Що прирівнюються до нотаріально посвідчених

Загальні правила посвідчення заповітів і довіреностей

1. Посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до но­таріально посвідчених (далі — заповіти і довіреності), відповідно до статей 245 і 1252 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України «Про нотаріат», мають право такі посадові, службові особи:

начальники госпіталів, санаторіїв, інших військово-лікуваль­них закладів, їх заступники з медичної частини, старші або чер­гові лікарі — довіреності військовослужбовців або інших фізич­них осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;

командири (начальники) військових частин, з'єднань, уста­нов, військово-навчальних закладів — заповіти і довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, на території дислокації яких немає нотаріуса чи органу, що вчиняє но­таріальні дії, — заповіти і довіреності робітників, службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців;

головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охоро­ни здоров'я, начальники госпіталів — заповіти фізичних осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах;

директори або головні лікарі будинків для осіб похилого віку та інвалідів — заповіти фізичних осіб, що проживають у таких будинках;

начальники установ виконання покарань та слідчих ізоля­торів — заповіти і довіреності фізичних осіб, що тримаються в та­ких установах;

капітани морських або річкових суден, що плавають під пра­пором України, — заповіти фізичних осіб, що перебувають під час плавання на таких суднах;

Додатки

начальники пошукових або інших експедицій — заповіти фізичних осіб, що перебувають у таких експедиціях.

Начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіре­ності фізичних осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з поса­довою, службовою особою чи органом, у провадженні яких пере­буває справа.

2. Посадові, службові особи, які посвідчують заповіти і довіре­
ності (далі — посадові, службові особи), керуються Конституцією
і законами України, актами Президента України, Кабінету
Міністрів України, наказами Мін'юсту, а також цим Порядком.

3. Посадові, службові особи під час посвідчення заповітів і
довіреностей повинні додержуватись таємниці вчинення но­
таріальних дій та не розголошувати відомості, до яких такі особи
отримали доступ у зв'язку з посвідченням заповітів і довіреностей.

Інформація про посвідчення заповітів і довіреностей надаєть­ся тільки особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Вимоги щодо додержання таємниці посвідчуваних заповітів і довіреностей стосуються також осіб, яким про посвідчення за­повітів і довіреностей стало відомо у зв'язку з виконанням служ­бових обов'язків.

На письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства довідки про посвідчені заповіти і довіреності видаються у зв'язку з провадженням кримінальних, цивільних або госпо­дарських справ. У письмовій вимозі, з якою зазначені органи звертаються до посадової, службової особи, зазначається номер справи, щодо якої виникла потреба в отриманні інформації.

Довідки про посвідчені заповіти видаються особам, щодо яких складено заповіт, органам, зазначеним в абзаці четвертому цього пункту, та спадкоємцям тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва (нотаріально засвідченої копії) про його смерть.

Посадові, службові особи, а також фізичні особи, яким про посвідчення заповітів і довіреностей стало відомо у зв'язку з ви­конанням службових обов'язків, несуть відповідальність за до­держання таємниці посвідчуваних заповітів і довіреностей у по­рядку, встановленому законом.

4. Посадові, службові особи:

1) роз'яснюють фізичним особам, від імені яких посвідчують-ся заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, що випливають із заповітів та довіреностей;

Нотаріат в Україні

2) перевіряють відповідність посвідчуваних заповітів і довіре­ностей вимогам закону і дійсним намірам осіб, що звернулися за їх посвідченням;

3) попереджають про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;

4) роз'яснюють порядок скасування та складення нового за­повіту, скасування довіреностей;

5) складають у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;

6) посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізич­них осіб.

5. Посадові, службові особи з'ясовують обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які звернулися за посвідченням за­повітів і довіреностей, виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, що досягла 18-річного віку (повноліття).

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, що досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором, фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а та­кож неповнолітній особі, що записана матір'ю або батьком дитини.

У разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

На підтвердження набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності посадовій, службовій особі подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка з наказу про призначення на посаду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини тощо).

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, припинення дії трудового договору або припинення фізичною особою провадження підприємницької діяльності набу­та нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Посадова, службова особа має право відмовити у посвідченні заповіту чи довіреності у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання недієздатною або обмежено дієздатною фізич­ної особи, що звернулася за таким посвідченням.

Додатки

6. Посадові, службові особи встановлюють особу заявника, що
звернувся за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіря­
ють його цивільну дієздатність.

