Попит на ринку сільськогосподарської продукції

Поняття попиту Ринковій економіці частина потреб набу-

та його особливості специфічної форми виявлення, отримує

грошове вираження і трансформується у

сільськогосподарської ^попит" ³ Допомогою поняття ' попит' опи-
сується поведінка не лише фактичних, а й

потенційних покупців товарів і послуг.

Загальні теоретичні аспекти попиту розглядає аналітична економічна теорія [8; с. 121-164].

Кількість попиту на ринку - це загальна величина цієї про­дукції, яку всі її споживачі хочуть і можуть купити за певну ціну впродовж визначеного часу. Поняття "попит" і "кількість попиту" близькі, але не тотожні. Взаємозв'язок і відмінність між ними можна проілюструвати графічно за допомогою кривої попиту, що є спосо­бом відображення взаємозв'язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Величину попиту прийнято відкладати по горизонтальній осі, а ціну - по вертикальній (рис. 2.)

Попит на продукцію зростає в міру зниження ціни на неї, оскільки люди схильні купувати у великих кількостях те, що дешевше. Якщо споживачі збільшують або зменшують покупки певного продукту, ціна якого не змінюється, то ці покупки не можуть

зображатися точками на початковій кривій попиту. Вони повинні бути подані на новій кривій попиту, яка розміщається праворуч або ліворуч від старої кривої (див. рис. 3.).

Сільське господарство - особлива галузь економіки. Тут виробляється величезна кількість продукції і чинники які впливають на величину попиту, є різні. Тому при визначенні попиту на сільсь­когосподарську продукцію надзвичайно важливе значення має її призначення. Продукцію аграрного виробництва становлять спо­живчі товари (продукти) та сільгоспсировина (ресурси). Споживчі товари слугують для безпосереднього задоволення людських потреб. Сировина використовується для виробництва іншої продукції. Деякі види сировини отримують внаслідок вирощування (льон, цукрові буряки, соняшник), інші - в процесі виробництва продуктів харчу­вання (шкіра, вовна, віск).

Аналітичні дослідження сучасних економістів, а також прак­тичний досвід при аналізі попиту на сільськогосподарську продук­цію дає змогу виділити такі його особливості:

1. Попит на сільськогосподарські продукти зазвичай визна­чається як похідний. Потреба в них випливає із попиту на продукти кінцевого споживання. Наприклад, попит на пивний ячмінь буде залежати від попиту на пиво.

2. Попит на сільськогосподарську продукцію зростає повіль­ніше, ніж на продукти інших галузей.

3. Якщо попит на сільськогосподарські продукти еластичний то з зростанням цін він буде знижуватися значно швидше, ніж попит на товари інших галузей.

4. Якщо попит на сільськогосподарський продукт нееластич-ний, то при зменшенні пропозиції (дефіциті) загальний дохід пос­тачальників зросте.

5. В умовах відсутності інфляції попит на значну кількість сільськогосподарської продукції має тенденцію до стабільності.

„ Поряд із ціною як визначальним чинником на величину

попиту впливають і нецінові чинники (їх називають ще
попиту, ^] _. „.^ч „

факторами, або детермінантами). Які ж найважливіші

нецінові чинники попиту? Це доходи споживачів (І),

ціни споріднених товарів (РД смаки й уподобанням (і), чисельність

населення і його структура (п, розподіл доходів між споживачами

(сі), очікування споживачів на майбутні доходи і ціни (еР).

Для аналізу впливу цінових та нецінових чинників вико­ристовують поняття "функція попиту" яку можна записати у вигляді:

де - інші чинники.

Доходи споживачів. Коли домогосподарства отримують біль­ший дохід, то можна очікувати, що вони купуватимуть більше. Однак ефект доходу (зниження або підвищення цін на окремі продукти так само впливає на домогосподарство, як підвищення чи зниження доходу) виявляється неоднозначно. Слід розрізняти якісно більш цінні та менш цінні товари. На високоякісні продукти (сухі ковбаси, тверді сири, ікру осетрових тощо) попит може зростати в міру зростання доходів. І навпаки, попит на менш високоякісні продукти (хліб, картопля, макарони) - знижуватися при зростанні доходу.

Ціни споріднених товарів. Зміна цін на споріднені (взаємоза­мінні) товари може змінювати попит. Якщо зростуть ціни на яловичину, то значна частина споживачів почне споживати дешевше куряче м'ясо. Протилежною буде поведінка споживачів на товари, що взаємодоповнюють одні одних. Якщо, наприклад, зросте ціна бензину, то, вочевидь, скоротиться попит на автомобілі.

Смаки й уподобання визначаються традиціями, ментальністю, релігією, природно-кліматичними та іншими умовами. Якщо укра­їнці потреби в білках тваринного походження задовольняють знач­ною мірою за рахунок м'яса свинини, то для мусульман чи іудеїв його вживання забороняє релігія.

