Аудиторський ризик, аудиторські докази,

АУДИТОРСЬКА ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА
АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК

Методичні рекомендації

Аудиторська діяльність завжди поєднана з ризиком невраху­вання всіх суттєвих моментів діяльності клієнта, які впливають на ведення обліку та складання фінансової звітності, у зв’язку з чим можливе висловлення неправильної думки та надання не­об’єктивного висновку за результатами перевірки. Тому дуже важ­ливо навчитись з’ясовувати ризик. Потім значну увагу необхід­но приділити саме аудиторському ризику, його складовим та методиці визначення.

Під час вивчення цієї теми слід розглянути види перекручень в обліку та звітності, яких законодавство визнає шість. Особли­во необхідно зупинитись на сутності та причинах виникнення шахрайства і помилки.

Основними відмінностями програм аудиту від планів є роз­криття в програмах завдань перевірки аудиторськими процеду­рами та підтвердження думки аудитора певними доказами.

Тому значну увагу в цій темі необхідно приділити саме ауди­торським доказам, їхнім видам і вимогам до них. Потім слід зу­пинитися на прийомах і процедурах отримання цих аудитор­ських доказів.

Необхідно пригадати, що особливістю бухгалтерського облі­ку є відображення всіх змін у господарських засобах і джере­лах їх формування тільки документально. Тому аудит у якості ауди­торських доказів остаточно приймає тільки документальне під­твердження певного факту господарської діяльності. Це надає значної ваги вивченню аудиторської документації, її функцій та класифікації.

Однак необхідно пам’ятати, що аудитори працюють здебіль­шого з конфіденційною інформацією клієнта, тому дуже важли­вими є питання порядку використання та збереження докумен­тації з аудиту.

Необхідно нагадати, що аудит закінчується наданням клієнту аудиторського звіту, який оформляється на останній (заключній) стадії процесу. Тому слід більш конкретно визначити суть і зміст цього етапу (стадії) перевірки.

Під час вивчення наступних питань потрібно розглянути струк­туру стандартного аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) щодо повного пакета фі­нансових звітів загального призначення, який складається на підставі безумовно-позитивної думки аудитора. Якщо ж виникають певні обставини, що суттєво або дуже суттєво впливають на цю думку, змінюючи її, то й звіт необхідно модифікувати, тобто змі­нити з безумовно-позитивного на інші три види, або надати пояснювальний параграф до безумовно-позитивного звіту (висновку) за пев­них умов.

Крім того, необхідно зупинитись на умовах складання аудитор­ського звіту при виконанні завдань спеціального призначення, визначити ці завдання, з’ясувати складові цього виду звіту та методику оформлення.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Перелік питань

1. Сутність аудиторського ризику, його складові та методика визначення.

2. Види перекручень в обліку та звітності.

3. Аудиторські докази, їхні види, прийоми та процедури отримання.

4. Аудиторська документація, її види, класифікація, порядок використання та збереження.

5. Заключний етап аудиторської перевірки, звіт аудитора.

6. Види аудиторських звітів (висновків), вимоги до їх скла­дання.

1. Сутність аудиторського ризику, його складові та
методика визначення

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком – ризиком того, що буде надано необ’єктивний аудиторський вис­новок і деякі помилки буде не виявлено.

Крім того, у разі надання необ’єктивного аудиторського вис­новку чи інших дій, які спричинять погіршення фінансового ста­ну клієнта, в аудиторській діяльності існує майнова відповідаль­ність.

Кількісна величина ризику може виражатися в а бсолютних і відносних показниках.

В абсолютному вираженні ризик являє собою величину мож­ливих втрат від здійснення певної операції.

Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність.

Загалом ризики можна класифікувати так:

– інформаційний ризик;

– підприємницький ризик (бізнес-ризик);

– аудиторський ризик (АР).

Практичного способу звести аудиторський ризик до нуля не існує. Але аудитор завжди намагається і повинен спланувати перевірку так, щоб ризик неправильної думки був незначним і досить малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення.

Про актуальність оцінки АР свідчить той факт, що цьому пи­танню присвячена щонайменше підгрупа чинних на сьогодні МСА від 300 по 499 – «Оцінка ризиків та дії у відповідь на оціне­ні ризики».

Іншими словами, АР – це побоювання, що аудитор може вис­ловити невідповідну думку про фінансову звітність підприєм­ства, яка містить суттєву недостовірну інформацію, тобто – ри­зик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші фор­ми звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

Ймовірність того, що висновок про відсутність помилки в кожній зі статей звітності буде правильним, залежить від трьох факторів:

– від організації та ведення бухгалтерського обліку на під­приємстві, що перевіряється;

– від надійності систем контролю, які існують на підприєм­стві, що перевіряється;

– від аудиторських процедур, які застосовує аудитор у про­цесі перевірки.

Згідно з Глосарієм термінів до «Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг» [5], аудиторський ризик (АР) складається з:

– ризику суттєвого викривлення;

– ризику невиявлення.

У свою чергу, ризик суттєвого викривлення складається з двох компонентів:

– властивого ризику;

– ризику контролю.

Отже, схема формування АР є такою (рис. 7.1):

Виходячи з цього, формула аудиторського ризику виглядає так:

(7.1)

Практикою аудиту визначено, що максимальний аудиторський ризик не повинен перевищувати 5 %, а мінімальний має бути у межах 1 %.

Властивий ризик (ВР)

Аудиторський ризик (АР)

Ризик суттєвого викривлення

Ризик контролю (РК)

Ризик невиявлення (РН)

Рис. 7.1. Схема складових аудиторського ризику

Для визначення «оптимальної» величини аудиторського ри­зику необхідно скористатися умовою, що ризик, пов’язаний з двома першими показниками, виникає ще до аудиторської пере­вірки і безпосередньо від аудитора не залежить, – тому будемо їх вважати по 100 %, а ризик невиявлення аудитором певних перекручень напряму залежить від правильності застосування ним тестів і аналітичних процедур, що дає можливість засто­сувати мінімальну величину – 1 %.

Тому формула оптимальної величини аудиторського ризику така:

(7.2)