Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття і види обов'язків державних службовцівСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Одним із важливих обов'язків державного службовця є додержання Конституції України та інших актів законодавства України. Цей обов'язок безпосередньо випливає з принципу законності діяльності державної служби. Виконуючи свої посадові обов'язки державний службовець повинен сувого дотримуватись наданих йому повноважень, не зловживати владою, не здійснювати дій всупереч інтересам людини, суспільства і держави. Чинне законодавство про державну службу, виходячи з того, що діяльність державного службовця носить публічний характер, досить чітко регламентує його права, обов'язки, обмеження, правила поведінки саме з метою забезпечення законності його діяльності. Обов'язок дотримання державним службовцем чинного законодавства України набуває особливого змісту в правовій і соціальній державі, оскільки одним із головних завдань функціонування держави в цілому, і державних органів, зокрема, є визнання та реалізація прав і законних інтересів людини і громадянина. Саме тому, вся діяльність державного службовця підпорядковується забезпеченню виконання цього основного конституційного постулату. Діяльність державних службовців повинна бути ефективною і в межах їхніх повноважень. Здійснення ними своїх посадових обов'язків повинно приводити до конкретних позитивних результатів, виявлятися у розробці і прийнятті нормативно-правових актів, юридичних документів, здійсненні інших управлінських дій. Обов'язок державного службовця щодо ефективності своєї діяльності виключає його формальне (бездіяльне) перебування на робочому місці у робочий час. Важливо зазначити, що державний службовець повинен результативно і ефективно виконувати саме свої посадові обов'язки (тобто виступати від імені державного органу), а не вирішувати свої особисті питання або особисті питання інших осіб, політичних партій, релігійних організацій. Ефективність діяльності державного службовця залежить від своєчасного, належного, повного, творчого, ініціативного виконання покладених на нього завдань і повноважень. А це, в свою чергу, тісно пов'язане із суворим дотриманням тих меж повноважень, якими наділений державний орган в цілому, і державний службовець, зокрема. Стосовно державних службовців діє принцип — «дозволено тільки те, що передбачено законом». Прийняття управлінських рішень, здійснення інших дій поза межами своїх повноважень призводить до вчинення державним службовцем правопорушення (дисциплінарного, адміністративного, кримінального). Перевищення своїх повноважень — це дії державного службовця, які виходять за межі повноважень, закріплених за посадою, яку він займає, і передбачених посадовою інструкцією (положенням) та іншими нормативно-правовими актами. Перевищення повноважень може мати місце у випадках здійснення дій: а) які відносяться до повноважень іншої посадової особи державного органу; б) які можуть здійснюватися тільки колегіально; в) які можуть здійснюватися і даною особою тільки за наявності у неї спеціальних повноважень (допуск до державної таємниці), або в особливих умовах (надзвичайного стану, військового стану тощо) — за їх відсутності; г) які не може здійснювати жодна посадова особа або державний орган (видання незаконного управлінського розпорядження). Саме тому досить важливо чітко визначити в посадових інструкціях (положеннях) перелік повноважень щодо посади, яку займають державні службовці. Одним із важливих обов'язків державного службовця є недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина, який є продовженням обов'язку додержання Конституції України та інших нормативно-правових актів, оскільки перелік основних прав і свобод людини передбачений саме в них. Даний обов'язок також тісно пов'язаний з конституційним положенням про те, що Україна є соціальною правоною державою, а це означає, що державні органи функціонують для реалізації прав і свобод людини і громадянина, а не людина існує для функціонування державних органів. Конституційно визнані права та свободи людини і громадянина зобов'язують державу, через державні органи і державних службовців, неухильно охороняти їх та створювати дійовий механізм їхньої реалізації. Саме тому, виконуючи свої посадові обов'язки, державні службовці повинні здійснювати свою діяльність під кутом забезпечення реалізації прав і свобод людини. А це означає: своєчасне видання нормативно-правових актів, які пов'язані з реалізацією громадянами своїх прав і свобод; обов'язкову реєстрацію (в установленому чинним законодавством порядку) нормативно-правових актів, які стосуються прав і свобод громадян; організацію виконання законів, які регулюють права та свободи громадян; надання допомоги громадянам у реалізації їхніх прав і свобод тощо. Даний обов'язок державних службовців знайшов своє відображення також в тексті присяги, яку приймають особи при вступі на державну службу, а саме «...