Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Глава 1. Загальні підстави припинення державно-службовихСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Правовідносин Глава 2. Спеціальні підстави припинення державно-службових Правовідносин Глава 3. Відставка як припинення державно-службових Правовідносин ГЛАВА 1 ЗАГАЛЬНІ ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНО-СЛУЖБОВИХ ПРАВОВІДНОСИН Підстави припинення державнослужбових правовідносин передбачені в статті ЗО Закону України «Про державну службу». При цьому слід зазначити, що передбачені підстави можна класифікувати на дві групи: І) передбачені КЗпП України (статтями 36, 38, 39, 40, 41); 2) передбачені Законом «Про державну службу». До загальних підстав звільнення державних службовців належать підстави, передбачені статтею 36 КЗпП: угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимоги про їхнє припинення; призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи керівника державного органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення службовця, за його згодою, в інший державний орган, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова службовця від переведення на роботу в іншу місцевість разом з державним органом, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким службовця засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; підстави, передбачені контрактом. Серед наведених вище підстав, щодо державних службовців найчастіше застосовуються такі, як: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи керівника або державного органу (статті 40, 41). Припинення службових відносин з ініціативи службовця в юридичній літературі часто іменують звільненням за власним бажанням, з чим можна погодитися. При цьому службовець повинен попередити про свої наміри про звільнення письмово за два тижні. В ряді випадків закон зобов'язує керівника звільнити працівника у такий строк, про який той просить, тобто мова йде про скорочення двотижневого строку. До таких випадків, згідно зі статтею 38 КЗпП відносяться:
— переїзд на нове місце проживання; — переведення одного із подружжя в іншу місцевість (під — вступ до навчального закладу (підтверджується довідкою — неможливість проживання у даній місцевості (підтверд — вагітність (підтверджується медичним висновком); — догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічно — догляд за хворим членом сім'ї або інвалідом першої групи — вихід на пенсію (достатньо перевірити факт призначення — прийняття на роботу за конкурсом. Державний службовець має право на звільнення у визначений ним строк у випадку, якщо керівником або органом не виконується законодавство про працю або умови трудового договору із цих питань. Важливим є те, що у разі відсутності вказаних вище причин керівник не вправі звільнити службовця до закінчення двотижневого строку, якщо він про це не просить. Якщо ж таке звільнення відбудеться, то суд поновить державного службовця на роботі. Водночас службовцю надається право відізвати заяву про звільнення до закінчення двотижневого строку. При цьому необхідно зазначити, що чинне законодавство на передбачає обов'язкової письмової форми відзиву заяви про звільнення, тому він може бути і в усній формі. Проте, у випадку, коли на дане місце запрошено іншого службовця, якому не може бути відмовлено у прийнятті на роботу (стаття 24 КЗпП), державний службовець втрачає право на відзив заяви про звільнення. Якщо після закінчення двотижневого строку про розірвання трудового договору службовець не був звільнений, продовжує працювати і не наполягає на звільненні, керівник не має права його звільнити відповідно до раніше поданої заяви.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи керівника або державного органу передбачені в статті 40 КЗпП України. Важливим є те, що керівник органу на відміну від державного службовця позбавлений права на свій розсуд розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. Він вправі лише за своєю ініціативою звільнити його за наявності підстав, передбачених вказаною статтею, або не звільнити. Такими підставами є: — зміни в організації виробництва і праці, в тому числі лік — виявлені невідповідності працівника займаній посаді або у ряді випадків працівник взагалі не може бути допущений до роботи за відсутності у нього при собі відповідного документа. Для звільнення службовця за даним пунктом важливо, щоб неналежне виконання працівником трудових обов'язків було наслідком недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які свідчать про відсутність вини працівника у неналежному виконанні і не можуть бути підставою для його звільнення за п. З статті 40 КЗпП. Якщо ж власник має докази винного неналежного виконання трудових обов'язків працівником, він вправі притягнути його до відповідальності аж до звільнення на підставі п. З статті 40 КЗпП. Слід мати на увазі, що звільнення працівника за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи, може мати місце лише за неможливості його переведення на іншу роботу. Неможливість може бути зумовлена як відсутністю вакантного робочого місця, так і відмовою працівника від переведення; систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Визначальним у даному пункті є термін «систематичне». Систематичним є скоєння двох або більше порушень трудової дисципліни, за які до працівника застосовувалися дисциплінарні або громадські стягнення. При цьому важливо, щоб стягнення застосовувалися протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову. Слід мати на увазі, що сьогодні юридично значимі тільки громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами (товариське зауваження, громадська догана) або товариськими судами (товариське попередження, громадське осудження, громадська догана, накладення штрафу);
прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; — нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох міся — поновлення на роботі працівника, який раніше виконував
поновити працівника на роботі, звільнивши того працівника, який був прийнятий на його місце; в) громадянин, звільнений з роботи у зв'язку з незаконним засудженням, має бути поновлений на попередній роботі на підставі статті 6 Закону від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду»1. Слід мати на увазі, що стосовно цього випадку Верховний Суд України вважає неможливим поновлення працівника не лише у разі ліквідації підприємства, установи, скорочення посади а й за наявності інших причин, які перешкоджають поновленню службовця, наприклад, зайняття посади іншим працівником, який не може бути звільнений. У такому разі суд відмовляє у позові про поновлення на роботі, а працевлаштування здійснюється службою зайнятості. Необхідно звернути увагу на те, що неприпустимо застосовувати пункт 6 статті 40 КЗпП більш широко, ніж це викладено в ньому. Це стосується і тих випадків, коли законодавством за працівником визнається право на попередню посаду, яку він заміщував до звільнення (стаття 3 Закону в редакції від 18 лютого 1999 р. «Про альтернативну (невійськову) службу»2), право вимагати надання попередньої посади (частина перша статті 32 Закону в редакції від 22 березня 2001 р. «Про статус народного депутата України»3; право на повернення на попереднє робоче місце у порядку переводу (частина дев'ята статті 32 Закону «Про статус народного депутата України»)4. Тим більше неможливе звільнення працівника на підставі даного пункту у разі, коли працівнику дається право на працевлаштування на те ж підприємство і не нижче тієї посади, яку він займав до звільнення (п. З статті 8 Закону «Про правовий і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей»). - № 1. - Ст. 1. 1 Відомості Верховної Ради України. — 1995. 2 Там само. — 1999. — № 15. — Ст. 86. 3 Урядовий кур'єр. — 2001. — 26 верес. 4 Там само.
Верховний Суд України визначає, що законодавством України не передбачена можливість припинення трудового договору з працівником за мотивами повернення на попередню роботу після закінчення повноважень за виборною посадою особи, яка раніше була звільнена з цієї роботи внаслідок обрання на таку просаду, якщо тільки працівник не був прийнятий на строк повноважень цієї особи на виборній посаді; — поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Факт появи на роботі у нетверезому стані може встановлюватися не лише специальним обстеженням із використанням відповідних технічних засобів, а й будь-якими іншими доказами (наприклад, актом, в якому зазначаються всі ознаки нетверезого стану: різкий запах алкоголю, нестійка хода, безглузді розмови тощо, підписаний свідками), припустимими з точки зору цивільно-процесуального і такими, що стосуються справи. Факт незаконного вживання наркотичних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп'яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на наявність наркотичної чи психотропної речовини в організмі людини. Але встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря (стаття 12 Закону від 15 лютого 1995 р. «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних речовин, психотропних речовин та прекурсорів і зловживання ними»1)- Слід мати на увазі, що у випадку відмови працівника добровільно пройти медичний огляд, за постановою органу внутрішніх справ він може бути підданий примусовому приводу на медичний огляд. Підставою для звільнення працівника є сам факт появи на роботі у нетверезому стані незалежно від того, чи був він відсторонений від роботи, чи ні. Важливим є те, що поява на роботі у нетверезому стані означає появу у такому вигляді на робочому місці в робочий час. Не може бути
1 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 10. — Ст. 62. підставою для звільнення працівника поява у нетверезому стані на робочому місці у вільний від роботи час, у вихідний день, під час відпустки тощо. Проте, службовці з ненормованим робочим днем можуть бути звільнені за даним пунктом і у тому разі, коли вони перебувають на роботі у нетверезому стані після закінчення робочого часу; — вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу. Слід мати на увазі, що форма власності та розмір украденого значення не мають. Підставою є тільки той факт крадіжки, який встановлено вироком суду, що набув законної сили, або постановою органу, до компетенції якого належить застосування адміністративного стягнення або заходів громадського впливу. Важливо зазначити, що статтею 41 КЗпП передбачені додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а саме: одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. У передбачених законом випадках можливе відсторонення державного службовця від виконання своїх обов'язків, що не припиняє службових відносин, але працівник тимчасово не допускається до роботи. Підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати є невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації або об'єднанню громадян. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування тобто строку до двох місяців. Якщо ж правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується. Нормативною підставою проведення службового розслідування є Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р.1 За державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата. Такий підхід є цілком правильним, оскільки без припинення службових відносин та видачі трудової книжки неможливо позбавляти працівника заробітної плати. Офіційний вісник України. — 2000. — № 24. — Ст. 1004. ГЛАВА 2
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 261; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.55.25 (0.01 с.) |