ГЛАВА 15. Нотаріальне посвідчення безспірних юридичних фактів

На прохання громадян державні нотаріальні контори, при­ватні нотаріуси, консульські установи посвідчують такі безспірні юридичні факти:

— фізична особа є живою;

— перебування її в певному місці;

— тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фото­картці;

— час пред'явлення документів.

Необхідність встановлення даних фактів торкається прав та інтересів не тільки самої фізичної особи, а й осіб, з якими вона пе­ребуває у правових відносинах. їх встановлення тягне певні юри­дичні наслідки і сприяє виникненню, припиненню чи продов­женню реалізації суб'єктивних прав та обов'язків громадян¹. ■ -. - •;. * *«> • -к-;_: 5 т-..; -; —•-- * _оВ-' і ' и. •-.

§ 1. Посвідчення факту, що громадянин є живим, та факту перебування громадянина в певному місці

Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт, що фізич­на особа є живою. Встановлення цього факту може бути виклика­не правовою невизначеністю пенсійних, аліментних, майнових та інших відносин, наприклад у випадках, коли існує сумнів, що особа жива, при сплаті аліментів, утримання, боргу, відкриття спадщини чи виплаті пенсій або інших платежів з-за кордону, по­милкове визнання громадянина померлим. Те, що громадянин є живим, посвідчується з метою усунення такої невизначеності.

Посвідчення факту, що фізична особа є живою, провадиться як при явці фізичної особи до нотаріуса, так і поза приміщенням, що є робочим місцем нотаріуса.

Для порушення провадження нотаріусу достатньо усної заяви громадянина. Останнім подається документ, що посвідчує особу, і після бесіди з таким громадянином нотаріус вчиняє цю но­таріальну дію.

Посвідчення факту, що малолітня або недієздатна фізична особа є живою, провадиться на прохання його законних представ­ників (батьків, усиновителів, опікуна).

¹ Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник // За відп. ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 267.

Глава 15. Нотаріальне посвідчення безспірних юридичних фактів

Щодо неповнолітньої дитини, фізичної особи, цивільна діє-і-^а.гність якої обмежена, цей факт посвідчується на їхнє прохання та за згодою на це законних представників (батьків, усиновителів, видувальників), викладеній з дотриманням вимог законодавства.

На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінте­ресованим особам свідоцтво, в якому вказуються точна адреса і час "'■свідчення факту, а у разі вчинення цієї нотаріальної дії поза приміщенням нотаріальної контори чи поза робочим місцем при­ватного нотаріуса, останній вказує, що він посвідчив факт особис­то. Якщо факт посвідчується у лікувальній чи іншій установі — вказується також повне найменування установи. Щодо малолітньої, неповнолітньої, недієздатної або обмежено дієздатної особи — також зазначається, хто з законних представників видав дозвіл на посвідчення факту або у супроводі кого особа з'явилась до нотаріуса.

Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт перебу­вання її в певному місці.

Значення вчинення цієї нотаріальної дії полягає у закріпленні факту перебування громадянина в певний час і в певному місці для встановлення конкретних, важливих для нього обставин. На практиці найчастіше виникає необхідність засвідчити цей факт для скасування рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім.

Процесуальний порядок засвідчення факту перебування особи в певному місці збігається з порядком посвідчення факту, що гро­мадянин є живим.

На підтвердження факту перебування фізичної особи в певно­му місці нотаріус видає заінтересованим особам відповідне свідоцтво.

§ 2. Посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці

Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує її тотожність з особою, зображеною на поданій нею фотокартці. Така нотаріаль­на дія набуває все більшого поширення. Так, при прийомі на ро­боту, вступі до деяких військово-морських закладів, вчиненні дій за кордоном громадяни потребують документ, що встановлював би їх тотожність з особою, зображеною на фотокартці.

Нотаріус, упевнившись у тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці, видає їй відповідне свідоцтво.

Нотаріат в Україні

На примірнику свідоцтва про тотожність фізичної особи з осо­бою, зображеною на фотокартці, вміщується фотокартка, яка розташовується у верхньому лівому куті свідоцтва, скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою. При цьому печатка має розміщуватися частково на фотокартці, а частково - на свідоцтві.

