Атестаційне провадження у державній службі

У теорії адміністративного права загальноприйнято, що про­вадження — це сукупність послідовно здійснюваних дій щодо вирішення конкретної адміністративної справи. Виділяють два види проваджень: адміністративно-юрисдикцій ні та адміністра­тивно-процедурні. На даний час не існує, та й не може існу­вати, вичерпного переліку проваджень, що відносяться до пер­шого або другого виду. Тим більше, що управлінська діяльність настільки різноманітна та динамічна, що постійно виникають все нові провадження.

Подальший розвиток інституту державної служби дає змогу віднести до адміністративно-процедурних проваджень низку службових проваджень, серед яких можна виділити атестацій-не провадження. Правовими засадами проведення атестаційно-го провадження щодо державних службовців є Положення про порядок проведення атестації державних службовців органів виконавчої влади та Типове положення про проведення атес­тації посадових осіб місцевого самоврядування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р.¹

В атестаційному провадженні можна виділити наступні стадії:

— підготовка справи про атестацію державного службовця;

— розгляд атестаційної справи;

— прийняття рішення щодо атестації державного службовця;

— оскарження прийнятого рішення;

— виконання прийнятого рішення.

Підготовка справи про атестацію є першою стадією атес-таційного провадження. Саме на цій стадії здійснюється збір, вивчення, аналіз та узагальнення інформації про державного службовця, який атестується. На кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що

Офіційний вісник України. — 2001. — № 44. — Ст. 1983.

підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня і подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації. Службова характеристика на керівника державного органу підписується керівником дер­жавного органу вищого рівня.

Службова характеристика повинна містити:

— загальні відомості (прізвище, ім'я, по батькові, посада,
стаж роботи на посаді);

— професійні знання, рівень володіння державною мовою,
досвід роботи за фахом;

— аналіз виконання державним службовцем посадових
обов'язків, дотримання правил поведінки державного служ­
бовця;

— ділові якості (професійна компетентність, відповідаль­
ність, ініціативність, самостійність в роботі, оператив­
ність у прийнятті рішень і здатність до контролю за їх
реалізацією, вміння акумулювати необхідну інформацію
та виділяти найголовніше, працювати з нормативно-пра­
вовими актами, іншими документами);

— особисті якості (працездатність, комунікабельність, вмін­
ня керувати підлеглими, вміння встановлювати взаємовід­
носини з колегами, творчий підхід до справи, принципо­
вість, послідовність в роботі, самокритичність);

— результативність роботи;

— підвищення кваліфікації (види професійного навчання, що
проходив державний службовець або причини, з яких нав­
чання не проводилося, використання одержаних знань у
роботі, здатність до самоосвіти, ставлення до професійно­
го навчання підлеглих тощо);

— можливості професійного і службового просування (за
яких умов, на яку посаду, коли);

— зауваження і побажання державному службовцю, який
атестується;

— висновок про відповідність займаній посаді.
Державному службовцю надається право ознайомлення із

службовою характеристикою під розпис під час співбесіди, яку проводить з ним його безпосередній керівник. У ході співбесіди повинні обговорюватися позитивні і негативні результати роботи

 

державного службовця, визначатися шляхи подолання недолі­ків. При цьому державному службовцю має бути надана мож­ливість задавати питання, коментувати зауваження та виснов­ки щодо його роботи. У разі незгоди зі змістом характеристики державний службовець може подати до атестаційної комісії відповідну заяву, зауваження або додаткові відомості.

На першій стадії здійснюється і така важлива дія як вироб­лення системи оцінки державного службовця. В юридичній літературі стосовного даного питання існують різні підходи щодо такої системи. Однак слід зазначити, що єдиних дієвих критеріїв щодо проведення такої оцінки поки що не існує. Як правило, при розробці таких критеріїв основна увага приді­ляється оцінці його ділових і особистих якостей, необхідних для виконання ним своїх посадових обов'язків.

