Підготовка та проведення виборів.

Згідно Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 року вибори організовують і проводять: Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, дільничні виборчі комісії.

Оголошення про початок виборчої кампанії здійснює Центральна виборча комісія відповідно до строків, визначених Конституцією та Законами України.

Чергові вибори відбуваються в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори призначаються відповідно до Конституції Президентом України і проводяться в період 60 днів із дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Виборчий процес умовно можна поділити на три етапи:

1) висування претендентів на кандидата;

2) реєстрація кандидатів;

3) голосування й визначення результатів виборів.

Виборчий процес завершується через п'ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Вибори депутатів проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ.

Для проведення виборів депутатів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою. Територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістю виборчих дільниць, виходячи з кількості виборчих дільниць, які були утворені під час попередніх чергових виборів Президента України або народних депутатів України. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст. На території великих міст може бути утворено більше ніж один територіальний виборчий округ. Не допускається включення до одного територіального виборчого округу частин території двох чи більше регіонів.

Для підготовки організації і проведення голосування та підрахунку голосів виборців утворюються виборчі дільниці. Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною. Виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців від 20 осіб до 2500 осіб. Виборчі дільниці поділяються на:

1) малі - з кількістю виборців до 500 осіб;

2) середні - з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;

3) великі - з кількістю виборців понад 1500 осіб.

Виборець, який не раніше ніж за тридцять днів до дня виборів вибуває з населеного пункту, де він включений до списку виборців на звичайній виборчій дільниці, або повертається з-за кордону в Україну, може звернутися до дільничної виборчої комісії з письмовою заявою з проханням видати йому відкріпне посвідчення на право голосу на виборах депутатів та виключити його зі списку виборців. Заява може бути подана виборцем не пізніше 20 години останньої п'ятниці перед днем голосування.

Громадянин України який відповідно до ст. 75 Конституції України та ст. 9 Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 року має право бути обраним депутатом, може дати згоду балотуватися кандидатом у депутати від партії (блоку).

Висування кандидатів у депутати розпочинається за сто дев'ятнадцять днів і закінчується за дев'яносто днів до дня виборів.

Виборчий блок може бути утворено двома і більше партіями, на підставі рішень з'їзду (зборів, конференції) кожної з цих партій. Таке рішення підписується керівником партії та скріплюється печаткою партії. З'їзди (збори, конференції) партій, які приймають рішення про утворення виборчого блоку, можуть відбутися в будь-який час до закінчення терміну висування кандидатів у депутати.

Керівники або представники партій, яким надано з'їздами (зборами, конференціями) повноваження щодо утворення виборчого блоку, укладають угоду про утворення виборчого блоку, яка підписується ними і скріплюється печатками партій, що утворили блок.

Кількість кандидатів у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати кількості депутатів, яка становить конституційний склад Верховної Ради України, визначений Конституцією України, та не може бути меншою від вісімнадцяти осіб.

Партія (блок) може висунути кандидатом у депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійну особу, яка має право бути обраною депутатом.

Партія, яка входить до виборчого блоку, не може самостійно висувати кандидатів у депутати чи входити до складу іншого виборчого блоку.

Висування кандидатів у депутати партією здійснюється на її з'їзді (зборах, конференції), а блоком - на міжпартійному з'їзді (зборах, конференції) партій, що входять до блоку. У з'їзді (зборах, конференції), на якому здійснюється висування кандидатів у депутати, повинно брати участь не менше 200 делегатів.

Висування кандидатів у депутати здійснюється у вигляді виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку) за формою, затвердженою Центральною виборчою комісією. Усі кандидати у депутати, висунуті партією (блоком), включаються до єдиного виборчого списку партії (блоку). Черговість кандидатів у списку визначається на з'їзді (зборах, конференції). Особа може бути включена до виборчого списку лише однієї партії (одного блоку).

Голосування проводиться в день виборів з 7 до 22 години без перерви. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці.

Організація проведення голосування та підтримання у приміщенні для голосування належного порядку, забезпечення таємності волевиявлення виборців під час голосування покладаються на дільничну виборчу комісію. У разі вчинення правопорушень, за які законом встановлена відповідальність, голова або заступник голови дільничної виборчої комісії мають право запросити у приміщення для голосування працівника органів внутрішніх справ, який повинен вивести порушника із приміщення для голосування і після цього вжити до нього передбачених законом заходів, після чого працівник органів внутрішніх справ залишає приміщення для голосування. Перебування працівників органів внутрішніх справ у приміщенні для голосування в інших випадках забороняється.

Виборець може перебувати у приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для голосування.

На підставі протоколів дільничних комісій окружна комісія відповідним протоколом визначає, хто переміг по округу.

У розподілі мандатів депутатів беруть участь партії (блоки), виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів набрали не менше трьох відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Рішення щодо результатів виборів може бути оскаржено в суд протягом 10 днів після його опублікування.

Згідно Закону України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. організацію та проведення виборів Президента України здійснюють Центральна виборча комісія з виборів народних депутатів України - Центральна виборча комісія з виборів Президента України, окружні та дільничні комісії.

