Та договорів про надання утримання

82. Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються
нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення дого­
ворів відчуження.

При посвідченні договорів довічного утримання не застосову­ються правила статті 362 Цивільного кодексу України.

Додатки

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

Набувачем майна за договором довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

83. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що на­лежить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути посвідчений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення по­рядку користування цим майном між співвласниками.

84. У тексті договору довічного утримання (догляду) обов'яз­ково зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі ви­ди догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін.

У разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати.

85. При посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому по­рядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.

86. У разі смерті фізичної особи — набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) но­таріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього до­говору, про що на всіх його примірниках робить відповідний на­пис з посиланням на статтю 757 Цивільного кодексу України.

Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.

Відчужувачу повертається приєднаний до примірника догово­ру довічного утримання (догляду) первинний правовстановлю-вальний документ на майно або його дублікат, який міститься у справах нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання (догляду) цей правовстановлю-вальний документ (або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу для перереєстрації.

87. Обов'язки набувача за договором довічного утримання
(догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло пра­
во власності на майно, що було передано відчужувачем.

Нотаріат в Україні

Якщо спадкоємці відмовились від прийняття цього майна або якщо в набувача немає спадкоємців, договір довічного утриман­ня (догляду) припиняється, відчужувач за його заявою набуває право власності на майно, що було предметом договору.

У разі ліквідації юридичної особи — набувача, за умови відсутності у неї правонаступників, нотаріус на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та письмової заяви відчужувача припиняє дію договору довічно­го утримання (догляду) та повертає відчужувачу первинний пра-вовстановлювальний документ.

На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний на­пис про припинення дії договору з посиланням на статтю 758 Цивільного кодексу України.

88. Розірвання договору довічного утримання за згодою
сторін, у тому числі внесення змін до договору, оформлюється но­
таріусом за правилами, викладеними в пункті 49 цієї Інструкції.

89. На підставі договору про розірвання договору довічного ут­римання (догляду) або внесення до нього змін щодо заміни речі, яка була передана за договором, на іншу річ, переходу прав та обов'язків за цим договором до спадкоємців (правонаступників) набувача майна нотаріус уносить відповідні зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

90. Подружжя має право укласти договір про надання утри­мання одному з них, у якому визначаються умови, розмір та стро­ки виплати аліментів. Такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При посвідченні договорів про надання утримання нотаріус повинен додержуватись правил статей 7-78, 82 Сімейного кодек­су України.

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, вправі укласти договір про припинення утримання взамін набут­тя права власності на житловий будинок, квартиру, інше нерухо­ме майно або одержання одноразової грошової виплати.

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державні реєстрації (стаття 89 Сімейного кодексу України.

У разі розірвання договору про утримання у зв'язку з одер­жанням одноразової грошової виплати обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори чи приватного нотаріуса до посвідчення договору.

; ' -; / • '■■■:

Додатки

РОЗДІЛ 7 ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ЗАСТАВИ (ІПОТЕКИ)

91. Договори застави (іпотеки)⁸ нерухомого майна (житлового
будинку, садиби, квартири, садового будинку, гаража, інших
будівель та споруд, підприємства чи його структурного
підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень тощо)
підлягають нотаріальному посвідченню. (Абзац перший пунк­
ту 91 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юс­
тиції № 40/5 від 24.05.2004)

Правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти.

Посвідчення договорів застави (іпотеки) нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням цього майна або за місцезна­ходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця, космічних об'єктів — за місцем їх реєстрації. (Абзац третій пункту 91 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 40/5 від 24.05.2004)

92. Текст договору застави повинен містити такі істотні умови:

1) для заставодавця та заставодержателя — юридичних осіб
відомості про:

для резидентів — найменування, місцезнаходження та іден­тифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

для нерезидентів — найменування, місцезнаходження та дер­жаву, де зареєстровано особу;

для заставодавця та заставодержателя — фізичних осіб відо­мості про:

для громадян України — прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифіка­ційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;

для іноземців, осіб без громадянства — прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), громадянство, адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок йо­го виконання;

3) опис предмета договору застави, достатній для його іден­тифікації, та (або) його реєстраційні дані, а таїсож будь-які інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досяг­нута згода (спосіб реалізації заставленого майна, проведення аули-

Див. Закон України від 05.06.2003 № 898-ІУ «Про іпотеку».

Нотаріат в Україні

торської перевірки, страхування предмета застави, накладання заборони відчуження тощо).

Іпотечний договір, крім цього, повинен містити посилання на можливість випуску заставної.

У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зо­бов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа.

Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимо­гам, установленим для договору іпотеки, та вимогам, установле­ним законом для договору, який визначає основне зобов'язання.

93. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до зако­нодавства України може бути відчужене заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Заставою може бути забезпечене виконання дійсного зо­бов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в май­бутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особис­тий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом (наприклад, право на отримання аліментів тощо).

Предметом застави не можуть бути об'єкти державної влас­ності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх струк­турних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації.

94. Договір застави має похідний характер від забезпеченого
нею зобов'язання.

