Харківська державна зооветеринарна

АКАДЕМІЯ

 

ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА

ПРАВОЗНАВСТВО

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

Харків 2012

 

Друкується за рішенням

засідання кафедри менеджменту і адміністрування

ХДЗВА

Протокол від “___”________2012р.

№___

 

 

Рецензенти:

 

· Подберезський М.К., завідувач кафедри інноваційних педагогічних технологій Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, доктор педагогічних наук, кандидат юридичних наук, професор

· Маліновська Л.Т., начальник Відділення комплектування та проходження служби УЦЗ України, полковник внутрішньої служби

 

Волніков А.А.

Правознавство. Конспект лекцій – Харків, ХДЗВА, 2012 р. - 122 с.

 

 

Конспект лекцій містить основні положення з курсу теорії держави і права, конституційного, цивільного, цивільно-процесуального, сімейного, житлового, трудового, адміністративного та кримінального права України, а також з основ організації діяльності судових та правоохоронних органів. До кожної теми наведені питання до семінарського заняття, список сучасної правової літератури для самостійного засвоєння матеріалу, підготовки рефератів та обговорень.

Курс лекцій призначений для студентів та слухачів ХДЗВА.

 

Відповідальний за випуск Волніков А. А.

 

Вступ.

 

У Конституції України відображено демократичну, правову державу з верховенством правового закону й визначенням людини найвищою соціальною цінністю як сучасного орієнтира розвитку суспільства, його історичної перспективи. Реалізація цих конституційних ідей пов’язана не лише з проведенням конституційної, парламентської, адміністративної, муніципальної, правової реформи сучасного конституційного ладу України й створенням у підсумку стабільного та водночас динамічного законодавства із забезпеченням законності в діяльності держави та її органів, посадових осіб, системи місцевого самоврядування і громадських формувань, надійної, швидкої і справедливої юстиції, незалежного правосуддя, а й з подоланням правового нігілізму, що досяг небезпечних меж в усіх сферах державного й суспільного життя і, головне – із формуванням високого рівня правової культури суспільства та кожної людини, що і є основною метою і завданням дисципліни.

Необхідною умовою розвитку цих процесів є їхній правовий супровід і забезпечення державою – єдиною на території країни політичною організацією, що здійснює суверенітет, носій якого – Український народ. Однак держава й право мають не тільки інструментальне значення, вони самостійні як величезні досягнення людської цивілізації.

Використання держави і права для блага людини та суспільства передбачає масову й індивідуальну правову культуру, високопрофесійний склад фахівців і достатню правову грамотність посадових осіб, зайнятих діяльністю у сфері цивільного захисту.

З огляду на це, сучасна молода людина незалежно від профілю майбутньої роботи, зобов’язана мати загальну світоглядну і юридичну культуру, розвинене, “розкуте” мислення, навички пошуку, опрацювання, систематизації щодо фактичного складу дій (бездіяльності), які становлять предмет соціального юридичного аналізу, уміння спілкуватися з усіма категоріями людей, мати загальнокомунікативні можливості.

Діяльність у сфері цивільного захисту в сучасних умовах ускладнюється, руйнація старого законодавства і державних структур потребують негайного створення нової правової системи й конституювання державного механізму, здатних функціонувати в координатах суспільного розвитку, що змінилися якісно. При цьому держава і право набувають насамперед людських вимірів і не тільки мають служити людям, обслуговуючі їхні потреби, захищаючи їхні інтереси, а й діяти через людей, виконувати свої функції через діяльність колективів людей та окремих осіб, характеристики яких, незалежно від професійного статусу, зумовлюють ефективність правотворчої, правозастосовчої, правоохоронної діяльності.

Тому в інтересах людини забезпечення її потреб, прав та свобод дбати про основи власних знань у галузі правознавства.

Тема 1: ОСНОВНІ ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ теорії права та держави

 

План

Вступ

1. Поняття держави, її ознаки та функції.

2. Форми держави.

3. Механізм держави.

4. Поняття, ознаки та функції права.

5. Правові норми: поняття, ознаки, структура та види.

6. Характеристика джерел права.

7. Правовідносини: поняття, ознаки та структура.

8. Поняття, ознаки й види правопорушень.

9. Юридична відповідь: поняття, ознаки та види.

Висновок

 

Держава й право існували не завжди. Основною причиною виникнення держави і права були розпад первісного ладу, потреба у здійсненні управління людьми у нових умовах, поява соціально неоднорідного, класового суспільства, суперечностей між класами, що не могли бути подолані суспільною владою первісного ладу.

