Стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку

Вексель, опротестований нотаріусом у неплатежу, є підставою для вчинення на ньому виконавчого напису в порядку, передба­ченому пунктом 293 Інструкції про порядок вчинення нотаріаль­них дій нотаріусами України.

Для надання опротестованому векселеві сили виконавчого до­кумента щодо нього має бути вчинено виконавчий напис.

Можливість вчинення такого виконавчого напису передбачена пунктом 11 Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

Як зазначено у цьому документі, а також виходячи із Реко­мендацій Міністерства юстиції України «Окремі питання век­сельного обігу при застосуванні в нотаріальній практиці Ук­раїни», для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються:

а) заява від векселедержателя про вчинення виконавчого на­
пису (із зазначенням того, що на момент звернення до нотаріуса
вексель не був оплачений (погашений);

б) оригінал опротестованого векселя;

в) акт про протест векселя.

Подача будь-яких інших документів, які б свідчили про додат­кове повідомлення боржника про необхідність погашення вексе­ля тощо, чинним законодавством не передбачена.

Виконавчий напис може бути вчинений нотаріусом не раніше опротестування векселя і не пізніше строків позовної давності, зазначених у ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Так, згідно із зазначеною статтею, позовні вимоги, які випли­вають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються після закінчення трьох років з дня строку платежу.

Нотаріат в Україні

Позовні вимоги векселедержателя проти індосантів і проти векселедавця погашаються після закінчення одного року з дня протесту, здійсненого у визначений строк або з дня строку плате­жу, у разі застереження про оборот без витрат.

Перерва строків позовної давності має силу лише щодо того, проти кого було вчинено дію, яка перериває давність.

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі боргового доку­мента, яким у такому випадку є опротестований вексель. При цьо­му у випадку, коли текст виконавчого напису не вміщується на бланку векселя (що, як правило, і відбувається), то він може бути розпочатий на векселі і продовжений чи навіть викладений повністю на прикріпленому (приклеєному або підшитому) спеціальному бланку нотаріальних документів (наказ Міністер­ства юстиції України від 9 серпня 2000 року № 33/5 «Про внесен­ня змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства юстиції України»).

Основним фактом, з яким законодавець передусім пов'язує вчинення виконавчого напису за векселем, є факт попереднього опротестування векселя. При цьому чинне законодавство не містить будь-яких обмежень щодо того, в чому саме такий век­сель опротестовувався. Таким чином, не можна вважати законо­давчо обґрунтованими дії окремих учасників вексельного обігу, котрі оскаржують виконавчий напис щодо векселя, опротестова­ного, наприклад, у неакцепті векселя.

Акт про протест векселя передається кредитору разом з вчине­ним виконавчим написом. У справах нотаріуса залишається копія акту, засвідчена з дотриманням вимог п. 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та засвідчена таким самим чином копія векселя з викладеним на ній текстом виконавчого напису.

Процедура вчинення виконавчих написів про стягнення забор­гованості за векселями, опротестованими в установленому поряд­ку (в тому числі процедура звернення до нотаріуса), здійснюється за загальними правилами і не містить якихось особливостей, крім наведених вище.

Стягнення за чеками

Для одержання виконавчого напису подаються чеки, несплата яких посвідчена нотаріусом.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 Закону України «Про нотаріат» і п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, у разі неспла-

ооо

Глава 18. Вчинення виконавчих написів

ти чека нотаріус посвідчує несплату шляхом напису на ньому за встановленою формою і робить про це відмітку в реєстрі. Одно­часно з написом на чеку нотаріус надсилає повідомлення чеко­давцеві про несплату його чека банком і вчинення напису на чеку.

Виконавчі написи про неоплату чека вчиняються нотаріусами за місцезнаходженням платника в строки, визначені чинним за­конодавством України про чеки. Виконавчі написи вчиняються за бажанням чекодержателя як проти чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком.