За згодою сторін, з дотриманням правил, передбачених пунк­том 43 цієї Інструкції, до договору застави можуть бути внесені зміни, якщо вони випливають з тексту чи змісту основного зо­бов'язання, що забезпечується заставою (наприклад, продовжен­ня строку кредитного договору, збільшення суми основного боргу за договором тощо), у тому числі заміни предмета застави. Угода про внесення змін та доповнень до договору застави є його невід'ємною частиною.

Унесення змін до договору застави не допускається у разі при­пинення забезпеченого заставою зобов'язання, заміни зо­бов'язання іншим зобов'язанням, що виникло після укладення договору застави, включення іпотеки до іпотечного пулу⁹, а та­кож у разі наявності заставної тощо.

⁹ Див. Закон України від 19.06.2003 № 979-ІУ «Про іпотечне кредитування, опе­рації з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Додатки

Після оформлення заставної зміни і доповнення до іпотечного договору можуть уноситись лише після її анулювання у порядку, установленому Законом України «Про іпотеку». У цьому випад­ку на підтвердження факту анулювання заставної нотаріусу по­дається відповідний витяг з Державного реєстру застав нерухо­мого майна.

95. Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодер-
жателем) можуть бути фізичні та юридичні особи, держава..

Іпотекодержателями земельної ділянки сільськогосподарсь­кого призначення можуть бути лише банки, які відповідають ви­могам, установленим законодавством України (стаття 133 Зе­мельного кодексу України.

Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, пе­редбачених законом, а також особа, якій власник у встановлено­му порядку передав майно і право застави на це майно, або третя особа (майновий поручитель).

96. Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації,
посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які підтве­
рджують право власності на майно, що заставляється, та, у передба­
чених законодавством випадках, державної реєстрації прав на це
майно.

Договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майно­вих прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави та інших застав за даними Дер­жавного реєстру застав рухомого майна.

При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування, в якій викладена характеристика вказаних об'єктів договору застави.

Якщо договір про заставу майна укладається у зв'язку з укла­денням іншого договору щодо цього майна і в нотаріуса є зазна­чені вище документи, другий раз ці документи не подаються.

97. Передача в іпотеку нерухомого майна, що є об'єктом права
державної чи комунальної власності і закріплене за відповідною
державною чи комунальною юридичною особою на праві госпо­
дарського відання, здійснюється після отримання у встановлено­
му законодавством порядку згоди органу державної влади чи ор-

Нотаріат в Україні

гану місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідна державна чи комунальна юридична особа.

Відкрите акціонерне товариство, створене в процесі корпора-тизації, усі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із зас­новником цього товариства у порядку, передбаченому для дер­жавних підприємств.

З моменту прийняття рішення про приватизацію майна держав­ного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створе­ного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з доз­волу відповідного органу приватизації (регіонального відділення або представництва Фонду державного майна України).

98. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові
права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуєть-
ся нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові
права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним дого­
вором може бути забудовник — особа, яка організовує споруджен­
ня нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність
іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість
після завершення будівництва. При посвідченні таких договорів
нотаріус роз'яснює іпотекодержателю його обов'язок після
закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом
порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.

У разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна плану­вання приміщень тощо), а також у разі закінчення будівництва і одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на пред­мет іпотеки, до закінчення терміну дії іпотечного договору, за до­говором сторін вносяться відповідні зміни до іпотечного догово­ру. Указаний договір є підставою для перереєстрації заборони відчуження.

99. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути пере­
дано в заставу тільки за згодою всіх співвласників.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділен­ня його в натурі, земельної ділянки — в натурі (на місцевості).

Додатки

Договори про заставу спільного сумісного майна посвідчують-ся за правилами, викладеними в пунктах 44 і 45 цієї Інструкції.

Згода співвласників повторно не вимагається, якщо договір про заставу майна складається у зв'язку з посвідченням договору купівлі-продажу цього майна з розстрочкою платежу.

100. Договір про наступну заставу вже заставленого майна мо­
же бути посвідчений за згодою попередніх заставодержателів, як­
що інше не передбачено законом і попереднім договором застави.

Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що на­лежать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допус­кається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, пе­реданих в спільну іпотеку.

Посвідчення договору застави майна (майнових прав), що пе­ребуває у податковій заставі, не допускається.

У разі наявності заставної правочин про відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не посвідчуєть-ся. У такому випадку відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням здійснюється шляхом виконання на заставній індосантом (особою, якій належить заставна) переда­вального напису (індосаменту) на користь іншої особи (індосанта) та передачі оригіналу заставної у порядку, установленому Зако­ном України «Про іпотеку».

101. При посвідченні договору іпотеки нотаріус роз'яснює сто­ронам порядок державної реєстрації іпотеки та порядок задово­лення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, про що зазначається в тексті договору.

102. Одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчужен­ня предмета іпотеки за правилами, викладеними в розділі 26 цієї Інструкції.

103. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом відповідно­го застереження у тексті іпотечного договору або шляхом укла­дання окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає но­таріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнен­ня на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також уважається відповідне застереження в іпотечному договорі, виз­начає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Нотаріат в Україні

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може перед­бачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпоте­ки в рахунок виконання основного зобов'язання;

право іпотекодержателя організувати продаж предмета іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який пе­редбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

У разі переходу до іпотекодержателя права власності на пере­дане в іпотеку нерухоме майно нотаріус роз'яснює сторонам, що права і вимоги інших осіб на це нерухоме майно, зареєстровані в установленому законом порядку, залишаються дійсними. Для посвідчення такого договору іпотекодавцем нотаріусу подається правовстановлювальнии документ на нерухоме майно, право власності на яке переходить до іпотекодержателя в рахунок вико­нання основного зобов'язання, який долучається до примірника договору, що залишається в справах державної нотаріальної кон­тори (приватного нотаріуса).

РОЗДІЛ 8

ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ МАЙНА

ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

104. При приватизації майна державних підприємств шляхом
його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, між продавцем
і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, що
підлягає нотаріальному посвідченню.

Укладання таких договорів здійснюється з дотриманням вимог чинного законодавства про приватизацію.

РОЗДІЛ 9

ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ НАЙМУ АБО ПОЗИЧКИ БУДІВЛІ, ІНШОЇ

КАПІТАЛЬНОЇ СПОРУДИ (ЇХ ОКРЕМИХ ЧАСТИН), НАЙМУ (ОРЕНДИ)

АБО ПОЗИЧКИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

105. Договори найму або позички будівлі, іншої капітальної
споруди (їх окремих частин), крім договорів найму (оренди) жит-

Додатки

ла для проживання, строком на один рік і більше, а також договори найму (оренди) або позички транспортного засобу за участю фізич­ної особи підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Посвідчення договорів найму або позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремих частин) провадиться за місцез­находженням указаного майна.

Договори про найм (оренду) або позичку транспортного засобу посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації.

106. При посвідченні зазначених договорів найму або позички
будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремих частин) нотаріус
роз'яснює сторонам необхідність їх державної реєстрації у
відповідних органах, про що робиться відповідна відмітка в тексті
посвідчувального напису. У разі якщо наймодавцем у договорі є
фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, но­
таріус зобов'язаний надіслати інформацію про посвідчення такого
договору податковому органу за основним місцем проживання
платника податку — орендодавця за формою та в спосіб, установ­
лені Кабінетом Міністрів України¹⁰.

Посвідчуючи договори про найм або позичку будівлі, іншої споруди (їх окремих частин), нотаріус, крім того, роз'яснює сто­ронам зміст статті 796 Цивільного кодексу України.

На бажання сторін у тексті договору вказуються розмір зе­мельної ділянки, яка передається наймачеві (користувачу), та умови користування нею. На підтвердження права власності най-модавець (позичкодавець) надає нотаріусу правовстановлюваль-ний документ на земельну ділянку.

107. При посвідченні договору про найм або позичку будівель,
інших споруд (їх частин), належних фізичним та юридичним осо­
бам на праві власності, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав
власності на нерухоме майно в населених пунктах, де органи БТІ
не підключені до Реєстру прав власності, довідку-характеристи­
ку БТІ, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, —
довідку відповідного органу місцевого самоврядування і, для ог­
ляду, правовстановлювальний документ про належність наймо-
давцю (позичкодавцю) майна, що здається в найм (позичку).

При посвідченні договору найму (оренди) або позички транс­портного засобу нотаріус вимагає для огляду документ, що підтверджує право власності фізичної та юридичної особи на цей транспортний засіб.

Див. Закон України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Нотаріат в Україні

108. При укладанні згаданих договорів наймодавець (орендо­давець, позичкодавець) зобов'язаний повідомити наймача (орен­датора, користувача) про всі права третіх осіб на майно, що пере­дається у найм (оренду, позичку). Про права третіх осіб на таке майно зазначається у тексті договору.

109. Договори піднайму або договір позички майна, яке є предметом уже укладеного договору позички, посвідчуються но­таріусами за наявності згоди наймодавця (позичкодавця) про пе­редачу майна в піднайм (наступну позичку).

Строк дії договору піднайму (наступної позички) не може пе­ревищувати строку договору найму (позички).

До договорів піднайму (наступної позички) застосовуються по­ложення цього розділу.

110. У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної осо­
би — наймача (орендаря, користувача) за заявою наймодавця
(орендодавця, позичкодавця) договір найму (оренди, позички)
припиняє свою дію, про що нотаріус робить відповідний напис на
всіх примірниках договору.

Факт смерті наймача (орендаря, користувача) підтверджується свідоцтвом чи довідкою цивільного стану громадян про смерть, факт ліквідації юридичної особи підтверджується витягом з Єди­ного державного реєстру підприємств та організацій України.

Повідомлення нотаріуса про припинення дії договору найму (позички) видається наймодавцю (позичкодавцю) для передачі його реєструвальному органові.

111. Договори лізингу транспортного засобу за участю фізич­
ної особи підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню і
посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил
посвідчення договорів найму (оренди) з урахуванням особливос­
тей, установлених Цивільним кодексом України та Законом Ук­
раїни «Про лізинг».

РОЗДІЛ 10