Маркетинг на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Маркетинг на ринку матеріальних ресурсів для сільського господарства



Доступні за ціною та якісні матеріальні ресурси -
Поняття вагомий чинник ефективності аграрного вироб-

матеріальних ництва. Матеріальними ресурсами сільське госпо-
ресурсів таїх дарство забезпечують галузі та сфери АПК.
класифікація Матеріальні ресурси, які використовуються в

аграрному виробництві, поділяються на ресурси виробничого і невиробничого призначення. Ресурси виробничого призначення в свою чергу поділяються на ресурси сільськогоспо­дарські та ресурси несільськогосподарські. Сільськогосподарські ресурси беруть участь у процесі виробництва аграрних благ. До них належать машини і механізми, будинки і споруди, багаторічні на­садження і продуктивна худоба, а також насіння, корми, паливо тощо. Ресурси несільськогосподарські сприяють процесові вироб­ництва не прямо, а опосередковано. До них належать різні допоміжні будинки і споруди, об'єкти торгівлі та складської інфраструктури. Матеріальні ресурси невиробничого призначення охоплюють об'єк­ти соціально-культурного призначення, медичні установи, дошкільні заклади, санаторії, профілакторії, які своїми функціями сприяють здійсненню процесу виробництва.

Особливістю маркетингу матеріальних ресурсів є взаємо-зв'язаність функціонування їх на ринку. Будь-хто з учасників аграр­ного ринку знає, що сільськогосподарські машини не можуть використовуватися без палива й енергії. З підвищенням рівня інтен­сивності виробництва потреби в оборотних засобах на одиницю загальної площі зростають швидшими темпами, ніж в основних. З підвищенням урожайності потреба в добривах, засобах хімічного захисту, паливі зростає швидше, ніж потреба у сільськогос­подарській техніці, транспортних засобах.

Головну частину матеріальних ресурсів аграрного сектора становлять основні засоби.

Важливим завданням маркетингу на ринку матеріальних ресурсів є збалансування попиту і пропозиції на них. У період адміністративної економіки дослідженню цих проблем не надавало­ся належної уваги. У відповідності з класичною економічною теорією національний дохід залежить від пропозиції, факторів

Інституційні основи ринку матеріальних ресурсів

Низький рівень розвитку аграрного виробництва дуже часто є наслідком недостатньо узгодженої і чіткої організації приватних суб'єктів ринку, діяль­ності торговельних посередників, механізму ліцен­зування і квотування комерційної діяльності. Тобто на організацію ринку матеріальних ресурсів важливе значення має процес інституційних перетворень. Під інституційними перетво­реннями розуміємо зміну ринкових відносин, які б забезпечили ефективне функціонування аграрного ринку.

В інституційному механізмі дуже важливе значення має створення умов для конкурентного середовища на ринку машин, механізмів тощо.

Розвиток конкуренції, як засвідчує практика, забезпечується через інституційні перетворення й обмеження монополізму у виробництві продукції матеріально-технічного призначення та її реалізації на товарних ринках. Це можливо за активної ролі держави. Раціональна система організації ринку передбачає також взаємодію на вигідних умовах комерційних банків, бірж, страхових компаній, посередників.

Для забезпечення створення ефективних інститутів ринку необхідно здійснити такі маркетингові дослідження:

• визначити обсяги ринку продукції матеріально-технічного призначення в регіоні;

• проаналізувати попит на продукцію, її ціни, якість;

• розрахувати обсяги продажу, величину податків і рівень рентабельності.

Проведення таких досліджень дасть змогу визначити взаємо­відносини із суб'єктами аграрного ринку, торговельними посеред­никами, комерційними банками, страховими компаніями і держав­ними фінансовими органами.

Особлива роль інституційної організації ринку матеріальних ресурсів належить посередникам - дилерам. Дилером можуть бути приватні особи чи фірми, які здійснюють операції, спрямовані на реалізацію від власного імені та за свій рахунок, тобто вкладають у справу свої гроші й здійснюють самостійно купівлю-продаж мате-

ріально-технічних ресурсів. Вони можуть закуповувати продукцію оптом, а реалізувати її вроздріб малими партіями, будучи при цьому агентами фірм виробників.

У процесі конкуренції встановлюються ціни, що впливають на поведінку продавців і покупців продукції матеріально-технічного призначення і розподіл ресурсів. Конкуренція стає механізмом, з допомогою якого можна спрямовувати в інтересах суспільства діяль­ність фірм, які прагнуть прибутку. І врешті-решт конкуренція стає важливим фактором, що викликає зміни на ринку матеріальних ресурсів, оскільки вона стимулює економічну організацію вироб­ництва і розробку нових технологій, нових матеріалів, добрив, засо­бів захисту рослин і т.д.