§ 3. Посвідчення факту часу пред'явлення документів

Слід зазначити, що ця нотаріальна дія до цих пір не мала вели­кого поширення. Проте цінність інформації в сучасних умовах, інформатизація багатьох процесів, прискорення доступу до інфор­мації ця дія використовується для посвідчення факту певного часу пред'явлення документів, що містять пропозиції, винаходи, ав­торські права і т.ін. — для захисту від розкрадання наукових ідей, винаходів, відкриттів, захисту від промислового шпіонажу і недоб­росовісної конкуренції. Посвідчення факту певного часу пред'яв­лення документів можливе і в інших випадках, зокрема при пот­ребі засвідчити першість у подачі певних відомостей або наявність певних документів на певний час у певному місці. Отож, такими документами буде документація, наприклад, описи або розробки винаходів, раціоналізаторських пропозицій, авторські праці та на­укові розробки, фонограми, відеограми, комп'ютерні програми на твердому носії та їх описи - для захисту від піратства, плагіату, підробки тощо. Це дозволяє підтвердити пріоритет такого винахо­ду чи навіть факт авторства, одержати патент, забезпечити охоро­ну своїх авторських прав у судовому порядку.

Посвідчення факту часу пред'явлення документів полягає у вчиненні нотаріусом посвідчувального напису на поданому доку­менті, що підтверджує його подання у певний час.

Для вчинення цієї нотаріальної дії нотаріус дотримується за­гальних правил вчинення нотаріальних дій, зокрема встановити особу, що звернулась за вчиненням цієї нотаріальної дії на основі паспорту чи інших документів, передбачених законодавством, пе­ревірити її дієздатність, у необхідних випадках перевірити повно­важення представників.

Нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа шляхом вчинення посвідчувального напису встановленого зразка безпосе­редньо на документі. У написі зазначається особа, що подала до­кумент, час його пред'явлення, найменування нотаріальної кон­тори чи робочого місця приватного нотаріуса, її адресу.

Глава 15. Нотаріальне посвідчення безспірних юридичних фактів

Документ подається нотаріусу у двох примірниках, після вчи­нення посвідчувальних написів на обох один екземпляр повер­гається особі, що звернулась за посвідченням, а другий залишаєть­ся у справах нотаріуса. У необхідних випадках нотаріус може сам знготовити копію документа.

Якщо документ викладено на декількох сторінках, нотаріус зобов'язаний прошити його у спосіб, що унеможливлює його роз'єднання, пронумерувати сторінки, скріпити кожну підписом: печаткою.

Якщо для посвідчення подаються кілька документів, посвідчу-зальний напис вчиняється на кожному з них, вони реєструються в реєстрі нотаріальних дій окремо і державне мито сплачується осо­бою за кожен з них окремо.

і>іі" ' V-; - _ V.. гЬ. • -:г «... "

 

Нотаріат в Україні

ГЛАВА 16. Передача заяв фізичних та юридичних осіб § І. Поняття і значення передачі заяв фізичних та юридичних осіб

Однією з найпоширеніших нотаріальних дій є передача заяв фізичних та юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам, необхідність у вчиненні якої виникає за наявності потреби довести до відома певних осіб важливі відомості. Це може бути інформація, що має певне правове значення і може служити доказом під час су­дового розгляду тієї чи іншої справи в суді. Так, заяви можуть місти­ти відомості щодо здійснення права власності на нерухоме майно, повідомлення про розлучення, поділ спільного майна, порушення авторських чи інших прав, пропозиції, попередження тощо. Випад­ки, в яких громадяни можуть звертатись за вчиненням цієї но­таріальної дії, практично необмежені. Це зумовлено тими перева­гами, що дає передача заяв через органи нотаріату, зокрема уне­можливлює посилання на неповідомлення певної особи про наміри заявника, неотримання попереджень чи пропозицій у випадках, ко­ли вони є обов'язковими, стає доказом, який неможливо оспорити.

Проте слід відзначити, що законодавство України висуває певні умови, яких слід дотримуватися для вчинення цієї но­таріальної дії. Першою умовою є додержання законності. Зміст заяви не повинен суперечити законам України, інакше заява не буде дійсною і не матиме юридичних наслідків для заявника. Як­що заява є неправомірною, нотаріус повинен пояснити особі, що звернулась за вчиненням цієї дії, вимоги закону, наслідки її дій. В більшості випадків особи, що звернулись за вчиненням но­таріальної дії, не діють зловмисно, а просто не усвідомлюють свої помилки внаслідок недостатньої правової обізнаності.

Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам, якщо еони не містять відомос­тей, що порочать честь і гідність людини. Тобто другою умовою є також відповідність заяви моральним засадам суспільства.

Також до умов вчинення цієї нотаріальної дії слід віднести дотримання процесуального порядку передачі заяв.

§ 2. Процесуальний порядок передачі заяв

Передача заяв від одних осіб до інших вчиняється тільки дер­жавними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами,

Глава 16. Передача заяв фізичних та юридичних осіб

посадові особи консульських установ та виконкомів місцевих рад правом на це не наділені.

Щодо територіальної компетенції, то звернутись за вчинен­ням цієї нотаріальної дії можна до будь-якої нотаріальної конто­ри або приватного нотаріуса (загальне правило територіальної компетенції).

Згідно з п. 275 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заяви подаються нотаріусу належним чином оформленими.

Заяви складаються з дотриманням вимог до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій, тобто належним чи­ном оформлені (написані ясно і чітко, без підчисток, дописок, закреслень чи інших незастережених виправлень тощо), а якщо вони викладені на двох і більше окремих аркушах, — скріплені належним чином, із зазначенням кількості скріплених аркушів.

Заява обов'язково повинна містити такі відомості:

— ШБ, місце проживання заявника та особи, до якої звернута заява або назви і місцезнаходження юридичних осіб (без скоро­чень). У необхідних випадках зазначаються номери рахунків юридичних осіб у банках (інших кредитних установах);

— дату складання, а також у багатьох випадках обов'язковим є зазначення строку на відповідь.

Якщо документ, що підлягає передачі, викладений неправиль­но чи неграмотно, складений з порушенням вимог чинного зако­нодавства, нотаріус пропонує особі, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, виправити його або скласти новий. На бажання зацікавленої особи документ може бути складений нотаріусом.

Заяви передаються нотаріусу не менше ніж у двох примірни­ках, один з яких передається поштою зі зворотним повідомлен­ням або особисто адресатам. Інший примірник залишається у справах нотаріуса; на ньому проставляється реєстраційний но­мер, за яким зареєстровано цю нотаріальну дію, і відмітка про сплату державного мита (плати).

У разі пересилання заяви поштою до неї долучається суп­ровідний лист нотаріуса, копія якого залишається у його спра­вах, разом з квитанцією пошти про прийняття заяви і повідом­лення про вручення заяви адресату.

Якщо нотаріус особисто передає заяву адресату, він бере роз­писку про одержання заяви, яка вчиняється на примірнику, що зберігається у нотаріуса. В розписці вказується ШБ або повне найменування адресата, найменування документа, час його одер-

Нотаріат в Україні

жання. У випадку передачі заяви представнику юридичної особи в розписці зазначаються його посада та ПІБ. Розписка скріплюється підписом особи, що прийняла заяву, а у необхідних випадках — печаткою юридичної особи.

Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів, наприклад, факсимільного апарату, комп'ютерних мереж тощо. У цьому випадку другий примірник заяви повертається особі, що її подала.

Витрати, пов'язані з поштовою пересилкою заяви чи з вико­ристанням інших технічних засобів, оплачуються заявником.

Відповідно до п. 276 Інструкції, на прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передання заяви, яке є доказом передачі заяви конкретного змісту фізичним чи юридичним особам.

Свідоцтво видається особі, яка подала заяву, не раніше вказа­ного в ній строку на відповідь та за наявності повідомлення пош­ти про вручення заяви адресату у певний час або відповіді адреса­та. У ньому викладається зміст одержаної на заяву відповіді або те, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла.

Нотаріус складає свідоцтво у вигляді окремого документа або на зворотному боці заяви, у двох примірниках. Один примірник видається заявнику, а інший залишається у справах нотаріуса.

У свідоцтві повинні міститись відомості про час отримання за­яви нотаріусом, її зміст, час вручення адресату, його відмову від прийняття заяви або неможливість передачі йому заяви з інших причин, час отримання відповіді на заяву та її зміст або відсут­ність відповіді.

Передавання заяви та видача свідоцтва про передання заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі но­таріальних дій під окремими номерами.

і \ і*..- *.. ' -.'-'_<

Глава 17. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів...