ТОП 10:

Основні методологічні проблеми



Структура методології

Рівні

1. Методика та техніка дослідження - Принципи побудови та проведення наукового дослідження

2. методологія науки Принципи побудови та функціонування конкретної науки

3. Загальнонауова методологія Загальні принципи побудови наукового знання

4. Філософська методологія Загальна світоглядна позиція як інтерпретаційна основа науки

Основні методологічні проблеми

• Системний розгляд різних рівнів методології.

• Вивчення категоріально-поняттєвого апарату науки.

• Аналіз етапів та процедури наукового дослідження.

• Розробка та обґрунтування методів практичної діяльності.

Функції методології

• Визначення сенсу наукової діяльності.

• Визначення об’єкту та предмету науки.

• Основа філософської, світоглядної позиції у інтерпретації даних.

• Розробка стратегії науки, визначення її можливостей та перспектив.

• Організація теорії та практики.

• Стимулювання процесу пізнання, виховання культури мислення, сприяння формуванню творчої особистості науковця.

• Структурування наукового знання.

7. Методологічні принципи експериментальної психології.

Наукова парадигма

При плануванні експериментів дослідник орієнтується на ті форми та способи організації наукового знання (наукову парадигму), які є провідними, однак при цьому враховує їх адекватність досліджуваному явищу

Індуктивно-дедуктивне мислення

Початок експерименту формулювання індуктивного висновку про особливості каузального зв’язку між явищами, для перевірки якого дедуктивним шляхом висувається експериментальна гіпотеза

Гіпотетичне мислення

Обов’язковим етапом експериментального дослідження є висунення гіпотез — наукових припущень про особливості причинно-наслідкового зв’язку між явищами

Принцип валідності наукових висновків

Експеримент та його висновки є науково цінними за умови своєї валідності — внутрішньої узгодженості, правильності та можливості узагальнення. Валідність забезпечується адекватним плануванням та інтерпретацією результатів

Принцип об’єктивності

При плануванні та проведенні експерименту, з метою подолання суб’єктивних факторів, дослідник орієнтується на наукові норми, обирає адекватні експериментальні плани та використовує суворі методи контролю змінних в експерименті

Принцип інструментальної адекватності

Метод дослідження психічної реальності має бути чітко вивіреним, деонтологічно відповідним, таким, що відповідає потребам дослідження, не спотворює його предмет та не впливає на результати.

8. Структура наукового дослідження.

Наукове дослідження методологічно та теоретично обґрунто-ване, логічне та має визначену структуру. Система методологічних принципів забезпечує цілісний характер дослідження як наукового способу пізнання світу. Логіка дослідження залежить від обраного способу пізнання — методу. Структура дослідження визначається його технікою — конкретними кроками, які здійснює дослідник у процесі вивчення того або іншого явища.

Структура

Методологія, метод Методика. у зошиті

які бувають дослідження типологія досліджент

етапи у зош ст.. 2 структура дослідження

9. Поняття про наукову проблему.

Наукова проблема — чітко окреслене коло питань (чому? яким чином? за яких умов?..), яке охоплює основну ідею та загальне спрямування дослідження. Постановка проблеми — це початок дослідження, запит, що лежить в його основі.

Базові характеристики наукової проблеми

Характеристика наукової проблеми Наукова проблема: «Залежність агресивності підлітків від стилю сімейного виховання» Побутова проблема: «Чому одні хлопці б'ються в школі, а інші ні?»
Сформульована у наукових кате­горіях — термі­нах та поняттях Проблема, описана у науко­вих термінах та поняттях: «стиль виховання», «агресив­ність» Для опису проблеми вико­ристані побутові поняття: «одні хлопці», «б'ються в школі»
Передбачає можливість опе-раціоналізації — максимального зв'язку із практи­кою дослідження Поняття визначаються через конкретні операції: «агресив­ність» — прямі і непрямі дії чи висловлювання, спрямовані на завдання шкоди чи болю іншо­му, приниження його гідності Поняття не операціоналізують-ся, спрощують психічну реаль­ність, внутрішньо не структу-ровані — не містять послідовної системи операцій практичного вивчення проблеми
Імпліцитно (вну­трішньо) містить шлях власного розв'язку Вивчення «стилю сімейного виховання призведе до розу­міння причин агресивності підлітків» Звичайне питання, для відпо­віді на яке потрібний додат­ковий пошук пояснень
Передбачає отримання нового науково­го знання Вирішення проблеми призве­де до розширення розуміння ролі сімейного виховання у розвитку особистості дитини Відповідь на питання не буде науковим знанням, оскільки базуватиметься на умовис-новках, а не на практичному дослідженні
Практично значима Проблема має практичний вихід — корекція стилю вихо­вання з метою попередження підліткової агресивності Практична значимість роз­в'язку побутової проблеми сумнівна, оскільки вона не обґрунтована науково

Типи проблем:

• реальні проблеми (вирішення яких дає практично значимий результат);

· псевдопроблеми (малозмістовні);

· риторичні проблеми (не мають розв'язку).

