Та спільних програм навчання, практичної підготовки та проведення

Наукових досліджень.

З того часу процес зазнав поширення як щодо кількості учасників

(Прага, 2001: 33 країни; Берлін, 2003: 40 країн; Берген, 2005: 45 країн і серед

них Україна), так і щодо змісту напрямів спільної роботи. Так, вирішено

Сприяти підвищенню привабливості та конкурентоздатності європейського

Освітнього простору для інших регіонів світу (Прага, 2001); визначено, що

Європейський простір вищої освіти та європейський простір дослідницької

Діяльності – це дві взаємопов’язані частини «суспільства знань» (Берлін,

2003).

Очевидно, що Болонська декларація носить загальний характер. Беручи

До уваги «Велику Хартію університетів» (Болонья, 1986), яка висуває вимоги

Автономії й академічної свободи для університетів, Болонська декларація

Спрямована скоріше на зближення, а не на уніфікацію систем вищої освіти

Європейських країн. За кожною країною визнається право на зберігання

Власних освітніх традицій. Ректор СумДУ підписав меморандум про вступ до

Великої Хартії Університетів. Це вдалося завдяки великій цілеспрямованій

Роботі університету у навчальній, науковій та міжнародній сферах.

Університет підтвердив свою належність до європейської академічної

Співдружності, правильність вектору свого розвитку на шляху до

Утвердження європейських принципів та підходів у системі вищої освіти,

Закріпив статус знаного європейського навчального закладу. Ідеологія та

Робота Сумського державного університету повністю співпадає з

Принципами Великої Хартії Університетів, покликаної підвищити роль

Університетів у їх служінню суспільству. Хартія також передбачає, що для

Розвитку національної системи освіти у кожної країни повинні бути потужні

Центри, роль яких покладено на провідні вищі навчальні заклади.

Обговорення та робота по реалізації положень Болонської декларації

Ведеться в усіх країнах. Проте на шляху впровадження її основних положень

Виник ряд протиріч. Україна не є винятком. Протиріччя і проблеми спіткають

Як систему освіти в цілому, так і кожний ВНЗ. Загальнодержавного

Реформування й упорядкування вимагають ступенева система освіти, назріла

Необхідність введення сучасних освітньо-кваліфікаційних характеристик та

Освітньо-професійних програм підготовки фахівців, які б відповідали

Європейським та світовим практикам.

Ось і настав довгоочікуваний 2010 рік – рік задекларованого створення

Єдиного європейського освітнього простору. Які з ключових положень

Болонської декларації більше ніж за 10 років копіткої роботи зусиллями

Тисяч людей у сотнях ВНЗ, міністерствах країн перетворилися сьогодні на

Об’єктивну реальність, а які так і залишилися на рівні декларацій? І де саме

Місце України та її університетів у цьому процесі. Детальний аналіз стану

Справ проведено фахівцями Виконавчого агентства ЄС з питань освіти,

Аудіовізуальних засобів та культури (EACEA) та Європейської інформаційної

освітньої мережі Eurydice [50; 53].

Не підлягає сумніву той факт, що Болонський процес став найзначнішим

І найвпливовішим зовнішнім чинником змін в системах вищої освіти

Європейських країн. У більшості країн значно збільшилася кількість закладів,

Що надають відповідні освітні послуги, хоча в окремих країнах

Спостерігається і зворотний процес зменшення кількості ВНЗ через їх злиття

Для створення потужнішого закладу більшої «критичної маси». Україна, на

Нашу думку, пройшовши етап не завжди обґрунтованого відкриття ВНЗ,

Тепер стоїть на порозі етапу оптимізації системи освіти, виходячи з

Принципів доцільності, орієнтації на ринок праці, фінансової рентабельності

Зокрема.

За роки існування Болонської декларації поступово змінювалися акценти

В політиці освітніх спільнот у країнах-учасницях. Якщо на перших порах