Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Програма педагогічної освіти батьків «сім’я і діти»
Програма та навчально-тематичний план «Сім’я і діти» підготовлені в Інституті проблем виховання АПН Украї-ни лабораторією сімейного виховання і призначені для використання в системі підвищення рівня педагогічної культури населення. Рекомендовано Міністерством ос-віти і науки України.
Для керівників загальноосвітніх навчальних закладів, класних керівників, учителів, шкільних психологів, лекторів, що організовують роботу з батьками учнів шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів, і для самостійної робо-ти всіх, хто підвищує свій педагогічний рівень.
Колектив авторів: кандидати педагогічних наук
В. Г. Постовий, Т. Ф. Алексєєнко, О. М. Докукіна, С. І. Жевага, Т. В. Кравченко, Л. В. Повалій, О. Л. Хро-мова, м.н.с. Т. М. Плахотник.
ВСТУП
Суспільно-політичні умови, в яких функціонує сучасна ук-раїнська сім’я, характеризуються досить різкою зміною соціаль-но-економічних відносин у суспільстві, за яких пріоритети на-даються особистості людини, її практичній діяльності в усіх га-лузях господарювання і духовної культури.
203 Найповніше духовну культуру особистості забезпечує виховна функція сім’ї. Таким чином, сучасна сім’я все більше стає голо-вною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечити їй до-статні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.
У новій Конституції — Основному Законі України, прийня-тому Верховною Радою України 28 червня 1996 року, в статті 48 сказано, що «кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло». Нова Конституція певним чином розширює право сім’ї та обов’язки батьків і дітей. Так, у статті 51 йдеться про те, що «шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою». Ці основоположні ідеї і раніше були у звичаєвих та юридичних правах української сім’ї. Проте сім’я, позбавлена приватної влас-ності та травмована духовно, не могла в тоталітарному режимі повністю використати юридичні права та розвивати кращі тради-ції і звичаї виховання в ній дітей.
Педагогічні дослідження, вивчення практики засвідчують, що процес урбанізації й міграції населення, зниження віку, коли молодь бере шлюб, створює сім’ю, не сприяє засвоєнню мораль-них і етичних цінностей народу цією віковою групою, а веде до втрат кращих традицій, досвіду народної педагогіки виховання дітей батьками. Ці втрати мали б значною мірою компенсувати-ся системою суспільного, в тому числі дошкільного і шкільного виховання дітей, організацією педагогічної освіти батьків і всьо-го населення, що забезпечувало б високий рівень педагогічно грамотного і цілеспрямованого виховання дітей у сім’ї. Однак тривале перебування в умовах тоталітарного режиму, в якому ідеологічним доктринам було підпорядковано економіку, науку, культуру, освіту та саму особистість людини, негативно позначи-лося і на виховній функції сім’ї.
Критично оцінюючи надбання сімейної педагогіки та дослід-жень педагогічного всеобучу батьків минулих десятиліть, вод-ночас констатуємо й певні позитивні досягнення. Це передусім стосується практичного розв’язання організаційно-педагогіч-них проблем, форм і методів роботи школи з батьками, розробки й застосування різноманітних методик вивчення сім’ї, батьків, учнів, створення й функціонування системи педагогічного все-обучу, роботи з «важкими» сім’ями та виховання в них дітей,
204 відродження кращих традицій українського народу та освоєння світового досвіду.
У зв’язку з цим виникла необхідність уточнення або й повної змі-ни концептуальних позицій щодо виховання дітей у сучасній ук-раїнській сім’ї. До цього спонукає соціально-педагогічна дійсність. Враховуючи сучасний стан соціально-педагогічних умов виховання дітей в сім’ї, організації підвищення рівня педагогічної культури батьків, ми розробляємо програму й тематичний план «Сім’я і діти», виходячи із завдань, визначених законодавством України про сім’ю
і шлюб, про загальну середню освіту, Державною Національною програмою «Освіта» («Україна XXI ст.», Національною програмою «Планування сім’ї», Національною програмою «Діти України». Ме-тодологічні засади цієї програми подані в концепції «Сім’я і родинне виховання», розробленій науковими співробітниками лабораторії (В. Г. Постовий, П. М. Щербань, Т. Ф. Алексєєнко, О. М. Докукіна, Н. М. Стрєльнікова).
Родинну педагогіку ми розглядаємо як синтез галузевих куль-тур, об’єктивних соціально-економічних умов, психологічних особливостей кожного народу, що в сукупності визначають його менталітет, який характеризується оригінальністю складу інте-лекту, мислення, спрямованістю розуму.