Джерела наукових проблем:

• недостатність (дефіцит) наукового знання про реальність;

• протиріччя (парадокси у науковому знанні);

• еволюційний розвиток наукового знання;

• революційний розвиток наукового знання.

 

10. Теорія як реконструкція психологічної реальності. Теорія та її структура

Теорія (від грец. theoria — спостереження, споглядання, дослід-ження) — вища форма наукового знання як логічно впорядкована система знань та уявлень про частину реальності. Теорії створюють-ся з метою розкриття сутності, закономірностей та прогнозу взаємо-дії психічних явищ між собою та з об’єктивною реальністю.

Структура теорій

У сучасній методології науки виділяють наступні головні компоненти теорії: 1) вихідну емпіричну основу, яка складається із сукупності фактів, отриманих під час експериментів і потребуючих теоретичного з’ясування; 2) вихідну теоретичну основу – сукупність первинних допущень, постулатів, аксіом, загальних законів теорії, які в сукупності утворюють ідеалізований об’єкт теорії; 3) логіку теорії – множину припустимих у межах теорії правил висновку та доведення; 4) сукупність виведених у теорії тверджень із їх доказами, які утворюють головний масив теоретичного знання.

Види теорій

· ОПИСОВІ ТЕОРІЇ Опис та найменування явищ без пояснення причин їх виникнення та перебігу

· ТЕОРІЇ ЗА АНАЛОГІЄЮ Пояснення взаємозв’язку між психічними явищами за аналогією до фізичної моделі

· КІЛЬКІСНІ ТЕОРІЇ Кількісний вираз, статистичне підтвердження взаємозв’язку між явищами

Рівні теорій

Теорії вищого рівня «...не можна безпосередньо вивести «емпірично навантажені» гіпотези, які можна перевірити на практиці»

Теорії середнього рівня «...не прямо співвідносять загальні висловлю-вання... про можливі психологічні закони з рівня емпірії»

Теорії нижчого рівня «...передбачають використання пояснювальних схем, в яких поняття максимально навантажені емпірично».

11.Гіпотеза як частина теорії. Основні типи гіпотез.

Гіпотеза— ло-гічне припущення про існування явища, причини його виникнення або наявність та характер зв’язку між двома чи більше явищами. Під гіпотезою розуміють як саме припущення, так і його зміст.

Вимоги до наукових гіпотез

Адекватність (гіпотеза має відповідати теоретичній основі дослідження, його меті та завданням, адекватно відображувати психічну реальність).

Правдивість (гіпотеза має містити логіку здорового глузду і ба-зуватись на вже відомих, доведених фактах).

Можливість перевірки (гіпотеза лише тоді науково цінна, якщо її можна перевірити повторно).

Особливості перевірки гіпотез:

• можливість операціоналізації;

• можливість прямої чи непрямої перевірки;

• частковість перевірки.

Типологія гіпотез

ТЕОРЕТИЧНІ ГІПОТЕЗИ Складові теорії, висуваються з метою усунення протиріч в теорії або між теорією і емпірією.

ЕМПІРИЧНІ ГІПОТЕЗИ Емпіричні припущення, що мають бути перевірені на практиці. Різновиди:

-за походженням:

· Теоретично обґрунтовані – припущення засноване на теорії

· Співвіднесені з теорією – припущення імпліцитно виведене з теорії

· Власне емпіричні - Припущення без зв’язку із теорією

- за змістом

 

· Констатуючі – припущення про наявність явища

· Кореляційні – припущення про наявність зв’язку

· Каузальні – припущення про каузальний зв'язок.

12. Експериментальна взаємодія.

У психологічному експерименті, як правило, задіяні дві сторони: психолог-дослідник, який планує, організовує експеримент, інтерпретує його результати, і досліджуваний (учасник), чиї психічні прояви та поведінкові реакції є предметом експериментального дослідження. Спільна діяльність в психологічному експерименті дослідника і учасника отримала назву експериментальної взаємодії або екс-периментального спілкування.

Стратегії реагування учасників на експериментальні вимоги:

· Стратегія сприяння (учасники намагаються виконати усі вимоги якнайкраще).

· Стратегія протидії (учасники навмисно викривлюють результати експерименту).

