Розділ 1 основні правила посвідчення правочинів

- Глава III Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій

35. Нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодав­ством установлено обов'язкову нотаріальну форму.

Відповідно до чинного законодавства обов'язковому но­таріальному посвідченню підлягають:

договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України);

іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об'єктів (стаття 18 Закону України «Про іпотеку», стаття 13 Закону України «Про заставу», стаття 577 Цивільного кодексу України;

договори про спільну часткову власність на земельну ділянку;

купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права влас­ності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у на­турі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (статті 88, 128, 132, 142 Земельного кодексу України, стаття 14 Закону Ук­раїни «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»;

договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження приватизованого майна (стаття 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», стаття 23 Закону Ук­раїни «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»;

договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори;

договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину;

договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'яз­ку з набуттям права власності на нерухоме майно (статті 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України);

Нотаріат в Україні

договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окре­мої частини) строком на один рік і більше (стаття 793 Цивільного кодексу України;

договори найму транспортних засобів за участю фізичної осо­би, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа (статті 799, 828 Цивільного ко­дексу України;

договори про створення акціонерних товариств, якщо товари­ства створюються фізичними особами (стаття 153 Цивільного ко­дексу України;

договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Цивіль­ного кодексу України;

договори про зміну черговості одержання права на спадкуван­ня (стаття 1259 Цивільного кодексу України;

заповіти (статті 1247, 1249 Цивільного кодексу України);

довіреності на укладання правочинів, що потребують но­таріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в по­рядку передоручення (стаття 245 Цивільного кодексу України);

інші правочини, для яких чинним законодавством передбаче­на обов'язкова нотаріальна форма.

За бажанням сторін посвідчуються й інші правочини, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми, як, наприклад, договори про порядок володіння та корис­тування спільним майном (житловим будинком, садибою, квар­тирою, садовим будинком, дачею, земельною ділянкою тощо), про визначення часток або про зміну часток, договір доручення тощо.

36. Нотаріуси зобов'язані роз'яснити сторонам зміст і значен­
ня поданих ними проектів правочинів і перевірити, чи відповідає
зміст посвідчуваних правочинів вимогам закону і дійсним
намірам сторін⁴

37. Документи, в яких викладено зміст правочинів, що
посвідчуються в нотаріальному порядку, виготовляються но­
таріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких зали-

⁴ Наприклад, при посвідченні договору про відчуження будівель і споруд сторо­нам роз'яснюється зміст статті 120 Земельного кодексу (2768-14); за договором відчуження, оренди земельної ділянки роз'яснюється зміст статті 125 Земельно­го кодексу України.

Додатки

шається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, а інші, що мають силу оригіналу, видаються сторонам.

Усі примірники підписуються учасниками правочину.

Посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках пра­вочину.

За бажанням учасників правочину кожному з них видається по одному примірнику, про що зазначається у тексті договору.

38. Договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що
підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів,
які підтверджують право власності на майно, що відчужується
або заставляється, та в передбачених законодавством випадках
державну реєстрацію прав на це майно.

Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампа) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстанов л ювального документа.

39. При посвідченні правочинів нотаріус з'ясовує обсяг цивіль­
ної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів (стат­
тя 44 Закону України «Про нотаріат», виходячи з того, що цивіль­
ною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми
діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснюва­
ти, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні
обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх неви­
конання.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також не­повнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла пов­ноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, у разі припинення дії трудового договору, припинен­ня фізичною особою здійснення підприємницької діяльності на­бута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

При з'ясуванні дієздатності учасників правочинів у разі якщо в нотаріуса виникає сумнів щодо віку або обсягу дієздатності учасників правочину, він вимагає відповідний документ (паспорт громадянина України, акт цивільного стану громадян про народ-

Нотаріат в Україні

ження, про шлюб, розірвання шлюбу, трудовий договір, свідоцт­во про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності — фізич­ної особи тощо).