охороняти права, свободи і законні інтереси громадян...». На державного службовця покладається обов'язок безпосередньо виконувати покладені на нього службові обов'язки, який проявляється в тому, що він повинен особисто здійснювати ті завдання, які передбачені посадовою інструкцією і не може доручати їх виконання іншим особам (родичам, знайомим, законним представникам, адвокату). Тобто, виконання службових обов'язків не може бути передоручене нікому і з даного правила немає жодного винятку. Неможливість особистої участі державного службовця у виконанні покладених на нього повноважень є підставою для припинення державно-службових відносин. Виконання тих чи інших посадових обов'язків завжди пов'язане певними часовими рамками. Ефективність державної служби багато в чому залежить від своєчасного виконання державним службовцем тих завдань, обов'язків, розпоряджень і вказівок, які на нього покладаються. Тому важливо не просто виконати певне завдання, вказівку чи розпорядження, а виконати його саме вчасно, тобто до певного строку. Несвоєчасне їх виконання може призвести до порушення прав і свобод людини, завдання матеріальної шкоди чи інших наслідків, за які передбачається юридична відповідальність (дисциплінарна, цивільно-правова, адміністративна, кримінальна). На державного службовця покладається обов'язок виконувати: а) повноваження та завдання, які передбачені нормативно-правовими актами і посадовими інструкціями (положеннями); б) вказівки та розпорядження своїх керівників. Щодо останнього, необхідно зазначити, що керівником є та посадова особа, яка вирішує питання прийому на державну службу, проходження державної служби і припинення службових відносин. Керівник може бути безпосереднім, вищого рівня і вищого рангу. Державний службовець зобов'язаний виконувати вказівки і розпорядження названих керівників, оскільки саме вони відносяться до поняття «свої керівники». Водночас, державний службовець звільняється від виконання вказівок і розпоряджень керівників, які суперечать чинному законодавству. В ході своєї професійної діяльності державний службовець повинен зберігати державну таємницю. Державна таємниця — це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому чинним законодавством, державною таємницею і підлягають охороні державою. Правовою підставою режиму державної таємниці є Конституція України, закони України «Про державну таємницю» (в редакції від 21.09.1999 р.)\ «Про інформацію»2, міжнародні договори та інші нормативно-правові акти. До державної таємниці відноситься інформація: — у сфері оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, чисельність, дислокацію, бойову та мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань, про сили і засоби Цивільної оборони України, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об'єктів для захисту, евакуації і розосередження населення, забезпечення його життєдіяльності та виробничої 1 Офіційний вісник України. — 1999. — № 42. — Ст. 2075. 2 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650. діяльності об'єктів народного господарства у воєнний час або в умовах надзвичайних ситуацій, геодезичні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони тощо; — у сфері економіки, науки і техніки: про запаси та обсяги — у сфері зовнішніх відносин: про директиви, плани, — у сфері державної безпеки та охорони правопоряд Чинне законодавство закріпило перелік відомостей, які не можуть бути віднесені до державної таємниці, якщо при цьому будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення: — про стан довкілля, про якість харчових продуктів і пред — про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та — про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, — про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; — про незаконні дії органів державної влади, органів місце — інша інформація, яка відповідно до законів та міжнарод За порушення законодавства про державну таємницю винні особи (громадяни і посадові особи) несуть дисциплінарну, кримінальну та адміністративну відповідальність. Окрім державної таємниці, державні службовці зобов'язані зберігати: — комерційну таємницю — відомості, пов'язані з виробницт — лікарську трємницю — певним чином задокументовану — таємницю усиновлення (удочеріння); — відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під за — відомості про проведення медичного огляду на виявлення — банківську таємницю — відомості про операції, рахунки і вклади кореспондентів. Обов'язок постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію передбачає необхідність