Ми виходимо з того, що у вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати саме родинна педагогіка, яка ево-люційним шляхом виробила оригінальні форми й методи впливу на особистість дитини. Вся система родинної педагогіки спрямо-вана на підготовку дітей до самостійного життя, їхню адаптацію в природному й суспільному довкіллі. Головним критерієм вихо-вання й вихованості дитини є її суспільна поведінка, практич-на діяльність у сім’ї та поза нею. Звичайно, що виховання дітей в родині не зводиться до простого засвоєння певних морально-етичних норм поведінки, їх відтворення в сім’ї, побуті, суспіль-них і міжособистісних відносинах. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків
і конкретних умов, що впливають на формування й соціальне становлення особистості.
Важливим моментом у розробці стратегій виховання дітей як батьками, так і вихователями мають бути знання ними особистіс-них якостей дитини: фізичне й психічне здоров’я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, витривалість, готов-ність до співпраці й взаємодії, інтереси й можливості. Для успішно-го здійснення виховання дитини маємо зосереджувати увагу бать-ків і педагогів на достовірності, об’єктивності й повноті інформації, на основі якої здійснюється виховний процес. Виходячи з цього, в
205 нових соціально-економічних умовах важливо поєднувати елемен-ти наукової педагогіки та родинно-національної етнопедагогіки, яка найкращим чином забезпечує можливості використання народ-них традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків, вихователів і педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення рівня педагогічної культури сім’ї.
Таким чином це зумовлює задоволення потреби сучасної сім’ї в підвищенні рівня педагогічної культури, в налагодженні її взаємозв’язків з соціальною виховною системою. Важливе місце в цьому процесі займає робота з підвищення рівня педагогічної куль-тури батьків. Адже в останні роки вона була настільки заідеологі-зована, що майже не враховувала досвіду народної педагогіки та особливостей і умов сім’ї. Сьогодні в основу роботи загальноосвітніх навчальних закладів з батьками учнів має бути покладена конк-ретна система педагогізації населення, починаючи з шкіл молодих батьків та учнів-старшокласників і завершуючи різноманітними формами роботи з дорослим населенням. Важливим етапом педа-гогізації батьків має стати їх підготовка за новими програмами і посібниками з питань виховання дітей у сучасній сім’ї, врахування всіх обставин і складностей суперечливого часу, підготовка педаго-га до роботи з сім’єю в нових умовах.
Отже, сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпеченні достатніх матеріальних та педагогічних умов для її фізичного, морального й духовного розвитку. Вод-ночас сучасна сім’я і сама потребує матеріальної, педагогічної та культурологічної допомоги. Цю допомогу їй надають певною мірою державні, виробничі, громадські організації, заклади ос-віти та культури.
Проте ще й сьогодні суспільство й наука не позбулися старих підходів в оцінці сім’ї, педагогічних явищ, виробленні теоретич-них положень, які різнобічно охоплювали б умови й процес, за яких функціонує повноцінна сім’я, здійснюється освіта й вихо-вання особистості. Все це вимагає по-новому підійти до проблеми сім’ї і виховання в ній дітей, зв’язків з соціальним середовищем, осмислення історичного досвіду української родини та форму-вання в ній оригінальної й самобутньої педагогіки, освоєння й розвитку цієї педагогіки всіма наступними поколіннями ук-раїнського народу.
В основі української родинної педагогіки й психології завжди чітко вирізнялися її ідеали, що своєю суттю випливали з глибин життя народу, його свідомості, праці й творчої діяльності. Спокон-віку для нашого народу найвищими й святими були ідеали сім’ї як першооснови життя людини, своєрідної фортеці, яка забезпе-
206 чує розвиток і захист найкращих якостей особистості; праці як найповнішої форми виявлення творчих здібностей і можливостей людини, джерела достатку й радості, забезпечення повноцінного життя родини; духовності, цієї синтетичної форми осягнення сві-ту й себе в єдиному високоморальному вимірі перетворювальної діяльності і гуманного ставлення до навколишнього середовища та людей; громадянства як відчуття особистої приналежності до рідної землі, держави, сім’ї, роду, способу життя, традицій і зви-чаїв, відповідальності за захист, збереження, розвиток і примно-ження добробуту країни.
На цих засадах і мають відроджуватись українська сім’я та виховання підростаючих поколінь. Такий підхід забезпечить повноцінний розвиток суспільства і суспільних відносин в умо-вах ринкових реформ, соціальної дестабілізації й моральної при-гніченості значних мас населення, спаду народжуваності дітей, зниження сільськогосподарського і промислового виробництва.
Турбота й вболівання за долю традиційно міцної, працьови-тої, духовно багатої, громадянсько свідомої і зрілої української сім’ї, виховання в ній дітей спонукали нас до розробки програми «Сім’я і діти».
Послідовне втілення її в життя сприятиме зміцненню самого інституту сім’ї, відродженню української держави, визнанню ук-раїнського народу цивілізованими народами світу.
