ТОП 10:

Де нам узяти українську Саманту Пауер



У моїй уяві місце такого фахівця з комунікації на рівні секретаріату РНБОУ могла би зайняти особа, схожа на посла США в раді Безпеки ООН Саманту Пауер. Людину високого громадянського обов’язку. Неперевершеного фахівця, блискучого оратора і психолога.

За фахом пані Саманта журналіст. Свого часу, закінчивши Єльський університет,поїхала військовим кореспондентом до Югославії. Писала для відомих за океаном видань New Yorker та New Republic, далі працювала в Economist и Boston Globe. Для них готувала репортажі з Косово, Східного Тімору, Судану, Руанди і Зімбабве. Одне слово, неймовірно великий досвід справжньої бойової журналістики, вміння орієнтуватися в складній, відповідальній ситуації.

Перший грандіозний шум довкола імені Саманти Пауер учинився на по той бік під завісу дев’яностих років минулого тисячоліття, коли вона видала книжку «Проблеми пекла: Америка в вік геноциду». Це була бойова, зубаста публіцистика, спрямована проти м’якотілості Вашингтона у розв’язанні міжнародних конфліктів. З неспростовними фактами, доказами, переконаннями. Книжка стала справжнім політичним бестселером.

За свій твір Саманта Пауер отримала знамениту Пулітцерівську премію, а журнал Time назвав авторку однією зі ста найвпливовіших людей у ​​світі. 2004 року Саманта знову вилетіла в зону конфлікту – до Судану. Її статтю про Дарфурський конфлікт опублікував тоді New Yorker. Щоб подати подію в реальних фактах і кольорах, в результаті якого було вбито близько чотириста тисчя людей, Саманта Пауер сконцентрувала свою увагу навколо історії однієї сім’ї. Вона взяла інтерв’ю у молодої жінки, котра на власні очі бачила, як жорстоко знищили її родину. Після того, як убивці розчленували тіла кревняків, кинули їх до колодязю і подалися геть, нещасна жінка перебрала десятки рук і ніг, поки знайшла голову свого сина…

У статті Саманта Пауер знову гостро розкритикувала діючу владу США, яка, на її думку, могла б запобігти цій етнічній чистці.

Стаття викликала шок у Сполучених Штатах, а сенатор Барак Обама, прочитавши її, запросив Саманту на вечерю і запропонував увійти до його команди. Відтоді пані Пауер, як американці кажуть, «має доступ до вух Обами», тобто, діючий президент завжди прислухається до її аргументів. І саме цю жінку, можна вважати, є головним захисником України у Раді Безпеки ООН, бо своїми влучними зауваженнями, аргументованими виступами ставить на місце московських шовіністів.

Можливо, ви бачили цей епізод із Нью-Йорка, коли недолугий алілуйщик-блюдолиз В. Путіна у Раді Безпеки ООН Віталій Чуркін (це ж треба мати таке промовисте прізвище!) назвав проведений під дулами автоматів референдум у Криму щодо приєднання півострова до Росії легітимним, Саманта тоді емоційно відповідаючи панові Чуркіну, зронила фразу, що стала знаменитою на весь світ: «Злодій може украсти власність, але це не надає йому права володіти нею».

Як влучно сказано стосовно нашого Криму. Московщина вкрала у нас півострів, але світ не дасть їй права володіти, розпоряджатися ним. Він, на жаль, трансформується в пустку, в зону грального бізнесу, проституції та прихистку організованих банд. Без України він буквально гибіє. Північна зона окупованої автономії, позбавлена живильної вологи Дніпра, з колишньої житниці на поливних землях перетворюється в солончаки і мертвий богар, випаленої сонцемземлі. Безглузда політика ординських завойовників перетворює овочево-фруктову перлину півдня в пустирище, справжнє безлюддя. І це злочин перед людством, яке потерпає від голоду. Лише за це одне Путіна треба судити в Гаазькому трибуналі.

