Право громадян на житло та форми його реалізації

 

Стаття 47 Конституції України гарантує: “Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду”.

Основні житлові права громадян: одержання у безстрокове користування жилого приміщення; приватизація квартир (будинків) державного житлового Фонду; придбання квартир (будинків) у житлових кооперативів; індивідуальне будівництво житла; судовий захист від протиправних посягань на житло.

Житлові обов'язки громадян: дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають; використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення; додержуватись правил користування жилими приміщеннями; економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію; своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Норма жилої площі в Україні на одну людину встановлюється в розмірі 13,65 м² (ст. 47 Житлового кодексу України).

 

 

Договір житлового найму

Стаття 61 ЖК України передбачає укладення договору житлового найму приміщення. Право користуватися житлом реалізується на підставі договору житлового найму.

Договір укладається письмово на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (громадянином, на чиє ім'я видано ордер). Типовий договір найму приміщення передбачає правила користування житлом, утримання жилого будинку і прибудинкової території.

Ордер на жиле приміщення - це письмове розпорядження на його заселення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації. Він є єдиною підставою для заселення в надане жиле приміщення, видається лише на вільне жиле приміщення, має чітко встановлену форму.

Ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію і є підставою не тільки для заселення в житло, а й для укладення з відповідальним квартиронаймачем договору житлового найму.

Житловим кодексом України передбачено, що особи несуть кримінальну, адміністративну чи іншу юридичну відповідальність згідно із законом, якщо вони винні: у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарних правил утримання місць загального користування, використання їх не за призначенням; у порушенні правил експлуатації житла, безгосподарності в його утриманні; у пошкодженні житла, устаткування та об'єктів благоустрою, а також у скоєнні інших правопорушень, передбачених чинним законодавством.

 

Приватизація державного житлового фонду

 

Приватизація державного житлового фонду - відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні й збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Об'єкти приватизації: квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму; незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту та поточного звільнення.

Способи здійснення приватизації:

1) безоплатна передача громадянам квартир із розрахунку санітарної норми 21м² загальної площі на наймача і на кожного члена його сім'ї та додатково 10 м² на сім'ю;

2) продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) громадян України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

За громадянами, які не виявили бажання приватизувати житло, у якому вони мешкають, залишається чинний порядок отримання й користування житлом на умовах найму.

При здійсненні приватизації державного житлового фонду всі громадяни України одержують і використовують житлові чеки - приватизаційні папери.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані; квартири (кімнати, будинки), віднесені в установленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

 

Висновок

Сімейне право України – це самостійна галузь права, що регулює особисті і майнові відносини, що випливають зі шлюбу й приналежності до родини.

Житлове правоУкраїни - це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини й громадянина на житло.

 

Питання до семінарського заняття:

 

1. Дайте визначення шлюбу й сім’я.

2. На яких принципах будуються шлюбно-сімейні відносини?

3. Який порядок укладання шлюбу?

4. Між якими особами укладення шлюбу не допускається? Чому?

5. Який порядок припинення шлюбу?

6. Які відносини регулює шлюбний договір?

7. В чому полягають особисті права та обов’язки подружжя?

8. В чому полягають майнові права та обов’язки подружжя?

9. Які взаємні права та обов’язки батьків і дітей передбачені законодавством?

10.Які форми правового захисту вам відомі?

11.Дайте визначення поняття житлового права України.

12.Що таке житловий фонд? Назвіть його складові.

13.Розкрийте зміст договору житлового найму.

14.Який порядок приватизації житла? Охарактеризуйте способи приватизації житла.

15.Назвіть житлові права та обов’язки громадян.

 

Література:

· Конституція України 1996 р.

· Сімейний кодекс країни.

· Житловий кодекс України.

· Закон України „Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004 р. 1859-ІV.

· Указ Президента України “Про національну програму “Діти України” № 63/96 від 18.01.1996 р.

· Наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді “Про затвердження Положення про навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, що залишилися без піклування батьків” 21.09.2004 № 747/460 Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7.10.2004 р. за № 1278/9877.

· Постанова Кабінету Міністрів України “ Про затвердження Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення” від 28.08.2003 № 1377.

· Ариванюк Т.О. та ін. Сімейне право України: Підручник для студ.юрид. вузів і ф-тів / В.С. Гопанчук (ред). – К.: Істина, 2002. – 304 с.

· Жилинкова И.В. Имущественные правоотношения в семье // В сб. “Правовая система Украины: теория и практика”. – К., 1993.

· Житлове законодавство України / Укладачі: М. К. Галянтич, Г.І. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

· Ромовская З.В. Пути совершенствования семейного законодательства Украины // Проблемы развития гражданского законодательства. – Х., 1993.

· Штефан М.І. Предстаництво громадян у суді. – К.: “Либідь”, 1991.

· Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч.посіб. – К.: Каравела, 2003. – 384 с.

 

 

Тема 9. Основи адміністративного та кримінального права України

 

План

Вступ

1. Поняття та джерела адміністративного права України.

2. Поняття та види адміністративних правопорушень. Суб’єкти адміністративних правопорушень.

3. Поняття адміністративної відповідальності.

4. Поняття та завдання кримінального права.

5. Поняття ознаки, види та склад злочину.

6. Кримінальна відповідальність.

7. Кримінальне покарання та його види.

Висновок

 

Зростання правопорушень та злочинності в Україні, особливо організованої, насильницької та корисливої, що спостерігається в останні роки, викликано переломним періодом розвитку України. Це ставить перед державою серійозні завдання боротьби з таким явищем. З цією метою вживаються політичні, економічні, організаційні, законодавчі та інші заходи.