Тема №44. Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання в лікувальних закладах 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема №44. Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання в лікувальних закладах



МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Розширити, систематизувати та закріпити знання про радіаційну безпеку персоналу і пацієнтів лікувальних закладів в умовах застосування радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною і лікувальною метою, а також про принципи і методи протирадіаційного захисту.

2. Оволодіти методами і засобами радіаційного контролю за умовами праці персоналу та захисту пацієнтів в рентгенологічних та радіологічних відділеннях лікарняних закладів.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Правила роботи з відкритими та закритими джерелами іонізуючих випромінювань. Поняття про групи радіаційної небезпеки радіонуклідів та класи робіт з відкритими радіоактивними речовинами.

2. Гігієнічні вимоги до улаштування, планування та обладнання рентгенологічного і радіологічного відділень лікарні.

3. Медичний нагляд за персоналом та санітарно-дозиметричний контроль у рентгенологічному і радіологічному відділеннях лікарні.

4. Шляхи зниження променевого навантаження персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.

5. Регламенти радіаційної безпеки для персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Вивчити санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення, проектування та особливостей функціонування рентгенологічного кабінету та радіологічного відділення.

2. Занести в протокольний зошит схему обстеження умов праці та протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні.

3. Розв’язати ситуаційні задачі за темою заняття.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бардов В. Г. Гігієна та екологія ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 505, 525––535.

2. Гончарук Є. Г., Кундієв Ю.І., Бардов В.Г. та ін. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 254–270.

3. Даценко І.І, Денисюк О.Б., Долошицький С.Л. та ін. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. За ред. І.І.Даценко. –– 2 видання: Львів.: Світ, 2001 –– С. 416–421.

4. Гончарук Е.И., Кундиев Ю.И., Бардов В.Г и др. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. – К.: Вища школа, 2000. –– С. 307––333.

5. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. Гiгiєна, Вища школа, 1983 –С.43–44, 205–207.

6. Мороз В.М., Сергета І.В., Фещук Н.М, Олійник М.П. Охорона праці в медицині та фармації. ― Вінниця: Нова Книга, 2005. ― С. 276––296.

7. Нікберг І.І. Радіаційна гігієна. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 78–104, 105–115.

8. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 349–358, 359-362.

9. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 45–48.

10. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Постанова МОЗ України № 62 від 01.12.1997 р., ― 121 с.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття, студенти виконують роботу згідно з завданням: вивчають санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення, проектування та особливостей функціонування рентгенологічного кабінету та радіологічного відділення, заносять в протокольний зошит схему обстеження умов праці та протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні, користуючись нормативними документами, поданими в тексті, вирішують ситуаційні задачі.

Всі джерела іонізуючих випромінювань, які можуть використовуватись у медицині, поділяються на закриті та відкриті.

Закритими джерелами іонізуючого випромінювання називають радіонукліди, фізичний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого). В більшості випадків закриті джерела мають форму циліндрів з закругленими кінцями або голок, у яких один кінець загострений, другий закруглений, коротких стрижнів, кульок, які містять g- випромінюючі радіонукліди ― кобальт-60, цезій-137, або b- випромінюючі радіонукліди ― фосфор-32, стронцій-90.

Вимоги по забезпеченню радіаційної безпеки персоналу установ та населення, а також по охороні навколишнього середовища від забруднення радіоактивними речовинами представлені в основних санітарних правилах роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання НРБУ–97, НРБУ–97/Д–2000, ОСПУ-01.

Правила роботи

З закритими радіонуклідними джерелами і пристроями,

що генерують іонізуюче випромінювання:

· пристрій, в якому розміщено радіонуклідне джерело, має бути герметичним та стійким до дії механічних, хімічних та температурних чинників;

· забороняється використовувати закриті джерела у випадку порушення їх герметичності або по закінченню терміну експлуатації;

· у неробочому положенні всі радіонуклідні джерела повинні знаходитись у спеціальних захисних пристроях, а пристрої, що генерують іонізуюче випромінювання знеструмлені;

· для взяття радіонуклідного джерела з контейнера необхідно користуватись дистанційним інструментом або спеціальними пристроями;

· забороняється доторкатись до радіонуклідного джерела руками;

· при роботі з радіонуклідними джерелами, які вийняті з захисного контейнеру необхідно користуватись відповідними захисними екранами і маніпуляторами;

· радіонуклідні джерела, непридатні для подальшого використання розглядаються, як радіоактивні відходи і своєчасно списуються.