Про вчинення виконавчого напису нотаріус робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і надсилає повідомлення чекодавцю про неоплату чека та видачу виконавчого напису.

' 0!^;'^:

 

- ,.. ' ~..

- •.; ■ :-

•. -■■■..■

 

 

■

 

Нотаріат в Україні

ГЛАВА 19. Вчинення протестів векселів § 1. Поняття та значення векселя

Суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть ви­користовувати у своїй діяльності такий вид цінних паперів, як вексель. Значення векселя у кредитно-розрахункових відноси­нах між підприємствами полягає у тому, що вексель історично виник як універсальний інструмент оформлення розстрочки пла­тежу при здійсненні торговельних угод. У сучасних умовах особ­ливого значення набуває проблема пошуку фінансових інстру­ментів, які були б в змозі вирішити проблему неплатежів. Так, існуючу проблему повернення боргів — довготривалий, вартісний і непевний процес можна вирішити шляхом упровадження ме­ханізмів вексельного обігу.

Законодавство України про обіг векселів складається із Же­невської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований за­кон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням певних застережень, із Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, із Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказ-них векселів та простих векселів, до яких приєдналась Україна; Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» та інших актів законодавства України. Велике значення має Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІП, який визначив особливості обігу векселів в Україні, поняття та сутність простих і переказних векселів, здійснення операцій з ними та виконання вексельних зобов'язань у господарській діяльності.

Мінфін України своїм листом від 02.10.1991 р. № 04-304/8-4481 «Про порядок випуску і обігу векселів» підтвердив, що вексель за своєю сутністю є засобом комерційним, він використовується у взаєморозрахунках товаровиробників як у національних госпо­дарств, так і на міжнародному рівні, та підтримав необхідність регулювання вексельного обігу в Україні.

Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зо­бов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Основними рисами векселя, які склалися в міжнародній прак­тиці і були прийняті на Женевській конвенції 1930 року, вважа­ються:

Глава 19. Вчинення протестів векселів

— абстрактний характер зобов'язання, визначеного векселем, — текст векселя не повинен містити посилання на угоду, яка є при­чиною видачі векселя; невиконання зобов'язань за основною уго­дою не може призвести до невиконання зобов'язань за векселем та інше;

— безумовний характер зобов'язань за векселем — він містить простий і нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити певну суму. Вексель посвідчує абстрактне зобов'язання платни­ка про сплату певної грошової суми, проти якого не можуть бути пред'явлені заперечення. Включення до векселя будь-якої умо­ви, що ставить під сумнів абстрактність і безумовність вексе­ля, тягне за собою його недійсність за чинним законодавством України;

— безспірний характер зобов'язань за векселем, якщо він є справжнім;

— вексель — це письмовий документ, що має суворо встанов­лені обов'язкові реквізити;

— вимагати платежу за векселем може той, хто володіє цим документом (держатель векселя);

— при порушенні встановлених термінів сплати векселя не­обхідно здійснити нотаріальний протест.

Для розуміння суті векселя потрібно визначити такі терміни:

Векселедержатель (ремітент) — перший одержувач векселя, перед яким платник бере зобов'язання про платіж.

Векселедавець (трасант) — боржник, особа, що виписує век­сель, в якому міститься вимога до іншої особи сплатити суму, пе­редбачену у векселі.

Платник (трасат) — особа, до якої векселедавець звертає свій наказ про платіж за векселем.

Простий вексель (соло-вексель) — це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплати­ти певну суму векселедержателю.

Переказний вексель (тратта) — це вексель, що має простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця третій особі (трасату) сплатити певну суму отримувачу або за його наказом.

Відмінність між простим і переказним векселями полягає в тому, що за переказним векселем платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — здійснити його акцепт. Тому переказний вексель має форму наказу векселе­давця (трасанта) платнику (трасату) сплатити за векселем.

