Бачення щасливого майбутнього України

На початку цієї роботи автор спробував описати стан справ у незалежній Україні, акцентуючи увагу на недоліках, а подекуди й причинах, які їх породили. При цьому увага зосереджувалась на деяких фактах з історії нашої держави, що зігрівають українську душу і не дають нам впасти до кінця.

Друга частина роботи присвячена баченню автором майбутнього України. Я не ставлю завдання написати завершену програму у цьому сенсі. Передусім тому, що створення програми політичної партії, яка бере на себе роль організатора розбудови незалежної і успішної Української держави в інтересах 80–90% населення, є надзвичайно складним завданням і для його якісного виконання необхідні титанічні зусилля величезного загалу — вчених, політиків, громадських діячів, пересічних громадян тощо. Складність цього завдання випливає з того, що українці — титульна нація держави — як були, так і залишаються поки що роз’єднаними. Свідомість значної частини українців отруєна російським шовінізмом, страхом, безпомічністю, доносами і зрадою. Це треба визнати і брати до уваги.

Іншим дуже важливим фактором, що ускладнює роботу над програмою, є сучасний важкий стан державно-суспільного життя в усіх сферах — економіці, медицині, науці, освіті, правах людини тощо.

Роботи непочатий край. Суспільство конвульсує від розладу і розбрату. Є ще багато чинників, які ускладнюють розробку успішного політичного проекту, втілення якого в життя дозволило б Україні посісти належне їй місце в сім’ї європейських народів. Тому авторський колектив або експертна група, які ще потрібно створити, повинні свою роботу базувати на теоретичному узагальненні кращої наукової і політичної, як світової, так і української, думки, а також на врахуванні прагнень й волевиявлення українського народу. Для цього члени партії, радячись з народом, повинні подати свої пропозиції щодо комплексного покращення життя у первинні партійні організації. Ті їх узагальнять і передадуть у райони, райони — в область, а області — у центр. І тому, доки буде створюватися остаточна Програма НППУ, я розгляну загальні риси можливої моделі організації людської співпраці для вироблення критеріїв досягнення мети, співставних із теперішнім станом справ. Це будуть ескізи картини, яку потрібно буде домалювати у майбутньому. Це бачення дозволить нам створити основу для стратегічного управління і планування й дасть надію українському народу самому, своїми силами зробити себе — кого щасливим, а кого — щасливішим, ніж він був до цього.

Найважливіше завдання цього бачення полягає в тому, щоб створити мотивацію і мобільність ентузіазму значної більшості людей української спільноти. Це значно допоможе як при створенні партії, так і при здійсненні державних реформ у майбутньому. Ми здійснимо уявну подорож від відомого до невідомого, випишемо майбутнє завдяки монтажу фактів, мрій, труднощів і можливостей.

Отже, ризикнемо!

Шістдесяті роки ХХІ століття. Україна рівна серед рівних у Європі: з розвинутою потужною економікою, стабільною демократією і високим рівнем життя. За своїм інтелектуальним, духовним і економічним потенціалом вона входить в перший десяток найрозвинутіших країн світу, а в Європі вона дихає в потилицю найпотужнішій Німеччині.

Ніякого дива не сталося. Відбулося те, що мало відбутися. У середині першої четверті XXI століття в Україну прийшов Вашингтон в образі нової сили — політичної партії, яка була створена не під якогось лідера, а виникла як відповідь найбільш політично і соціально-активної частини українського суспільства на виклики часу. Її кістяк створили прибічники національної ідеї, що була вибудована на основі українського патріотизму, властивого кращим представникам нації з числа вчителів, лікарів, соціальних працівників, інженерно-технічних кадрів, державного чиновництва (частково), підприємців (середній клас), робітників, фермерів, селян тощо, тобто — із всього того, що було чесного, розумного і патріотичного в Україні.

При цьому український націоналізм трактується не просто як ідеологія, а як стиль життя. Це — шляхетність і лицарська відвага, це — прагнення до власного відчуття гідності й самоповаги, це — чин заради теперішніх і майбутніх поколінь, це — любов та бажання свободи всім єством і самовіддане служіння власній батьківщині задля благородної мети та нестримного прагнення йти вперед з Україною в серці.

Україна для народу — понад усе!

В результаті народилася потужна ідеологічна партія, яка бачить українське суспільство, об’єднане спільними інтересами 80–85% жителів України та інтегроване у світове співтовариство.

Поступово зникла напруженість між регіонами. Зміцнився статус української мови як державної. Поряд із цим створені широкі можливості для задоволення національно-культурних потреб етнічних груп. Партією спільно з державними структурами розгорнуто безпрецедентну виховну роботу серед громадян, створено і написано об’єктивну історію України, яка доведена до світової спільноти. Нарешті Україна перестала бути державою «що не відбулася». Партія говорить народу тільки правду. Політика в державі чесна і прозора.

Вона (партія) протягом 15 років організовувала написання «праведних» законів, які дали чітку відповідь суспільству, що робити з Конституцією, політичною системою, економікою, соціальною сферою, наукою і освітою, медициною, житлово-комунальним господарством тощо. Це дозволило об’єднати інтереси більшості громадян України та розробити систему саме народної влади і на основі нових законів мобілізувати всі ресурси на розбудову процвітаючої України. Протягом кількох десятків років важкої державотворчої роботи утверджене омріяне громадянське суспільство. Невпізнанно зросли можливості регіонів. Належність до української нації стала престижною. Розпочалося повернення українців із чужих земель на рідну землю, а разом з ними з’явився новий суспільний досвід і додатковий капітал, що пришвидшує рух України вперед.

Хай же тобі поталанить, Україно, на твоїй нелегкій дорозі! Боже, благослови твої задуми!

При формуванні бачення ми відберемо ті ключові моменти із життя держави і суспільства, які є вирішальними. І якщо ми доб’ємося високої ефективності у цих процесах, то багато проблем будуть вирішуватися значною мірою автоматично в силу синергетики суспільних процесів і державотворення.

Таких чинників не так уже й багато і ми переходимо до розгляду деяких із них.