Важливими ознаками конкурентного ринку матеріальних ре­сурсів є можливості: по-перше, для фермерів вибирати те, що вони хочуть купити; по-друге, для фірм виробників матеріальних ресурсів - розробляти нові види ресурсів і збувати їх; по-третє, можливість для нових фірм легкого входження у ринок матеріальних ресурсів. Цю ознаку на практиці реалізувати найскладніше. Ринок машин і механізмів у багатьох країнах, у тому числі й в Україні, достатньо монополізований. Однак введення в дію нових фірм можливе при виконанні окремих видів робіт або наданні послуг у ланцюжку виробник - споживач.

Виробництво тракторів, бурякозбиральних комбайнів, іншої сільськогосподарської технології в Україні монополізоване. Можна вважати, що монополісти диктують ціни, оскільки крива попиту окремо взятої фірми є кривою ринкового попиту, якщо в умовах конкурентного середовища постає завдання вибору найоптималь-нішого обсягу випуску продукції при даній ціні на ринку збуту, то метою монополіста є вибір ціни й обсягу виробництва, який забезпечує найбільший прибуток.

Знову ж таки, якщо входження нових фірм у ринок сільсько­господарського машинобудування, виробництва мінеральних добрив проблематичне, то при кооперованому виробництві наданні сервіс­них послуг у ланцюжку виробник - споживач воно можливе. Дилери не лише реалізують товари, а й здійснюють операції з оренди, прокату, надають послуги технічного сервісу, займаються продажем запасних частин. Дилер - це суб'єкт ринку, складова частина його інституційної організації.

Ринок матеріально-технічних ресурсів є
Маркетингові заходи складовою частиною аграрного ринку. Це
по формуванню сукупність ринків, які обслуговують окремі

ринку матеріально- галу3і сільського господарства: ринок технічних ресурсів сільськогосподарських машин для рослин­ництва і тваринництва, ринок транспортних засобів і механізмів, комбікормів, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, палива і мастильних речовин. Він охоплює систему дилерських, консуль­таційних, аудиторських, агротехнічних і меліоративних установ.

При формуванні плану маркетингу матеріально-технічних ресурсів необхідно брати до уваги високу стабільність окремих факторів сільського господарства: регіональної структури вироб­ництва та посівних площ, що зумовлені природно-кліматичними умовами, урожайністю сільськогосподарських культур і продук­тивності худоби, існуючої концентрації і спеціалізації. Потрібно враховувати і рівень інтенсивності ведення сільського господарства: чим він вищий, тим більша потреба у техніці, паливо-мастильних матеріалах, кормах і засобах захисту.

Нинішній стан ринку матеріально-технічних ресурсів України характерний скороченням надходження нової техніки, фізичним і моральним її старінням. Так, зношеність основних засобів у 10-15 разів перевищує їх оновлення, а обсяги інвестицій в основний капітал сільського господарства зменшився з 11,8 млрд грн. у 1990 р. до 0,5 млрд грн. у 2000 р. Основними сільськогосподарськими машинами аграрний сектор економіки забезпечений лише на 45%. Через диспаритет цін на промислову і сільськогосподарську продук­цію зараз лише близько 10% господарств мають змогу придбати високоякісні вітчизняні й імпортні машини та устаткування. Внаслідок зменшення платоспроможного попиту на сільсько­господарську техніку стан вітчизняного тракторного і сільськогоспо­дарського машинобудування оцінюється як критичний. На межі зупинки Харківський тракторний завод, Дніпропетровський „Півден-маш". Херсонські та олександрійські комбайнобудівники більше простоюють, аніж працюють. Вироблена техніка низької якості викликає справедливі нарікання. Концерн „Лан" та ВАТ „Херсонські комбайни" фактично самоусунулися від сервісно-гарантійного обслуговування.

Існують різні джерела надходження матеріально-технічних ресурсів. Наприклад, їх можна придбати у дослідних господарствах і станціях, товарних біржах і аукціонах, племінний молодняк - на племінних станціях, паливні ресурси - на паливних базах. Власники дрібних господарств основну частину необхідних матеріально-тех­нічних ресурсів отримують через підприємства роздрібної торгівлі.