Ці двобої в самому політичному осередді планети – на засіданні Ради Безпеки ООН між Самантою Пауер і Путіновим наймитом Чуркіним стали своєрідними гладіаторськими боями, у яких пристрасна американка завжди вміло й дотепно ставить на місце прорадянського ортодокса. Її сильна, зважена позиція сприяє збереженню миру й безпеки в світі, утвердженню демократії, наближенню таких диктаторів, як Ким Чен Ир, Путін…

Скажімо, ще одним своєрідним хітом березневого 2014-го року для Інтернету стали фото і відео емоційного діалогу між постійним представником Росії в ООН В. Чуркіним і радником президента США Самантою Пауер. Після того, як Росія, опинившись у ганебній меншості, усе-таки наклала вето на резолюцію Радбезу ООН по Україні і Криму, пані Пауер, накинулася на Чуркіна з докорами. За неофіційною інформацією, розгублений кремлівський говорун сказав Саманті: «Не плюйтеся…». Втім, можливо, в даному випадку мали місце труднощі перекладу…

Але те, що Саманта Пауер буквально запльовує Чуркіна на засіданнях Радбезу ООН, то це факт. Бо цей московський «соловей», що давно втратив честь і совість, саме й такого ставлення до себе й заслуговує. Це ж бо якось він заявив, що розстріляний проросійськими бойовиками зі зброї московітів малайзійський Боїнг-777 зовсім не є начебто терористичний акт, а всього лише казус, себто прикре непорозуміння. Подібне до того, коли хтось комусь у тролейбусі випадково наступив на ногу. Верх цинізму, адже близько трьохсот безневинних людей з дванадцяти країн світу загинули. Світова трагедія, а не казус, як бачиться всенедолугому Чуркіну…

Коли якось, у пору бурхливих дебатів у Радбезі ООН з приводу анексії Росією Криму, представник агресора поспішив накласти вето на ухвалу, яка б засуджувала дії Кремля, пані Пауер дошкульно заявила: «Згідно зі Статутом ООН Російська Федерація має, звичайно, право накладати вето на резолюцію Ради Безпеки. Але у неї нема права накладати вето на правду…»

Далі вона зазначила, що слово «правда» посідає в історії Росії чільне місце. Від часів Леніна й Троцького аж до самого падіння Берлінської стіни, «Правдою» називалася придворна газета радянського комуністичного режиму. Однак упродовж усього цього часу можна було вести марні пошуки правди у «Правде». І сьогодні знову ведуться плачевні пошуки правди в російській позиції щодо Криму й України, а також московського вето на резолюцію Ради Безпеки.

Надзвичайно напруженим видалося десяте нинішнього року (13 квітня 2014 р.) позачергове засідання Ради Безпеки ООН. Московщина за будь-яку ціну прагнула взяти психологічний реванш за програні попередні публічні дебати стосовно анексії Криму. Постійний представник РФ при ООН Віталій Чуркін на засіданні зажадав перестати шукати у подіях на південному сході України «руку Москви». «Досить це робити, - заявив він. – Годі поширювати небилиці про те, що ми зосередили на кордоні з Україною армади військових, готових ось-ось, за кілька годин дійти мало не до Ла-Маншу. Пора зрозуміти, що на південному сході України народ глибоко стривожений за своє майбутнє, не хоче, щоб хтось, а тим більше оскаженілі націонал-радикали, нав'язували йому свою волю «, - патетично проголошував кремлівський холуй.

Зовсім інакше дивляться на ці речі дипломати інших країн. Постійний представник США Саманта Пауер заявила, що Росія «поширює фантастику». На її переконання, події на сході України насправді – дзеркальне відображення того, що зовсім нещодавно відбувалося в Криму. І що всьому світові добре відомо, хто насправді за цим стоїть ...

Крім того, вона впевнена: українці витримали більше, ніж будь-яка інша країна – член ООН, яка могла б перестраждати у незастосуванні сили у відповідь на провокативні, нахабні дії агресора. Саманту Пауер підтримали представники практично всіх країн, які входять до складу Ради Безпеки ООН, за винятком Китаю, що скромно утримався. Спроба Москви обілити свої дії на Донбасі знову провалилася. Насамперед, завдяки діяльності американки Саманти Пауер.

В особі вогненно рудавої представниці США Україна має неабиякого захисника своїх національних і територіальних інтересів. Саманта Пауер це доводила вже неодноразово. Як, скажімо, 18 липня 2014 року на позачерговому засідання ради Безпеки ООН з приводу терористичного акту проросійських бойовиків, коли було збито малайзійський пасажирський літак Boeing 777 з 298 пасажирами на борту.