Встановлення особи заявника здійснюється:

громадянина України — за паспортом громадянина України, пас­портом громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичним чи службовим паспортом, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку із втратою паспорта, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв'язку з набуттям громадянства України, посвідченням особи на повернення в Україну;

іноземця та особи без громадянства — за національним пас­портом або документом, що його замінює, та документом чи реєстрацією паспортного документа, які підтверджують за­конність перебування особи в Україні (посвідка на постійне або тимчасове проживання, реєстрація паспортного документа чи довідка компетентних органів про звільнення від реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна);

біженця — за посвідченням біженця.

Посвідчення водія, посвідчення особи моряка, інваліда чи учас­ника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем ро­боти особи, не можуть бути використані для встановлення особи за­явника, що звернувся за посвідченням заповіту чи довіреності.

Фізична особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови письмового підтвердження батьками (одним із батьків) особи їх дитини та своєї особи.

Начальники установ виконання покарань та слідчих ізоля­торів під час посвідчення заповітів і довіреностей встановлюють особу заявника та перевіряють її цивільну дієздатність у поряд­ку, передбаченому для таких установ.

7. Заповіти і довіреності підписуються заповідачем або довіри­
телем у присутності посадової, службової особи.

У разі коли фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати за­повіт чи довіреність, за її дорученням в її присутності та в присут­ності посадової, службової особи такий документ може підписати інша фізична особа. Про причини, з яких заінтересована у вчи­ненні нотаріальної дії фізична особа не підписала документ, заз­начається у посвідчувальному написі.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не може бути присутньою під час підписання заповіту, а також підписува­ти його за заповідача.

Нотаріат в Україні

Фізична особа, на ім'я якої видається довіреність, не може підписувати її за особу, що видає довіреність.

Посадова, службова особа не може підписувати заповіти і довіреності за заповідача або за особу, що видає довіреність.

Посадова, службова особа встановлює особу як заявника, так і фізичної особи, що бере участь у вчиненні нотаріальних дій від його імені.

8. Тексти заповітів і довіреностей повинні бути написані зро­
зуміло і чітко; дати в тексті посвідчуваних заповітів і довіренос­
тей щонайменше один раз позначаються словами.

У заповітах і довіреностях прізвища, імена та по батькові фізич­них осіб, а також місце їх проживання зазначаються повністю.

Не заповнені до кінця рядки та інші вільні місця прокреслюють­ся. Виправлення вносяться у присутності заповідача або довірителя та застерігаються посадовою, службовою особою перед підписами заповідача або довірителя, повторюються в кінці посвідчувального напису та скріплюються підписом посадової, службової особи і пе­чаткою установи, закладу, судновою печаткою, печаткою установи виконання покарань, слідчого ізолятора, печаткою служби експе­диції, яка застосовується для посвідчення офіційних документів.

На заповітах і довіреностях заборонено проставляти печатку для рецептів, листків непрацездатності, довідок тощо.

Виправлення вносяться за згодою заповідача або довірителя до всіх примірників заповіту чи довіреності так, щоб усе помил­ково написане, а потім закреслене можна було прочитати. Якщо в тексті заповіту слова «житловий будинок» виправлено на слова «одна друга частина житлового будинку», то виправлене слід зас­терегти так: «Закреслені слова «житловий будинок» не читати, написаному «одна друга частина житлового будинку» вірити».

Якщо заповіт чи довіреність викладено неправильно або негра­мотно (чи складено з порушенням вимог законодавства), посадо­ва, службова особа пропонує фізичній особі, що звернулася за вчи­ненням нотаріальної дії, скласти новий заповіт чи довіреність.

9. Для посвідчення заповіту і довіреності посадовими, службо­
вими особами на відповідних документах вчиняються посвідчу-
вальні написи за формами, затвердженими Мін'юстом.

Посвідчувальний напис:

може бути розміщений як на лицьовому, так і на зворотному боці заповіту чи довіреності;

повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без підчисток, вип­равлення — застережені підписом посадової, службової особи та скріплені печаткою;

Додатки

вчиняється у день посвідчення заповіту чи довіреності. Для вчинення посвідчувального напису може застосовуватися штамп з відповідним текстом.

10. Посвідчені заповіти і довіреності реєструються посадови­
ми, службовими особами, крім капітанів морських або річкових
суден, що плавають під прапором України, начальників пошуко­
вих або інших експедицій, в реєстрі нотаріальних дій (далі —
реєстр), форма якого затверджується Мін'юстом.

Кожна нотаріальна дія реєструється за окремим порядковим номером. Номер, під яким зареєстрована нотаріальна дія, зазна­чається в посвідчувальних написах.