У демократичному суспільстві повинна бути правова держава і правова система, що захищає інтереси всіх верств населення.

 

Поняття держави, її ознаки та функції

 

Держава - це особлива організація політичної влади домінуючої частини населення у соціальне неоднорідному суспільстві, за допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека та здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї домінуючої частини.

До основних ознак держави належать:

1) суверенітет, тобто верховенство державної влади на певній території;

2) територія, в межах якої діють закони й повноваження держави;

3) наявність апарату управління та примусу;

4) наявність видавати загальнообов’язкові “правила поведінки;

5) здатність збирати податки, робити позики і давати кредити;

6) монополія на легальне (відкрите) використання сили примусу. З цією метою держава має армію, поліцію, службу безпеки;

7) спроможність виражати й захищати інтереси певної частини населення.

Суть і призначення держави виражаються в її функціях та завданнях, які вона покликана виконувати. Функції держави - основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання й мета держави, відображаються її сутність, зміст і соціальне призначення у соціальне неоднорідному суспільстві. Залежно від територіальної спрямованості розрізняють внутрішні та зовнішні функції.

Головною функцією держави є охорона інтересів людини, захист її прав і свобод, забезпечення кожного члена суспільства належними умовами життя. Усі інші функції підпорядковуються головній.

Внутрішні функції - такі напрямки діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя громадянського суспільства:

· політична: створення демократичних умов, інститутів для виявлення й координації інтересів різних груп суспільства;

· економічна: створення умов для розвитку виробництва на основі визнання захисту всіх форм власності;

· соціально-культурна: сприяння розвитку науки, культури, турбота про людину;

· екологічна: охорона навколишнього середовища;

· охоронна: захист державно-конституційного ладу;

· правова: забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, охорона прав і свобод громадян.

Зовнішні функції - основні напрямки діяльності держави за її межами, взаємовідносини з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим співтовариством у цілому:

· політична: розвиток міжнародних відносин на основі загальновизнаних принципів міжнародного права;

· економічна: участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного поділу праці та інтеграції виробництва й праці;

· культурна: міжнародна культурна співпраця;

· захисна: оборона країни зовні;

· правова: участь у боротьбі з порушеннями міжнародного права;

· гуманістична: надання допомоги країнам, які постраждали від катастроф, стихійного лиха;

· екологічна: створення екологічно безпечного навколишнього середовища у світовому масштабі.

 

Форми держави

 

Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади і має відповідне правове закріплення. Усі її елементи фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Існують форми правління, державного устрою та державно-правового режиму.

Форма правління - це організація верховної державної влади, порядок її утворення і діяльності, компетенція й взаємозв'язок її органів, а також їх взаємовідносини з народом.

Розрізняють дві форми державного правління: монархія й республіка.

Монархія - це форма правління, при якій джерелом влади є одна особа, яка отримує владу у спадок (фараон, шах, цар, імператор). Монархія буває абсолютною та обмеженою. Абсолютна монархія - це історичний тип монархії, якому властива належність монарху необмеженої влади (Саудівська Аравія, Оман). Обмежена монархія - це форма правління, що передбачає чітке обмеження влади монарха конституцією чи парламентом. Серед обмежених монархій розрізняють: дуалістичну (у руках монарха зосереджена виконавча і, частково, законодавча влада (Йорданія, Марокко); конституційну (парламентську), яка характеризується певним співвідношенням повноважень монарха й парламенту (Англія, Данія, Швеція, Японія); виборну; теократичну (монархія, у якій релігійний лідер є одночасно і главою держави); принципат (форма рабовласницької монархії, за якої зберігають республіканські установи, але влада фактично належить одній особі - принцепсові (першому у списку сенаторів).

Республіка - це форма правління, при якій джерелом влади є народна більшість, а вищі органи влади обираються громадянами. Залежно від особливостей повноважень глави держави та їх співвідношення з повноваженнями парламенту розрізняють республіки:

· парламентські (характерне верховенство влади парламенту (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія);

· президентські (характеризуються наявністю глави держави - президента, який поєднує повноваження глави держави та уряду (США, Російська Федерація, Аргентина, Мексика, Бразилія);

· змішані (характеризуються сильною президентською владою та контролем парламенту за діяльністю уряду (Україна, Франція);

· надпрезидентські (характеризуються зосередженням усієї повноти влади в руках президента (латиноамериканські країни, Білорусь, Туркменистан, Узбекистан та ін).