Нотаріат в Україні

Трасант, підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, бере на себе перед ремітентом відповідальність за його оплату. Проте трасант не є основним боржником за векселем, його відпові­дальність носить вторинний характер, тому вона настає тільки у випадку несплати векселя платником.

Ремітенту (наступному держателю векселя) належить вик­лючне право вимагати від трасанта сплати за векселем у випадку відмови платника від акцепту або сплати векселя. Але це право може бути використане лише за дотримання ремітентом таких умов: своєчасного пред'явлення векселя акцепту або платежу та здійснення протесту у випадку неакцепту або неплатежу.

Акцепт — напис на лицьовому боці векселя, який виражає згоду платника сплатити за переказним векселем в строк. Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як пов­ним (на всю суму векселя), так і частковим (на частину суми).

Акцептант — особа, що взяла на себе зобов'язання платника по пред'явленому переказному векселю. Завдяки акцепту плат­ник стає головним боржником за векселем. З того моменту, як ак­цептант повернув акцептований ним вексель, його зобов'язання по цьому векселю стає безвідкличним.

Індосамент — провідний засіб передачі векселя, особливий пе­редаточний напис, що здійснюється на оборотному боці векселя або на додатковому аркуші — алонжі. Переуступка (дія передачі) векселя за допомогою передавальних написів називається індосу-ванням, або індосацією векселя. Якщо вексель виданий у формі оборотного документа, то він залишається таким до погашення. Жодні застереження на векселі не обмежують його переуступку (передачу), зроблена після видачі векселя, або позавексельна уго­да сторін, не може вплинути на коливання оборотності векселя. Індосамент — одностороння угода суб'єкта вексельних відносин, що поступився своїми правами за векселем і передбачає повну і безумовну передачу прав за векселем. Аби індосамент міг викона­ти свою функцію, потрібно, щоб усі індосаменти у векселі являли собою безперервну низку переходу прав від однієї особи до іншої, починаючи з ремітента (або трасанта) і продовжуючи індосамен­тами наступних держателів векселів. Для неперервності дос­татньо зовнішньої тотожності між підписом індосанта та ім'ям попереднього утримувача. Особа, яка переуступає вексель шля­хом вчинення передавального напису, називається індосантом. Індосатор — особа, на користь якої здійснюється індосамент. Індосант бере на себе відповідальність перед будь-яким наступ-

Глава 19. Вчинення протестів векселів

ним векселедержателем в результаті реалізації індосаменту (як­що немає спеціального застереження).

Аваль — вексельне доручительство, за допомогою якого платіж за векселем може бути забезпечений повністю або частково. Аваль дається на лицьовому боці векселя або на додатковому аркуші та підписується авалістом (юридичною особою, тобто керівником і го­ловним бухгалтером). Аваліст і особа, за яку він поручається, не­суть взаємну відповідальність. Аваліст відповідає за оплату вексе­ля, навіть якщо зобов'язання виявиться недійсним.

Нормальний процес обігу векселя завершується його оплатою у встановлений термін головним вексельним боржником — ак­цептантом. Обов'язковою передумовою виконання вексельного зобов'язання є пред'явлення документа для оплати боржнику йо­го законним держателем.

Згідно зі ст. 33 та 77 Уніфікованого закону, переказний і прос­тий векселі можуть підлягати оплаті в строк:

— за пред'явленням;

— у певний термін від пред'явлення;

— у певний термін від складання;

— на визначену дату.

Переказний чи простий вексель, строк платежу за яким не вказано, розглядається як такий, що належить до оплати за пред'явленням. Це дає право векселедержателю простого чи пе-реказного векселя вимагати його оплати протягом одного року з дня його складання, однак цей термін може бути продовжено чи скорочено.

Прості та переказні векселі, які мають строк платежу на виз­начену дату, у певний термін від складання чи пред'явлення по­винні бути подані до оплати або в день, коли вони повинні бути оплачені, або в один з двох наступних робочих днів.

