Виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

 

Шкільні роки є періодом становлення інтелектуальної та особистісної зрілості дитини, набуття нею соціального досвіду,

 

312

життєвої компетентності. Центральною ланкою реалізації цих завдань, фундаментальною соціокультурною базою виховання і розвитку особистості виступають загальноосвітні навчальні за-клади.

 

Оптимізація виховного процесу в загальноосвітніх навчаль-них закладах усіх типів і форм власності передбачає:

 

• гармонійне поєднання національного і полікультурного вихо-вання, формування культури міжнаціональних відносин;

• збалансованість інтелектуального з фізичним, психічним, со-ціальним, естетичним розвитком;

• збагачення морального досвіду учнів, розвиток потреби у мо-рально-духовному самовдосконаленні;

• формування в учнівської молоді життєвої компетентності, системи смисложиттєвих координат, уміння створювати і ре-алізовувати власні життєві проекти;

• виховання особистості у колективі, формування умінь нала-годжувати взаємодію, співпрацю, вміння гармонійно виходи-ти з конфліктів;

• використання можливостей дитячих громадських організа-цій, об’єднань, учнівського самоврядування у вихованні ак-тивної соціальної позиції учнів, розвитку їх уміння брати на себе відповідальність за прийняті рішення;

• удосконалення трудового виховання, сприяння професійно-му самовизначенню учнів, формування готовності до праці

у ринкових умовах;

 

• впровадження здоров’язберігаючих технологій, виховання в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя;

• створення ситуацій успіху, забезпечення взаємозв’язку про-цесів виховання і самовиховання, розвитку і саморозвитку;

• гармонійний розвиток особистості у різноманітних видах по-закласної діяльності;

• гуманізація системи оцінювання життєвих досягнень учнів, визнання їх здатності до самореалізації, самоосвіти, прийнят-тя самостійних рішень;

• здійснення випереджувального науково-методичного супро-воду проектування і впровадження сучасних виховних систем

у педагогічну практику.

 

У сучасних умовах особливої уваги освітян вимагає організа-ція навчально-виховного процесу у закладах інтернатного типу, основне призначення яких – соціально-педагогічний захист уч-нівської молоді з малозабезпечених та дисфункційних родин; створення умов для розвитку їх здібностей і талантів; компенса-ція вад, які пов’язані з повною або частковою відсутністю сімей-

 

313

ного виховання; попередження бездоглядності і безпритульності; формування соціальної компетентності особистості, виховання у неї громадянської позиції, розвиток потреби у безперервній ос-віті; забезпечення рівних можливостей в оволодінні знаннями; розвиток творчих здібностей засобами літературної, музичної, образотворчої, технічної, громадської діяльності, гри, спорту; корекція девіантної поведінки, попередження правопорушень неповнолітніх, їх правовий захист.

 

Трансформація закладів інтернатного типу, наближення умов виховання і навчання в них до родинних — важливе завдан-ня сьогодення. Потребує державної підтримки досвід функціо-нування нових форм суспільного виховання – напівінтернатів, дитячих будинків сімейного типу, дитячих будинків змішаного типу, шкіл-клубів. Умовами оптимізації виховного процесу в за-кладах інтернатного типу є:

 

• розширення повноважень дитячого колективу, надання йому більшої самостійності, вдосконалення учнівського самовря-дування;

• створення різновікових об’єднань учнів у позаурочній діяль-ності;

• переорієнтація загальноосвітніх шкіл-інтернатів на спеціалі-зовану, поглиблену підготовку з технічного, гуманітарного, художньо-естетичного та інших напрямів; відкриття про-фільних класів для обдарованих дітей;

• впровадження системи комплексної соціально-педагогічної реабілітації вихованців загальноосвітніх інтернатних за-кладів для відновлення порушених зв’язків з соціальним се-редовищем;

• розробка і впровадження системи соціального і психолого-педагогічного супроводу випускників закладів інтернатного типу як засобу їх успішної соціалізації та інтеграції у соціум.