Досить цікавим є зарубіжний досвід вирішення даного пи­тання, який, безумовно, заслуговує на увагу. Зокрема, при проведенні оцінки державних службовців ФРН на кожного з них заповнюється службова характеристика, яка включає в себе наступні параметри:

— кмітливість, тобто здатність швидко і диференційовано
сприймати суть справи;

— розумові та оціночні здібності, тобто здатність аналізува­
ти проблеми і робити висновки;

— спеціальні знання, тобто обсяг, ширину і глибину спеціаль­
них знань;

— готовність до діяльності, яка проявляється при виконанні
завдань, інтенсивність роботи;

— здатність пристосовуватися до нової ситуації або вико­
нання нового завдання;

— особиста ініціативність, яка проявляється в готовності і
здатності знаходити проблеми за власною ініціативою;

— здатність приймати рішення і втілювати їх у життя;

— вміння вести переговори, тобто здатність пристосовуватися
до партнера у переговорах і переконливо аргументувати
свої думки;

— якість виконання своїх обов'язків, тобто оцінка придат­
ності результатів роботи для використання (надійність,
раціональність, економічність тощо);

— здатність висловлювати свої думки усно, письмово, перед великою аудиторією (точність і ясність викладення, обґрун­тованість стилю, плавність мови, логічність тощо) та ін.¹

Наступна стадія — це розгляд атестаційної справи. Учас­никами розгляду справи про атестацію державного службовця виступають: атестаційна комісія та державний службовець, який підлягає атестації.

Для проведення атестації керівник державного органу своїм наказом утворює комісію, визначаючи її кількісний і персональ­ний склад. Головою атестаційної комісії призначається заступ­ник керівника органу. Окрім голови, атестаційна комісія вклю­чає в себе секретаря та членів комісії. Як правило, членами комісії є керівники структурних підрозділів, де працюють дер­жавні службовці, представники кадрової та юридичної служб. До роботи в атестаційній комісії можуть залучатися незалежні експерти. Залежно від кількості державних службовців (до 5 осіб) і специфіки державного органу можуть створюватися декілька атестаційних комісій, або атестаційна комісія у складі тільки керівника даного органу або органу вищого рівня.

При розгляді атестаційної справи атестаційна комісія зо­бов'язана забезпечити об'єктивний розгляд і професійну оцін­ку діяльності державного службовця, який атестується, зокре­ма щодо виконання покладених на нього службових обов'язків, а також принциповий підхід у підготовці рекомендацій для по­дальшого використання його досвіду і знань у роботі держав­ного службовця.

Чинне законодавство про державну службу виділяє три категорії державних службовців щодо атестації.

Державні службовці, які підлягають атестації. Атеста­ції підлягають державні службовці усіх рівнів, у тому числі й ті, що займають посади державних службовців І та II категорій. Державні службовці І та II категорій переважно займають посади керівників та заступників керівників державних органів, у тому числі центральних органів виконавчої влади, обласних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, інших органів, призначення на які здійснюється в особливому

¹ Старилов Ю. М. Служебное право: Учебник. — М., 1996. — С 409—410.

порядку, встановленому законами України. У зв'язку з цим По­ложенням передбачено, що особливості проведення атестації таких державних службовців визначаються органами, що їх призначають. Атестації підлягають також ті державні службов­ці, які внаслідок організаційних змін (утворення нового органу на базі ліквідованого, реорганізації органу: злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) обіймають посади менше ніж один рік, за умови, що їх посадові обов'язки суттєво не зміни­лися. Жінки, які перебувають у відпустці по вагітності, поло­гах і догляду за дитиною, проходять атестацію не раніше ніж через рік після виходу на роботу. Особи, які займають посади державних службовців на період відпустки по вагітності, поло­гах, догляду за дитиною, і на час проведення атестації відпра­цювали на посаді більше року, також проходять атестацію у порядку, встановленому цим Положенням.

Державні службовці, які не підлягають атестації. До даної категорії належать службовці патронатної служби, а також ті, що перебувають на займаній посаді менше одного року, окрім випадків, передбачених чинним законодавством.

Державні службовці, які можуть проходити атестацію за власним бажанням. Такими є державні службовці, призначені на посаду на визначений термін і вагітні жінки.