Пані Саманта чітко і однозначно заявила: маємо борг перед кожним з майже 300 жертв, їхніми сім’ями і країнами – з’ясувати причини катастрофи авіалайнера і притягнути винних до відповідальності. Ми не повинні ні перед чим зупинятися, поки винні не постануть перед судом. Ця шокуюча атака на цивільний пасажирський літак пов’язана з тимчасовою кризою на сході України і спровокована агресивною силовою підтримкою сепаратистів і терористів з боку Росії. Саме Москва поставляє бойовикам зброю, в тому числі й бронетехніку, зенітно-ракетні комплекси, готує найманців професійно до розбійницьких дій, і це закінчується ось такими трагедіями. Посол США в ООН заявила, що її країна наполягає на тому, аби Росія негайно зробила конкретні кроки щодо деескалації ситуації в Україні. Війна може бути зупинена. Росія може і повинна покласти край цьому кровопролиттю.

Вона ж заявила, що контекст, в якому відбулися жахливі події 17/07/2014-го, цілком ясний: сили сепаратистів, підтримувані російським урядом, далі дестабілізують східний регіон і підривають зусилля легітимно обраних керівників України з побудови демократичної країни стабільної, незалежної, безпечної, здатної самостійно визначати своє майбутнє.

«Росія заявляє, що прагне до миру в Україні, проте ми не раз представляли раді Безпеки переконливі докази того, - константувала офіційний представник США в ООН, заявивши, що Росія й далі продовжує підтримувати сепаратистів. – Ми раз по раз закликали уряд Путіна почати деескалацію ситуації, зупинивши потік бойовиків і зброї в Україну, змусивши сепаратистів, на яких мають безпосередній вплив у Кремлі, погодитися на припинення вогню і звільнити всіх заручників, підтримати дорожню карту для переговорів. Щоразу президентВладімір Путін обіцяв діяти на благо діалогу і миру: у квітні – в Женеві, в червні – у Нормандії, а на початку нинішнього місяця (в липні – О.Г,) – в ​​Берліні. І кожного разу він порушував своє слово…» Посилання

Шкода, що в Москві цього всього не чують. Неначе поглухли. Навпаки, ці мудрі слова журналіста і політика Саманти Пауер чомусь сприймають, як виклик до нових протистоянь.

Яка велика різниця між Самантою Пауер і обмеженим циніком, чоловіком з промовистим прізвищем Чуркін можна добре було зрозуміти, коли уважно вчитатися в смисл його слів, сказаних на брифінгу в Нью-Йорку з приводу трагедії малайзійського пасажирського лайнера рейсу МН–17. Цей кремлівський прихвостень опустився до того, що став виправдовувати мародерство проросійських терористів, які пограбували мертвих пасажирів Боїнгу-777. Мовляв, їхні дії цілком виправдані, оскільки вони начебто брали те, що падало на них згори… «Злодії не винні» - його однозначний висновок.

Одне слово, коли немає клепки, то язик як лопата, строчить немовби з автомата…

А клепки, либонь, В. Чуркін позбувся ще за тих часів, коли одинадцятирічним хлопчаком знімався у кінофільмі про Леніна, де грав роль сина господаря намету в Розливі…

Як своєрідний мисливець за влучними виразами і фразеологічними зворотами, завжди залюбки дивлюсь у прямому ефірі, а згодом і перечитую виступи пані Пауер на бурхливих засіданнях Радбезу. В бурхливому кипінні пристрастей вона завжди знаходить такі несподівані логічні повороти, точні оцінки подій, що дипломати кажуть один одному: «Неперевершена Саманта знову посадила москвича на віника». Пришелепуватий Чуркін, забувши про свій сан, безсило кричить і розводить руками: «Знову літературщина!»

Це справді улюблена манера американки сказати так, щоб москалі заглядали аж до Вікіпедії, пояснюючи своєму керівництву смисл оцінки їхніх дій з боку США. Таке сталося і 8 серпня, коли на позачерговому засідання Ради Безпеки ООН розглядали спробу Московщинипробити прохід, військовим конвоям для підмоги терористам під виглядом гуманітарної допомоги.