Значно складніший механізм придбання машин і техніки. Найважливішими з них є лізинг, оренда, іпотека і прокат. Лізинг -це вид інвестиційної діяльності з придбання машин і передачі його на основі договору фізичним чи юридичним особам за певну плату. Предметом лізингу можуть бути машинне устаткування, транспортні засоби, будинки, споруди, інше нерухоме і рухоме майно.

Проблеми удосконалення механізму лізингових поставок техніки розглядають багато українських та зарубіжних вчених. Однак усі вони, наголошуючи на важливості лізингу як джерела технічних ресурсів, не торкаються проблеми створення системи моніторингу основних показників поставок, досвіду використаних у господарствах техніки й устаткування. Детальніше проблеми фінан­сового лізингу, механізму його дії та наслідків ми розглядаємо в в темі „Фінанси аграрної економіки". Забезпечення агровиробників матеріальними ресурсами може здійснюватися і через механізм оренди. На відміну від лізингу при оренді амортизація нараховується орендатором щомісячно впродовж усього терміну оренди. Механізм орендних відносин може бути різним. Наприклад, орендатор зі згоди орендавача може здавати орендоване майно в суборенду. В договорі можуть бути передбачені умови викупу орендованого майна.

У розвинутих країнах для розвитку матеріально-технічних ресурсів дедалі більше значення має іпотека - застава нерухомості, приватних ділянок, землі. Заставне майно залишається у власності заставодавача. Іпотека дає переважне право банкові задовольняти свої вимоги до боржника у межах вартості заставленого майна. У випадку неплатежоспроможності боржника вимога кредитора задовольняється коштами з виторгу від реалізованого майна.

Важлива роль у сучасних умовах належить формуванню вто­ринного ринку сільськогосподарської техніки, що забезпечить про­даж потриманих і капітально відремонтованих машин та устатку­вання. В сучасних постреформованих аграрних підприємствах існує велика кількість різноманітної техніки й устаткування, що не

використовується, зберігається під відкритим небом, втрачаючи свою вартість, або просто віддається під різні потреби. Водночас відновлення техніки на ремонтно-технічних підприємствах із нас­тупним використанням могло би стати джерелом так необхідних господарству машин і механізмів або доходів при їх реалізації.

Можливі такі варіанти взаємовідносин з приводу купівлі-

продажу техніки:

1. Сільськогосподарське підприємство продає ремонтному під­приємству техніку, а після її відновлення купує.

2. Сільськогосподарське підприємство продає ремонтному під­приємству невикористовувану техніку, а в обмін за певним еквіва­лентом отримує капітально-відремонтовану, наприклад, три несправ­них зернозбиральних комбайни міняються на один відремонтований.

 

3. Сільськогосподарське підприємство продає несправну тех­ніку й отримує її залишковий грошовий еквівалент.

4. Сільськогосподарське підприємство продає невикористану техніку, а після відновлення отримує її у лізинг.

Для реалізації будь-яких із названих вище схем необхідно шукати оптимальні шляхи взаємодії їх учасників. Для цього пот­рібно розширити обмін інформацією, проводити моніторинг потри­маної техніки і ціни на неї.

ПІДСУМКИ

Аграрний маркетинг являє собою сукупність всіх видів діяль­ності, які складають систему руху продуктів аграрного виробництва від виробника до споживача. Він складніший від промислового чи іншого видів маркетингу тим, що має справу із надзвичайно великою кількістю вироблених товарів, які виконують різне цільове призначення: одні є товарами першої необхідності, другі сировиною для переробної промисловості, інші служать засобом задоволення високого рівня життя, його естетики тощо.

Через маркетинг здійснюється процес додавання вартості і створення нової, тобто створення таких властивостей товарів і послуг, які роблять їх корисними для споживання і за які споживач готовий заплатити. Ця корисність формується залежно від форми, місця, часу і володіння.

У найбільш узагальненому вигляді можна виділити наступні функції сучасного аграрного маркетингу:

• Вивчення ринку попиту та пропозиції, аналіз ринкових можливостей агровиробника;

• Організація товарної політики і визначення асортименту;

• Здійснення цінової політики, розробка гуртових та роздрібних цін, системи знижок і надбавок;

• Організація та збут продукції, стимулювання продажі;

• Розробка стратегічного, поточного планування маркетин­гової діяльності та організація міжнародного маркетингу;

Маркетинг фермерських господарств має певні особливості, серед яких:

Фермерська продукція постачається багаточисельними дріб­ними підприємствами, які не можуть у повному обсязі контролювати і управляти рухом своєї продукції.