Чисельність населення та його структура Попит на продукти залежить від чисельності населення та його статево-вікової струк­тури. Так, збільшення чисельності людей пенсійного віку в Україні зумовлює зростання попиту на більш дієтичні жири рослинного походження.

При аналізі попиту на сільськогосподарську про-
Еластичність дукцію зазвичай використовують два види елас-
попиту тичності: цінову еластичність і еластичність по-

питу за доходом.

Як засвідчує практика, нахил кривої попиту для різних продуктів може бути різний. Наприклад, люди купують хліб за будь-яких цін, тому нахил кривої попиту буде дуже крутим (рис. 4), а споживання м'яса суттєво залежить від ціни на нього. Відповідно нахил кривої попиту буде менш крутим (рис. 5). Траєк­торія нахилу кривої попиту називається ціновою еластичністю попиту, яка характеризує реакцію попиту на зміну ціни і визна­чається коефіцієнтом еластичності, що показує, на скільки відсотків зміниться попит при зміні ціни на 1%.

 

 

Існують криві попиту, еластичність яких у всіх однакова. В цьому випадку йдеться про ізоеластичність кривих попиту.

Розглянемо основні чинники, що впливають на еластичність попиту.

1. Взаємозамінність товарів. Чим більше у будь-якого товару взаємозамінників, тим еластичнішим буде попит. Якщо хліб або яйця замінників не мають, то попит на них буде нееластичний. І навпаки, якщо м'ясо яловичини має декілька замінників (птиця, баранина, свинина) то попит на яловичину значно еластичнішої

2. Ступінь корисності продукту. Існують продовольчі товари першої необхідності (борошно, олія, картопля, молоко), які з великою інтенсивністю споживаються населенням, а також делікатесні продукти (риби та її ікра, тверді сири, вудженина), від яких населення може легко та швидко відмовитися у зв'язку з підвищенням на них цін. До нееластичних товарів відносяться товари першої необхідності, до еластичних - предмети розкоші.

3. Питома вага витрат на продукти в доходах споживачів. Якщо в доходах споживачів питома вага витрат на продовольчі товари висока (наприклад, становить половину), то подальше зростання цін приведе до перегляду населення вмісту споживчого кошика і переведення його на дешевші товари замінники. Якщо в структурі доходів частка витрати на продукти незначна (10-15%) і незначне зростання цін, то споживачі, вочевидь своїх продовольчих пріоритетів змінювати не будуть.

Якщо цінова еластичність вимірюється позитивними вели­чинами і залежність попиту від ціни, зазвичай від'ємна (тільки в окремих випадках попит може зростати паралельно зі зростанням ціни), то еластичність попиту за доходом може бути як позитивною, так і негативною.

Розглянемо різні ситуації.

1. Еластичність попиту за доходом більша від одиниці. Це засвідчує, що споживання продукту зростає пропорційно швидше, ніж зростають доходи, (особливо стосуються цінних продовольчих товарів.

2. Еластичність дорівнює одиниці. Така ситуація характерна для основних продуктів. Якщо доходи низькі, то їх зростання буде спрямовуватися насамперед на придбання продуктів харчування.

3. Еластичність менша від нуля. Це означає, що зі зростанням доходів витрати на певні продукти харчування зменшуються.

Дану ситуацію дослідив і обґрунтував ще наприкінці XIX ст. німецький статистик Е. Енгель. Його висновки ввійшли в еконо­мічну науку як закони Енгеля. Він довів, що бідні сім'ї витрачають доходи на товари першої необхідності та житло. Зі зростанням доходу видатки на деякі статті харчування зростають. Люди споживають більше якісної їжі. Вони переходять від споживання дешевих продуктів до дорожчих - м'яса, фруктів, овочів. Проте існує фізіологічна межа споживання та попиту на продукти і, відповідно,

тих додаткових грошей, які люди витрачають на харчування, коли доходи зростають. Отже, частка сукупних видатків на харчування зменшується в міру зростання доходів.

Сучасна практика повністю підтверджує справедливість висновків Е. Енгеля. Якщо в розвинутих країнах на продукти харчу­вання витрачається 10-20% доходів сім'ї, то в сучасній Україні -понад 50%.

Еластичність попиту за ціною і доходами має надзвичайно важливе значення для аграрної маркетингової діяльності. Тут неможливий такий маркетинг, як в інших сферах. Для прикладу, ліки також товар нееластичний, і при падінні цін фармакологічні компанії мали би зазнавати великих втрат. Насправді цього не відбувається. Для підтримання стабільного попиту фірми вводять у продаж нові ліки, які своїм хімічним складом і застосуванням аналогічні до існуючих препаратів і так підтримують ціни. В аграрному секторі дуже незначна кількість продовольчих товарів має еластичний попит за ціною. Отже, падіння цін в агро-продовольчому секторі не компенсується розширенням збуту і призводить до отримання менших доходів.