постійно підтримувати і підвищувати державним службовцем рівня своєї кваліфікації, вести пошук нових форм і методів управлінської діяльності. Оскільки державний службовець є представником держави, він повинен виконувати покладені на нього державні повноваження на високому професійному рівні. Важливу роль у цьому повинна відіграти Комплексна програма підготовки державних службовців, затверджена Указом Президента України від 9 листопада 2000 р.1, яка передбачає підготовку державних службовців, що відзначатимуться: а) здатністю запроваджувати цінності демократичної, право б) професійними уміннями і навичками, що ґрунтуються на в) стратегічним мисленням та особистісними якостями, необ Проведення адміністративної реформи в Україні ставить одним із завдань забезпечення державних органів працівниками з високим рівнем професіоналізму і культури, здатних компетентно і відповідально виконувати завдання і функції держави, впроваджувати новітні соціальні технології, сприяти інноваційним процесам. Обов'язок сумлінно виконувати свої посадові обов'язки безпосередньо випливає із вищенаведеного обов'язку і включає в себе низку таких складових, як своєчасне, точне, чітке, інтенсивне, ефективне виконання покладених завдань. Сумлінність нерозривно пов'язана з творчістю та ініціативністю державного службовця. Діяльність державного службовця повинна носити творчий характер. Недостатньо любою ціною виконувати службові обов'язки, доручення чи вказівки керівника, а необхідно проявляти при цьому творчість у виборі того варіанту рішення, яке буде найбільш ефективним, доцільним та оптимальним в даній ситуації. На державного службовця покладається обов'язок проявляти ініціативність у своїй діяльності, яка виявляється в його активній поведінці щодо внесення нових пропозицій при вирішенні тих чи інших питань, що відносяться до його повноважень. Тобто державний службовець не повинен тихо сидіти і чекати вказівок та розпоряджень з боку керівника, а має сам ініціювати вирішення певних питань.
118 Урядовий кур'єр. — 2000. — 6 груд. ГЛАВА З ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБМЕЖЕНЬ ПРИ ПРОХОДЖЕННІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Як зазначалося вище, стосовно державних службовців чинним законодавством передбачаються два види обмежень, у тому числі й обмеження при проходженні державної служби (стаття 16 Закону «Про державну службу). Указана стаття за своїм змістом має відсильний характер, оскільки в ній передбачається, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Таким чином основний перелік діянь, які становлять обмеження для державного службовця, передбачається в названому законі. Перш за все державний службовець не має права вчиняти корупцію і корупційні діяння. Під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Вона характеризується наступними основними ознаками: — може здійснюватися тільки особами, уповноваженими на — дане діяння пов'язане з протиправним використанням осо — така діяльність має на меті одержання матеріальних благ, Визначення корупційного діяння, на відміну від корупції, в статті 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» не дається, а тільки вказується які діяння є такими: а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій, матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою за фактичну (дійсну) вартість. Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за даних обставин (у тому числі такий, що надійшов без відома державного службовця), а також вартість незаконно одержаних послуг, підлягають стягненню в дохід держави. Особливістю даного діяння є те, що уповноважена особа одержує матеріальні блага, послуги тощо з використанням певних «полегшень», на які вона не має права. Таке «полегшення» може бути у формі одержання чи придбання їх за ціною, яка є істотно нижчою за фактичну вартість. Чинне законодавство не передбачає визначення терміну «фактична вартість». Визначення дається у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 р. «О практике применения судами законодательства, регулирующего право собственности граждан на жилой дом»1, згідно з яким «під дійсною вартістю житлового будинку мається на увазі грошова сума, за яку будинок може бути проданий в даному населеному пункті або місцевості на час розгляду справи у суді». Незаконне одержання предмету або послуги може бути здійснене «із рук в руки», або ж через членів сім'ї, через третіх осіб або іншим способом. При цьому спосіб і обстановка прийняття предметів і послуг не має значення для визнання діянням корупційним. Водночас, не може бути визнано корупційним одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, винагороди, премії, інших матеріальних благ у зв'язку із викладацькою, творчою, науковою діяльністю або медичною