Методичні матеріали», «віртуальний лабораторний практикум», «один

студент – один комп’ютер», поширення дистанційної форми навчання на

Переважну більшість спеціальностей заочної форми, розвиток електронної

бібліотеки тощо;

- запровадження програми активних методів навчання, використання

Інтерактивних, тренінгових методів із широким застосуванням сучасних

інформаційних технологій, «опорних» конспектів (за ідеологією: лекція –

початковий етап самостійної роботи студентів) тощо;

- залучення до навчального процесу з проведенням майстер-класів

провідних вчених з іноземних і вітчизняних навчальних закладів;

- експериментальне запровадження з певних дисциплін системи «сендвіч»-

Курсів, де теоретичне навчання чергується з роботою у замовника кадрів, у

Науковій лабораторії, суміщення навчального процесу з професійно

Орієнтованою діяльністю у філіях кафедр на виробництві; підвищення

Ефективності виробничої практики; розширення форм працевлаштування під

час навчання тощо;

- з метою подолання суб’єктивізму в оцінці знань проведення підсумкових

Атестаційних та сесійних заходів виключно в письмовій формі або у вигляді

комп’ютерного тестування;

- збільшення кількості спеціальностей, навчальних дисциплін, із яких

Навчальний процес проводиться англійською мовою; створення

Лінгвістичних центрів англійської, німецької, польської, французької та

інших іноземних мов тощо [14].

Таким чином, перед викладачами вищої школи стоять зовсім нові

Завдання. При цьому колишня контрольно-орієнтуюча роль керівників й у

Виробничому секторі, і в освіті, зокрема, трансформується у роль наставників

(тренерів): «надання допомоги низовим менеджерам з метою становлення їх

“підприємницьким мотором” організації» [7, с. 72-73]. Таким чином

Перспективи розвитку організації відкриваються через перспективи розвитку

Людей.

Перед викладачами стають нові цілі, а для їх досягнення пропонуються

Нові способи діяльності. Та практика часто засвідчує, що реалізації

Блискучих стратегій заважає входження їх у конфлікт із глибоко вкоріненими

Уявленнями про світ, звичними способами мислення і дії конкретних

виконавців [43, с. 184]. Знизити рівень дії означеної суперечності мають, на

Нашу думку, спеціально розроблені програми підвищення кваліфікації

Викладачів. Сьогодні саме викладачам особливо важливо вміти долати власні

Стереотипи, адже динамічне, постійно змінюване суспільство потребує й

Освіти такої ж динамічної. Студентів потрібно навчити чинити вибір,

відкидати застарілі ідеї, знати коли і як їх замінити [35, с. 40].

Йдеться про те, щоб окрім зовнішніх впливів на діяльність науково-

Педагогічного працівника (визначення його місця в ієрархії управління ВНЗ,

Нормування діяльності посадовця положеннями, морального та

Матеріального стимулювання), на системному рівні розвивати внутрішні

Процеси, максимально можливою мірою реалізувати потенціал особистісного

саморозвитку, наприклад, за модель циклу управління якістю Plan – Do –

Check – Act, підкреслимо, що «за моделлю циклу», а не просування

Службовими сходами, коли можна піднятися на певний рівень і заспокоїтися.

Адже відоме висловлювання древніх, приписуване різним авторам про учня

Як факел, що потрібно запалити, передбачає відповідну (незгораючу)

Енергетику викладача.

Звернення до питання організації підвищення кваліфікації у дослідженні

Щодо системи управління інноваційного університету не є випадковим і з

Точки зору наявних державних документів, адже у «Стратегії інноваційного

Розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобальних викликів»

Передбачено оптимістичний сценарій «Україна – лідер в групі країн “помірні

Інноватори”» за індикаторами Європейського інноваційного табло. Серед

Відповідних «вхідних» індикаторів (рушійних сил інновацій) визначено, що