· Стратегія самодемонстрації (учасники намагаються показати себе з найкращого боку).

Ставлення учасників до експериментатора та ситуації експерименту:

• Позитивно налаштовані (учасники, які позитивно ставляться до експерименту).

• Негативно налаштовані (учасники, які не чекають від експери-менту нічого доброго).

• Довірливі (учасники, які повністю довіряють експериментатору).

Мотиви участі у психологічному дослідженні:

• Учасники, що сподіваються на зміни в кращу сторону.

• Уопитливі учасники (ідуть на участь в експерименті заради но-вих знань).

• Учасники, яким нема чим зайнятись (участь в експерименті від нудьги).

• Учасники, які шукають гострих вражень.

Вплив особистості учасника на експеримент:

· Ефект плацебо.Базується на механізмах сугестії та самосугестії: коли учасники вважають, що дії психолога сприяють покра-щенню їх стану, розвитку певних якостей — це дійсно відбувається

· Ефект Хотторна. Зміни у психіці чи поведінці учасників виникають внаслідок уваги, яка їм приділяється, а не внаслідок експериментальних впливів

· Ефект фасилітації / інгібіції В присутності експериментатора учасники прагнуть показати кращі результати. В обернених випадках, ко-ли результати погіршуються, ефект отримує назву со-ціальної інгібіції — стримування можливих результатів

· Ефект очікування Зміни у реакціях учасників внаслідок очікування того, що такі зміни мають статися, оскільки з ними проводять експерименти

Типологія особистості вченого (на основі акцентуйованих рис)за Селье

Збирач фактів прагне зібрати якомога більше матеріалу Риб'яча кров скептик, недовірливий та стійкий до невдач
Доскона­лий прагне до постійного вдосконалення методів Самозако­ханий егоцентричний, в захваті від власного таланту
Книжко­вий хробак прагне досконало вивчити проблему Лабораторна дама власний, позбавлений уяви, незадоволений
Класифі­катор прагне розкласти все по поличкам Спере­чальник не поважає думку інших, нахаба і «всезнайка»
Аналітик прагне дослідити явище по складовим Акула прагне всюди вставити своє слово, відрізнитись
Синте­затор прагне до різноманітних узагальнень, систем Святий прагне справедливості, правди і добра
Великий бос прагне керувати іншими, очолювати проекти Святенник прикидається святим, а прагне визнання
Клопотун постійно заклопотаний, боїться не встигнути Добряк відвертий підлабузник, хоче всім догодити

Ефект Пігмаліона виділив психолог Р. Розенталь. Ефект полягає в тому, що експериментатор, часто несвідомо, викривлює результати експерименту внаслідок прагнення підтвердити гіпотезу.

Типи помилок експериментатора:

· заниження високих результатів або завищення низьких

· уникання крайніх оцінок (ефект середньої оцінки)

· завищення або заниження значимості однієї з якостей

· помилки пов’язані із ставленням до конкретних учасників

13. Етичні аспекти психологічних досліджень.

Проблема етики психологічних досліджень є актуальною для сучасної психології. Основні «етичні» документи в психології — кодекси професійної етики, в яких систематизовано основні етичні вимоги до діяльності психолога. Кодекси базуються на міжнародних та загальнодержавних актах, постановах, конвенціях, деклараціях, чинному законодавстві та специфічній для окремих галузей і органі-зацій внутрішньо нормативній документації.

Конституція України

Ст. 3. «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторка-ність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Ст. 27. «Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, жит-тя і здоров’я інших людей від протиправних посягань».

Ст. 28. «Кожен має право на повагу до його гідності.» «Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або та-кому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню». «Жодна людина без вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам».

Ст. 31. «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя...».

Ст. 55. «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом».

Цивільний кодекс України

Ст. 281. Право на життя. «Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою».

Ст. 288. Право на свободу. «Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушують право на свободу».

Ст. 289. Право на особисту недоторканність. «Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або та-кому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню».

Кримінальний кодекс України

Ст. 142. Незаконне проведення дослідів над людиною. «Неза-конне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я, карається штрафом до двохсот неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбав-ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніс-тю на строк до трьох років».

«Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обійма-ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».

15. Наукове шахрайство та чистота експерименту.

В психології гостро стоїть проблема наукового шахрайства — фабрикації результатів, фальсифікації отриманих даних, плагіату. Науковець, який вдається до шахрайства, в разі розкриття втрачає довіру наукової громади та право на дослідницьку практику.