Державний службовець, який атестується, має право брати участь у засіданні комісії, на якому розглядається питання про її атестування. У разі неявки державного службовця на засідан­ня комісії без поважних причин, комісія має право провести атестацію за його відсутності. До поважних причин у цьому випадку можна віднести: хворобу, відпустку за сімейними обста­винами, відрядження тощо. Документи, які підтверджують при­чину відсутності державного службовця на атестації, мають бути надані атестаціиніи комісії його безпосереднім керівником.

Засідання комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як 3/4 її складу.

Важливою стадією атестаційного провадження є прийняття рішення щодо атестації державного службовця. На підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності комісія приймає одне з таких рішень:

 

— відповідає займаній посаді. У такому разі комісія може
рекомендувати керівникові зарахувати державного служ­
бовця до кадрового резерву, дозволити пройти стажуван­
ня на більш високій посаді, присвоїти черговий ранг
державного службовця, встановити надбавку, передбаче­
ну законодавством, або змінити її розмір, порушити в
установленому порядку клопотання про продовження
терміну перебування на державній службі тощо;

— відповідає займаній посаді за умови виконання рекомен­
дацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового
напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо
(неповна службова відповідність). При згоді працівника
здобути такі знання або навички комісія приймає рішен­
ня про відповідність займаній посаді за певних умов і
рекомендує керівникові призначити повторне атестуван­
ня через конкретний період, але не пізніше ніж через
рік. У разі відмови державного службовця виконувати
надані йому рекомендації комісія, як правило, приймає
рішення про його невідповідність займаній посаді;

— не відповідає займаній посаді. В даному випадку комісія
рекомендує керівникові перевести цього державного служ­
бовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його
професійному рівню, або звільнити із займаної посади.

Згідно з чинним законодавством атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов.

Кожна рекомендація повинна мати відповідне обґрунтуван­ня. Рішення комісії приймається стосовно кожного державного службовця, який атестується, простою більшістю голосів чле­нів комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, яка атестується.

Результати атестації державного службовця заносяться до протоколу засідання комісії та атестаційного листа, складеного за зразком згідно з додатком. Протокол та атестаційний лист підписуються головою та членами комісії, які брали участь у голосуванні. Результати атестації повідомляються державному службовцю, який атестувався, та його керівникові одразу після проведення атестації під розпис. Якщо атестація державного

службовця проводилася за його відсутності, рішення і рекомен­дації комісії доводить до відома такого працівника безпосере­дній керівник. У разі відмови державного службовця від підпи­су складається відповідний акт.

Результати атестації та щорічної оцінки виконання держав­ними службовцями покладених на них завдань і обов'язків заносяться до особової справи державного службовця. Вони розглядаються під час вирішення питань просування по служ­бі, присвоєння чергового рангу, встановлення передбачених законодавством надбавок або зміни їх розміру, у разі порушення в установленому порядку клопотання про продовження терміну перебування на державній службі, а також інших питань про­ходження державної служби.

Важливою стадією атестаційного провадження є стадія оскар­ження прийнятого рішення. Згідно з Положенням про атеста­цію державних службовців рішення керівника, прийняте за результатами атестації, може бути оскаржене державним служ­бовцем до суду. Оскільки назване Положення не передбачає більш конкретного порядку оскарження, то діє загальний по­рядок, який передбачає, що таке рішення може бути оскарже­не протягом 10 днів з дня його прийняття без урахування тер­міну тимчасової непрацездатності. Слід відмітити, що в Типо­вому положенні про проведення атестації посадових осіб міс­цевого самоврядування передбачається саме такий порядок.

Заключною стадією атестаційного провадження є стадія вико­нання прийнятого рішення. За результатами атестації керівник державного органу видає відповідний наказ або розпоряджен­ня. При цьому чинне законодавство передбачає певні строки, зокрема, рішення про переведення державного службовця за його згодою на іншу посаду або про звільнення з посади прий­мається керівником у двомісячний термін з дня атестації. Прий­няття такого рішення після закінчення зазначеного терміну не допускається. Час хвороби державного службовця, а також перебування його у відпустці до цього терміну не включається. Якщо державний службовець за результатами атестації виз­наний таким, що не відповідає займаній посаді, то він звіль­няється з роботи відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу за­конів про працю України (тобто на загальних підставах).

ГЛАВА З