Аспірантів; у бізнес-інкубаторі університету зареєстровано 7

студентських малих підприємств [9]. Названий перелік інструментів звертає

Увагу на таке: 1) послідовність внутрішніх грантових конкурсів, звітів і

рейтингових процедуру; 2) вісь «абітурієнт – студент – аспірант – викладач –

Науковець»; 3) робота як з індивідуальними суб’єктами інновацій, так і з

суб’єктами колективними (кафедра, науковий колектив). Тож наведений

Приклад Белгородського державного університету вбачаємо прикладом

Системного використання конкурсних механізмів управління.

Що стосується досвіду Сумського державного університету, то на

Підставі «Концептуальних засад діяльності стратегії розвитку Сумського

Державного університету» актуальною для опрацювання через внутрішні

грантові конкурси є така тематика: забезпечення підготовки студента,

Відповідно до моделі випускника СумДУ; моралізація інновацій у формах та

Методах організації навчального процесу; забезпечення широкої доступності

До одержання якісної освіти; реалізація системи додаткової освіти,

Перепідготовки, підвищення кваліфікації; реалізація пріоритету наукових

Досліджень у СумДУ; підготовка науково-педагогічних кадрів; реалізація

Системного підходу в широкомасштабній міжнародній та

Зовнішньоекономічній діяльності; забезпечення подальшого випереджаючого

Розвитку інформаційно-телекомунікаційної системи університету; реалізація

Рекламної стратегії університету; система організації позанавчальної

Діяльності університету у тріаді «наука – освіта – культура»; розбудова

Університету як соціокультурної інституції; розвиток та посилення ролі

студентського самоврядування в СумДУ; розвиток та поліпшення

матеріальної бази; вдосконалення технічного забезпечення університету;

Реалізація соціально-орієнтованої політики СумДУ; фінансово-господарська

Діяльність: університет як суб’єкт ринкових відносин; підвищення

Ефективності управління та системних структурних змін у СумДУ; створення

Системи управління якістю в університеті; створення компонентів

Нормативної бази університету; тощо.

Групове навчання

Вище йшлося про те, що від педагогічної, наукової, підприємницької

Інноваційності кожного конкретного викладача безпосередньо залежить

Досягнення сформульованих на центральному рівні системи управління

Університету цілей. Але робота кожного «із усіх сил» не є достатньою

Умовою ефективності функціонування загалу. Недостатньо злагоджена

Команда втрачає енергію. Відомі приклади, коли колективний коефіцієнт

Розумового розвитку команди менеджерів дорівнює 63 за індивідуального

Показника IQ кожного окремо не менше 120. Але відомі й приклади, коли

Загальний інтелект команди виявляється вищим, ніж у кожного з її членів

окремо [43, с. 15, 244]. Таким чином, у контексті обговорення питання

Впливу на функціонування педагогічної системи інноваційного ВНЗ програм

Підвищення кваліфікації, виникає завдання набуття викладачами позитивного

Досвіду групової роботи, узгодження особистого бачення реалій і перспектив

Кожним окремим викладачем у спільне бачення команди, що основане на

Визначених керівництвом університету стратегіях і перспективах.

Групове навчання – це процес досягнення узгодженості, розвитку

здатності групи досягати результатів, які дійсно потрібні її членам [43,

с. 244], це створення команд, в яких всі «працюють» кожен своєю сильною

стороною і компенсують слабкості один одного [36, с. 163].

Якщо вище йшлося про індивідуальні проекти окремих викладачів, то

Тепер зрозумілою стає доцільність групових проектів. Прикладами

Відповідних педагогічних інновацій викладачів СумДУ назвемо навчально-

рольові ігри «Встати, суд іде», що реалізуються на юридичному факультеті,