Якщо в нотаріуса є підстави вважати, що хтось з учасників пра­вочину страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, зловживає спиртними напоями або наркотич­ними засобами, токсичними речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, но­таріус відкладає вчинення правочину і з'ясовує, чи є рішення суду про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною, яке набрало законної сили. Якщо таке рішення судом не виносилось, нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з ор­ганів, указаних у статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною.

У своєму листі нотаріус просить повідомити його про прийня­те рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення нотаріус або вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє вчи­нення нотаріальної дії до розгляду справи в суді.

40. У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів (ст.71 Цивільного кодексу України).

Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, а також від імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатни­ми, вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.

Правочини щодо майна малолітньої дитини можуть бути вчи­нені одним з батьків, з яким постійно проживає дитина, за наяв­ності згоди другого з батьків, підпис якого має бути засвідчений нотаріально.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транс­портних засобів або нерухомого майна має бути згода обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

У разі неможливості отримання згоди другого з батьків (батько дитини записаний зі слів матері; у разі смерті другого з батьків, що підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу реєстрації цивільного стану; у разі визнання другого з батьків безвісно відсутнім чи померлим) правочини щодо майна малолітньої дитини вчиняються тим з батьків, з ким дитина проживає.

Додатки

У разі якщо другий з батьків заперечує проти укладання пра-зочину щодо майна малолітньої дитини, спір може бути виріше­ний органом опіки та піклування або судом.

Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укла­дається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Правочини від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, мо­жуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за зго­дою батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Для укладання правочину неповнолітньою дитиною нотаріус має одержати згоду будь-кого з батьків (усиновлювачів). У цьому разі така згода обов'язково витребовується від того з батьків (уси­новлювачів), з ким неповнолітня дитина постійно проживає, за умови попереднього повідомлення про здійснення правочину не­повнолітньою дитиною другого з батьків (усиновлювачів).

Повідомлення про намір вчинити неповнолітньою дитиною правочин за згодою одного з батьків (усиновлювачів) надсилаєть­ся нотаріусом за кошти зацікавленої особи або особисто зацікав­леною особою. В останньому випадку нотаріусу подаються докази відправлення та одержання адресатом такого повідомлення.

Опікун не має право укладати, а піклувальник давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передавання майна підопічному у власність за договором дарування або в бе­зоплатне користування на підставі договору позички.

Справжність підпису(ів) батьків (усиновлювачів) або піклу­вальників на заяві про їх згоду на посвідчення правочинів від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку. Засвідчення справжності підпису не потрібне, якщо батьки, усиновлювачі або піклуваль­ники особисто подадуть нотаріусу заяву про згоду на посвідчен­ня правочину. У цьому випадку нотаріус установлює особу заяв­ника, перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, і вказує назву документа, його номер, дату ви­дачі та назву установи, що видала документ, який стверджує особу.«Заява про згоду на посвідчення правочину може бути вик­ладена на звороті примірника правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного но­таріуса, або на окремому аркуші.

Нотаріат в Україні

41. При перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних
осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов'язані ознайо­
митись з установчими документами (статут, засновницький до­
говір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію
(перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (витягом з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України),
положенням про філію та представництво юридичної особи, нака­
зом юридичної особи про призначення керівника філії або предс­
тавництва і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчи­
няється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи.

У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридич­ною особою окремого виду діяльності.

42. При укладенні правочину представником нотаріус пе­
ревіряє його повноваження за довіреністю, виданою представни­
кові юридичною особою. Нотаріус зобов'язаний перевірити за до­
помогою Єдиного реєстру довіреностей, посвідчених у нотаріаль­
ному порядку, дійсність довіреності на право розпорядження
майном, у тому числі транспортними засобами. На примірнику
довіреності або її копії, що залишається у справах державної но­
таріальної контори чи в приватного нотаріуса, робиться відмітка
про перевірку дійсності довіреності за даними Єдиного реєстру
довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, з обов'язко­
вим зазначенням часу, дати та ідентифікаційного номера пе­
ревірки. (Абзац перший пункту 42 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Міністерства юстиції № 88/5 від 15.08.2005)

Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення право-чинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими до­кументами юридичної особи, законом або іншими актами цивіль­ного законодавства. У цих випадках від представників вимага­ються документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище.

