність громадянства має для особистості важливі правові наслідки. Діюча Конституція України розширила число норм, що регулюють громадянство України. Найбільш важливі з них віднесені до основ конституційного устрою. Конституція постановляє, що в Україні існує громадянство. Основа надання й припинення громадянства визначається законом.

Громадянство має в собі важливий елемент правового статусу особистості, воно - першооснова взаємовідносин людини й держави. Права, свободи й обов'язки людини безпосередньо залежать від приналежності до громадянства. В повному об'ємі вони належать тільки громадянам відповідної держави.

Громадянство - це стійкий правовий зв'язок людини і держави, що породжує взаємні права й обов'язки. Права громадянина пов'язані зі сферою відносин людини із суспільством, державою, її інституціями. Прикладом прав громадянина, встановлених Конституцією України, є право громадян України на: свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36); право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38); право на участь у проведенні зборів, мітингів і демонстрацій (ст. 39); право на соціальний захист (ст. 46) тощо.

Нині Конституція України (ст. 4) визначає, що в Україні існує єдине громадянство - лише громадянство України. Спеціальним законодавчим актом із питань громадянства є Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року та Закони України “Про біженців” від 21 червня 2001 року та “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року. Згідно Конституції України і даних Законів умовами набуття громадянства є:

· визнання та виконання Конституції й Законів України;

· не перебування в іноземному громадянстві;

· безперервне проживання на території України протягом останніх 5 років;

· володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

· наявність законних джерел існування.

Підстави для набуття громадянства:

· за народженням;

· за походженням;

· прийняття громадянства;

· відновлення в громадянстві;

· підстави, передбачені міжнародними договорами.

У світовій практиці більшість людей набувають громадянства за народженням шляхом філіації, але можливі випадки, коли людина набуває громадянства після народження шляхом натуралізації.

Установлено умови, необхідні для вступу до громадянства України іноземних громадян та осіб без громадянства:

—визнання та виконання Конституції України та Законів України;

· не перебування в іноземному громадянстві;

· безперервне проживання на території України на законних підставах протягом останніх 5 років;

· володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

· наявність законних джерел існування.

До громадянства України не приймаються особи, які:

· учинили злочин проти людства чи здійснювали геноцид;

· учинили злочин проти держави або тяжкі злочини проти особи;

· засуджені до позбавлення волі до зняття судимості;

—перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочин на території іншої держави.

Повноваження Президента України, які стосуються питань громадянства:

· приймає рішення про прийняття до громадянства;

· про припинення громадянства України;

· про надання притулку в Україні.

Утрата громадянства України:

· при добровільному набутті громадянства іншої держави;

· унаслідок вступу на військову службу, у службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади інших держав без згоди на це державних органів України;

· у випадку набуття громадянства України шляхом подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

· у разі непостановки на консульський облік протягом 7 років.

Підстави для припинення громадянства України:

· вихід із громадянства України;

· утрата громадянства України;

· підстави, передбачені міжнародними договорами.

Зафіксовано принципово важливі положення, що громадянство України зберігається у разі:

· одруження з особою, яка перебуває в іноземному громадянстві або з особою без громадянства, а також при розірванні такого шлюбу;

· зміни громадянства одним із подружжя;

· проживання або тимчасового перебування громадянина України за її межами.

Прийняття рішень із питань громадянства здійснюється у формі указів Президента України, а документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України. А для осіб віком до 16 років - свідоцтво про народження.

 

Висновок

Відповідно до Конституції України основне право громадянина – це його можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, установлених державою і закріплених у Конституції та інших нормативно-правових актах. Основний обов’язок громадянина – це встановлені Конституцією держави вид і міра його необхідної обов’язкової правової поведінки. Особисті гарантії – це власні можливості людини й громадянина. Щодо захисту його прав, свобод, законних інтересів і обов’язків.

Питання до семінарського заняття:

1. Охарактеризуйте інститут громадянства України.

2. Які підстави для набуття громадянства України?

3. Хто такі іноземні громадяни та особи без громадянства?

4. Кого не приймають до громадянства України?

5. Які повноваження Президента України, що стосується питань громадянства?

6. Які є підстави для припинення громадянства України?

7. Чим відрізняються поняття “людина” і “громадянин”?

8. Охарактеризуйте особисті права та свободи громадян.

9. Назвіть політичні права та свободи громадян.

10.Охарактеризуйте соціально-економічні та культурні права громадян.

11.Які є конституційні гарантії прав людини?

12.Які є конституційні обов’язки? Охарактеризуйте їх.

Література:

· Конституція України, 1996 р. – Розділ 2, 3.

6 Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р.

· Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 р.

7 Загальна декларація прав людини //Права людини: Міжнародні договори України. - К., 1992

8 Декларация прав национальностей Украины //Голос Украины - 1991.

9 Закон України “Про об’єднання громадян” від 16.06.1992 р. № 2460-ХІІ.

10 Закон України “Про біженців” від 21.06.2001 р. № 2557-ІІІ.

11 Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001 р. № 2235-ІІІ

12 Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4.02.1994 р. № 3929-ХІІ.

13 Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.1991 р. № 987-ХІІ.

14 Закон України “Про інформацію” від 2.10.1992 р. № 2657-XII.

15 Закон України “Про національний архівний фонд і архівні установи” від 24.12.1993 р. № 3814-ХІІ.

16 Закон України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004 р. № 1859-IV.

· Білоус А.О. Політичні об'єднання України - К., 1993.

· Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення - К., 1992.

17 Тодика Ю.Н., Римняк Н.А. Громадянство України, 1996.

18 Основи конституційного устрою України. Навчальний посібник. Під ред. М.К.Подберезського – Х., ТОВ”ЕДЕНА”, 2002. – 120 с.

19 Процевський О.В., Губа А.В., Литвинко Т.А. Основи конституційного права України: Навчальний посібник. – Х., ”Скорпіон”, 2000. – 40 с.

20 Правознавство: навч. Посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та ін.; під ред. В.В.Копейчикова 2-е вид., перероб та доп. – К.: Юрінком Інтер, 1999 р.

Тема 4. КОНСТИТУЦІЙНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИБОРІВ ТА