Сучасна педагогічна наука виходить з положення, що вихо-вання дитини — це є не лише система цілеспрямованого і пла-номірного формування світогляду, переконань і почуттів, волі й характеру, потреб і здібностей, а й адаптація її в соціальному середовищі та відбиття його характерних ознак у світогляді, по-ведінці, повсякденній діяльності і відносинах особистості з оточу-ючим середовищем. Таким чином, виховання дітей визначається як інтегрований процес взаємодії і впливу всіх соціально-еконо-мічних, духовних і біогенетичних факторів, що є основними умо-вам розвитку особистості.
Умови є важливою складовою частиною системи, в якій фор-мується національно-психологічна ментальність особистості, розвивається її активність і подальша соціальна діяльність. До таких умов належать:
• родинно-національні традиції сім’ї, що найкращим чином за-безпечують зв’язок поколінь, освоєння і збереження культур-них скарбів українського народу; • соціально-побутові традиції, що впливають на розвиток, со-ціальну спрямованість дитини в сім’ї та соціальному середо-вищі;
207 • педагогічні традиції, що визначають сукупний рівень, зміст, напрям, форми й методи виховання і ступінь вихованості ди-тини в сім’ї.
Саме тому найнеобхіднішим сьогодні є здійснення родинно-національного виховання на основі відроджуваних традицій ук-раїнської етнопедагогіки та досягнень світової педагогіки, фор-мування на цій основі педагогічної культури батьків.
З цією метою вихователям дошкільних закладів, вчителям за-гальноосвітніх навчальних закладів, працівникам служб сім’ї доцільно створювати групи батьків для підвищення рівня їхньої педагогічної культури, враховуючи при цьому загальний розви-ток, різноманітні інтереси, активність та ін. Такі групи можна створювати як на основі батьків учнів класів, так і окремо органі-зованих за інтересами, рівнем досвіду й педагогічної культури. Працювати ж вони мають за певною програмою, реалізація якої забезпечить інтереси батьків в педагогічних знаннях і вміннях щодо виховання дітей. У процесі навчання батьків варто частіше спиратися на їхній власний позитивний досвід, поєднувати лек-ційні форми занять із елементами живої і невимушеної бесіди, здійснювати педагогічний аналіз окремих випадків і ситуацій виховання дитини в сім’ї, її поведінки в громадських місцях, у гостях та ін. Такий аналіз сприяє виробленню у молодих батьків поглядів на виховання дитини як складний і динамічний процес взаємодії дорослого і його вихованця, формуванню у них конк-ретних методів і прийомів педагогічного спілкування, доброзич-ливого ставлення до дітей, серйозного і сумлінного виконання своїх обов’язків.
Значний інтерес у батьків викликають заняття, які прово-дяться у формі запитань і відповідей. Слід також практикувати домашні завдання для батьків, виконання яких вимагає різно-манітних знань з педагогіки, психології, санітарії і гігієни, куль-тури та ін.
Живий обмін досвідом виховання дітей у сім’ї найкраще спри-яє критичному самоаналізу батьків тих сімей, де виховання здій-снюється на педагогічно низькому рівні. При цьому завжди треба пам’ятати про такт у розмові з такими батьками, не зачіпати їхнє самолюбство, збуджувати природний потяг до самовдосконален-ня, розвивати й заохочувати позитивні бажання кращого вихо-вання своїх дітей.
Важливим чинником ефективного педагогічного навчання батьків є їхнє стимулювання. Воно має здійснюватись у формі похвали батьків і дітей, які на це заслуговують, підтримки в ро-зумних починаннях сім’ї, різноманітних заохочень та ін.
208 У сучасних умовах все більшого поширення й застосування набуває етнопедагогіка виховання дітей як в сім’ї, так і в до-шкільних закладах та загальноосвітніх навчальних закладах. Етнопедагогіка — це те живе джерело, яке здатне задовольнити прагнення батьків здобути знання з виховання дітей, перевірені досвідом багатьох поколінь. Справді, етнопедагогіка найприрод-ніше відображає процес виховання і всебічного розвитку дитини як в сім’ї, так і в навколишньому соціальному середовищі. Вона призвичаює батьків і дітей до думки про самоцінність людини, приналежність її до певної культури, визнання й шанування лю-дей з іншою культурою. Застосовуючи елементи етнопедагогіки та етнокультури у вихованні підростаючих поколінь, батьки й ви-хователі передають їм кращий історичний досвід народу, його здобутки. При цьому, наприклад, у дошкільних та загальноос-вітніх навчальних закладах України часто необхідно зважати на поліетнічний склад вихованців та їхніх батьків. Батькам інших національностей слід так само давати завдання, які б сприяли засвоєнню й збереженню дітьми їхньої самобутньої культури та визнанню й повазі українського народу, його культури, держави України, яка створює умови для їхнього повноцінного соціаль-ного, духовного й культурного розвитку, всебічного задоволення інтересів.