§ 2. Порядок вчинення протестів векселів

Неоплата векселя тягне за собою наслідки у вигляді вексельно­го протесту — офіційно засвідченої вимоги платежу та повідом­лення про його неодержання. Опротестування нотаріусом вексе­ля означає, що зобов'язання про сплату певної грошової суми не здійснено, а тому підлягає примусовому виконанню державним виконавцем. Боржник може також не сплатити частину своїх зо­бов'язань, що також є протестом, та пред'явити позов до будь-якої

Нотаріат в Україні

зобов'язаної особи в розмірі неоплаченої суми (окрім випадку неплатоспроможності платника).

Опротестування векселя оформлюється актом протесту.

Актом протесту може оформлюватись:

— відмова платника від оплати векселя (протест про неоплату);

— відмова платника від акцепту (протест про неакцепт);

— відмова платника (акцептанта) проставити дату акцепту
(протест векселя про недатування акцепту).

При цьому слід мати на увазі, що протест про неакцепт та про­тест про недатування акцепту вчиняються лише щодо переказно-го векселя.

Для вчинення протесту нотаріус повинен здійснити перевірку пев­них умов, за наявності яких може бути вчинена ця нотаріальна дія.

По-перше, нотаріус перевіряє достовірність векселя — чи є по­даний документ векселем. Вимоги до форми векселя як цінного паперу, що засвідчує наявність грошового зобов'язання, встанов­люються статтями 1 і 75 Уніфікованого закону, який передбачає наявність конкретних обов'язкових реквізитів.

Простий вексель містить такі реквізити:

— найменування — «вексель»;

— просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

— зазначення строку платежу;

— зазначення місця, в якому належить здійснити платіж;

— найменування того, кому чи за наказом кого платіж пови­нен бути здійснений;

— дата та місце складання векселя;

 

— підпис того, хто видає документ (векселедавця). Переказний вексель має такі обов'язкові реквізити:

— найменування — «вексель»;

— зазначення строку платежу;

— зазначення місця, в якому належить здійснити платіж;

— дату та місце складання векселя;

— підпис того, хто видає документ (векселедавця);

— просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити визначе­
ну суму.

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким теж знаходиться на території України, складається дер­жавною мовою. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», векселі (переказні і прості) складаються у докумен­тарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від

Глава 19. Вчинення протестів векселів

підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджу­ються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездо-кументарну форму (знерухомлені).

Вексельний бланк може заповнюватись друкованим і недрукова-ним способами; сума платежу за векселем обов'язково пишеться цифрами та літерами. Вексель підписується: від імені юридичних осіб — власноручно керівником і головним бухгалтером (чи уповно­важеними ними особами) та скріплюється печаткою; від імені фізич­них осіб — власноручно зазначеною фізичною особою (або уповнова­женою нею особою) і скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Найменування трасанта, або векселедавця, інших зобов'яза­них за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Можливість визнання векселя недійсним передбачена ст. 2 і 33 Уніфікованого закону. До дефектів, що тягнуть за собою недійс­ність векселя, відносять:

Дефекти форми — відсутність будь-яких з перерахованих рекві­зитів, зазначення одночасно місця, в якому належить здійснити платіж, та місця складання векселя, інші строки, ніж передбачені законодавством.

Винятком є окремі випадкі, конкретно обумовлені в законо­давстві. Це, зокрема:

— якщо у векселі не зазначено строк платежу, він розгля­дається як такий, що підлягає оплаті за вимогою;

— якщо у векселі відсутнє зазначення конкретного місця пла­тежу, місцем платежу вважається адреса, вказана поряд з найме­нуванням платника (у переказному векселі) чи місце складання документа (у простому векселі);

— якщо у векселі не вказано місце його складання, він вва­жається складеним у місці, вказаному поряд з найменуванням векселедавця (див. ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91).

