Суть, предмет і завдання теорії аграрних відносин

Суть теопії Слово "аграрний" латинського походження і в

перекладі українською мовою дослівно означає
аграрних

. земельний. У вітчизняній економічній літературі аграрні відносини розглядаються не як земельні відносини, а більш ширше як економічні відносини. Теорія аграрних відносин становить складову частину економічної теорії, сферою дослідження якої є сільське господарство, зв'язані з ним галузі та споживачі сільськогосподарських благ. Вона формує аграрну політику, а та, маючи певну самостійність, активно впливає на аграрну економіку. Зауважимо, що вплив аграрної політики на агроекономіку двоякий: вона або пришвидшує або гальмує розвиток. Позитивний вплив аграрної економіки виявляється за наявності

науково обґрунтованої теорії аграрних відносин і аграрної політики.

Найважливіші сфери аналізу аграрних відносин - аграрний ринок, інвестиційна, кредитна, фінансова, науково-технічна, маркетингова діяльність, оподаткування, структурні й трансформаційні перетворення. В межах аграрної політики формується аграрне законодавство та аграрна структура. Під аграрним законодавством розуміють правові норми, які водночас із традиціями і звичаями визначають процеси в сільському господарстві та способі життя сільського населення. Суть аграрного законодавства полягає в регулюванні правових земельних відносин між суб'єктами підприємницької діяльності. Аграрне законодавство має на меті закріпити право земельного власника, надати йому економічну незалежність і соціальний захист. Це означає, що право власності на землю становить стрижень аграрних відносин.

Під аграрною структурою ми розуміємо співвідношення економічних, технічних соціальних, культурних елементів аграрної сфери, які склалися внаслідок природного, соціально-економічного явищ і процесів.

Предмет Відомо, що кожна наука розглядає певне коло явищ,

теорії певні аспекти існування суспільства. Так біологія має

аграрних справу з живими організмами, геологія - з будовою

відносин земної кори. Економічна теорія вивчає, як суспільство

вибирає найоптимальніші способи використання ресурсів, розподіл благ і задоволення потреб споживачів.

Існує декілька підходів до визначення предмета теорії аграрних відносин. Одні економісти вважають, що це - вчення про виробництво, розподіл та обмін сільськогосподарських продуктів на інші необхідні їм товари і послуги. Інші дотримуються думки, що теорія аграрних відносин аналізує, як через економічні форми, методи і стимули суб'єкти підприємницької діяльності, домогосподарства і держава здійснюють господарсько-фінансову діяльність в АПК. Однак багато хто з економістів віддає перевагу дещо іншому визначенню: теорія агарних відносин - наука про те, як обмежені виробничі ресурси (передусім земля) використовуються для задоволення людських потреб і бажань. Таке визначення нам видається найточнішим. Воно наголошує, що виробничі ресурси (земля, багаторічні насадження, продуктивна худоба) обмежені. Це означає, що ми не можемо легко виробляти все необхідне для задоволення бажань людини. Нам, з одного боку, доводиться заощаджувати ресурси (наприклад, підвищувати природну родючість ґрунту, не допускати виснаження землі). З іншого - людські потреби на сільськогосподарські продукти хоч і не абсолютно безмежні, однак більші за наявні ресурси. Тому постає головне завдання: використати ці ресурси так, щоб задовольнити максимальні потреби розвитку країни, і які ґрунтуються на правових нормах, наявних ресурсах, менталітеті, традиціях і умовах проживання сільського населення.

Теорія аграрних відносин, вивчаючи проблеми виробництва і розподілу продуктів сільськогосподарського виробництва, все-таки не є наукою про ці блага чи ресурси. Вона має справу головно з людьми, котрі беруть участь в аграрному виробництві. Цілком правомірно вважати, що теорія аграрних відносин - це частина економічної теорії, яка досліджує поведінку людини, підприємства і держави у сфері аграрної діяльності.

Прийнято вважати, що основним і визначальним фактором аграрного виробництва є земля. Проте не менш вагомим фактором слугує людина. Розв'язуючи практичні проблеми в аграрному секторі економіки, вона орієнтується не лише на економічні закони. Дуже важливе значення мають моральні цінності, традиції землеробства, які передаються з покоління в покоління. Тому теорія аграрних відносин у процесі дослідження повинна враховувати

ТЕМА1 ТЕОРІЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН

ЯК НАУКА

Аграрна економіка являє собою органічну частину загальної економічної теорії. Важливість визначення предмету теорії аграрних відносин пояснюється тим місцем, яке займає аграрна економіка в механізмі національного господарювання.

Сільське господарство є однією із найважливіших галузей виробництва. Воно є джерелом нічим не замінюваних предметів споживання, сировини для промисловості, додаткової робочої сили для несільськогосподарських галузей. В аграрній сфері створюється більше 30% національного доходу. Ця галузь суттєво впливає на соціально економічний розвиток суспільства в цілому.

Як і в інших секторах економіки в сільському господарстві діють загальні закономірності економічного розвитку. Але деякі закони ринкового господарства проявляються в аграрній економіці у більш чистому вигляді, ніж в інших галузях. Тому підручники з макро- та мікроекономіки дуже часто проілюстровані прикладами сільськогосподарського виробництва. Багато відомих вітчизняних і зарубіжних економістів починають свої дослідження якраз з аграрної економіки, наприклад: М.Туган-Барановський, Г.Манків, Н.Конд-ратьєв, Дж.Гелбрейт та ін.

Завданням даної теми є дослідження методологічних аспектів теорії аграрних відносин та її місце в аграрній політиці держави. Ми вважаємо за доцільне показати практичну реалізацію теорії аграрних відносин та її зв'язки з іншими навчальними дисциплінами, а також подати коротку довідку про основні історичні аспекти аграрного розвитку України.

моральні рушійні засади поведінки селянина під час вибору цілей своєї діяльності.

При визначенні предмета теорії аграрних відносин необхідно розмежувати об'єкт і предмет аграрних відносин, зауважуючи, що об'єкт - це процес, який обирається для вивчення, а предмет - те, що перебуває в межах об'єкта. Об'єктом аграрних відносин виступають поточні процеси в аграрній економіці, а предметом - система заходів, які визначають умови функціонування сільського господарства.

Завдання Конкретними завданнями теорії аграрних відносин є:

теорії по-перше дослідження взаємозв'язків між суб'єктами

аграрних підприємницької діяльності, домогосподарств-вами і

відносин державою з приводу власності на землю, майно і

продукт аграрного виробництва; по-друге, дослі­дження, спрямоване на забезпечення участі сільського господарства в загальній динаміці доходів; по-третє, забезпечення продуктами харчування населення країни; по-четверте, розв'язання соціальних проблем і проблем охорони навколишнього середовища.

Перелічені завдання не завжди можуть виконуватися на практиці. В результаті ускладнюється гармонійне введення аграрного сектора в економічні умови, що змінюються. Це виявляється насамперед у погіршенні паритету доходів між аграрним і промисловим секторами економіки. Відмінності в доходах можуть виникати між сільськогосподарською й іншими сферами та між окремими групами селян (наприклад, фермерськими і колективними господарствами)

Перехід суб'єктів підприємницької діяльності в Україні до ринкової економічної системи висуває перед аграрною політикою як сферою реалізації теорії аграрних відносин специфічні завдання: визначити механізм функціонування ринку землі, межі введення землі в товарний оборот; розвиток аграрної інфраструктури (виробничої та соціальної), яка відповідала би вимогам ринкової економіки; трансформація крупних державних і колективних господарств у фермерські; місце особистих підсобних господарств.