Предмет, принципи й завдання сімейного права. Поняття шлюбу та сім’ї.

 

Сімейне право - сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї.

Основним правовим джерелом шлюбно-сімейних відносин є Сімейний кодекс України (далі за текстом - СК України), який був прийнятий 10.01.02 р. і набрав чинності із уведенням у дію Цивільного кодексу України (з 01.01.2004 р.). Він визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права й обов'язки подружжя, підстави виникнення та зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Законодавством України передбачені такі принципи сімейного права: рівноправність громадян у сімейних відносинах; рівноправність чоловіка і жінки у сімейних відносинах; одношлюбство (моногамія); свобода і добровільність вступу до шлюбу; свобода в розірванні шлюбу; державна турбота про материнство й дитинство, охорона їхніх інтересів, заохочення материнства; взаємна турбота членів сім'ї один про одного.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Слід зазначити, що подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має також одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не слід перечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 21 СК України, проживання однією сім'єю жінок та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу також не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав і обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

 

Підстави виникнення та припинення шлюбу

 

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

СК України визначає загальні засади укладання шлюбу. Ним визначені наступні положення:

1) згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік установлюється у 18 років для чоловіків і в 17 років - для жінок.

2) Кодексом визначені категорії осіб, шлюб між якими заборонений. Так відповідно до ст. 26 СК України, у шлюбі між собою не можуть перебувати особи: які є родичами по прямій лінії споріднення; рідні брат і сестра; двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

Особи, які вступають у шлюбні відносини, мають право: бути взаємно обізнаними про стан здоров'я один одного (Ст. 30 СК України); вибору прізвища (одного із подружжя, збереження свого або приєднання до свого прізвища другого з подружжя); вирішувати питання про місце проживання; вибору занять, професії; спільно вирішувати питання життя та виховання дітей та ін.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором особисто. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність через три місяці від дня її подання.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, із їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Ст. 31 СК України дає визначення поняття заручин і заручених. Так, зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Заручини не створюють обов'язку вступу до шлюбу. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати іншій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.

Шлюб реєструється через один місяць від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до закінчення цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви.

Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану. Разом із тим, ст. 33 СК України дозволяє реєстрацію шлюбу за заявою наречених в урочистій обстановці в іншому місці.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

СК України визначає окремі випадки, в яких шлюб може бути визнаний недійсним. Так, недійсним визнається шлюб: зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

СК України розмежовує випадки, при яких шлюб обов'язково визнається або може визнаватися недійсним за рішенням суду. Так, шлюб визнається недійсним за рішенням суду: якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка; у разі його фіктивності.

Згідно зі ст. 40 СК України, шлюб також може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований: між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, установлених СК України; між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою (дядьком) та племінником (племінницею); з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для іншого з подружжя і їхніх нащадків; з особою, яка не досягла шлюбного віку, і якій не було надано права на шлюб.

Законодавством передбачений такий порядок припинення шлюбу:

1. Унаслідок смерті одного з подружжя або визнання його померлим.

2. Унаслідок розірвання шлюбу: органами державної реєстрації актів цивільного стану або за рішенням суду.

Органами державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється за такими підставами: 1) за заявою подружжя, яке немає дітей; 2) за заявою одного з подружжя, якщо інший із подружжя: визнаний безвісно відсутнім, визнаний недієздатним, засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як на 3 роки.

За рішенням суду шлюб припиняється за такими підставами: 1) за спільною заявою подружжя, яке не має дітей; 2) за позовом одного з подружжя.

Згідно зі ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу не може бути поданий під час вагітності дружини та протягом 1 року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дружина мають право подати позов про розірвання шлюбу в період вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою, а також до досягнення дитиною 1 року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою, або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено з актового запису про народження дитини.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.

Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі.

 

Шлюбний договір

Подружжя та особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, мають право на укладення шлюбного договору. Якщо стороною шлюбного договору є неповнолітня особа, на його укладання потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, а також майнові права та обов'язки подружжя як батьків. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми, не може зменшувати обсяг прав дитини, які встановлені законодавством, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків, чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Ст. 100 СК України дозволяє зміну подружжям умов шлюбного договору. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Ст. 101 СК України дозволяє подружжю відмовитися від шлюбного договору. Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду на підставах, що мають істотне значення, зокрема, в разі неможливості його виконання, а також може бути визнаний недійсним.