Підприємство як економічний суб’єкт

Перехід до ринкової економіки — стратегічний напрям розвитку України. Завдання це складне й багатогранне. Його вирішення включає в себе і перебудову відносин форм власності, і розвиток нормальної конкуренції, і створення відповідної ринкової інфраструктури.

Освоєння ринкових відносин — це формування нової ідеології економічного мислення і стратегії дій в умовах ринку, а не тільки не-обхідність розуміння нових термінів, категорій і понять.

Перехід від планової економіки до ринку має поступальний, ево-люційний характер — від періоду повної економічної кризи до стабілі-

зуючого періоду, що проходить у кілька етапів і вносить докорінні зміни в структуру державного управління, впровадження інвестиційної та інноваційної діяльності, зростання внутрішніх накопичень і приплив зовнішнього капіталу.

Сам процес трансформації складний, неоднозначний і багато в чо-му суперечливий.

Найхарактерніші риси сучасного періоду — це поява різноманіття форм власності, децентралізація управління, підвищення ролі основної господарської ланки (підприємств і організацій), що діє на принципах економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяль-ності.

На підприємстві безпосередньо поєднуються різні фактори вироб-ництва для створення матеріальних благ та надання послуг, реалізу-ються особисті та колективні інтереси.

Упорядкована сукупність підприємств та їх об’єднань утворює економічну систему країни. Кінцева мета економічної діяльності під-приємств полягає в розв’язанні суперечності між постійно зростаючи-ми потребами суспільства та обмеженими ресурсами.

Діяльність підприємств, яка пов’язана із задоволенням потреб кож-ної людини, підлягає впливу багатьох факторів і охоплює широкий спектр питань організаційно-технологічного, економічного та фінан-сового характеру, які потребують повсякденного вирішення.

Діяльність підприємств дуже різноманітна. Оскільки будь-яке під-приємство так чи інакше пов’язане з основними фазами відтворюваль-ного циклу — виробництвом продукції і послуг, обміном і розподілом товарів, їх споживанням, то можна виділити такі види діяльності під-приємства: виробничу, комерційну, фінансову, консалтингову. Кожен з названих видів діяльності підприємства, з одного боку, є відносно самостійним, а з іншого — вони взаємно переплітаються, доповнюючи один одного. Однак мета і характер діяльності підприємств різні. За ці-єю ознакою всі підприємства та організації можна розподілити на дві групи: комерційні і непідприємницькі (некомерційні).

Комерційна організація (ділове підприємництво) — юридична особа, основна мета якої — одержання прибутку і його розподіл між засновниками (фізичними і юридичними особами). Комерційними ор-ганізаціями є:

— господарські товариства;

— виробничі кооперативи;

— державні чи муніципальні унітарні підприємства. Некомерційна організація — юридична особа, для якої одержання

прибутку і його розподіл між засновниками не ставиться за основу ме-ту, одержуваний прибуток використовується для саморозвитку, досяг-нення статутних цілей організації. До них належать:

— споживчі кооперативи;

— релігійні організації;

— благодійні та інші фонди;

— громадські організації;

— асоціації і союзи, утворенні комерційними і некомерційними організаціями;

— установи, що цілком самофінансуються.

Організації з підприємницьким характером діяльності являють со-бою підприємства.

Згідно з Господарським кодексом України, підприємство — само-стійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговель-ної та іншої господарської діяльності.

Суб’єктами господарювання є:

— господарські організації — юридичні особи, які здійснюють го-сподарську діяльність та зареєстровані в установленому законом по-рядку;

— громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до за-кону як підприємці;

— філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарсь-ких організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Підприємства мають такі ознаки:

— виробничо-технічна єдність (спільність продукції, що виготов-ляється, процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого го-сподарства);

— організаційно-соціальна єдність (наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення підпри-ємства правами і реквізитами юридичної особи);

— фінансово-економічна самостійність (можливість самостійно ви-значити напрями економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що ви-пускається, напрями розподілу прибутку підприємства, форми і розміри матеріального стимулювання, спільність системи планування та обліку).

Повний перелік ознак наведено на рис. 1.1.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства. Головну мету підприємства прийнято називати місією.

Існує широке та вузьке розуміння місії. У широкому розумінні мі-сія — це філософія і призначення, сенс існування організації. У вузь-кому розумінні — це сформульоване твердження відносно того, для чого, з якої причини існує організація.

1. Основна організаційна ланка народного господарства

2. Це самостійний господарський суб’єкт

3. Має право юридичної особи

4. Здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність

ПІДПРИЄМСТВО

5. Має мету – одержання прибутку (доходу)

6. Має самостійний баланс

7. Має розрахунковий та інші рахунки в закладах банків

8. Має печатку зі своєю назвою

9. Має товарний знак

10. Не має у своєму складі інших юридичних осіб

11. Здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України

Рис. 1.1. Ознаки підприємства

Якщо місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування під-приємства, то конкретний кінцевий стан, до якого в кожний момент часу прагне підприємство, фіксується у вигляді цілей.