Реєстр прошнуровується, його аркуші нумеруються. Напис про кількість аркушів у реєстрі скріплюється підписом посадо­вої, службової особи і відповідними печатками.

Реєстрація нотаріальної дії провадиться посадовою, службо­вою особою тільки після підписання нею та скріплення печаткою посвідчувального напису на заповіті чи довіреності.

Записи у реєстрі виконуються чорнилом.

Виправлення, внесені до реєстру, засвідчуються посадовою, службовою особою і скріплюються її підписом.

Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту її реєстрації.

11. Капітан морського або річкового судна, що плаває під пра­
пором України, вносить запис про посвідчення заповіту у судно­
вий журнал. Реєстраційний номер, за яким заповіт внесено до
суднового журналу, і номер сторінки суднового журналу простав­
ляються у посвідчувальному написі на обох примірниках за­
повіту. У судновому журналі робиться відмітка про передачу за­
повіту начальникові порту України або консулу України в іно­
земному порту.

Заповіт, посвідчений начальником експедиції, реєструється в обліковому журналі так само, як вихідні документи. Порядковий номер, за яким заповіт зареєстровано в журналі, проставляється у посвідчувальному написі на обох примірниках заповіту.

12. Посадова, службова особа відмовляє у посвідченні заповіту
чи довіреності, якщо:

вчинення такої дії суперечить закону;

не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

дія не підлягає вчиненню посадовою, службовою особою;

з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулася недіє­здатна фізична особа або фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена.

Нотаріат в Україні

Посадова, службова особа на прохання фізичної особи, якій відмовлено у посвідченні заповіту чи довіреності, повинна виклас­ти причини відмови у письмовій формі і порядок її оскарження.

13. Скарга на неправильне посвідчення заповіту чи довіре­
ності або на відмову посадових, службових осіб у їх посвідченні
подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого
стаціонарного закладу охорони здоров'я, санаторію, будинку для
осіб похилого віку та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-
лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи,
військово-навчального закладу, установи виконання покарань,
слідчого ізолятора.

Скарга на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського або річкового судна, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.

14. Посадові, службові особи не вправі посвідчувати заповіти і
довіреності на своє ім'я або від свого імені, на ім'я або від імені сво­
го чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей,
онуків, діда, баби, братів, сестер).

Особливості посвідчення заповітів

15. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на ви­
падок своєї смерті.

Посадова, службова особа посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб у присутності свідків.

Не допускається вчинення заповіту через представника.

16. Заповіт складається однією фізичною особою (крім за­
повіту, що складається подружжям).

Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення, дати та місця народження заповідача і підписується заповідачем власноручно.

Заповідач може написати заповіт власноручно або надрукува­ти за допомогою технічних засобів.

Посадова, службова особа може на прохання заповідача запи­сати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомо­гою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, за йо­го дорученням у його присутності та у присутності запрошених

Додатки

ним двох свідків заповіт може підписати інша фізична особа згідно з пунктом 7 цього Порядку.

17. Текст заповіту складається так, щоб розпорядження за­повідача не викликало непорозумінь чи сумнівів під час оформ­лення спадщини.

18. Присутність не менш як двох свідків є обов'язковою умо­вою при посвідченні заповітів.

Свідком може бути фізична особа, що має повну цивільну дієздатність.

Свідком не може бути:

нотаріус або інша посадова, службова особа;

спадкоємець за заповітом;

член сім'ї та близький родич спадкоємця за заповітом;

фізична особа, що не може прочитати або підписати заповіт внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин.

У заповіті зазначаються прізвище, ім'я та по батькові свідка, дата його народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Свідок несе відповідальність за шкоду, заподіяну ним внаслідок розголошення відомостей, що стали йому відомі у зв'язку з його участю у вчиненні нотаріальної дії, в установлено­му законодавством порядку.

19. Для посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання документів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

20. Майно може бути заповідане тільки у власність. Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить житловий бу­динок, квартира або інше нерухоме чи рухоме майно, обов'язок надати іншій особі право користування таким майном або певною його частиною.

Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, що призначена у заповіті, наявністю певної умови як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).

Умова, визначена у заповіті, повинна існувати на час відкрит­тя спадщини і є нікчемною, якщо суперечить закону або мораль­ним засадам суспільства.

Нотаріат в Україні

До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, порядок розпорядження особистими па­перами, виконання певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети тощо).

21. Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту зо­
бов'язана роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного ко­
дексу України про право на обов'язкову частку у спадщині та
зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності
заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту роз'яс­нює заповідачу його право:

скасувати чи внести зміни до заповіту;

заповісти усе своє майно або його частку, в тому числі предме­ти домашньої обстановки та вжитку;

заповісти вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі);

заповісти майно одній або кільком особам — як тим, що вхо­дять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, юридичним особам, а також державі;

позбавити у заповіті права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом;

зазначити у разі складення заповіту на користь кількох спад­коємців, в яких частинах кожному з них заповідається майно.

22. У разі посвідчення заповіту на вклад, який зберігається у
банку (фінансовій установі), у тексті заповіту зазначається номер
рахунка, назва і місцезнаходження банку (фінансової установи),
в якій зберігається вклад.

23. Заповіт складається і посвідчується у двох примірниках.
Один примірник заповіту видається заповідачу. Другий

примірник у той самий день передається до державного но­таріального архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача.

Капітан морського або річкового судна, що плаває під прапо­ром України, зобов'язаний передати один примірник посвідчено­го ним заповіту начальнику порту України або консулу України в іноземному порту для передачі його до державного нотаріально­го архіву чи до державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача.

Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Ук­раїні або місце його проживання невідоме, заповіт передається до державного нотаріального архіву м. Києва.

24. Відомості про посвідчені заповіти підлягають внесенню до
Спадкового реєстру в установленому Мін'юстом порядку.

Додатки

Особливості посвідчення довіреностей

25. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

26. Посадові, службові особи посвідчують довіреність, складе­ну однією особою на ім'я одного або кількох представників або осіб, яких представляють, з чітко визначеними юридичними діями, що належить вчинити.

Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем (наприк­лад, довіреність на вчинення заповіту або на подання повіреним до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщи­ни), посадовою, службовою особою не посвідчується.

Довіреність на укладення договору дарування, у якій не вста­новлено імені обдаровуваного, є нікчемною.

У тексті довіреності зазначаються місце і дата її складення (підписання), прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання представника і особи, яку представляють, а в разі потреби — по­сади, які вони займають. У довіреності на ім'я адвоката зазнача­ються його статус та членство в адвокатському об'єднанні.

27. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх
малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представни­
ком малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

Фізична особа віком від 14 до 18 років (неповнолітня особа) відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України має право:

самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не за­боронено законом або установчими документами юридичної особи;

самостійно укладати договір банківського вкладу (банківсько­го рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (коштами на рахунку).

На вчинення неповнолітньою особою довіреності щодо транс­портних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова но­таріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклу­вальників і дозвіл органу опіки та піклування.

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників і органу опіки та піклування.

Нотаріат в Україні

У разі неможливості отримання згоди одного з батьків на підписання неповнолітньою особою довіреності (якщо відомості про батька дитини при реєстрації народження записані за вказівкою матері, що підтверджується відповідною довідкою чи копією актового запису про народження, у разі смерті одного з батьків, що підтверджується свідоцтвом чи копією актового за­пису про смерть, у разі визнання одного з батьків безвісно відсутнім чи померлим, у разі ухвалення рішення суду про поз­бавлення батьківських прав) довіреність підписується за згодою того з батьків, з ким дитина проживає. Про обставини, що свідчать про неможливість отримання згоди одного з батьків, заз­начається в тексті довіреності.

Довіреності фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обме­жена, можуть бути посвідчені за згодою піклувальника.

Посадова, службова особа не приймає для посвідчення довіреність, що укладається представником батьків (усиновлю-вачів) малолітньої дитини або одного з них.

28. У довіреності зазначається строк, на який вона видана. Як­
що строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до
припинення її дії.

Строк дії довіреності зазначається словами.

Довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є нікчемною.

29. У разі посвідчення довіреності на ведення справи в суді по­садова, службова особа роз'яснює довірителю, що представник вправі вчиняти від його імені всі процесуальні дії. Обмеження повноважень представника щодо вчинення певних процесуаль­них дій обумовлюються в довіреності.

30. Посадова, службова особа під час посвідчення довіреності повинна роз'яснити особі, яка звернулася за її посвідченням, що представник зобов'язаний вчиняти правочин особисто згідно з наданими йому повноваженнями. Представник може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі у ви­падках, встановлених договором або законом між особою, яку представляють, і представником, чи у разі, коли представник був вимушений до такої передачі з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

31. Довіреність посвідчується в одному примірнику.
Посвідчена довіреність вручається особі, від імені якої вона

посвідчена, або на прохання такої особи і за її рахунок надси­лається за зазначеною нею адресою особі, на ім'я якої видана та­ка довіреність.

Додатки

Додаток 8

МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

 

НАКАЗ

№8/5 від 07.02.94

м.Київ

 

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 1994 р. за№ 30/239