Пані Пауер заявила:

«Російський миротворець» в Україні – це оксиморон: на кожному кроці під час цієї кризи росіяни саботували мир, а не підтримували його. І це викликає особливу тривогу з урахуванням наміру Росії анексувати Крим, заснованого на закликах нелегітимного, маріонеткового уряду до Росії ввести війська, щоб відновити «мир». Миротворці неупереджені, а Росія активно підтримує російських озброєних сепаратистів у цьому конфлікті». Посилання

Звичайно ж, обмежений Чуркін не знав, що означає слово оксиморон, яке у виступі Саманти грало ключову роль. І тому звився, як вуж, у своєму кріслі, подаючи підлеглим кінетичними знаками завдання негайно відшукати словникове значення вислову. А оксиморон – це в буквальному перекладі з грецької означає - «дотепне дурне». Як, наприклад, вирази – гарячій лід, холодний вогонь. Отож, якби Кремлю дозволили так звану миротворчу місію, російський миротворець став би вбивцею. Бо він привіз би не воду, харчі, медикаменти, а насамперед зброю, боєприпаси. Ось це і є оксиморон…

До пари Саманті Пауер інша публічна бойова американка Дженніфер Псакі, речник Державного департаменту США. Їй мало не щодня доводиться сам на сам воювати з брехливою російською пропагандисткою машиною. Так, до речі, вона якось справедливо обізвала безсоромних кремлівських казкарів. За це вашингтонські приписні борзописці, служники Кремля постійно нападають на неї, створюючи колізії, в яких зрештою нагадують муху в окропі. Тому що світ після агресії Росії проти України став зовсім інакше оцінювати позиції Кремля і її представників у прес-центрі Капітолійського пагорбу.

Скажімо, в програмі «Політика» 17 червня 2014 р. ведучий московського телеканалу ГРТ Олександр Гордон процитував начебто фрази з брифінгу у Держдепартаменті США, на якому Дженніфер Псакі нібито сказала: «В Росії нема біженців з України. В Україні усе спокійно та під нашим контролем». Зверніть увагу, будь ласка, на останні слова цього фамільярного вислову. Тоді, за твердженням Гордона, журналіст Associated Press Метт Лі задав уточнююче запитання речниці Держдепу, хто ж тоді ці жінки, які буцімто прибувають з України в Росію? На це Псакі мовбито відповіла: «Це просто туристи.Вони, кажуть, що у ростовських горах прекрасне лікувальне повітря».

Як не важко зрозуміти, пащекуватий москвич Гордон хоче підкреслити, що Дженніфер Псакі нібито не дружить з географією, бо ж які можуть бути в Ростові-на-Дону гори?

Кореспонденту, який зацікавився цим фактом, вдалося поспілкуватися із Меттом Лі. Журналіст Associated Press заявив, що у нього ніколи не було такого діалогу із Дженніфер Псакі на жодному з брифінгів. Згодом Метт Лі написав у своєму twitter-акаунті: «Я ніколи не обговорював з @statedeptspox (twitter-акаунт Дженніфер Псакі – О.Г.) ні проблем біженців, ні тим паче курортної теми російського Ростова».

Отже, все це ганебна вигадка. Фейк від прокремлівського публічного служаки…

За інформацією Інтернет видання Slon.ru, згаданого діалогу між Псакі та Лі нема у роздруківках щоденних брифінгів речника Держдепартаменту. У прес-службі «Первого канала ОРТ» журналістам Slon.ru пообіцяли надати коментар після того, як «розберуться в ситуації». Як неважко зрозуміти, розбори тривають й по нині…

Вигадки, обмани, відверті провокації супроводжують кремлівських штатних писарчуків аж до брифінгів на Капітолійському пагорбі. Якось їхні провокатори влаштували на прес-конференції, яку вела Дженніфер, допит з приводу технології так званих виборчих каруселей. Постійно уточняючи, що це, мовляв, таке і як воно насправді працює. Звісно, що американці, яка ніколи не зустрічалася з цим на практиці, було зовсім нелегко пояснити усі тонкощі фальшу з яким доводиться зустрічатися в пострадянській реальності, насамперед в Україні Януковича, в Росії Путіна, але пані Псакі, розповідають, все таки з честю вийшла з ситуації. Цим ще більшу ненависть заслужила з боку московітської преси.

Коли якось пані Дженніфер поїхала у європейське відрядження, і черговий брифінг у Державному департаменті проводила інша співробітниця прес-служби, московська преса на весь світ розтрубила новину, як сенсацію: вони мовбито домоглися свого – з’їли речницю Капітолійського пагорба. Речник Державного департаменту США Дженніфер Псакі вважає, що хвиля негативу, яку російська пропаганда останнім часом спрямувала особисто проти неї, з’явилася через непорушну позицію на захист України, яку вона висловлює, публічно демонструє щоразу під час брифінгів. Про це пані Псакі заявила 15 липня 2014 р. у Вашингтоні, підкресливши, що сприймає таку увагу до себе з боку пропагандистської машини Кремля за високу честь. І ще більше переконалася в тому, що Росія невиліковний агресор щодо України, яка сповідує демократичні цінності після звільнення з-під режиму Януковича.

