Правила вчинення нотаріальних дій

Глава 4. Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Стаття 41. Місце вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, се­лищної, міської ради народних депутатів на всій території Ук­раїни, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріаль­ної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні виконавчо­го комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазна­чене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Додатки

Стаття 42. Строки вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі не­обхідності витребування додаткових відомостей або документів від посадових осіб підприємств, установ і організацій або направ­лення документів на експертизу, а також якщо відповідно до за­кону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересова­них осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бу­ти відкладено на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.

У разі одержання від суду повідомлення про надходження за­яви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій.

Стаття 43. Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії

При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси та інші посадові осо­би, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадяни­на, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими до­кументами, які виключають будь-які сумніви щодо особи грома­дянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Стаття 44. Перевірка дієздатності громадян та право­здатності юридичних осіб, які беруть участь в угодах

При посвідченні угод з'ясовується дієздатність громадян і пе­ревіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі укладення угоди представником перевіряються йо­го повноваження.

Нотаріат в Україні

Стаття 45. Підписання нотаріально посвідчуваних угод, заяв та інших документів

При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України, пе­ревіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші доку­менти підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо угода, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадя­нин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присут­ності та в присутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, угоду, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати до­кумент, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, можуть не вимагати кожного разу з'явлення відомих їм посадо­вих осіб підприємств, установ і організацій, якщо вони мають зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, а справжність їхніх підписів не викликає сумніву.

Стаття 46. Витребування відомостей і документів,

необхідних для вчинення нотаріальних дій

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі витребувати від підприємств, установ і організацій відо­мості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, вказаний нотаріусом або іншою посадовою особою, яка вчиняє но­таріальну дію. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Стаття 47. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій

Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незас-тережені виправлення, документи, текст яких неможливо прочи­тати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем.

Додатки

Тексти нотаріально посвідчуваних угод, засвідчуваних копій документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бу­ти написані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчуваних угод, мають бути позначені хоча б один раз слова­ми, а назви юридичних осіб — без скорочень і з зазначенням їх адрес.

Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути напи­сані повністю із зазначенням місць їх проживання.

Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, по­винні бути прошиті, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою.

Стаття 48. Вчинення посвідчу вальних написів та видача свідоцтв

При посвідченні угод, засвідченні вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перек­ладу документів з однієї мови на іншу, а також при посвідченні ча­су пред'явлення документа на відповідних документах вчиняють­ся посвідчувальні написи.

На підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, перебування його у певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на збереження документів видаються відповідні свідоцтва.

Стаття 49. Відмова у вчиненні нотаріальних дій

Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

вчинення такої дії суперечить законові;

дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадо­вою особою;

з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних пов­новажень;

угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні.

Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відо­мості, що порочать честь і гідність громадян.

Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, по-

Нотаріат в Україні

винні викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У разі коли у вчиненні нотаріальної дії відмовляє нотаріус, він не пізніш як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.

Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні

Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену но­таріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі пода­ти про це скаргу до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріаль­ної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса. (Частина перша статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-ІУ від 15.05.2003) Скарги на неправильне вчинення нотаріальної дії або на відмову у її вчиненні консульською установою розглядаються в порядку, встановленому Консульським статутом України.

Скарги на неправильне посвідчення заповітів і доручень або на відмову в їх посвідченні посадовими особами, зазначеними у статті 40 цього Закону, подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного зак­ладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експе­диції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.

Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, пода­ються до суду за місцем порту приписки судна.

Розгляд таких скарг провадиться районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством України. (Частина п'ята статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-ІУ від 15.05.2003)

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, можуть брати участь у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні як заінтересовані особи. При цьому во­ни мають права і несуть обов'язки осіб, що беруть участь у справі, в тому числі мають право оскаржувати рішення та ухвали суду.

Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розг­лядається судом у порядку позовного провадження. Спір про виз-

Додатки

нання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається су­дом за позовом боржника до стягувача. (Частина сьома статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законами N 762-ІУ від 15.05.2003, № 3538-ІУ від 15.03.2006)

Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусами та

іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, при виявленні порушення закону

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону громадянами або окремими посадовими особами, повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру.

Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, но­таріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей документ і направити його на експертизу.

Стаття 52. Реєстрація нотаріальних дій

Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особа­ми виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад на­родних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.

Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних до­кументах встановлюються Міністерством юстиції України.

Стаття 53. Видача дубліката нотаріально посвідченого документа

У разі втрати документа, посвідченого або виданого но­таріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів, за письмовою заявою осіб, перелічених у частині другій статті 8 цього Закону, видаєть­ся дублікат втраченого документа.

Видача дубліката втраченого документа здійснюється держав­ним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників до­кументів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою осо­бою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради на­родних депутатів, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого коміте­ту за місцем його зберігання.

Нотаріат в Україні

Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна конто­ра видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у статті 40 цього Закону.

-. а'і о",.і Чї«*. А-я-.. - -.ай. ■ ->н«/-:... пг-.-у

Глава 5. Посвідчення угод

Стаття 54. Угоди, що посвідчуються у нотаріальному порядку

Нотаріуси та посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють но­таріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством вста­новлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Стаття 55. Посвідчення угод про відчуження та заставу майна

Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому. (Частина перша статті 55 в редакції За­кону № 1255-ІУ від 18.11.2003)

При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого бу­динку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність за­борони відчуження або арешту майна.

В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтя-женого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набу­вача на переведення боргу на набувача.

Посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будин­ку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділян­ки, іншого нерухомого майна провадиться за місцем розташуван­ня вказаного майна або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину. (Частина четверта статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3201-ІУ від 15.12.2005)

Додатки

Угоди про відчуження жилого будинку, стороною в яких є фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за на­явності рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження. (Частина п'ята статті 55 в редакції Закону № 980-ІУ від 19.06.2003)

Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлен­ня встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість. (Статтю 55 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 980-ІУ від 19.06.2003)

Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом по­рядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухо­мого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку за­борону за повідомленням іпотекодержателя. (Статтю 55 доповне­но частиною сьомою згідно із Законом № 980-ІУ (980-15) від 19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3201-ІУ від 15.12.2005)

Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на неру­хомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують майнові права на неру­хомість. (Статтю 55 доповнено частиною восьмою згідно із Зако­ном № 980-ІУ від 19.06.2003)

Після закінчення будівництва збудована нерухомість продов­жує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного догово­ру. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про пра­во власності реєструє у встановленому законом порядку обтяжен­ня прав власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним до­говором передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотеко­держателя. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є пред­метом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверд­жує право власності на нерухомість, зобов'язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпоте-кодержателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додат-

Нотаріат в Україні

кових документів та згоди іпотекодавця. (Статтю 55 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 980-ІУ від 19.06.2003)

Стаття 56. Посвідчення заповітів

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відпо­відно до вимог законодавства України і особисто подані ними но­таріусу чи іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.

Посвідчення заповіту через представника, а також одного за­повіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів

Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, поса­дова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ра­ди народних депутатів при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який ска­совує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному но­таріальному архіві чи у виконавчому комітеті сільської, селищ­ної, міської ради народних депутатів, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну за­повіту повинна бути нотаріально засвідчена.

Нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, се­лищної, міської ради народних депутатів, яким в ході посвідчен­ня заповіту стало відомо про наявність раніше складеного за­повіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса, виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради народних депутатів, де зберігається примірник раніпіе посвідченого заповіту. Викладене стосується і державного нотаріуса, який одержав на зберігання заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у статті 40 цьо­го Закону.

Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення дії доручень Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні

дії, посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох

осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб.

Додатки

Строк, на який може бути видано доручення, визначається цивільним законодавством України.

Доручення, видане в порядку передоручення, підлягає но­таріальному посвідченню після подання основного документа, в якому застережено право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основним дорученням примуше­ний до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка вида­ла доручення.

Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк дії доручення, виданого за передорученням, не може пере­вищувати строку дії основного доручення, на підставі якого воно видане.

Припинення дії доручення провадиться в порядку, передбаче­ному чинним законодавством України.