Формування й розвиток педагогічної культури батьків буде тим ефективнішим, чим більше різноманітних чинників буде включено в його процес. Серед них важливе місце посідає педаго-гічна майстерність лектора, вихователя, який проводить занят-тя з батьками. Він є головною постаттю цього процесу, і від його вміння визначити зміст і обсяг матеріалу занять, обрати ефектив-ні форми й методи їх проведення залежить успішність засвоєння батьками педагогічних знань, оволодіння, конкретними вміння-ми і навичками виховання дітей у сім’ї.
Школа, ліцей, гімназія, коледж тощо є центрами виховної ро-боти не лише з учнями, а й з батьками. І від того, як організована й ведеться ця робота, значною мірою залежить успіх навчання й виховання підростаючого покоління.
В організації підвищення педагогічної культури батьків, на-селення важливу роль можуть відігравати університети педа-гогічних знань, педагогічні «світлиці», школи молодих батьків, створювані при навчальних закладах і розраховані як на постій-ний, так і на динамічний контингент слухачів. Та при цьому слід забезпечувати цілісне й послідовне вивчення системи знань з пе-дагогіки та суміжних наук, оволодіння слухачами конкретними вміннями й навичками, що мають значення для успішного вихо-
209 вання дітей у сім’ї. Враховуючи освітній рівень сучасних батьків, пропонований навчально-тематичний план і програма підвищен-ня педагогічної культури батьків передбачають одночасне про-ведення занять для батьків учнів різного віку. Тут можна засто-сувати дворічний строк навчання. Заняття можуть проводитись один-два рази на місяць у заздалегідь визначені дні.
Програма та навчально-тематичний план «Сім’я і діти» при-значені для використання у загальноосвітніх навчальних за-кладах, за місцем роботи чи проживання батьків і покликані надати допомогу керівникам цих закладів, методистам, вихова-телям, іншим фахівцям в організації педагогічної освіти бать-ків.
Мета пропонованої програми — дати батькам мінімум педаго-гічних знань для успішного виховання дітей у сім’ї.
Навчальний план передбачає 80 годин навчальних занять. З них 54 години лекційні, 26 — семінари і практичні заняття
При визначенні змісту, форм і методів проведення занять організаторам необхідно враховувати загальну підготовку і со-ціально-педагогічний досвід слухачів, особливості сімей, націо-нальні традиції, умови міста, села.
Виклад теоретичних знань у вигляді лекцій чи бесід важливо підкріплювати прикладами з досвіду виховної діяльності бать-ків, конкретними порадами і рекомендаціями. Практичні за-няття можуть проводитись у вигляді педагогічних практикумів, розв’язування педагогічних задач і ситуацій. На цих практичних заняттях молодих батьків потрібно навчити догляду за дітьми, прийомів і методів виховання дитини в сім’ї. Після вивчення кожної теми рекомендуємо давати батькам домашні завдання, які повинні сприяти більш глибокому вивченню матеріалу, спо-нукати їх до спільної діяльності з дітьми.
У процесі занять із слухачами необхідно також практикувати прийоми вироблення у них конкретних педагогічних умінь і на-вичок виховання дітей у сім’ї, вчити мистецтва доброзичливого й оптимістичного спілкування з дітьми, аналізу педагогічної ат-мосфери в сім’ї та самоаналізу, організації всього способу життя сім’ї, який би позитивно впливав на виховання дитини, розвиток їхніх творчих здібностей, формування громадянських почуттів і життєвої позиції.
З цією метою в процесі роботи слід широко використовувати різноманітні види самостійної пізнавальної діяльності слухачів:
• підготовка рефератів, виступів, поглиблене висвітлення ок-ремих питань, обмін досвідом, аналіз педагогічних ситуацій, розв’язування конкретних задач та ін. Наприкінці вивчення
210 окремих тем можна проводити підсумкові семінари, конфе-ренції, практичні заняття.
Визначення тем, розподіл годин приблизні. Залежно від кон-кретних умов організатори можуть вносити в них зміни. В кінці програми подається список рекомендованої літератури. Він адре-сований передусім організаторам педагогічної просвіти батьків.
Успішному проведенню занять з батьками сприятимуть виставки педагогічної літератури, дитячих малюнків і виробів, папки-пересувки, концерти дитячої самодіяльності, перегляд ві-деофільмів, і телефільмів, виступів батьків з рефератами щодо досвіду виховання дітей в сім’ї, тренінги.
Засвоєння батьками певного педагогічного мінімуму знань до-поможе їм оволодіти мистецтвом виховання дітей у сім’ї, а також передавати, поширювати й застосовувати ці знання в найближчо-му соціальному середовищі, ставати носіями й пропагандистами педагогічної культури.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-09-26; просмотров: 49; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.71.142 (0.061 с.) |