Твір не може бути опублікований, якщо він порушив права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення.

Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.

ЦК дає своє визначення поняття «опублікування твору» (випуск твору у світ). Ним визнається опублікування (випуск твору в світ), будь-яке повідомлення твору, в тому числі видання, публічне виконання, публічний показ. Способами опублікування твору (випуску твору у світ) є сповіщення твору по радіо, телебаченню чи його відображення в загальнодоступних електронних системах інформації. Сповіщення твору має бути невизначеному колу осіб, однієї, тобто тим особам, які не є членами звичайного кола однієї сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї.

Надзвичайно важливими і новими є встановлені ЦК обмеження свободи літературно-художньої творчості, які в сучасних умовах є виправданими і доцільними. Не може бути опублікованим твір, якщо він порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення. ЦК не визначає цих понять, але їх можна вивести із загальних засад суспільного життя.

Наведені обмеження опублікування твору (випуску твору в світ) фактично обмежують свободу творчості, оскільки зазначені твори не можуть бути оприлюднені будь-яким способом і в будь-якій формі. ЦК встановив, що твір, який порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, не може бути опублікований. До таємниці особистого і сімейного життя ЦК відносить таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та все інше, що стосується особистого і сімейного життя людини (див. коментар до ст. 202 ЦК). Якщо інформація, яка запозичена із листування певної особи, її телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, і стосується її особистого і сімейного життя, то такий твір не може бути опублікований.

Не може бути опублікований твір, який завдає шкоди громадському порядку. Під громадським порядком слід розуміти врегульовану правовими та соціальними нормами систему відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров'я, поважання честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі. Це відносини, які складаються між людьми у громадських місцях (місця спільного проживання, праці, відпочинку, а також інші місця спілкування людей). Безперечно, громадський порядок потребує належної правової охорони і захисту.

Якщо твір своїм змістом, міркуваннями, задумом, образами тощо спрямований на підірвання встановленого громадського порядку, на його зневажання, порушення суспільних, в тому числі, моральних норм, то такий твір не підлягає опублікуванню (випуску у світ).

Будь-який твір не може бути опублікований без згоди його автора, за винятком випадків, визначених ЦК та іншим законом. Після смерті автора право на опублікування мають його правонаступники, якщо це не суперечить волі померлого. До правонаступників автора відносяться будь-які фізичні і юридичні особи, до яких авторське право перейшло в силу договору чи закону. Це, передусім, спадкоємці автора як за законом, так і за заповітом.

Право на опублікування твору як за життя автора, так і після його смерті мають юридичні особи — роботодавці, якщо твір створено в порядку виконання трудового договору. Це право належить зазначеним юридичним особам в силу закону, а не в порядку правонаступництва. За свого життя автор не може заперечувати проти опублікування твору, створеного в порядку виконання трудового договору.

Стаття 443. Використання твору за згодою автора

І. Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Автор або інша особа, яка має авторське право, може передати свої майнові права інтелектуальної власності будь-якій особі повністю або частково. Передача майнових прав суб'єкта авторського права оформляється авторським договором.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким

одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою іншою особою допускається виключно на основі авторського договору, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За договором про передачу виключного права на використання суб'єкт авторського права передає право використовувати твір певним способом і в установлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору суб'єкт авторського права передає іншій особі право використовувати твір певним способом і в установлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо в договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору.

Права на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто угоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється право, що передається, розмір і порядок виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто угоди). Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору. Умови договору, що погіршують становище автора (його правонаступників), порівняно зі становищем, встановленим чинним законодавством, визнаються недійсними.

Широко практикуються договори на замовлення, за якими автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата замовником авторові авансу як частинами авторської винагороди. Умови договору, що обмежують право автора на створення майбутніх творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній галузі, є недійсними.

В договорі про передачу іншій особі права на використання твору усі майнові права мають бути чітко визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані і зберігаються за ним.

Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за авторським договором, зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі збитки, в тому числі упущену вигоду. Якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов авторського договору замовлення, він повинен відшкодувати замовникові збитки, в тому числі упущену вигоду. Спори щодо відповідальності за невиконання умов авторських договорів вирішуються судом.