Розділ 22 видача свідоцтва про право на спадщину

205. На майно, що переходить за правом спадкування до спад­
коємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається
свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться у строки, установлені цивіль­ним законодавством України (стаття 1298 Цивільного кодексу України.

Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину підля­гають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів, спад-

Нотаріат в Україні

нових договорів та спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр.

206. Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою
спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому
цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначен­
ням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших
спадкоємців.

При цьому в кожному свідоцтві може зазначатися все спадко­ве майно, крім нерухомого.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухо­ме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухомість (стаття 1297 Цивільного кодексу України.

Якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спад­коємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кож­ного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Якщо свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом не всім спадкоємцям і не на вее спадкове майно, у тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.

Якщо особи, які могли б спадкувати одна після одної, померли протягом однієї доби, спадщина відкривається одночасно і щодо кожного з них окремо.

207. Письмова заява про прийняття спадщини та відмову від
неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за
місцем відкриття спадщини.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, за­водиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до но­таріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Справжність підпису,на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.

Не допускається прийняття заяв про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяв про їх відкликання, складених віз імені спадкоємців їхніми представниками, що діють на підстав: довіреностей.

Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, шо

Додатки

прийняли спадщину, за відсутності заяви від їх імені про відмову від спадщини.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї, може відкликати її протягом строку, установле­ного для прийняття спадщини.

208. Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце
щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти
одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спад­
коємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким,
що прийняв усю спадщину.

Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині іншо­го спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

209. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщи­
ну за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового
реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового догово­
ру, заповіту.

У разі наявності спадкового договору нотаріус вимагає подан­ня йому примірника цього договору, якщо з витягу з Єдиного реєстру не буде вбачатися предмет спадкового договору.

(Пункт 209 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністер­ства юстиції № 33/5 від 07.04.2005)

210. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі
письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з
дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною
другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, —
не раніше зазначених у цих статтях строків.

При переході майна за правом спадкоємства за заповітом до інших учасників цивільних відносин свідоцтво про право на спадщину видається цим особам.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

За наявності виконавця заповіту нотаріус перевіряє обсяг здійснених ним повноважень. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом здійснюється після припинення но­таріусом повноважень виконавця заповіту.

211. Свідоцтво про право на спадщину видається спад­
коємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно про­
живали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про
прийняття спадщини.

Нотаріат в Україні

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем мо­жуть бути:

довідка житлово-експлуатаційної організації, правління жит­лово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем;

копія рішення суду, що набрало законної сили, про встанов­лення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний за­пис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджу­ють факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщи­ну, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Такі заяви спадкоємців мають бути викла­дені у письмовій формі і подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців на заяві має бути засвідчена у відповідності до правил, викладених у пункті 207 цієї Інструкції.

Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатко­вий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шля­хом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.

212. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкрит­тя спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спад­щину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'яз­ково вимагаються відповідні документи.

Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця.

Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадко­давцем є:

свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії ак­тових записів;

записи в паспортах про другого з подружжя;

копії рішень суду, що набрали законні сили, про встановленні^ факту родинних та інших відносин.

Додатки

Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебу­вання непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.

Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряєть­ся за паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народ-

непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, — за пенсій­ною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом меди-ко-соціальної експертизи.

Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони мо­жуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про пра­во на спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, підпис спадкоємців на якій має бути засвідче­ний у відповідності до правил, викладених у пункті 207 цієї Інструкції.

Місце відкриття спадщини (пункт 185 цієї Інструкції) підтвер­джується:

свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє постійне місце проживання і місце його смерті збігаються;

довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце про­живання;

записом у будинковій книзі про постійне проживання спадко­давця, а якщо місце проживання померлого невідоме — докумен­том (витягом з Реєстру прав власності та ін.) про місцезнаходжен­ня нерухомого спадкового майна або його частини.

Якщо об'єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаход­ження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження од­ного із об'єктів цього майна за вибором спадкоємців. За відсут­ності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезна­ходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери тощо.

У разі відсутності у спадкоємців зазначених документів но­таріус'вимагає копію рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення місця відкриття спадщини.

Нотаріат в Україні

213. Свідоцтво про право на спадщину після смерті реабіліто­
ваного може бути видане нотаріусом на підставі відповідного
рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке
має містити відомості про склад спадкового майна. За наявності
такого рішення документи, які б підтверджували належність ус­
падкованого майна померлому, не вимагаються.

Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у вста­новленому порядку громадян є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітовано­го (відшкодування його вартості).