Цілі — це конкретний стан окремих характеристик підприємства, досягнення яких є для нього бажаним і на досягнення яких спрямована його діяльність.

Класифікацію цілей наведено на рис. 1.2—1.3.

ЦІЛІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Кінцева

Одержання прибутку

 

л

Проміжні

 

Найповніше задоволення споживчого попиту в товарах та послугах	Підвищення іміджу фірми	Зміцнення позицій на ринку
Обслуговування певної групи клієнтів (сегмента ринку)	Інші цілі

Рис. 1.2. Класифікація цілей підприємницької діяльності за ступенем їхньої пріоритетності

ЦІЛІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткотермінові (поточні)

t

Стратегічні

л

t

Тактичні

Ч На скільки обґрунтовано вони сфор­мульовані

Результативність цілей під-приємництва залежить від того

Як широко і повно про них інформо-

ваний персонал фірми

Як організовано стимулювання їх J практичного здійснення

Рис. 1.3. Класифікація цілей підприємницької діяльності залежно від строку їхнього досягнення

Отже до цілей підприємницької діяльності відноситься кінцева ме-та, що спрямована на одержання прибутку, та проміжні цілі, що вклю-чають в себе підвищення іміджу фірми, обслуговування певного сег-менту ринку, зміцнення позицій на ринку, повне задоволення споживчого попиту в товарах та послугах та інші цілі.

Сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:

— бути конкретними, кількісно вимірюватися;

— зорієнтованими в часі;

— реалістичними, практично досяжними і збалансованими з мож-ливостями фірми;

— взаємно узгодженими;

— сформульованими письмово.

Цілі підприємницької діяльності відображаються в бізнес-плані, засновницьких документах, поточних планах, рекламних заходах та ін.

Ще недавно основною метою підприємства вважалося задоволення суспільних потреб. Чи можна сьогодні в умовах ринку відкинути і ви-ключити цю ціль і вважати, що єдина ціль — отримання прибутку? Вважаємо, що ні. Тому що ціль діяльності підприємства — задоволен-ня суспільних потреб і отримання прибутку.

Дійсно, основна ціль підприємництва — це отримання прибутку, але не якою завгодно ціною. Цивілізовані ринкові відносини потребу-ють обґрунтованого поєднання обох цілей. З одного боку, бізнес — це економічна діяльність, яка проводиться за рахунок власних або запо-зичених коштів на свій ризик і під свою відповідальність з головною метою отримання прибутку і розвитком власного діла. З іншого боку, розвиток бізнесу в умовах ринку сприяє насиченості споживчого рин-ку товарами і послугами, активізує структурну перебудову економіки, стимулює впровадження науково-технічних досягнень, сприяє всіля-кому підвищенню ефективності виробництва.

Створюючи підприємство, будь-який підприємець повинен мати перед собою чітку та ясну ціль, яка повинна бути підкріплена систе-мою отримання замовлень на свою продукцію та послуги. Обсяг випу-ску продукції або надання послуг, який планується, має бути забезпе-чений усіма необхідними матеріальними ресурсами. Треба також продумати можливість постійного поповнення свого капіталу. Всі ці питання необхідно відобразити в бізнес-плані підприємства. Крім того, підприємцю необхідно знайти надійних партнерів і соратників. Потрі-бно бути готовим до конкурентної боротьби. Для цього необхідно бути компетентним у обраній сфері діяльності, володіти необхідними риса-ми характеру: цілеспрямованістю, завзятістю, готовністю до невдач, спроможністю вчитися і робити висновки зі своїх помилок.

Підприємець повинен уміти організовувати логістичну діяльність, підтримувати неформальні зв’язки й офіційні відношення як з поста-

чальниками сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, так і зі споживачами продукції та замовниками. Головні напрямки діяльності підприємства:

— наукова організація виробництва;

— наукова організація праці;

— наукова організація управління.

Наукова організація виробництва — це створення оптимальної техніко-технологічної системи на підприємстві. Під цим мається на увазі надійно і ефективно функціонуючі виробниче устаткування і технологія, а також упорядковані техніко-організаційні взаємозв`язки працівників.

Наукова організація праці (НОП) — потребує побудови нормаль-них відносин у колективі. Вона включає систему заходів зі створення умов для високопродуктивної, ефективної і творчої праці.

Наукова організація управління — це управління, яке спирається на наукову організацію праці, системний аналіз науково обґрунтова-них методів прийняття рішень.