Цей Закон фіксує основні принципи й засади виборів Президента України. Конституція України передбачає, що Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням строком на п'ять років. Далі встановлюється, що вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) і повторними. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Рішення про проведення виборів Президента України ухвалює Верховна Рада України не пізніш як за 130 днів до закінчення терміну повноважень Президента України і за 120 днів до дня виборів. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період 90 днів від дня припинення повноважень. Вибори призначаються на неділю або інший неробочий день, про що повідомляється через засоби масової інформації. Повторні вибори Президента України проводяться у випадках:

1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано;

2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури.

Для проведення виборів створюються 27 виборчих округів (по одному в Республіці Крим, областях України, містах Києві та Севастополі). Виборчі округи поділяються на виборчі дільниці, з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках - із меншою чи більшою кількістю виборців.

Право висувати кандидатів у Президенти України належить громадянам України, які мають право голосу. Вони реалізують це право через політичні партії та їхні виборчі блоки, зареєстровані відповідним чином, а також через збори виборців. Реєстрація претендентів як кандидатів у Президенти України здійснюється Центральною виборчою комісією не пізніш як на п'ятий день після подання всіх необхідних для реєстрації документів.

Особа, яка отримала посвідчення про реєстрацію кандидата в Президенти України, має право вести передвиборчу агітацію та користуватися передбаченими в законодавстві гарантіями діяльності.

Час і місце, організація й порядок голосування, підрахунок голосів на виборчій дільниці та підведення підсумків голосування у виборчому округу відбуваються в порядку, передбаченому Законом України “Про вибори народних депутатів України”. Голосування проводиться у день виборів та у день повторного голосування з 8 до 20 години. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія повідомляє виборців не пізніш як за 7 днів до дня його проведення, а у виняткових випадках утворення виборчих дільниць напередодні дня виборів.

Центральна виборча комісія з виборів Президента України на підставі протоколів окружних виборчих комісій не пізніш як у тижневий строк після виборів установлює результати виборів Президента України. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо в них узяло участь більше половини виборців, внесених до списків виборців. Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Конституція додає до цього, що Президент України вступає на пост не пізніше як через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів. Вступаючи на пост. Президент України складає, присягу на урочистому засіданні Верховної Ради України, текст і порядок проголошення якої визначається Конституцією України.

 

Поняття та види референдуму

 

Референдум - це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів та інших рішень із найважливіших питань загальнодержавного або місцевого значення.

Проведення референдуму в Україні регламентується Конституцією України і Законом України “Про всеукраїнський і місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року, згідно з яким можуть проводитись: всеукраїнські референдуми; референдуми АРК; місцеві референдуми (у межах адміністративно-територіальних одиниць).

Відповідно до ст. 72 Конституції України всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як 3 мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у 2/3 областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ст. 73 Конституції Українивиключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Референдум не допускається щодо законопроектів із питань податків, бюджету та амністії (ст. 74 Конституції України).

Крім того, на референдум не виносяться питання: що віднесені до відання суду і прокуратури; про введення надзвичайного стану; про обрання, призначення чи звільнення посадових осіб, якщо це належить до компетенції Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів або місцевої ради.

Предметом місцевого референдуму є питання, що віднесені до відання місцевого самоврядування. Виключно місцевими референдумами вирішуються питання про найменування населених пунктів, про об'єднання в одну кількох однойменних адміністративних одиниць, які мають спільний адміністративний центр, про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільських районах.

На референдум АРК виносяться питання, які входять до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

ЗаЗаконом України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” процедура всеукраїнського референдуму включає такі процесуальні стадії: ініціювання референдуму, його призначення (проголошення); утворення дільниць для голосування; утворення комісій у справах всеукраїнського референдуму; реєстрація громадян, які мають право брати участь у ньому; агітація за його цілі; голосування; підрахунок голосів та визначення його результатів; опублікування, введення в дію. зміна або скасування його рішень. У разі народного ініціювання всеукраїнського референдуму утворюються додаткові стадії: створення та реєстрація ініціативних груп; збирання підписів громадян України на підтримку проведення всеукраїнського референдуму; підрахунок та перевірка цих підписів та ін. Кожна із зазначених стадій врегульована відповідними правовими нормами Закону про референдуми. Докладніше зупинимося на деяких із них.

Голосування громадян України на всеукраїнському референдумі проводиться з 7 до 20 години на дільницях, про місце розташування й час роботи яких громадяни сповіщаються не пізніше як за 10 днів до початку голосування.

У Законі про референдум передбачені норми, що сприяти дотриманню законності при проведенні референдуму. Ст. 10 Закону встановлює можливість притягнення до відповідальності осіб, що перешкоджають насильства, обману, погроз або іншим шляхом здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, вести до голосування агітацію, а також членів комісії з референдуму, посадових осіб, які вчинили підлог документів референдуму, завідомо неправильний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інші порушення Закону. Ця стаття відсилає до чинного адміністративного (ст. 186-4 Кодексу України про адміністративні порушення) та кримінального законодавства (ст. 160 Кримінального кодексу України),норми якого визнають конкретні міри покарання за вчинені правопорушення.