Форма державного устрою - це спосіб територіального устрою держави, який визначає порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влад.

За формою державного устрою держави поділяються на прості і складні.

Складні

•І Федерація

Конфедерація

Простою або унітарною є держава, яка не містить у собі відокремлених державних утворень, які користуються певною державною самостійністю (Україна, Франція, Китай, Японія, Польща). Вони, зокрема, характеризуються: цілковитою політичною єдністю; єдиною системою державних органів; єдиною системою законодавства; єдиним громадянством; можуть мати автономні утворення.

Складні держави формуються з окремих адміністративно-територіальних одиниць, які володіють певною державною самостійністю. До складних відносяться федерація, конфедерація та імперія.

Федерація - це союзна держава, що складається з територій-суб'єктів, які мають обмежений суверенітет (США, Мексика, Росія, Канада). Для федерації характерні: наявність двох рівнів державного апарату; наявність двопалатного парламенту; наявність дворівневої системи законодавства; можливе подвійне громадянство та інші.

Конфедерація - це договірний союз держав, які об'єдналися для досягнення спільних цілей і зберігають свій суверенітет. Конфедерація характеризується: відсутністю єдиного громадянства; добровільним об'єднанням необхідних коштів для вирішення спільних справ; створенням спільних органів шляхом рівного представництва; має здебільшого лише історичний характер (Північна Америка XVIII ст., Німеччина XIX ст.).

Імперія - це складна держава, яка включає суверенну державу-метрополію - і підвладні їй несуверенні держави-колонії (Російська імперія, Османська імперія та ін.).

Політичний режим - це сукупність прийомів і засобів здійснення державної влади, її взаємодії з населенням. Залежно від наявності демократичних інститутів політичні режими поділяють на демократичні (демократично-радикальний, демократично-консервативний, демократично-ліберальний) і антидемократичні (тоталітаризм, фашизм, деспотія, авторитаризм, расизм, аристократія, військова диктатура).

Демократичні режими засновані на визнанні принципу рівності та свободи людей. Вони характеризуються: наявністю прямої та представницької демократії; гарантованістю проголошених прав і свобод громадян; політичним плюралізмом; законністю і правопорядком; існуванням і рівноправністю всіх форм власності; незалежністю правосуддя; багатопартійністю та ін.

Для антидемократичних режимів характерні: існування тільки однієї офіційної ідеології; зведення до мінімуму політичних прав та свобод громадян; однопартійність; агресивність у зовнішній політиці; перевага однієї форми власності; культ особи вождя; месіанство; тотальний контроль із боку держави над усіма сферами суспільного життя.

 

Механізм держави

 

Кожна держава створює різноманітні організації для здійснення своїх завдань і функцій, які у юридичній науці називають механізмом держави.

Механізм держави - це система органів, організацій, інших державних інститутів, які складають її організаційну основу та беруть безпосередню участь у здійсненні завдань і функцій держави.

До механізму держави входять: органи державної влади; громадянство; територіальний устрій; бюджетна, грошова, банківська системи; Збройні сили та інші силові формування; державні символи тощо.

Апарат держави - це система усіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави.

Основними принципамидіяльності державного апарату України є: демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; розподіл повноважень органів держави; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя; поєднання переконання й примусу; гласність, відкритість, врахування громадської думки тощо.

Основними елементами, що складають державний апарат, є органи державної влади. Орган держави - структурно організований елемент державного механізму, наділений владними повно важеннями та необхідними матеріальними засобами для здійснення завдань, пов'язаних із реалізацією тієї або іншої функції держави.

Державний орган характеризується наступними ознаками: виявляє державну волю; в його розпорядженні є державне майно, необхідне для реалізації його повноважень і функцій; фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету; виступає від імені держави; має свою компетенцію.

Ст. 6 Конституції України визначає, що державна влада Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України, виконавчої – Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві виконавчі органи. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Конституційним і загальними судами, що будується за принципом територіальності та спеціальності.

У самостійну систему органів держави виокремлюються контрольно-наглядові органи України. До них належать Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори, податкові, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції.

Державні підприємства - вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва.

Державні установи - вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва. До них слід віднести установи у сфері культури, освіти, охорони здоров'я тощо.