Фермери в основному працюють на місцевому ринку і не володіють маркетинговою інформацією, які потужні орієнтовані на ринок фірми продовольчого маркетингу;

Фермери не беруть участь у багатьох видах продовольчого маркетингу: рекламуванні, переробці, торгівлі, тобто тих функціях маркетингу, які суттєво збільшують цінність продукції;

Мінливість і слаба передбачуваність можливих обсягів вироб­ництва створює маркетингові проблеми дострокового характеру;

Фермери не можуть впливати на покупців зміною обсягів виробництва чи пропозиції товару на ринку у різних модифікаціях, тому змушені приймати пропоновані їм ціни.

Ефективність маркетингових зусиль буде залежати від пра­вильного вирішення чотирьох завдань: а) що виробляти; де і кому продавати вироблену продукцію, які форми товарного руху обрати; які маркетингові зусилля слід зробити для розширення границь ринку.

Підвищення ефективності аграрного маркетингу можна до­сягнути двома шляхами: перший - збільшення корисності без зростання його вартості; другий - зниження вартості без зміни маркетингової корисності.

6. Підприємницька і маркетингова діяльність спрямована на задоволення потреб споживачів виступає як доктрина суверенітету споживача. Свій суверенітет він реалізує через придбання нових

товарів, надання споживчих переваг одних товарів над іншими, Реальний суверенітет споживача залежить від наявності трьох умов: у споживача мають бути реальні, а не ілюзорні права альтерна­тивного вибору; споживач повинен мати надійну і достовірну інформацію про продукт який купує; ціни на продукти повинні відображати затрати на виробництво і маркетинг.

7. Комплекс аграрного маркетингу являє собою набір змінних факторів, які піддаються контролю і які фірма використовує з метою визвати бажану відповідну реакцію цільового ринку. Елементами комплексу маркетингу є: товар, ціна, методи розповсюдження, методи стимулювання.

8. Товаром аграрного виробництва є все, що може задовіль-нити потреби і пропонується ринку з метою придбання чи спожи­вання. Як і будь-який інший, товар аграрного виробництва має етапи його життєвого циклу: виведення на ринок, зростання, зрілість і

спад.

9. Для кожного агропромислового підприємства важливим є
встановлення вихідної ціни. Можна виділити шість етапів цієї
процедури: постановка завдань ціноутворення; визначення попиту;
оцінка витрат; аналіз цін і товарів в конкурентів; вибір методу
ціноутворення; встановлення кінцевої ціни.

10. Характерними рисами товарного руху на сучасних продо­вольчих ринках є спеціалізація, диверсифікація та інтеграція.

11. Через рекламу, пропаганду, стимулювання збуту і особистий продаж агромаркетингові комунікації спрямовані на організації фірм, конкретних людей, які своєю діяльністю впливають на досягнення підприємствами успіху на ринку. Найважливішими адресантами комунікативної політики є: існуючі і потенційні споживачі продо­вольчих товарів; постачальники, посередники, контактні аудиторії.

12. Особливістю маркетингу матеріальних ресурсів є: взаємо-зв'язаність і взаємозалежність їх на ринку (сільськогосподарські машини не можуть використовуватися без палива; чим інтенсивніше виробництво, тим більша потреба в оборотних засобах; підвищення урожайності обумовлює зростаючу потребу в добривах, засобах хімічного захисту, паливі, тощо).

13. Для створення ефективних інститутів ринку матеріально-
технічних ресурсів необхідно здійснювати наступні маркетингові
дослідження:

а) визначити обсяги ринку продукції матеріально-технічного
призначення в регіоні;

б) проаналізувати попит на продукцію, її ціни, якість;

в) розрахувати обсяги продажу, величину податків і рівень
рентабельності.

14. Важливим маркетинговим заходом є формування вторин­ного ринку сільськогосподарської техніки, що забезпечить продаж потриманих і капітально відремонтованих машин і устаткування.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

Аграрний маркетинг.

Маркетингова корисність.

Виробничо-збутова орієнтація.

Маркетингова орієнтація.

Функції маркетингу.

Маркетинг фермерських господарств.

Продовольчий маркетинг.

Ефективність аграрного маркетингу.

Суверенітет споживача.

Маркетингове макросередовище.

Комплекс аграрного маркетингу.

Життєвий цикл товарів аграрного виробництва.

Стратегія модифікації ринку.

Стратегія модифікації товару.

Стратегія модифікації агропромислових систем.

Маркетингова спеціалізація.

Маркетингова диверсифікація.

Маркетингова інтеграція.

Агромаркетингові комунікації.

Маркетинг матеріально-технічних ресурсів.