При посвідченні правочинів нотаріуси можуть приймати дого­вори, укладені від імені юридичних осіб їх філіями чи представ­ництвами, підписані уповноваженими на це особами та скріплені печатками цих філій чи представництв.

Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, но­таріусом витребовується документ, який стверджує повноважен­ня цього органу та розподіл обов'язків між членами колегіально­го органу (статут, засновницький договір, установчий акт, поста­нова про обрання посадових осіб тощо).

Додатки

У правочинах щодо майна, яке передане в управління, но­таріусами обов'язково вказується про те, що вони вчинені упра­вителем майна.

Управителі майна за договором управління діють без довіре­ностей.

43. Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною
сумісною власністю, які подаються для нотаріального посвідчен­
ня, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповно­
важеними ними особами.

При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) дер­жавній реєстрації, якщо правовстановлювальний документ оформлений на одного із співвласників, нотаріус вимагає письмо­ву згоду інших співвласників. Справжність підпису на заяві співвласників про їх згоду на укладання таких правочинів повин­на бути засвідчена в нотаріальному порядку.

Відчуження або застава майна, що є колективною власністю, здійснюється за рішенням органів управління товариства (за­гальних зборів, виконавчого органу), якщо інше не встановлено законом та (або) установчими документами (актами).

Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділян­кою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Розпорядження майном, що є державною власністю, здійсню­ється в порядку, установленому законодавством України.

44. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, ко­
ристування та розпорядження майном, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домов­
леністю між ними.

Правочини щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують обов'язкового но­таріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом при наявності письмової згоди другого з подружжя. Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такої угоди повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім'я, по

Нотаріат в Україні

батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він по­годжується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладання угоди, нотаріус при її посвідченні зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.

У тому разі якщо з поданих нотаріусу документів неможливо встановити час і підстави набуття майна, що є предметом угоди, а чоловік чи дружина особи, на ім'я якої це майно зареєстровано, ухиляється від надання письмової згоди на його відчуження, то особа, на ім'я якої майно зареєстровано, може в порядку статті 84 Закону України «Про нотаріат» передати заяву своєму чоловікові чи дружині з пропозицією з'явитися до нотаріуса для визначення частки чоловіка (дружини) у цьому майні. Якщо він (вона) не з'явиться до нотаріуса у визначений строк і протягом місяця після одержання заяви не надішле своїх заперечень, нотаріус мо­же посвідчити договір від імені чоловіка чи дружини, за ким відповідно до правовстановлювального документа лічиться це майно, без згоди другого із подружжя, якщо інше не встановлено договором між подружжям.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не пе­ребувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільно­го проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються вимоги, установлені цією Інструкцією щодо майна, що є правом спільної сумісної власності подружжя. На підтвердження факту проживання однією сім'єю осіб, які не перебувають у шлюбі, но­таріусом можуть бути прийняті: договір про спільне проживання та ведення спільного господарства, рішення суду про встановлен­ня факту спільного проживання однією сім'єю осіб, які не пере­бувають у зареєстрованому шлюбі, записи в будинкових книгах (паспортах) про постійне проживання або реєстрацію цих осіб за однією адресою тощо, якщо вони разом з іншими документами підтверджують цей факт.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної влас­ності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпорядження Майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу України.

Додатки

45. Правочин щодо розпорядження майном, що подається для нотаріального посвідчення, може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлювального документа, договору, укладеного між подружжям, акта цивільно­го стану про укладання шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з под­ружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, договором дарування або в порядку спадкуван­ня, або за кошти, які належали їй (йому) особисто тощо.

Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в справах державної но­таріальної контори (приватного нотаріуса), з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину.

При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження май­на від імені особи, в якої немає чоловіка або дружини (неодруже­на (неодружений), удова (удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом ць­ого правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус дово­дить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити осо­бисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через предс­тавника — від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про на­лежність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.