Як відмічають спеціалісти, на практиці особливих труднощів з оформленням векселів не виникає, оскільки з серпня 1992 р. пе­редбачено обов'язкове використання спеціальних вексельних бланків, в яких наявний ряд реквізитів. Тому невідповідність векселя формальним ознакам — досить рідкісне явище¹.

¹ Зубарев К. Действительность вексельних обязательств // Юридическая прак­тика, 2003. № 14. 8 апреля — С. 11.

Нотаріат в Україні

У нотаріальній практиці частіше зустрічаються дефекти ви­дачі векселів. До таких порушень слід віднести:

— випадки видачі безтоварного векселя;

— підписання векселя особою, що перевищує свої повнова­ження, або неуповноваженою особою;

— підписання векселя векселедавцем всупереч його вільному волевиявленню та ін.

Так, ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» перед­бачає, що видавати прості і переказні векселі можна лише за фак­тично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У ви­падках видачі безтоварного векселя нотаріус вправі відмовити у здійсненні протесту векселя і може рекомендувати зацікавленим особам звернутись до суду з позовом про визнання видачі векселя недійсною. Досить розповсюдженими є випадки, коли вексель від імені векселедавця підписаний особою, що перевищує свої повно­важення, або неуповноваженою особою, наприклад, коли вексель підписано керівником підприємства чи організації, який відсто­ронений від виконання службових повноважень. Відповідно до чинного законодавства, для підприємства, від імені якого був ви­даний такий вексель, це не може створювати правових наслідків. Аналогічна ситуація виникає при видачі векселя особою, що не має вексельної правоздатності, чи при видачі векселя, що містить підроблені підписи, а також у випадку недобросовісного придбан­ня чи нечесного володіння векселем особою, яка легітимується в якості кредитора за змістом самого векселя.

Визнання векселя недійсним з зазначених вище підстав тягне за собою певні правові наслідки, а саме відсутність юридичної значимості всіх операцій з ним, неможливість вимагати його оп­лати і неможливість його подальшого обігу.

По-друге, нотаріуси повинні визначити, чи має особа, яка звер­нулась за вчиненням даної нотаріальної дії, право на опротесту- вання векселя, і проти кого конкретний вексель протестується. Видавати прості та переказні векселі можна лише для оформлен­ня грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані ро­боти, надані послуги. На момент видачі переказного векселя осо­ба, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого век­селя повинні мати перед трасантом та(або) особою, якій чи за на­казом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого повинна бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

По-третє, нотаріуси повинні здійснити перевірку дотримання суб'єктами вексельного обігу вимог нормативних актів відносно

Глава 19. Вчинення протестів векселів

місця вчинення протесту векселів. Так, згідно з п. 295 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій», протест векселів про неоплату вчиняється нотаріусами за місцем знаходження плат­ника або за місцем платежу (доміцильовані векселі, тобто век­селі, які підлягають оплаті у третьої особи); протест векселів про неакцепт та недатування акцепту, протест про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю вексе­ля, протест про неакцепт за другим примірником векселя, про­тест про неплатіж за другим примірником векселя — за місцезна­ходженням платника; протест про непередавання оригіналу век­селя законному держателю копії векселя — за місцезнаходжен­ням держателя оригіналу векселя; протест про відмову у простав­ленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя — за місцезнаходженням векселедавця.

По-четверте, однією з особливостей вексельного законодавства є спеціальні строки, які застосовуються виключно до правовідно­син, що виникають з вимоги платежу по векселю, і які перевіряє нотаріус.

У випадку неотримання платежу по векселю векселедержатель має право завернутись до нотаріуса (чи до суду) з вимогою стягну­ти належні йому грошові кошти у примусовому порядку. Це пра­во обмежується часовими межами, а саме періодом часу, протягом якого вексель повинен бути пред'явлений до оплати і пропуск якого позбавляє векселедержателя можливості отримати кошти за векселем. Період часу, відведений законодавством для здійснення дій з захисту матеріального права особи по векселю в нотаріальному порядку, називається вексельною давністю.

