ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Проблеми формування рівноважної ціни



У механізмі саморегулювання ринкової економіки
Суть особливе значення має ринкова ціна, що є

рівноважної результатом взаємодії попиту і пропозиції (див.
ціни рис. 10). Точку А називають точкою рівноваги, а

ціну рівноважною. Тільки в цій точці ціна задовольняє водночас і покупця, і продавця, тому що саме в ній збігається ціна попиту і пропозиції.


У нормальній си­туації збільшення ціни призводить до збіль­шення величини про­позиції та до змен­шення величини попи­ту. Ці дві величини можуть перебувати у рівновазі. Однак це не обов'язково. Прикла­дом ринкової нерівно-ваги, характерним для деяких продуктів сіль­ського господарства, є циклічні коливання на­вколо точки рівноваги. Вони можуть виник­нути за таких обста­вин:

1. Виробників настільки багато, що кожен із них має незна-ний вплив на всіх. Саме така ситуація і може виникнути у сільському господарстві;

2. Існує певне запізнювання, більш-менш однакове для всіх товаровиробників, між прийняттям виробничих рішень і відповід­ними змінами обсягу виробництва. Для землеробних культур це запізнювання становить один рік, для садових (яблуні, груші, вишні тощо) - 5-7 років, у свинарстві - менше ніж рік, у м'ясному ско­тарстві 1,5-2 роки та ін.

3. Якщо вироблено продукцію, яка швидке псується, то її слід продати найближчим часом. Регулювати пропозицію такої продукції через її складування накладно. Це є основою для циклічності.

4. На прийняття виробничих рішень великий вплив мають
поточні ціни. Однак кожен виробник діє прагматично. Циклу не
існувало б, якби більшість виробників діяли раціонально. В типо­
вому циклі спочатку високі ціни стимулюють оптимістичні вироб­
ничі рішення більшості виробників. Внаслідок цього різко зростає
ринкова пропозиція, ціни падають. За цієї обставини більшість ви-

робників приймають рі­шення зменшити вироб­ництво. Падіння пропози­ції призводить до нового підвищення ціни і т. д. (див. рис. 11).

Як засвідчує рису­нок, з часом І ціна Р і обсяг виробництва (2 періодично змінюються в протилежних напрямах. Тривалість цик­ лу (від одного піку до нас­тупного) становить два виробничих періоди, тобто два роки для зернових культур.

На традиційному графіку «ціна - обсяг виробництва» (рис. 12) зростання ціни спочатку зумовлює збільшення обсягу виробництва,

далі цей обсяг стає надмір­ним стосовно попиту - ціна падає. Потім скорочується виробництво та починається новий цикл.

Залежно від співвідно­шення нахилів кривих про­позиції та попиту цикл може сходитися (затухати) (рис. 13) чи розходитися (нарос­ тати) (рис. 14).

Графіки на (рис. 13, 14) показують залежність: чим більше попит нееластичний стосовно пропозиції, тим ймовірним, що цикл буде розхідним.

Схильність до циклічності мають ринки фруктів, овочів, свинини, баранини, м'яса птиці, яєць тощо. Однак явища циклічності не виникають на ринках зерна, молока та ін.

Ціни на сільськогосподарську продукцію
Динаміка світових проявляють тенденцію до зниження

сільськогосподарських відносно інших цін. Це засвідчують дані
цін у XIX - XX сіп. світових ринків за останні 100 років. Чим

зумовлений цей процес? Можлива така аргументація. Під впливом закономірного зростання продуктивності сільськогосподарського виробництва крива пропозиції зміщується вправо. Однак, зростання виробництва стикається з нееластичним (як за ціною, так і за доходом) попитом - і падіння відносних цін на сільськогосподарську продукцію стає неминучим.

Розглянемо основні віхи у динаміці світових цін на сільсь­когосподарську продукцію. Так, у середині XIX ст. ціни на сільсь­когосподарську продукцію, зокрема на зерно, були стабільними і відносно низькими, внаслідок того, що уряди країн Європи відмі­нили мита на імпорт. Ймовірно тому, що світова торгівля сільсь­когосподарською продукцією тоді була ще не дуже значною. З 1870 р. зростає експорт зерна зі США, Росії Канади й Австралії. Як результат - у 1895 р. ціна на зерно в Європі зменшилась у 2 рази. Така ситуація загрожувала національному виробництву і тому в кінці XIX ст. уряди вдалися до відродження протекціонізму в сільському господарстві. Протекціоністські заходи дещо сповільнили падіння цін, але повністю цей процес не припинили.