Коло спадкоємців першої черги визначається на день винесення цього рішення. Факт смерті спадкодавця — громадянина, ре­абілітованого у встановленому порядку¹⁹, а також належність до ко­ла спадкоємців першої черги щодо майна реабілітованого (відшко­дування його вартості) визначається на підставі відповідного рішен­ня Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке повинно містити перелік документів, що підтверджують відповідні факти.

214. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за
заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє:
факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та
чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини,
склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє
коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Пе­
ревірка наявності заповіту (секретного заповіту), спадкового до­
говору, здійснюється за допомогою Спадкового реєстру у поряд­
ку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів,
спадкових договорів та спадкових справ.

Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із спадкодавцем, нотаріус вимагає подання документів, які б під­тверджували ці відносини.

(Пункт 214 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністер­ства юстиції № 33/5 від 07.04.2005)

215. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
(секретним заповітом) оригінал чи дублікат заповіту (свідоцтва

¹⁹ Див. Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (962-12) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 22, ст. 262; 1992, N 32, ст. 456), поста­нову Верховної Ради України від 24.12.1993 «Про тлумачення Закону Україна «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (3812-12) (Відомості Верховної Ради України, 1994, N 15, ст. 88).

Додатки

~—.^—__————=--------------------------------------------------------- —=___———

про оголошення секретного заповіту), поданий спадкоємцем, за­лишається у справах нотаріуса.

За бажанням спадкоємця до свідоцтва про право на спадщину за заповітом може бути додана нотаріально засвідчена копія (фо­токопія) заповіту (копія (фотокопія) свідоцтва про оголошення секретного заповіту) або його дубліката.

216. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке
підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання пра-

I

вовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цьо­го майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової заста­ви та інших застав за даними відповідних реєстрів.

У разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора (відповідний орган державної податкової адміністрації) про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.

Якщо на згадане вище майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину за­тримується до зняття арешту.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вима­гає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування.

У тому випадку, коли правовстановлювальний документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автомототран-спортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво, договір комерційної концесії тощо), нотаріус перевіряє документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику цього свідоцтва, який залишається у справах нотаріуса. Допускається приєднання до матеріалів спадкової справи, засвідчених в уста­новленому порядку, фотокопій правовстановлювальних доку­ментів на майно, які повертаються спадкоємцям.

217. Свідоцтво про право на спадщину на право на земельну
частку (пай) після смерті фізичних осіб, евакуйованих із зони
відчуження, відселених із зони безумовного (обов'язкового) або
зони гарантованого добровільного відселення, а також фізичних
осіб, що самостійно переселилися з територій, які зазнали
радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення
або самостійного переселення були членами колективних або

Нотаріат в Україні

інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживали у сільській місцевості, може бути видане но­таріусом на підставі трудової книжки члена колективного або іншо­го сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчено­го витягу з неї²⁰, за наявності в ній-відповідного запису.

Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження, відселення або їх самостійного переселення та членства в колек­тивному або іншому сільськогосподарському підприємстві, яке розташовувалося на території, що зазнала радіоактивного забруд­нення, є довідки, видані обласними державними адміністраціями за місцем евакуації, відселення чи самостійного переселення, або рішення суду, яке набрало законної сили, про їх:

евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій, що зазнали радіоактивного забруднення;

членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, яке розташовувалося на території, що зазнала радіоактивного забруднення²¹.

218. Спадкування майна фермерського господарства здійсню­ється з урахуванням вимог Закону України «Про фермерське гос­подарство».

219. У разі успадкування спадкоємцями прав та обов'язків на­бувача майна за договором довічного утримання (догляду) у тексті свідоцтва зазначається, що воно є невід'ємною частиною договору довічного утримання (догляду) і підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

220. Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, що­до якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій ус­танові), а також на грошовий вклад, щодо якого відсутнє за­повідальне розпорядження, після смерті вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах.

221. Свідоцтво про право на спадщину на страхову виплату (страхове відшкодування), щодо якого страхувальник не зробив спеціальної вказівки страховій установі, після смерті страху­вальника видається спадкоємцям на загальних підставах.

Якщо страхувальник у договорі особистого страхування приз­начив особу, до якої має перейти право на одержання страхово;

Див. Закон України від 05.06.2003 № 899-ГУ «Про порядок виділення в натури (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». ²¹ Див. Постанову Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 № 1651 «Деякі питв-ня реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрі-фи, права на отримання земельної частки (паю)».

Додатки

виплати у разі його смерті, свідоцтво про право на спадщину но­таріусом не видається.