Види наукового шахрайства:

· ФАБРИКАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ Оголошення про результати експерименту, який взагалі не проводився

· ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ДАНИХ Підтасовування, викривлення справжніх результатів з метою підтвердження гіпотези

· ПЛАГІАТ Привласнення здобутків інших дослідників, в тому числі і відсутність посилань на автора

Вимоги до публікацій за результатами наукових досліджень за Кодекс професійної етики та практики Американської психологічної асоціації (1992 р.)

Публікація результатів

«Психологи не фабрикують дані і не фальсифікують результати в своїх публікаціях».

«Якщо психологи знаходять суттєві помилки у своїх публікаці- ях, вони здійснюють усі необхідні процедури по усуненню хибної ін- формації через повідомлення про помилки та внесення поправок».

Плагіат

«Психологи не наводять витримки із робіт інших авторів або ре- зультати їх досліджень як власні, навіть у випадку, якщо дані інших дослідників використовуються як допоміжні».

Авторство публікацій

«Психологи несуть відповідальність та отримують визнання ли- ше за результати власної роботи».

«Загальне авторство та інші здобутки, пов’язані з публікаціями, відображують відносний внесок кожного дослідника незалежно від його статусу... Навіть незначний внесок має бути відмічений, наприк- лад посиланням у виносках або згадуванням і вступній частині».

«Студент або аспірант, як правило, вказується в якості основно- го автора в випадку, якщо в основі статті лежить його курсова, дип- ломна або дисертаційна робота».

Структура методології

Рівні

1. Методика та техніка дослідження - Принципи побудови та проведення наукового дослідження

2. методологія науки Принципи побудови та функціонування конкретної науки

3. Загальнонауова методологія Загальні принципи побудови наукового знання

4. Філософська методологія Загальна світоглядна позиція як інтерпретаційна основа науки

Основні методологічні проблеми

• Системний розгляд різних рівнів методології.

• Вивчення категоріально-поняттєвого апарату науки.

• Аналіз етапів та процедури наукового дослідження.

• Розробка та обґрунтування методів практичної діяльності.

Функції методології

• Визначення сенсу наукової діяльності.

• Визначення об’єкту та предмету науки.

• Основа філософської, світоглядної позиції у інтерпретації даних.

• Розробка стратегії науки, визначення її можливостей та перспектив.

• Організація теорії та практики.

• Стимулювання процесу пізнання, виховання культури мислення, сприяння формуванню творчої особистості науковця.

• Структурування наукового знання.

7. Методологічні принципи експериментальної психології.

Наукова парадигма

При плануванні експериментів дослідник орієнтується на ті форми та способи організації наукового знання (наукову парадигму), які є провідними, однак при цьому враховує їх адекватність досліджуваному явищу

Індуктивно-дедуктивне мислення

Початок експерименту формулювання індуктивного висновку про особливості каузального зв’язку між явищами, для перевірки якого дедуктивним шляхом висувається експериментальна гіпотеза

Гіпотетичне мислення

Обов’язковим етапом експериментального дослідження є висунення гіпотез — наукових припущень про особливості причинно-наслідкового зв’язку між явищами

Принцип валідності наукових висновків

Експеримент та його висновки є науково цінними за умови своєї валідності — внутрішньої узгодженості, правильності та можливості узагальнення. Валідність забезпечується адекватним плануванням та інтерпретацією результатів

Принцип об’єктивності

При плануванні та проведенні експерименту, з метою подолання суб’єктивних факторів, дослідник орієнтується на наукові норми, обирає адекватні експериментальні плани та використовує суворі методи контролю змінних в експерименті

Принцип інструментальної адекватності

Метод дослідження психічної реальності має бути чітко вивіреним, деонтологічно відповідним, таким, що відповідає потребам дослідження, не спотворює його предмет та не впливає на результати.

8. Структура наукового дослідження.

Наукове дослідження методологічно та теоретично обґрунто-ване, логічне та має визначену структуру. Система методологічних принципів забезпечує цілісний характер дослідження як наукового способу пізнання світу. Логіка дослідження залежить від обраного способу пізнання — методу. Структура дослідження визначається його технікою — конкретними кроками, які здійснює дослідник у процесі вивчення того або іншого явища.

Структура

Методологія, метод Методика. у зошиті

які бувають дослідження типологія досліджент

етапи у зош ст.. 2 структура дослідження

9. Поняття про наукову проблему.

Наукова проблема — чітко окреслене коло питань (чому? яким чином? за яких умов?..), яке охоплює основну ідею та загальне спрямування дослідження. Постановка проблеми — це початок дослідження, запит, що лежить в його основі.