Під час Першої світової війни зріс попит на продовольство. Внаслідок цього зросли ціни на продукти. У післявоєнний період сільськогосподарське виробництво поступово збільшується, а ціни падають. До середини 1929 р. світові запаси пшениці становили 28 млн т, що перевищувало світовий річний експорт. Країни-експортери змушені були позбавлятися від надлишкових запасів за демпінговими цінами, тому 1932 р. ціни на пшеницю зменшилися майже вдвічі. Уряди знову використали протекціонізм і перед

другою світовою війною ціни на зерно досягай рівня, який був перед Великою депресією.

За останні 50 років ціни на сільськогосподарську продукцію дещо зросли. Однак це є наслідком радше державного, а не ринко­вого регулювання розвитку аграрного сектора.

Суть довгострокової фермерської проблеми вияв-
Цовгострокова ляється у несприятливій для фермерів довгост-
фермерська роковій динаміці цін на їхню продукцію і доходів

проблема від її продажу. Річ у тому, що в довгостроковому

періоді темпи зростання фермерських цін і до­ходів є нижчими порівняно з темпами зростання цін і доходів у економіці загалом.

З'ясуємо причини, які породжують довгострокову фермерську проблему за допомогою економічних інструментів

Можна виділити три основні причини цієї проблеми:

1) Цінова неела­стичність попиту на сільськогосподарські продукти.

Емпіричні дос­лідження засвідчують, що попит на сільсько­господарські продукти за ціною відносно нееластичний, тобто < 1. Чому? Якщо, наприклад, ціни на продукти харчування зменшилися вдвічі, то це не призведе до того, що людина буде спо­живати два обіди. Тобто існують біологічні обмеження. По-друге, у багатих суспільствах населення нагодоване й одягнуте, тому зменшення ціни істотно не впливає на зростання величини попиту на продовольство. Якщо ж ціни на сільськогосподарські продукти зростають, всеодно треба харчуватися.

 

2) Часові зрушення в кривих фермерських продуктів
Зміщення кривих Під впливом НТП істотно зростає

пропозиція фермерської продукції. Основні фактори цього зрос­тання: електрифікація, хімізація, меліорація, автоматизація, комп'ю­теризація та ін. Якщо 1820 р. американський сільськогосподарський робітник забезпечував продукцією харчування тільки четверо людей, то тепер - 100. Продуктивність праці в сільському господарстві різко зросла, а отже, крива пропозиції значно змістилась вправо.

Зміщення кривих Попит на сільськогосподарську продук­цію також зростає, але не встигає за зростанням пропозиції. Існує дві причини:

• нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти за доходом;

• сповільнення зростання населення через зниження його природного приросту.

Крім того, зі зростанням доходів люди відносно менше споживають сільськогосподарської продукції, а більше викорис­товують продукцію промисловості (автомашини, побутова техніка, спортивний інвентар тощо).

3) Слабка мобільність сільськогосподарських виробничих
ресурсів.
Це означає, що ресурси сільського господарства мляво
переливаються в інші галузі, масового відпливу капіталу і праці
немає. Дана ситуація призводить до того, що відносно багато
фермерів поділяють сільськогосподарський пиріг, частка якого в
національному доході зменшується.

Аналіз довгострокової фермерської проблеми дав знову дійти таких висновків Довгострокова фермерська проблема - результати комбінації чотирьох факторів:

• нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти;

• швидке зростання під впливом НТП;

• повільне зростання під впливом нееластичності попиту за доходом і зменшення природного приросту населення;

• слабка мобільність сільськогосподарських факторів ви­робництва (капітал, земля та праця), що сприяє збе­реженню низьких доходів і цін.

Суть цієї проблеми полягає в нестабіль-
Короткострокова ності або у значних річних коливаннях цін

фермерська проблема на продукцію фермерів та їх доходів.