практикою (наприклад, одержання гонорару за опубліковану книгу, заробітну плату за лекції, плату за консультації тощо); б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг або переваг, не передбачених чинним законодавством. Даний пункт відрізняється від наведеного вище тим, що в ньому мова йде про одержання кредитів, позичок тощо з використанням пільг або переваг, які взагалі не передбачені чинним законодавством 1 Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1995. — №1. - С 287. (на відміну від попереднього, в якому мова йшла про те, що такі пільги передбачені чинним законодавствам, але не передбачені для даної особи). Кредит — це гроші, цінності або товар, які надаються іншій особі на умовах повернення і, як правило, з оплатою процентів за це. Позичка — це гроші або речі, визначені родовою ознакою, які передаються зайомщику заимодавцем у власність за умови повернення такої ж суми грошей або такої ж кількості грошей того роду і якості. Для окремих категорій осіб чинним законодавством передбачаються пільги і переваги при одержанні кредитів або позичок (наприклад, законами «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи»1, «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні»2, «Про сприяння і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»3 та ін.). Інші пільги та переваги, не передбачені чинним законодавством, не можуть бути підставою для придбання державним службовцем матеріальних благ або послуг. Корупція і корупційні діяння мають за мету одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Матеріальні блага — це речі, предмети, які здатні дати достаток, матеріальний добробут, задовільнити меркантильні інтереси. Під послугами розуміють діяльність щодо надання побутових зручностей, які вимагають матеріальних затрат (ремонт квартири, будівництво дачі, пошив одягу тощо). Пільги — це вигоди, полегшення, які надаються особам, уповноваженим на виконання функцій держави, як виняток із загальних правил, пов'язаних з можливістю одержати матеріальні блага або послуги, або з можливістю уникнути матеріальних затрат. Чинне законодавство не передбачає переліку інших переваг. Як правило, до них відносять переваги, не названі вище, привілеї, виключні права на дещо, які здатні задовольнити матеріальні інтереси осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Важливим є питання щодо визначення переліку тих осіб, які можуть бути суб'єктами корупції. Закон «Про боротьбу з
Відомості Верховної Ради України. — 1992. Урядовий кур'єр. — 2000. — 26 квітн. Відомості Верховної Ради України. — 1992. корупцією» визначає, що такими особами є особи, уповноважені на виконання функцій держави. До таких осіб відносяться: — державні службовці; — посадові особи місцевого самоврядування, діяльність яких — народні депутати України, депутати Верховної Ради Посадові особи, які не відносяться до державних службовців, не можуть бути суб'єктами корупції і корупційних діянь (наприклад, директор школи, ректор університету та ін.). Стаття 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» передбачає вичерпний перелік діянь, які є обмеженнями для державних службовців. Так, державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права: а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів або пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Сприяння — це надання допомоги, яка стає причиною для виникнення, розвитку чи припинення певних відносин або діяльності. Воно може виражатися у діях державного службовця, спрямованих на надання допомоги підприємцю в одержанні ним ліцензії в порушення порядку, передбаченого чинним законодавством; наданні йому допомоги у реєстрації або перереєстрації тощо. Використання службового становища може проявлятися у тому, що особа vпoвнoвaжeнa на виконання функцій держави, здійснює ті чи інші дії в межах своїх повноважень і з використанням авторитету того державного органу, в якому вона здійснює свою діяльність, або з використанням своїх службових зв'язків для вирішення конкретної справи неслужбового характеру, наприклад, надає протиправну допомогу у легалізації підприємницької діяльності. Під підприємницькою діяльністю розуміють безпосередню, самостійну, систематичну, на власний ризик, діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством; б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо або через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики). Дане обмеження не поширюється на депутатів сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю. Визначення поняття «підставна особа» чинним законодавством не передбачене. Виходячи із змісту статті 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» підставною особою можна вважати посередника, на якого покладається виконання певних юридичних