«Багато людей у світі знає, що зусилля Москви є потугами ідеологічного танка для безглуздої дискредитації ряду наших чиновників, у тому числі мене, оскільки Сполучені Штати укупі з більшістю міжнародного співтовариства та українським народом підтримують сильну, демократичну Україну. Я сприймаю це як знак честі», – зазначила вона.

Пані Псакі підкреслила, що перебуває в «гарній компанії» американських високопосадовців, котрі настільки перешкоджають агресивній проросійській політиці в Україні, що стали «мішенями найбільш ганебної у світі пропагандистської машини РФ». Водночас пані Псакі спростувала зміст ряду публікацій російськомовних ЗМІ з начебто її висловлюваннями, заявивши, що в них повсякчас відбувається зумисна, провокативна заміна слів та змісту, перекручування фраз з контексту. Речник Держдепу підкреслила, що під час брифінгів висловлює офіційну позицію уряду Сполучених Штатів, країн G7 (великої сімки світових держав) та більшості міжнародної спільноти.

Цікава деталь. В останній день липня 2014-го у московських Інтернет виданнях з’явився пост блога пригодованого путінівцями кремлівського політолога Ніколая Злобіна під колючим заголовком: «Где наша российская Псаки?»

Зовсім коротенький блог, раджу прочитати основний його мотив:

«…Особисто з нею я взагалі жодного разу не спілкувався, проте іноземні та місцеві журналісти, які працюють щоденно у Держдепі, ставляться до неї цілком шанобливо, як до професіонала. Зауважу, до речі, що в МЗС Росії взагалі немає нікого, хто б щоденно по декілька годин наживо відповідав би на несподівані і вельми часто каверзні та агресивні запитання іноземних журналістів з практично будь-яких аспектів зовнішньої політики. Це вкрай важлива, навіть пекельна робота.

Чи є з ким порівнювати Псакі в Росії? Де «​​російська Псакі», котра готова щосили відстоювати публічно перед світовими та опозиційними ЗМІ позиції країни? Не можна ж усе це покладати на Сергія Лаврова або Віталія Чуркіна. Вони б відмінно упоралися, але у них дещо інша робота».

І нашим, і вашим, але все-таки більше з визнанням заслуг речника Держдепу, котра не дає спуску кремлівським посіпакам на її брифінгах. І це не пройшло не поміченим у Кремлі.

Пост блога передрукували багато російських медіа. Думаю, що він набрав чи не найбільше відгуків читачів у сегменті російського Інтернету. Однак уже наступного дня після виходу публікації у світ, назву його було претензійно змінено. Над текстом з’явилася не первинна питальна форма заголовка, яку я подав вище, а значилося просто, як неприкритий натяк, укол щодо імені героя публікації – «Псакі». Сподіваюся, розумієте, для чого це зроблено – з прямим і недвозначним натяком на обставини в написанні прізвища з російським оскомистим неприхованим змістом. Хоч би так, але прищемити ненависну американку.

Добре знаючи кухню опозиційних медіа, яку довелося пройти особисто, непрості стосунки їх з владою, можу гарантувати, що автора під загрозою зняття матеріалу з полоси змусили бодай у такий примітивний спосіб покривлятися в бік професіонала американської журналістики і політики пані Дженніфер. Нічого, загалом це додало їй лише авторитету й поваги у бувалих людей.

Для нас, українців, важливо, що нарешті й у США, на рівні «вух Барака Обами», відповідальних працівників Держдепу зрозуміли, на власному досвіді переконалися, що замість сусідів маємо непримиренних ворогів людяності, добросусідства, невиліковних шизофреників на рівні вищого керівництва РФ і їхніх опричників, у ЗМІ насамперед.

Тому вкрай важливо, як мені здається, цінувати, що американці рівня Саманти Пауер, Дженніфер Псакі так щиро вірять в Україну, її демократичні кроки, всіляко підтримують наші прагнення вирватися з полону постімперії. Ця допомога подеколи важливіша від того, що дехто з наших політиків критикує Вашингтон за нерішучість у надані прямої військової допомоги. Те, що роблять для нашої незалежності, непорушності суверенітету на світовій арені ці люди, в стократ важливіше, мабуть, і за бронежилети, і навіть за зброю. Вони захищають Україну на публічній світовій арені. І цьому просто немає матеріальної ціни…

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.172.213 (0.011 с.)