Причини короткострокової фермерської

проблеми :

а) нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію;

б) коливання попиту на сільськогосподарські продукти;

в) коливання виробництва сільськогосподарської продукції.
Розглянемо коливання пропозиції і попиту в тісному зв'язку з

нееластичністю попиту. Безумовно, сільськогосподарське вироб­ництво є нестабільним. Насамперед погодні умови, природні стихії (посуха, морози, паводки) ще не підвладні людині. Отже, за умов, коли навіть невеликі зміни у погодних умовах дуже впли-

вають на фермерські ціни та доходи.

Нехай є нормальний врожай і нормальна ціна на оди­ницю продукції (рис. 16).

Допускаємо, що попит на сіль­ськогосподарську продукцію сталий, змінюється тільки пропозиція. Не­хай обсяг врожаю зріс до тоді відносно незначне збільшення призведе до значного зменшення ціни з до Загальний дохід зменшиться, бо

Якщо ж обсяг врожаю впаде до тоді ціна на продукти зросте з до

Відповідно загальний дохід

фермерів також зросте. Рис. 16. Графічна модель впливу

Допустимо, ЩО ПОПИТ ЗМІНЮ- зміни обсягу виробництва на

ється під впливом ділових циклів, фермерські ціни та доходи

доходів і т. д., а пропозиція постійна

й, окрім цього, абсолютно нееластична (рис. 17). У випадку

невеликої зміни відбувається неістотна зміна ціни

і доходу за одного і того самого обсягу

 

Теоретичні аспекти Відставання в довгостроковому періоді рин-
державного кових цін на продукцію фермерів від цін на

регулювання цін і несільськогосподарські продукти, означає,

доходів в аграрному що для досягнення паритету необхідно
секторі ринкової встановити на фермерські продукти ціни,

економіки вищі від рівноважних, або ціни, підтримки

Політика підтримання цін Уряд вста­новлює мінімальну ціну Рь яка вища від рівноважної Р* (рис 19)

Приватні покупці зможуть купити ОСЬ продукції, а залишок продукції (надлишок пропозиції) викупляє уряд за ціною Р| і збе­рігає її на складах

Висновки

1 Фермери виг­рають, бо їх доходи зростають Якби дер­жава не втручалася, то фермери отримали б

При державному втручанні

2 Кількість надлишкова, держава несе великі втрати внаслідок й прид­банням та утриманням на складах Платники

податку змушені платити більше податків, щоб фінансувати цю державну покупку ОР] • - становить додатковий податковий

тягар

3 Споживачі сільськогосподарської продукції втрачають, бо змушені платити більшу ціну Р] ніж Р*, і споживати менше продукту - а не У деяких випадках різниця між ринковою ціною ціною підтримки Рі істотна Так, у США ціна на цукор у 4 рази перевищує ціну світового ринку

4 Ціни підтримки, які вищі, ніж ринкові, привабливі для експортерів.

Приплив експорту поглиблює національну фермерську проб­лему. Держава встановлює імпортні бар'єри.

Основну проблему політики підтримки цін становлять надлишки продукції, що зберігає держава. Як їх позбутися?

Політика компенсації різниці цін. Уряд встановлює гаран­товану мінімальну ціну. Однак продукція продається на ринку за ціною попиту. Отже, різницю між ринковою та гарантованою мінімальною ціною уряд виплачує фермерам у вигляді дотацій (рис. 20).

Нехай існує міні­мальна ціна Рр За цієї ціни виробники пропо­нуватимуть кількість

але покупці можуть купити тільки за ціною Р2. Щоб ком­пенсувати різницю, уряд платить фермерам до­тації Р|Р2 за кожну оди­ницю продукції. Обсяг дотації становить Р і Р2* Отже, можемо дій­ти висновку:

1. Ця програма ефективніша за попередню, оскільки вся
продукція продається і немає надлишків.

2. Уряд не несе жодних втрат від зберігання продукції, однак
витрачає значні кошти з держбюджету на дотації від платників
податків.

Політика управління пропозицією. Програми обмеження по­сівних площ і врожаю. Уряд, використовуючи фінансові економічні інструменти, може лімітувати виробництво певної сільськогос­подарської продукції та зменшувати її пропозицію на ринку, тобто, проводити певне економічне управління пропозицією.