222. Нотаріус на прохання спадкоємців померлого вправі зро­
бити запит до банків (фінансових установ), страхових установ про
наявність на ім'я померлого вкладів, страхових виплат.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про нотаріат» банки (фінансові установи), страхові установи повинні подати відомості в строк, указаний нотаріусом.

223. Нотаріус роз'яснює спадкоємцям, що свідоцтво про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, має бути за­реєстроване у відповідному органі.

224. Нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спіль­ної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім'я померлого його частки в спільному майні.

225. Нотаріус повідомляє (надсилає копію свідоцтва про право на спадщину) про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я малолітньої, неповнолітньої дитини або недієздатного спад­коємця чи спадкоємця, цивільна дієздатність якого обмежена, орган опіки і піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.

226. Про видачу свідоцтва про право на спадщину другому з подружжя на майно, що є предметом спадкового договору, но­таріус повідомляє набувача цього майна.

227. Спадкоємцям, які одержали свідоцтво про право на спад­щину певної частини спадкового майна, у подальшому видають­ся наступні свідоцтва про право на спадщину інших частин спад­кового майна, яке не перераховане в раніше виданому свідоцтві.

Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спад­коємці, за письмовою згодою між спадкоємцями спадщина підля­гає перерозподілу. У цьому випадку нотаріус, після повернення попередніх свідоцтв, видає нові свідоцтва про право на спадщину.

Нові свідоцтва про право на спадщину видаються нотаріусом також за рішенням суду про внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на спадщину або на підставі письмової згоди всіх спадкоємців про внесення змін до раніше виданих свідоцтв.

Нотаріат в Україні

228. Зміна розміру частки у спадщині проводиться за згодою
спадкоємців, які прийняли спадщину, до видачі свідоцтв про
право на спадщину. У разі недосягнення згоди зміна розміру час­
ток здійснюється у судовому порядку.

Зміна розміру часток у складі спадкового нерухомого майна або транспортних засобів оформляється нотаріально посвідченим договором спадкоємців.

229. Зміна черговості одержання спадкоємцями за законом
права на спадкування провадиться після відкриття спадщини до
видачі свідоцтв про право на спадщину.

Зміна черговості оформляється договором між заінтересовани­ми спадкоємцями. Згода на укладання цього договору від спад­коємців, які не беруть участь у ньому, не вимагається.

Цей договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бе­ре у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'яз­кову частку у спадщині.

230. Поділ спадкового майна провадиться за згодою спад­
коємців, які прийняли спадщину. У разі недосягнення згоди
поділ провадиться у судовому порядку відповідно до часток, на­
лежних кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.

Поділ спадкового майна оформляється договором спад­коємців, а за відсутності згоди — судовим рішенням.

У договорі про поділ спадкового майна визначаються реальні частки спадкоємців у спадковому майні. При цьому допускаєть­ся грошова компенсація, якщо вартість майна різна.

231. Нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ (дода­
ток № 4) та алфавітна книга спадкових справ (додаток № 5).

У книзі обліку спадкових справ реєструються:

заяви про прийняття спадщини;

заява про відкликання заяви про прийняття спадщини; заява про видачу свідоцтв про право на спадщину, про відмову від спад­щини;

заяви про відкликання заяви про відмову від спадщини; заява спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі);

претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охо­рони спадкового майна, за якими були вжиті ці заходи;

заяви про відкриття спадщини та укладання договору на уп­равління спадщиною;

заява про видачу свідоцтва виконавцю заповіту;

Додатки

заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень;

заява відказоодержувача про відмову від заповідального відка­зування тощо. На підставі однієї із перерахованих заяв, зареєстро­ваної першою, заводиться спадкова справа на ім'я померлого.

Нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), реко­мендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї спра­ви, а в разі потреби — вимагає цю справу для подальшого про­вадження.

Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і креди­торів) також реєструються в книзі обліку спадкових справ під са­мостійними номерами та в хронологічному порядку.

На всіх заявах зазначаються час їх надходження та номер спадкової справи.

У спадкову справу підшиваються документи, які були витре­бувані від спадкоємців, юридичних осіб, подані іншими, крім спадкоємців, фізичними особами, а також примірник договору на управління спадщиною, договору про зміну черговості одер­жання права на спадкування, примірник договору про зміну розміру частки у спадщині, свідоцтва виконавця заповіту, свідоцтва про право на спадщину тощо.

232. Відомості про спадкові справи підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі в порядку, передбаченому Поло­женням про Спадковий реєстр. (Пункт 232 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 33/5 від 07.04.2005)