Відкриті джерела іонізуючого випромінювання – це рідкі, газоподібні або у вигляді порошків чи суспензій радіоактивні речовини, при використанні яких можливе забруднення оточуючого середовища, потрапляння на одяг хворих та персоналу, на шкіру та в організм. До цієї групи передусім відносяться радіофармацевтичні препарати (РФП) – діагностичні та терапевтичні препарати, які містять радіоактивні радіонукліди.

Правила роботи

з відкритими радіонуклідними джерелами:

· комплекс заходів при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання має забезпечувати захист людини від зовнішнього та внутрішнього опромінення, попереджувати забруднення повітря робочої зони, поверхонь у виробничих приміщеннях, шкіри та спецодягу персоналу, а також об’єктів навколишнього середовища;

· кількість радіоактивної речовини на робочому місці повинна бути мінімально необхідною для роботи і не перевищувати встановлених значень сумарної активності радіонуклідів відповідного класу;

· для роботи використовувати розчини, а не порошки радіоактивних речовин;

· кількість робочих операцій, під час виконання яких можливі втрати радіоактивної речовини (пересипання порошків, сублімація тощо) необхідно зводити до мінімуму;

· роботи слід проводити на лотках і піддонах, зроблених зі слабкосорбуючих матеріалів;

· необхідно користуватись разовими підсобними матеріалами (пластиковими плівками, фільтрувальним папером) для обмеження забруднення робочих поверхонь, обладнання та приміщень;

· у фасувальній та процедурній, де проводиться робота з високоактивними препаратами, поверх спецодягу персонал одягає пластикові напівхалати, гумові рукавички, бахіли та маски;

· працюють з радіоактивними препаратами на кюветах, покритих фільтрованим папером або в захисних боксах;

· до роботи з радіоактивними препаратами допускаються особи старші 18 років, які не мають протипоказань.

Методи захисту від іонізуючої радіації (кількістю, відстанню, часом, екрануванням) можна поділити на законодавчі (нормативні) та організаційно-технічні.

Захист кількістю законодавчо регламентований НРБУ-97 (ліміти доз, допустимі рівні надходження радіонуклідів в організм інгаляційним, аліментарним шляхом, допустимі концентрації радіонуклідів у повітрі, питній воді, допустимі рівні забруднення радіонуклідами робочих поверхонь, одягу, рук персоналу, регламентовані активності радіонуклідів на робочому місці).

Захист часом законодавчо забезпечується скороченням робочого часу персоналу (категорії А), збільшенням тривалості відпустки та більш раннім виходом на пенсію.

Захист відстанню та екрануванням законодавчо забезпечується будівельними нормами; правилами, якими передбачені відповідні норми площі, кубатури відповідних приміщень, їх технічне обладнання.

Умови праці в установах, які використовують відкриті джерела іонізуючого випромінювання, за радіаційною небезпекою поділяються на 3 класи. Під час визначення класу робіт враховують два основні показники радіаційної небезпеки: групи радіаційної небезпеки та активність радіонуклідів на робочому місці.

Радіонукліди, як потенційні джерела внутрішнього опромінення, розподіляються за ступенем радіаційної небезпеки на чотири групи (ОСПУ-01):

Група А – радіонукліди з особливо високою радіаційною небезпекою.

Група Б – радіонукліди з високою радіаційною небезпекою.

Група В – радіонукліди з помірною радіаційною небезпекою.

Група Г – радіонукліди малою радіаційною небезпекою.

 

Необхідно відзначити, що відповідно до НРБУ–97 встановлюються наступні категорії осіб, які зазнають опромінення:

Категорія А (персонал) ― особи, які безпосередньо постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючих випромінювань.

Категорія Б (персонал) ― особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але, у зв’язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках з об’єктами, що пов’язані з радіаційно-ядерними технологіями, можуть отримувати додаткові опромінення.

Категорія В ― все населення.

Для визначених категорій осіб передбачені певні ліміти доз опромінення, які наведені в таблиці 1.

Таблиця 1



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 501; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 172.70.135.71 (0.019 с.)