Механізм управління простий: уряд платить певну суму грошей за кожен 1 га землі, яка не використовується для вироб­ництва, або за переорієнтацію вирощування сільськогосподарських культур (наприклад, пшеницю на конюшину).

Програми уп­равління пропо­зицією не містять проблеми надлишку пропозиції та зберігання продукції, (це їх плюс).

2.Фермери можуть вилучати з обороту (консервувати) гірші за родючістю землі. Внаслідок цього спад пропозиції та зростання цін будуть незначними (мінус).

3.Споживач буде змушений купувати продукцію за вищими цінами.

У США підтримка цін на більшість основних
Зарубіжний досвід продуктів у 40-50-х роках була обов'язковою і
державного прив'язувалася до цінового паритету 1910-

регулювання 1914 рр. Основний метод підтримки цін

аграрних цін становили неповоротні позики.

Щоб регулювати обсяг виробництва сільськогосподарської продукції, 1956 р. було створено Земельний банк, який мав два підрозділи: земельний і консерваційний резерви. Земельний резерв цього банку міг укладати річні контракти, згідно з якими фермери отримували компенсації за вилучення земель з обороту. Однак цей інструмент державного втручання виявився неефективним, тому більше не застосовується.

Консерваційний резерв стимулював передання сільськогоспо­дарських земель для насадження багаторічних трав, дерев, перетво­рення їх у заповідники й охоронні зони. Незабаром з'ясувалося, що ця політика також недостатньо ефективна.

В 60-х роках фермерам були запропонувані платежі за дивер­сифікацією сільськогосподарських земель для скорочення посівів кормових зернових культур, пшениці та бавовни. Однак не всі фер­мери погоджувалися на обов'язковий державний контроль за цим.

У 1964 р. почала впроваджуватися програма виплат фермерам, котрі згодилися на добровільне регулювання посівних площ. У 1970 р. була прийнята програма скорочення посівних площ, що розглядала зменшення відсотка площі під зерновими та бавовною як умовне отримання права на підтримку цін.

На початку 80-х років доходи фермерів зменшуються. Тому закон про сільське господарство і продовольство, прийнятий 1981 р., встановлює мінімальні цільові ціни. Однак збільшуються запаси продукції, внаслідок чого зростають витрати на підтримку цін. З цієї причини у 1985 р. приймається закон про продовольчу безпеку, згідно з яким цінова підтримка повинна була поступово знижу­ватися, а скорочення посівних площ ставало умовою для підтримки цін.

За такої політики і через посуху витрати на підтримку цін та доходів зменшилися з 26 млрд доларів 1986 р. до 6,5 млрд доларів 1990 р. В цей час витрати на позики підтримки цін були практично зведеними до нуля

Програми підтримки цін у США - складні та суперечливі. Основні елементи цих програм:

1. Цільові ціни. У 80-х роках вони були заниженими, а впро­довж 1991-1995рр.- замороженими.

2. Заставні ціни, тобто такі, за якими виробники можуть пере­давати свою продукцію Корпорації товарного кредиту, отримуючи незворотні позики з правом викупу цієї продукції пізніше, коли ціни зростуть. Отже, заставні ціни виконують роль нижньої межі цін. Вони щорічно визначаються на основі 85% середніх ринкових цін за попередні п'ять років (у тому числі, найнижчі та найвищі ціни).

3. Збутові позики - це незворотні позики Вони можуть повер­татися за світовими цінами, якщо нижчі від цін внутрішнього ринку. По суті, це експортні дотації.

4. Роздрібні або компенсаційні платежі. Це платежі, що випла­чуються фермерам для покриття різниці між ринковою та цільовою цінами. Вони стали основною статтею витрат із підтримки цін (табл. 1). Ці платежі доступні лише тим фермерам, котрі погоджу-

ються на скорочення посівних площ у встановлених розмірах. Ділянки землі, на яких перестають сіяти ту чи іншу культуру, не можуть бути використаними для вирощування інших культур.

З більшості видів продукції уряд Канади основну увагу приділяє стабілізації цін і доходів для максимального наближення до ринкових.

