Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Якщо твір створюється творчою працею двох або кількох авторів (співавторів), то така сумісна творча праця по створенню спільного твору називається співавторством. ЦК розрізняє (як і цивільно-правова теорія) нероздільне, неподільне співавторство і роздільне, подільне співтовариство. Нероздільним визнається таке співавторство, за яким виділити частину твору, написану конкретним співавтором, неможливо. Твір є єдиним цілим. При роздільному співавторстві та чи інша частина твору, написана будь-яким конкретним співавтором, чітко визначена. Кожна з таких частин твору може бути використана окремо як самостійний твір, вона має самостійне значення, не зв'язана з іншими частинами такого спільного твору нерозривно.

При нерозривному співавторстві спільний твір, створений спільно творчою працею кількох співавторів, використовується ними за згодою усіх співавторів. При відсутності такої згоди спір розв'язується судом. При роздільному співавторстві кожен із співавторів має право використовувати свою частину твору самостійно на свій розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна із яких має самостійне значення. Право опублікування та іншого використання такого твору в цілому належить всім співавторам.

Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

Співавторство може виникати за таких умов: наявність угоди (письмової чи усної) про спільну співпрацю над створенням твору; зазначена співпраця має носити творчий характер. Надання автору будь-якої технічної допомоги (передрук на друкарській машині твору чи його набір на комп'ютері, надання іншої допомоги) співавторством не визнається; спільна співпраця над твором має бути творчою; співавторство має бути добровільним.

Відносини між співавторами визначаються угодою між ними. Співавторством визнається також дача і запис інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дає інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Авторське право на інтерв'ю виникає в кожного з них. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою зазначених осіб.

Винагорода за використання твору, створеного в співавторстві, належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше. Якщо твір, створений у співавторстві, є одним нерозривним цілим і частка кожного із співавторів не може бути виділена, винагорода співавторам належить у рівних частках. При роздільному співавторстві винагорода за використання твору визначається угодою між ними. Якщо такої угоди немає, то розмір винагороди визначається відповідно до частки твору, створеного конкретним співавтором. Проте співавтори можуть домовитися й про інший розподіл винагороди за використання твору, створеного спільною творчою працею.

Стаття 437. Виникнення авторського права

Авторське право виникає з моменту створення твору.

2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (ст.11) проголошує, що авторське право на твір виникає внаслідок його створення. Таку ж норму містить і коментована стаття ЦК. Моментом створення твору слід вважати надання твору такої об'єктивної форми, яка придатна для сприйняття твору іншими особами, і його відтворення. Твір, який вже створений автором, але знаходиться лише в його голові (вірш, музика), але ще не втілений в матеріальну форму, об'єктом правової охорони бути не може. Авторське право на твір виникає, коли твір — вірш написаний, музика записана, роман чи повість видрукувані на машинці чи написані від руки тощо. Твір може бути оприлюдненим й іншим способом — прочитаний вірш, виконана музика тощо.

Авторське право поширюється на твори незалежно від місця їх першого оприлюднення (або не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній формі на території України), авторами яких або особами, яким належить авторське право і (або) суміжні права на них, є фізичні особи, які є громадянами України або не є громадянами України, але мають постійне місце проживання на території України, або юридичні особи, які мають місцезнаходження на території України.

Авторське право поширюється також на твори, вперше оприлюднені на території України або вперше оприлюднені за межами України, але після цього протягом ЗО днів оприлюднені на території України. Охороні авторським правом України підлягають передачі організацій мовлення, місцезнаходження яких на території України, і здійснюють передачі за допомогою передавачів, розташованих на території України; твори архітектури, які об'єктивно знаходяться на території України; твори та об'єкти суміжних прав, які охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, незалежно від їх громадянства, твори чи об'єкти суміжних прав яких вперше оприлюднені на території іншої держави або не оприлюднені, але знаходяться в об'єктивній формі на території іншої держави, правова охорона надається відповідно до міжнародних договорів України.

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагаються реєстрація твору чи будь яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Особа, яка має авторське право (автор чи будь-яка інша особа, якій на законній підставі передано авторське право на цей твір) для сповіщення на свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера «С», обведена колом; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про авторство.

Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір у будь-який час протягом строку охорони авторського права, може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій. Про реєстрацію авторського права на твір видається свідоцтво.

Стаття 438. Особисті немайнові права автора

1. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:

1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

На недоторканність твору.

Автор твору як суб'єкт права інтелектуальної власності відповідно до ст. 423 ЦК України наділяється певними особистими немайновими правами. Крім них авторству твору додатково належать ще такі наведені особисті немайнові права. Слід підкреслити, що наведені особисті немайнові права належать тільки автору твору.

Автор має право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо

це практично можливо. У цьому проявляється юридична можливість автора, забезпечена законом, вимагати визнання свого авторства в суспільстві. Це означає, що автор може використовувати твір сам або дозволяти іншим використовувати свій твір під своїм справжнім ім'ям, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без позначення свого імені (анонімно). Право на авторське ім'я є таким особистим немайновим правом, яке автор не може передати будь-якій іншій особі за будь-яких умов. Як і право авторства право на авторське ім'я виникає із самого акту створення твору. Проте це право на ім'я реалізується лише при будь-якому оприлюдненні твору. Право на авторське ім'я є чинник протягом життя автора. Після його смерті це право охороняється спадкоємцями, авторсько-правовими організаціями або державою.

Автор твору має право позначити своє ім'я одним із трьох способів - своїм справжнім ім'ям, псевдонімом або зовсім не зазначати своє ім'я. Своє справжнє ім'я автор може позначити своїм прізвищем, ім'ям і по-батькові повністю або зазначити своє прізвище і ініціали, або зазначити своє прізвище і ім'я повністю. Проте якщо твір позначається тільки ініціалами, то твір вважається анонімним.

Вибраний автором спосіб позначення свого імені міститься на титульному листі твору або афіші, зазначається в титрах фільму або оголошується перед публічним виконанням твору або передачею в ефір тощо.

Часто, особливо при використанні наукового твору шляхом його видання, автор може зазначити свій науковий ступінь, вчене або почесне звання, посаду та інші реквізити. Будь-які зміни в спосіб позначення свого імені вносити не допускається.

ЦК надає право автору забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору. Якщо автор твору не бажає з тих чи інших причин розкривати своє справжнє ім'я, то він, як уже зазначалося, може позначати твір обраним ним псевдонімом, дозволити його використання без позначення свого імені, тобто дозволити його використання анонімно. Але ЦК містить спеціальну норму, відповідно до якої автор має право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору. Постає запитання — чи має автор право забороняти зазначення свого справжнього імені і обраного ним псевдоніма у зв'язку з використанням твору. Псевдонім — це є спосіб зазначення свого імені. Отже, автор має право забороняти зазначення свого справжнього імені і псевдоніма у зв'язку з використанням свого твору. Іншими словами, автор має право зовсім не позначати свого справжнього імені чи псевдоніма і забороняти іншим це робити. Тобто автор має право оприлюднювати свій твір без зазначення свого імені будь-яким способом — анонімно.

Часто автори бажають присвятити свій твір будь-якій особі, історичній події тощо. ЦК і чинним законодавством це питання не врегульоване, хоча в практиці такі посвяти мають місце. Але й прямої заборони помістити таку посвяту законодавство також не містить. Це питання слід вирішувати угодою між автором і особою, яка буде використовувати твір. При виданні твору найліпше це питання врегулювати авторським договором.