Правочини щодо розпорядження майном можуть бути посвідчені без згоди другого з подружжя також у випадках:

коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обстави­ни подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім. У разі встанов­лення опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, но­таріус виключає майно з опису або повідомляє нотаріуса, що здійснив опис, про необхідність виключення майна з опису. Про виключення майна з опису повідомляється опікун;

якщо майно набуто одним з подружжя за час окремого прожи­вання з другим з подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання осо-

Нотаріат в Україні

бистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.

46. Правочини про відчуження або заставу майна, яке переда­но за договором управління, посвідчуються нотаріусом за наяв­ності письмової згоди установника управління. Справжність підпису на заяві установника управління про згоду на укладання таких угод повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

47. Договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності забо­рони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру забо­рон відчуження об'єктів нерухомого майна.

У разі наявності заборони договори про відчуження майна, об-тяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу). (Абзац другий пункту 47 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 40/5 від 24.05.2004)

Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після пе­ревірки відсутності податкової застави та заставної за даними Державного реєстру застав рухомого майна.

Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податково­го органу.

У разі оформлення заставної перехід права власності на пред­мет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною.

48. Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально
посвідченого договору оформляється шляхом складання окремо­
го договору, який додається до примірника основного договору,
що міститься в справах державної нотаріальної контори, приват­
ного нотаріуса (державного нотаріального архіву). Договір про
зміну або розірвання договору підписується сторонами і по-
свідчується нотаріусом. На всіх примірниках основного договору
робиться відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазнача­
ються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну
або розірвання.

Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печат­кою. Про зміну або розірвання договору робиться запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано основний до­говір.

Додатки

Якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можли­вості посвідчити договір про його зміну або розірвання (у разі смерті, заміщення приватного нотаріуса у разі неможливості ви­конання ним своїх обов'язків, призупинення здійснення приват­ним нотаріусом своєї діяльності, передачі документів до держав­ного нотаріального архіву тощо), договір про зміну або розірван­ня основного договору може бути посвідчений іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом складається додатковий примірник договору, який направляється ним за місцем зберігання догово­ру, що змінюється або розривається, для долучення до нього. Од­ночасно сторонам договору нотаріус роз'ясняє можливість повер­нення правовстановлювальних документів за місцем зберігання примірника договору, що розірваний.

Укладання договорів про зміну або розірвання нотаріально посвідчених договорів здійснюється з дотриманням правил пунк­ту 45 цієї Інструкції.

Якщо договір про розірвання договору про відчуження житло­вого будинку, садиби, споруди, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна посвід-чується після державної реєстрації договору відчуження, нотаріус вимагає подання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме май­но, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування, а також пе­ревіряє відсутність (наявність) заборони на відчуження або ареш­ту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів неру­хомого майна та відсутність або наявність податкової застави та інших застав за даними Державного реєстру застав рухомого майна.

Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у податковій заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного податкового органу.

У разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним нотаріус робить про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в його справах, долу­чивши до нього копію рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, за можливості, на всіх інших примірниках договору.

Правовстановлювальний документ повертається відчужувачу майна на його вимогу. Державне мито чи плата за посвідчення до­говору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторо-

Нотаріат в Україні

нам не повертається.

Про зміну або розірвання договору, що підлягає державній реєстрації, нотаріус повідомляє відповідний орган, який здійснює державну реєстрацію, якщо такий договір до його зміни або розірвання був цим органом зареєстрований.

49. Договір про відчуження майна, що підлягає державній
реєстрації, а також договір про зміну або розірвання такого дого­
вору, якщо договір, що змінюється (розривається), був зареєстро­
ваний у відповідному органі, повинні бути подані для державної
реєстрації за місцем обліку цього майна, про що нотаріус зазна­
чає у посвідчувальному написі і роз'яснює сторонам.

50. Ціна в договорі про відчуження або заставу майна встанов­
люється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено зако­
нодавчими актами.

- - -

РОЗДІЛ 2