Законом про стабілізацію сільського господарства (1958р.) встановлена нижня межа цін для виробників м'ясної худоби, свиней, овець, молока, вовни, кукурудзи, сої тощо - на рівні, не нижчому ніж 90% середніх ринкових цін за попередні п'ять років. Якщо середньорічні ринкові ціни нижчі від встановлених граничних цін, то ця різниця повертається у формі компенсаційних платежів.

Канадський уряд виплачує виробникам зерна спеціальні дота­ції в засушливі роки або в роки, коли ціни на їх продукцію низькі. Значні кошти федеральний уряд витрачає для виконання його довгострокових зобов'язань - дотувати збереження з транспор­тування зерна і насіння олійних культур зі степових провінцій у пункти експорту, що, по суті, є дотуванням експорту.

Державне втручання відбувається також і на ринку молока, виробництво якого зосереджено переважно на дрібних фермах у східних провінціях (Онтаріо та Квебек). Все рідке молоко має прохо­дити через збутові управління на рівні провінцій. Ці управління визначають ціну на нього на основі повних виробничих витрат. На молоко, яке йде на переробку, призначають цільові ціни, що забез­печуються через державні дотації. Крім того, уряд Канади заборонив імпорт рідкого молока зі США Щодо імпорту масла та сиру, то діють квоти, сухого молока - тарифи.

Австралія володіє такими ресурсами, які дають їй змогу ви­робляти з низькими витратами й експортувати зерно, яловичину, баранину, вовну.

В аграрній політиці перше місце посідає проблема стабілізації цін на сільськогосподарську продукцію. На ринку пшениці доходи фермерам гарантуються через урядові позики. Виробництво молока та цукру обмежується квотами, а на їх імпорт встановлені тарифи.

У Новій Зеландії сільське господарство є великомасштабним і високоефективним. М'ясо, молоко та вовна - головні аграрні продук­ти експорту цієї країни. Однак розміри державної допомоги аграр­ному сектору обмежені. Спроби доплачувати фермерам, відповідно

до мінімальних цін, призводили до зростання бюджетного дефіциту, тому програми підтримки згорталися.

Японія залежить від імпорту продовольства. Однак уряд не забуває про підтримку власного виробника. Прикладом може бути ринок рису. Його імпорт суворо контролюється і практично стано­вить декілька відсотків від загального споживання. Внутрішній ринок також контролюється: виробникам платять ціну, яка у 8 разів перевищує світову. Потім рис продається споживачам за нижчою ціною, що призводить до дефіциту державного бюджету.

Так, в Австрії діють виробничі квоти на молоко, цукровий буряк, пшеницю, дотується експорт. Особливі дотації надаються гірським фермам.

У Швейцарії застосовуються обмеження на імпорт і дотації експорту окремих видів продукції. Діють також заходи контролю за обсягом виробництва молока, рапсу, цукру. Для підвищення фер­мерських доходів використовуються прямі платежі. їх розмір виз­начається посівною площею ферми і не пов'язується з поточним обсягом виробництва.

У Фінляндії для підтримки цін широко застосовуються експортні дотації, податки на імпорт і ліцензування імпорту. Крім цього, для контролю за обсягом виробництва використовують прог­рами вилучення земель з обороту та квоти на виробництво молока.

У Норвегії ціни часто підтримуються у формі компенсації їх різниці. Крім цього, встановлено жорсткі кількісні обмеження. Виробництво молока обмежено квотами.

ПІДСУМКИ

1. Аграрний ринок - це система економічних відносин між суб'єктами ринку в сфері обігу сільськогосподарських і продо­вольчих товарів, факторів сільськогосподарського виробництва та послуг. Аграрний ринок охоплює в себе всі галузі, які забезпечують рух сільськогосподарської продукції від поля (ферми) до споживача.

2. Для існування аграрного ринку необхідні такі умови:

а) приватна власність;

б) децентралізована система ціноутворення. На ціни впли­
вають фактори попиту і пропозиції.

в) використання механізму конкуренції;

г) економічна свобода;

д) ефективна роль держави в аграрному ринку.

3. Аграрний ринок поділяється на три сфери: сфери мате-
ріальнотехнічних ресурсів для сільського господарства; сфери
послуг для сільськогосподарських товаровиробників; маркетингової
сфери. Особливе місце займає ринок маркетингової сфери, який
поділяється на групи з урахуванням характеру виробленої продукції
та конкурентної поведінки фірми на ньому. Виділяють такі чотири
типи:

а) Ринок сировинних продовольчих товарів (борошномельна,
цукрова, олійна галузі).