Базові характеристики наукової проблеми

Характеристика наукової проблеми Наукова проблема: «Залежність агресивності підлітків від стилю сімейного виховання» Побутова проблема: «Чому одні хлопці б'ються в школі, а інші ні?»
Сформульована у наукових кате­горіях — термі­нах та поняттях Проблема, описана у науко­вих термінах та поняттях: «стиль виховання», «агресив­ність» Для опису проблеми вико­ристані побутові поняття: «одні хлопці», «б'ються в школі»
Передбачає можливість опе-раціоналізації — максимального зв'язку із практи­кою дослідження Поняття визначаються через конкретні операції: «агресив­ність» — прямі і непрямі дії чи висловлювання, спрямовані на завдання шкоди чи болю іншо­му, приниження його гідності Поняття не операціоналізують-ся, спрощують психічну реаль­ність, внутрішньо не структу-ровані — не містять послідовної системи операцій практичного вивчення проблеми
Імпліцитно (вну­трішньо) містить шлях власного розв'язку Вивчення «стилю сімейного виховання призведе до розу­міння причин агресивності підлітків» Звичайне питання, для відпо­віді на яке потрібний додат­ковий пошук пояснень
Передбачає отримання нового науково­го знання Вирішення проблеми призве­де до розширення розуміння ролі сімейного виховання у розвитку особистості дитини Відповідь на питання не буде науковим знанням, оскільки базуватиметься на умовис-новках, а не на практичному дослідженні
Практично значима Проблема має практичний вихід — корекція стилю вихо­вання з метою попередження підліткової агресивності Практична значимість роз­в'язку побутової проблеми сумнівна, оскільки вона не обґрунтована науково

Типи проблем:

• реальні проблеми (вирішення яких дає практично значимий результат);

· псевдопроблеми (малозмістовні);

· риторичні проблеми (не мають розв'язку).

Джерела наукових проблем:

• недостатність (дефіцит) наукового знання про реальність;

• протиріччя (парадокси у науковому знанні);

• еволюційний розвиток наукового знання;

• революційний розвиток наукового знання.

 

10. Теорія як реконструкція психологічної реальності. Теорія та її структура

Теорія (від грец. theoria — спостереження, споглядання, дослід-ження) — вища форма наукового знання як логічно впорядкована система знань та уявлень про частину реальності. Теорії створюють-ся з метою розкриття сутності, закономірностей та прогнозу взаємо-дії психічних явищ між собою та з об’єктивною реальністю.

Структура теорій

У сучасній методології науки виділяють наступні головні компоненти теорії: 1) вихідну емпіричну основу, яка складається із сукупності фактів, отриманих під час експериментів і потребуючих теоретичного з’ясування; 2) вихідну теоретичну основу – сукупність первинних допущень, постулатів, аксіом, загальних законів теорії, які в сукупності утворюють ідеалізований об’єкт теорії; 3) логіку теорії – множину припустимих у межах теорії правил висновку та доведення; 4) сукупність виведених у теорії тверджень із їх доказами, які утворюють головний масив теоретичного знання.

Види теорій

· ОПИСОВІ ТЕОРІЇ Опис та найменування явищ без пояснення причин їх виникнення та перебігу

· ТЕОРІЇ ЗА АНАЛОГІЄЮ Пояснення взаємозв’язку між психічними явищами за аналогією до фізичної моделі

· КІЛЬКІСНІ ТЕОРІЇ Кількісний вираз, статистичне підтвердження взаємозв’язку між явищами

Рівні теорій

Теорії вищого рівня «...не можна безпосередньо вивести «емпірично навантажені» гіпотези, які можна перевірити на практиці»

Теорії середнього рівня «...не прямо співвідносять загальні висловлю-вання... про можливі психологічні закони з рівня емпірії»

Теорії нижчого рівня «...передбачають використання пояснювальних схем, в яких поняття максимально навантажені емпірично».

11.Гіпотеза як частина теорії. Основні типи гіпотез.

Гіпотеза— ло-гічне припущення про існування явища, причини його виникнення або наявність та характер зв’язку між двома чи більше явищами. Під гіпотезою розуміють як саме припущення, так і його зміст.

Вимоги до наукових гіпотез

Адекватність (гіпотеза має відповідати теоретичній основі дослідження, його меті та завданням, адекватно відображувати психічну реальність).

Правдивість (гіпотеза має містити логіку здорового глузду і ба-зуватись на вже відомих, доведених фактах).

Можливість перевірки (гіпотеза лише тоді науково цінна, якщо її можна перевірити повторно).

Особливості перевірки гіпотез:

• можливість операціоналізації;

• можливість прямої чи непрямої перевірки;

• частковість перевірки.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.233.215 (0.025 с.)