дій без належного юридичного оформлення його відносин з особою, яка виконує функції держави. Державному службовцю заборонено виконувати роботи на умовах сумісництва. Під сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом: — літературна робота, в тому числі робота по редагуванню, — технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з — педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі — виконання обов'язків медичних консультантів установ — керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і нов та учбових закладів, з оплатою їхньої праці з розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин на навчальний рік; - проведення консультацій науковими працівниками науко - робота за договорами провідних наукових, науково-педа - робота без зайняття штатної посади на тому самому під - робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, • переписування нот, яке виконується за завданнями підприємств; — організація та проведення екскурсій на умовах погодинної — інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основ — виконання обов'язків, за які установлена доплата до окла Водночас, стаття 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» дозволяє особі, яка виконує функції держави, займатися науковою, викладацькою, творчою діяльністю та медичною практикою. Чинне законодавство не передбачає визначень даних понять, однак на підставі основних положень законів «Про освіту» від 23 березня 1996 р.1, «Про вищу освіту»2, Основ законодавства про охорону здоров'я від 11 листопада 1992 р. (з наст. змін, і доповн.)3, можна визначити, що наукова діяльність — це діяльність осіб, які мають відповідну освіту, пов'язана з розробкою системи знань про закономірності розвитку природи, суспільства, мислення, окремих галузей знань тощо. Під викладацькою діяльністю слід розуміти діяльність щодо забезпечення всебічного розвитку учнів, студентів, слухачів, курсантів, аспірантів, ад'юнктів і докторантів; формуванню у них загальнолюдської моралі; освоєнню ними визначеного суспільними, національно-культурними запитами обсягу знань про природу, людину, суспільство; фізичному удосконаленню; одержанню ними професії; підвищенню їхньої виробничої кваліфікації; забезпеченню фундаментальної наукової, загальнокультурної, спеціальної практичної підготовки і перепідготовки. Творча діяльність — це діяльність у сфері літератури, театрального, музикального, хореографічного, циркового, образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, архітектури,
1 Відомості Верховної Ради України. — 1996. 2 Урядовий кур'єр. — 2002. — 15 травн. 3 Відомості Верховної Ради України. — 1993. кінематографії, журналістики, дизайнерської, науково-дослідної та іншої діяльності, спрямованої на розвиток культури. Медична практика є однією з чотирьох видів діяльності, якою може займатися державний службовець. Вона являє собою діяльність особи, яка має відповідну спеціальну освіту і відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, пов'язана з профілактикою захворювань, обстеженням, діагностуванням, лікуванням пацієнтів, проведенням медико-біологічних експериментів, медичної експертизи і патологоанатомічних розтинів, а також діяльність особи, якій, як виняток, в установленому законом порядку, дозволена робота у сфері народної і нетрадиційної медицини. Особливістю вищеназваних видів діяльності є те, що в більшості випадків, для того, щоб займатися ними, необхідно мати відповідну ліцензію, зокрема: — на здійснення медичної практики, в тому числі судово-ме — на діяльність щодо надання послуг для одержання загаль в) входити самостійно (крім випадків, коли державний служ г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, інформацією Закон «Про інформацію»1 розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, які відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом: систематичної публікації її в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках); поширення її засобами масової комунікації; безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну. Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії «конфіденційна», та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров'ю людей. Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650. До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу, передбачену законом, таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі: — інформацію, визнану у встановленому порядку держав — конфіденційну інформацію; — інформацію про оперативну і слідчу роботу органів про — інформацію, яка стосується особистого життя громадян; — документи, які становлять внутрішньовідомчу службову
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 830; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.109.60 (0.015 с.) |