б) Ринок продовольчих товарів, характерний високим ступе­
нем переробки, неоднорідністю сортів, якості (ковбасні і
кондитерські вироби, консерви).

в) Ринок однорідної продукції з низьким ступенем пере­
робки (свіже й охолоджене м'ясо, молоко та молоко-
продукти).

г) Ринок підприємств сфери громадського харчування (під­
приємства громадського харчування - від найдрібніших і
найдешевших буфетів, кафе до великих і дорогих рес­
торанів).

4. Особливості аграрного ринку залежить від особливостей
аграрного виробництва, зокрема:

а) визначальна роль природно-біологічного фактору;

б) сезонність сільськогосподарського виробництва;

в) залежність від погодних умов;

г) ринок аграрної пропозиції вважається ринком досконалої
конкуренції;

д) домінування дрібних товаровиробників;

є) поєднання висококонкурентного сільськогосподарського виробництва з олігополізмом ресурсозабезпечувальних для нього галузей.

5. Продовольча безпека - важлива складова безпеки націо­
нальної. Під нею розуміють такий стан економіки, коли незалежно
від кон'юнктури світових ринків гарантована стабільне забезпечення
населення продуктами, згідно з науково-обґрунтованими нормами.
Продовольча безпека характеризується такими трьома аспектами:

а) політичний;

б) економічний;

в) соціальний.

6. В ринковій економіці частина потреб набуває специфічної
форми виявлення, отримує грошове вираження і трансформується у
попит. З допомогою поняття "попит" описується поведінка не лише
фактичних, а й потенційних покупців товарів і послуг. Аналітичні
дослідження сучасних економістів, а також практика аналізу попиту
на сільськогосподарську продукцію дає змогу виділити такі його
особливості:

а) попит на сільськогосподарські продукти зазвичай визна­
чається як похідний. Потреба в них випливає із попиту на
продукти кінцевого споживання;

б) попит на сільськогосподарську продукцію зростає по­
вільніше, ніж на продукти інших галузей;

в) якщо попит на сільськогосподарські продукти еластичний
то з зростанням цін він буде знижуватися значно швидше,
ніж попит на товари інших галузей;

г) якщо попит на сільськогосподарський продукт неелас-
тичний, то при зменшенні пропозиції (дефіциті) загальний
дохід постачальників зросте;

д) в умовах відсутності інфляції попит на значну кількість
сільськогосподарської продукції має тенденцію до ста­
більності.

7. Поряд із ціною як визначальним чинником на величину попиту впливають і нецінові чинники (їх називають ще факторами, або детермінантами). Це доходи споживачів, ціни споріднених товарів, смаки й уподобанням, чисельність населення і його струк­тура, розподіл доходів між споживачами, очікування споживачів на майбутні доходи і ціни.

8. На еластичність попиту впливають такі наступні чинники:

а) взаємозамінність товарів;

б) ступінь корисності продукту;

в) питома вага витрат на продукти в доходах споживачів.

9. Пропозиція - це бажання і здатність продавців надати
товари і послуги для їх продажу на аграрному ринку. Шкала
пропозиції показує прямий зв'язок ціни і кількості товару. Цей
зв'язок називають законом пропозиції. Суть його полягає в тому, що

виробники бажають виробляти і продавати більшу кількість свого продукту, коли є вищі ціни. До нецінових чинників пропозиції що діють в умовах аграрного ринку, належать: тривалість часового періоду, технології виробництва, ціни взаємозамінюваних товарів, ціни на фактори виробництва, організація ринку, кількість господарств, які виробляють певний продукт. Специфічний чинник, який діє у аграрному виробництві, - залежність від погоди.

