Лізинг у фінансовому механізмі аграрного виробництва

Постійна потреба в інвестиціях для розширеного

Суть лізингу відтворення основного капіталу аграрного вироб­
иш його ництва зумовлює пошук нових, нетрадиційних
форми джерел фінансування і кредитування. Одним із
таких джерел є лізинг.

У законі України „Про лізинг" (грудень 1997 р.) дається таке його визначення: „Лізинг - підприємницька діяльність, яка спря­мована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингодавачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Отже, під лізингом розуміють специфічну форму фінансування придбання машин і устаткування. Відбувається воно за посередництвом спеціалізованої лізингової компанії, котра здійснює придбання майна для третьої особи і віддає йому в оренду на довгостроковий період.

Лізинг розглядається як специфічний кредит, що надається у товарній формі. Суб'єктами кредитних відносин тут є: у ролі кре­дитора - лізингодавець, позичальника - лізингоодержувач.

Суть лізингу виявляється у його функціях;

- фінансовій;

• виробничій;

■ збутовій.

Фінансова функція лізингу полягає у наданні можливості розтягнення в часі сплати вартості основних фондів, виробнича у тимчасовому використанні на умовах оренди машин, механізмів та

устаткування.

Збутова функція полягає у розширенні кола покупців яким потрібні основні засоби, але за які вони не можуть сплатити одноразову повну їх вартість.

Лізингові відносини повинні грунтуватися на таких наступних

принципах:

1. Лізингоотримувач має право вибору об'єкта лізингу і про­давця лізингового майна.

2. Лізингове майно повинно використовуватися лише з метою

підприємництва.

3. Лізингове майно Може придбати лізингодавач лише за

умови його передачі лізингоотримувачу.

4. Сума платежів лізингового майна має містити повну або
дуже наближену до них вартість.

Об'єктами лізингу можуть бути сільськогосподарські машини й обладнання, транспортні засоби, засоби обчислювальної техніки, виробничі будівлі, споруди й інші основні фонди. До об'єктів лізингу не належать: земельні ділянки та інші природні об'єкти й об'єкти оренди державного майна.

Розрізняють два види лізингу: фінансовий і оперативний. Фінансовий лізинг становить фінансову угоду, внаслідок якої лізингоотримувач одержує від лізингодавача у платне використання об'єкт лізингу на термін, не менший від строку, за який амортизується 60% його вартості. При цьому об'єкт лізингу береться на баланс лізингоодержувача і його відповідальність на випадок зношення чи пошкодження. Із завершенням строку угоди об'єкт лізингу може перейти у власність лізингоодержувача, або бути викупленим за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг - це угода згідно з якою лізингоодержувач отримує об'єкт лізингу на термін менший від строку, за який амортизується 90% вартості об'єкта. Після завершення строку угоди оперативного лізингу майно повертається лізингодавцю. Лізингові операції ґрунтуються на лізинговій угоді.

Як засвідчують історичні мате-
Міжнародний досвід ріали перші орендні (лізингові) угоди на

використання лізингу в землеробські знаряддя і худобу укла- сільському господарстві далися ще у давньому Шумері приб­лизно 4 тис. років тому. Близько 700 років назад в Англії (Уельсі) був виданий закон що регулював відносини, подібні до лізингових. Наприкінці XVIII ст. англійський підприємець Роберт Ране відкрив фабрику з виробництва сільсько­господарських машин, які реалізувалися через довгострокову оренду. Особливо великого розмаху набуло лізингове кредитування у Великобританії в першій половині XX ст. Цьому сприяла пільгова політика оподаткування подібних операцій. Орендодавач отримував право на податкову знижку за інвестиціями в розмірі 10% вартості устаткування. Для лізингоотримувачів він був також вигідний, оскільки лізингові платежі діючим законодавством визначені як поточні витрати, а їх сума віднімалася із загального доходу користувача, що обкладався податком. І незважаючи на те, що з 80-х років XX ст. у Великобританії були відмінені пільги лізинго-давачам, він залишається привабливим і для великих, і для малих фірм.

З другої половини XX ст. лізинг сільськогосподарської тех­ніки набуває поширення у США. Найвикористовуванішою лізинго­вою схемою є виробник-дилер-фермер.

За кількістю лізингових компаній перше місце у Європі по­сідає Франція. Державна підтримка у цій країні лізингу сільсько­господарських машин і устаткування спрямована на посилення конкурентноздатності фермерів.

У Німеччині в лізинг зазвичай береться потужна дорога тех­
ніка. Широкого розповсюдження набувають товариства зі спільного
використання техніки.