Лізинг.

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Чому в Україні в умовах адміністративно-командної еконо­міки дослідження проблем аграрного маркетингу не отримало належної уваги.

2. Проаналізуйте на прикладах як із використанням маркетин­гу створюються такі властивості товарів і послуг, які роблять їх корисними для споживача. Як формується ця корисність залежно від форми, місця, часу і володіння.

3. Розкрийте відмінності виробничо-збутової і маркетингової орієнтації товарного руху.

4. Охарактеризуйте найголовніші особливості фермерського маркетингу.

5. Розкрийте зміст поняття „ефективний аграрний маркетинг. Які напрями підвищення ефективності?

6. Які умови забезпечення реального суверенітету споживача в Україні, яку роль у цьому відіграє маркетинг?

7. На прикладі конкретного товару (послуги) проаналізуйте комплекс аграрного маркетингу.

8. Назвіть основні канали збуту сільськогосподарської продук­ції які виникли в Україні в процесі економічних реформ.

9. Яка роль комунікаційної політики в підвищенні ефектив­ності аграрного маркетингу.

10. Виділіть і охарактеризуйте найголовніші маркетингові
заходи по формуванню ринку матеріально-технічних ресурсів.

ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2000-2004 роки"// Урядовий кур'єр.-2001.-18 с.

2. Указ Президента України „Про заходи щодо забезпечення формування аграрного ринку" від 06.06.2000 р. //Урядовий кур'єр. - 2000. - 8 червня.

3. Високий Замок. - 2004. - 12 лютого. Статистичний щорічник України за 2002 рік //\¥\у\у, икгзШ^оу.иа/

4. Гнатишин Й.П. Економічна поведінка домогосподарств на про­довольчому ринку //Економіка АПК. - 2004. - №3. - С.146-152.

5. Гончаров В.Д. Маркетинг продовольственньїх товаров в России. - М.:Финансьі и статистика, 2002. - 175 с.

6. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка //За ред. З.Ватаманюка, С.Панчишина. - К.: Альтернативи, 2001.

7. Ильина З.М., Мирочицкая И.В. Рьшки сельськохозяйст-венного смрья и продовольствия. - Минск: БЗГУ, 2000. -225 с.

8. Маркетинг в отраслях и сферах деятельности /Под ред. Алексунина В.А. - М.: Изд.-книготорговьій центр «Мар­кетинг», 2001. - сС77-94.

9. Михасюк І.Р., Майовець Є.Й. Аграрний сектор АПК: проблеми і шляхи вирішення. - Львів: Вид.центр ЛНУ ім. їв. Франка, 2001.-С.90-101.

 

10. Мінагрополітики чекає двократного збільшення закупі­вель аграріями сільгосптехніки у 2004 році //Сільський час. - 2003. - №92. - 3 грудня. - С.2.

11. Мороз О. О. Соціально-економічні аспекти розвитку переробної сфери АПК //Вісник аграрної науки. - 2004. -№5.-С.77-79.

12. Попов А.А. Основи рьшочной агрозкономики сельського предпринимательства. - М.: Изд-во Росийского универси-тета дружбьі народов, 2001. - 351с.

13. Ричард Л.Колз, Джозеф Н.Ул. Маркетинг сельськохо-зяйственной продукции. - М.: Колос, 2000. - 225 с.

14. Рьгнок покупних ресурсов в российском сельском хо-зяйстве //Научньїе трудьі. - №63Р. - М., 2003. - 194 с.

15. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности пред-приятий АПК. - Минск: Новьіе знания, 2001. - 637 с.

16. Саєнко В. МТС - надія фермерів //Пропозиція. - 2000. -№5.-С.2-3.

17. Сіваченко І.Ю. Міжнародний агробізнес. - К.: ЦУЛ, 2003. -С.20-40.

18. Сельськохозяйственньїе рьшки /В.В.Шайкин, Р.Г.Ахметов, Н.Я.Коваленко и др. - М.: Колос, 2001.

19. Серова Е.В. Аграрная зкономика. - М., 1999.

20. Цьіпкин Ю.А., Люкшинов А.Н., Зриашвили Н.Д. Агро-маркетинг и консолтип. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 637 с.

21. Зване Дж., Берман Б. Маркетинг. - М.:Зкономика, 1993.

22. КоЬегі Е.Вгепзоп,Ои§Іаз О, >1опує11 А§гіа1гагаЬ Магкепп§. -118А. Ьо\уа ІМуєгзіш Ргезз, 1991.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.56.184 (0.018 с.)