10. У механізмі саморегулювання ринкової економіки особли­
ве значення має ринкова ціна, що є результатом взаємодії попиту і
пропозиції. У нормальній ситуації збільшення ціни призводить до
збільшення величини пропозиції та до зменшення величини попиту.
Ці дві величини можуть перебувати у рівновазі. Однак це не
обов'язково. Прикладом ринкової нерівноваги, характерним для
деяких продуктів сільського господарства, є циклічні коливання
навколо точки рівноваги. Вони можуть виникнути за таких обставин:

а) виробників настільки багато, що кожен із них має
незначний вплив на всіх;

б) існує певне запізнювання, більш-менш однакове для всіх
товаровиробників, між прийняттям виробничих рішень і
відповідними змінами обсягу виробництва;

в) Якщо вироблено продукцію, яка швидке псується, то її
слід продати найближчим часом. Це є основою для
циклічності;

г) на прийняття виробничих рішень великий вплив мають
поточні ціни.

11. Ціни на сільськогосподарську продукцію проявляють тенденцію до зниження відносно інших цін. Під впливом зако­номірного зростання продуктивності сільськогосподарського вироб­ництва крива пропозиції зміщується вправо. Однак, зростання виробництва стикається з нееластичним (як за ціною, так і за доходом) попитом - і падіння відносних цін на сільсько­господарську продукцію стає неминучим.

12. Суть довгострокової фермерської проблеми виявляється у несприятливій для фермерів довгостроковій динаміці цін на їхню продукцію і доходів від її продажу. Річ у тому, що в довгостроковому періоді темпи зростання фермерських цін і доходів є нижчими порівняно з темпами зростання цін і доходів у економіці загалом.

 

 

Причинами, які породжують довгострокову фермерську проблему є:

а) цінова нееластичність попиту на сільськогосподарські
продукти;

б) часові зрушення в кривих фермерських продуктів;

в) слабка мобільність сільськогосподарських виробничих
ресурсів.

Суть короткострокової фермерської проблеми полягає в неста­більності або у значних річних коливаннях цін на продукцію фермерів та їх доходів. Причини короткострокової фермерської проблеми :

а) нееластичність попиту на сільськогосподарську продук­
цію;

б) коливання попиту на сільськогосподарські продукти;

в) коливання виробництва сільськогосподарської продукції.

13. Відставання в довгостроковому періоді ринкових цін на
продукцію фермерів від цін на несільськогосподарські продукти,
означає, що для досягнення паритету необхідно встановити на
фермерські продукти ціни, вищі від рівноважних, або ціни, під­
тримки. Це здійснюється через:

а) політику підтримання цін;

б) політику управління пропозицією.

14. Основними елементами програм підтримання цін на
сільськогосподарську продукцію в розвинутих країнах є:

а) цільові ціни;

б) заставні ціни;

в) збутові позики;

г) роздрібні або компенсаційні платежі.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

Аграрний ринок.

Сфери аграрного ринку.

Ринок продовольчих товарів.

Ринок сировинних товарів.

Ринок однорідної продукції.

Ринок підприємств сфери громадського харчування.

Досконала конкуренція аграрного виробництва.

Олігополія ресурсозабезпечувальних галузей АПК.

Політичні аспекти продовольчої безпеки України.

Економічні аспекти продовольчої безпеки України.

Соціальні аспекти продовольчої безпеки України.

Показники міжнародної продовольчої безпеки.

Реальні доходи населення.

Купівельна спроможність населення.

Попит на сільськогосподарську продукцію.

Чинники попиту на сільськогосподарську продукцію.

Еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію.

Пропозиція на аграрному ринку.

Чинники пропозиції на аграрному ринку.

Еластичність пропозиції на сільськогосподарському ринку.

Рівноважна ціна на аграрному ринку.

Циклічні коливання аграрного ринку.

Довгострокова фермерська проблема.

Короткострокова фермерська проблема.

Моделі зміни попиту на ціни і доходи фермерських господарств.

Державне регулювання цін на сільськогосподарську продукцію.

Політика підтримка цін.

Політика компенсації різниці цін.

Політика управління пропозицією.

Збутові позики.

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Які умови необхідні для функціонування аграрного ринку?

2. Охарактеризуйте структуру аграрного ринку України.

3. Які особливості аграрного ринку Ви знаєте і як вони впливають на процес аграрного виробництва?

4. Назвіть та проаналізуйте основні положення урядової док­трини розвитку аграрного ринку до 2010 року.

5. Розкрийте зміст поняття "продовольча безпека держави". Які аспекти продовольчої безпеки досліджуються і якими показни­ками вона відображається?