Величини лізингових платежів у західноєвропейських країнах різні. В Італії лізингові компанії утримуються від лізинго- отримувачів від 7 до 17% річних вартості машин. У Голландії най­більша лізингова компанія "Лахе Ланден" утримує від лізинго­отримувачів 4,5 % річних за довгостроковий кредит. У Німеччині за лізингові операції отримується до 10 % річного, а також 3-4 % оплачується дилерам.

В Росії лізинг став розвиватися з 1996 року. З того часу створилася велика кількість лізингових компаній. Однак у форму­ванні лізингового фонду банківські структури задіяні не були. Основним постачальником техніки по лізингу стало ВАТ "Россіль-маш" яке за період дії лізингу отримувало до 50 % загальних бюджетних коштів. У таких умовах завод диктував свої правила і ціни на техніку, що реалізувалася за лізингом і став по суті у цій сфері монополістом. Частка лізингу в системі матеріально-технічного забезпечення агровиробників у перші роки XXI ст. в Росії не перевищувала 7%. У 2002 році був прийнятий Федеральний закон "Про внесення змін і доповнень у Федеральний закон "Про лізинг", де уточнено основні поняття лізингових відносин. Міністерству сільського господарства Російської Федерації було доручено забезпечити розподіл засобів федерального лізингового фонду за суб'єктами Російської Федерації, причому окремим рядком для селянських (фермерських) господарств.

Дослідження лізингового бізнесу в розвинутих європейських країнах і пострадянських республіках дає змогу дійти висновку: якщо на Заході використання лізингу було зумовлене високими темпами економічного зростання і потребою в інвестиціях, то в республіках колишнього СРСР основною причиною стали фінансові обмеження потенційних споживачів.

Упродовж більше 13 років незалежності
Розвиток лізингу в

України проблема технічного забезпечення
аграрному секторі

аграрного виробництва посилюється і за-

економіки України

гострюється. За даними керівництва Укр-агролізинг" в Україні наявна кількість тракторів, комбайнів не відповідає технологічним потребам. Зокрема, на початок 2004 р. потреба у тракторах задовольняється лише на 62%, зернозбиральних комбайнах на 54%, що призводить до тривалих строків збирання врожаю та щорічних його втрат у розмірі близько 4 млн. т екві­валентним 2тис. нових вітчизняних зернозбиральних комбайнів. Із невідпрацьованим амортизаційним терміном експлуатації залиши­лося близько 90 тис. тракторів і 20 тис. зернозбиральних комбайнів, закуплених після 1992 р. Решта машин відпрацювала свій ресурс і

підлягає списанню. Щоби довести працездатність машинно-трак-. торного парку до рівня енергонасиченості 1990 р. необхідно придбати близько 400 тис. тракторів (у перерахунку на 80-сильні), та 80 тис. зернозбиральних комбайнів. Усього дефіцит техніки у грошовому вимірі становить понад 108 млрд. грн. [19; с.4.].

У такій ситуації створюється реальна загроза розширеному відтворенню аграрного виробництва. Щоб її уникнути, слід як­найповніше використати можливості лізингу. Доцільність викорис­тання лізингових операцій при реалізації сільськогосподарських машин і устаткування зумовлює:

1. Низька відсоткова ставка кредитування. Компанія "Укр-лізинг" передає техніку в лізинг на п'ять років з виплатою середньої кредитної ставки 1,4%. Тоді, коли процентна ставка комерційних банків становить 25%.

2. Лізингові угоди за графіками проплати є гнучкіші ніж кредитні угоди.

3. Лізинговим операціям притаманні амортизаційні та подат­кові пільги. Лізингові платежі входять до собівартості товарів та послуг, тобто є можливість оновлення техніки без сплати з цих сум податку на прибуток.

4. Лізинг дає змогу забезпечити 100% фінансування страху­вання від інфляції, оскільки техніка передається на п'ять років.

5. Для лізингодавця він вигідний у зв'язку зі спрощеною процедурою повернення власності, оскільки лізингодавець є влас­ником майна до кінця угоди.

6. Як форма поточних витрат амортизація є дешевша для сільгоспвиробників, а ніж послуги машинно-технологічних станцій.

Проте в процесі формування лізингових відносин в аграрному секторі в Україні є певні проблеми. З-поміж найважливіших:

1. Відсутність гарантій стосовно своєчасного повернення лізингових платежів.

2. Ризик того, що після закінчення терміну лізингу техніка не буде відповідати залишковій вартості. Деякі господарства отри­мавши техніку експлуатують її "по-варварськи", розкомплектовують і перетворюють на металобрухт.

Аналіз позитивних і негативних чинників впровадження у сільському господарстві лізингових операцій приводить до пошуку різних форм і методів ефективного використання техніки. Замов­лення на передачу техніки у лізинг зростає. Якщо у 1998 р. кількість користувачів агролізингових послуг становила 600 - то у 2003 році -