Протести векселів про неоплату, неакцепт або недатування ак­цепту вчиняються нотаріусами у строки, передбачені ст. 33, 70 та 77 Уніфікованого вексельного закону, ст. 92 Закону України «Про нотаріат», п. З ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Ук­раїні» та п. 296-299 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріаль­них дій».

Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються но­таріусами після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12 години наступного після цього строку дня.

Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про не­акцепт протягом строків, встановлених для пред'явлення до ак­цепту чинним законодавством, а якщо вексель був пред'явлений до акцепту в останній день строку, то не пізніше 12 години нас­тупного після цього строку дня.

Нотаріат в Україні

Векселі для вчинення протесту про непред'явлення примірни­ка векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, про­тест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником векселя, протест про непереда-вання оригіналу векселя законному держателю копії векселя, протест про відмову у проставлянні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя приймаються нотаріуса­ми в строки, установлені ст. 44 Уніфікованого закону про пере-казні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською кон­венцією 1930 року.

При вчиненні протестів векселів нотаріус повинен враховува­ти, що за акцепт і платіж відповідає векселедавець (ст. 9 Уніфіко­ваного закону).

Згідно з п. 299 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріаль­них дій», протести векселів вчиняються у випадках:

— відмови платника оплатити вексель за письмовою заявою векселедержателя з проханням вчинити протест поданого векселя;

— відмови платника акцептувати вексель;

— неявки платника до нотаріуса.

Опротестування векселя вчиняється в двох екземплярах, один з яких видається векселедержателю чи уповноваженій особі, а дру­гий залишається у нотаріуса. У нотаріуса залишаються також зая­ва особи як підстава вчинення протесту, вексель та опис векселя.

Після прийняття векселя до опротестування нотаріус починає роботу з ним. Так, у день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє зобов'язаній особі вимогу про здійснення відповідних дій (оплати, акцепту, проставлення дати акцепту). Ця вимога по­дається шляхом повідомлення платника (або доміциліанта) но­таріусом особисто або через засоби зв'язку. Залежно від дій осо­би, проти якої здійснюється ця нотаріальна дія, можливі декіль­ка варіантів подальшої роботи нотаріуса.

Якщо зобов'язання було дійсно виконане, про що особа повідом­ляє нотаріуса, опротестування векселя припиняється. Вексель з відповідними відмітками про одержання усіх приналежних сум повертається особі, яка його оплатила.

Якщо платник виконав вимогу про проставляння акцепту, вексель повертається векселедержателю без вчинення протесту.

Якщо платник (доміциліант) відмовився оплатити або акцеп­тувати вексель або якщо він не з'явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест, робить відповідний запис у реєстрі, а та­кож ставить відмітку встановленої форми про протест про неоп-лату або неакцепт на самому векселі.

Глава 19. Вчинення протестів векселів

Без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя про­тест векселя вчиняється, якщо місцезнаходження платника невідоме. Нотаріус робить відповідну відмітку про це в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій.

Діюче законодавство України залежно від того, хто є суб'єк­том вексельного обігу, встановлює такі строки давності: 3 роки, 2 роки, 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 70 Уніфікованого вексельного закону, позовні вимоги, що витікають з переказного векселя проти ак­цептанта, погашаються зі спливом трьох років з дня настання строку платежу. Позовні вимоги векселедержателя проти індо­сантів і проти векселедавця погашаються зі спливом 1 року з дня протесту, здійсненого у встановлений строк, чи з дня настання строку платежу, у випадку оговорення про обіг без витрат. По­зовні вимоги індосантів один до одного погашаються зі спливом 6 місяців, рахуючи від дня, в який індосант оплатив вексель, або з дня пред'явлення до нього позову.

 

'
'.

 

 

Нотаріат в Україні