6. Які особливості попиту на сільськогосподарську продук­цію?

7. Проаналізуйте еластичність попиту на сільськогоспо­дарську продукцію та чинники, які впливають на еластичність попиту.

8. Як нецінові чинники пропозиції діють в умовах аграрного ринку?

9. В чому проявляються особливості пропозиції багатога­лузевих аграрних підприємств?

 

10. Чим обумовлена низька еластичність пропозиції в сільсь­кому господарстві, які тенденції її розвитку в перспективі?

11. Які причини циклічних коливань навколо точки ринкової рівноваги, характерні на деякі продукти? Проаналізуйте моделі таких циклічних коливань.

12. В чому суть довгострокової фермерської проблеми та її причини?

13. Які причини короткострокової фермерської проблеми та їх дія в аграрному секторі України?

14. Чому аграрний ринок потребує державного регулювання? Через який механізм здійснюється державне регулювання аграрного виробництва?

15. Чи потрібний Україні ринок землі?

16. Які позитивні аспекти зарубіжного досвіду державного регулювання аграрних відносин можна використати в Україні?

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 роки" // Урядовий ку­р'єр. - 2001.-18 січня.

2. Земельний кодекс України. Законодавство України про зем­лю. - К.: Юрінком, Інтер, 2002.

3. Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення формування аграрного ринку" від 6 червня 2000 року // Урядовий кур'єр. - 2000. - 8 червня.

4. Аграрная реформа: опит и проблеми // АПК: Зкономика, управление. 2003.- №2 - С. 3-12.

5. Бізнес. - 2002. - №17. - 29 квітня.

6. Болоболов А. Проблеми развития, регулирования агробиз-несса // Зкономика и управление, 2003. - №3. - С. 40-46.

7. Гарасим А. Передумова добробуту - цивілізований ринок // Сільський час. - 2003. - 14 травня. - С. 4.

8. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка // За ред. 3. Ватаманюка, С. Панчишина. - К.: Альтернативи, 2001.

9. Зкономическая теория / Под ред. Добрьшина А. Н., Тарасевича Л. С. - СП б: Питер, 2001. - С. 226-227.

 

10. Кваша С, Оленко В. Стан агропромислового ринку та продовольча безпека країни // Економіст. - 2000. - №7. -С. 72-73.

11. Маркетинг в отраслях и сферах деятельности / Под ред. Алексунина В. А. - М.: Изд.-книготорговий центр «Маркетинг», 2001. - С. 83-85.

12. Марченко Є. В. Реформування АПК. До питання аграрних реформ в Україні // Агро світ. - 2002. - №13, 14.

13. Поддержка аграрного сектора Чехии // Зкономика сельского хозяйства России. - 2002. - №3.

14. Почта В., Вьісоцки Ф. Ценовьіе отношения на рьшке сельскохозяйственной продукции в Польше и странах Евросоюза // Зкономика и управление. - 2003. - №4. - С. 46-52.

15. Приміряє селянин шапку Мономаха // Урядовий кур'єр. -2003. -24 квітня. - С. 15.

16. Про стратегію трансформування АПК і забезпечення продовольчої безпеки України // Економіка України. -2000. - №9.-С. 64-65.

17. Сельскохозяйственньїе рьшки / В. В. Шайкин, Р. Г. Ах-метов, Н. Я. Коваленко и др. - М.: Колос, 2001. - С. 14-15.

18. Статистический бюллетень за 1999 р. - К.: Держкомстат, 2000. -С.З.

19. США: економіка, політика, ідеологія. - 1998. - №12. -С. 84.

 

 

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТЕМА 6 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ І

ПРОДОВОЛЬЧИХ РИНКІВ

Дослідження проблем аграрного маркетингу не отримало в Україні належної уваги. Це пояснюється тим, що сільсько­господарської продукції вироблялося недостатньо і у багатьох виробників склалася думка про незначну роль маркетингу в умовах дефіциту. Ринкові перетворення приводять до продовольчого наси­чення і це обумовлює перехід від виробничо-збутової до марке­тингової орієнтації.

Враховуючи це ми поставили за мету дослідити суть аграрного маркетингу, розкрити його функції та напрями підвищення ефек­тивності.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.109.55 (0.042 с.)