ТОП 10:

Час — найцінніший економічний ресурс, який не поновлюється. Чим вища швидкість економічних процесів — тим вища оборотність капіталу, вищий темп економічного розвитку.



Принцип Економічного патріотизму. Кожний громадянин України повинен докладати максимум зусиль, щоб зробити Україну найбільш економічно розвиненою країною світу.

Український підприємець покликаний любити свою країну і своїх співгромадян, турбуватися про їх благополуччя, надаючи їм якісні продукти та послуги за помірними цінами; забезпечувати збільшення національного багатства. Враховуючи, що внутрішньо національне підприємництво призводить до перерозподілу матеріальних ресурсів всередині країни, при якому одні громадяни збагачуються, а інші навпаки — біднішають, підприємець-патріот повинен, насамперед, створювати високорентабельні виробництва, зорієнтовані на експорт, наповнюючи, таким чином, внутрішньонаціональний простір некредитними фінансовими ресурсами. Підприємець-патріот не повинен створювати виробництва, які завдають шкоду країні, не повинен випускати товари та надавати послуги, що завдають шкоду духовному та фізичному здоров’ю людини. Підприємець-патріот повинен піклуватися про добробут своїх співгромадян, надаючи їм робочі місця та справедливу плату за працю.

Економічний патріотизм робітників — забезпечувати максимальну якість українських товарів. Економічний патріотизм споживача — купувати товари вітчизняного виробника. Економічний патріотизм держави — докладати максимум зусиль щодо розвитку вітчизняної економіки, при цьому стимулюючи якомога інтенсивніше створення і розвиток нових високорентабельних експортоорієнтованих виробництв.

Підприємці, які виробляють і пропонують товари та послуги, що завдають шкоду фізичному та духовному здоров’ю людини, його інтелектуальній деградації повинні засуджуватися суспільством, їх підприємницька діяльність повинна жорстоко та безкомпромісно припинятися державою.

Для того, щоб українське християнське суспільство гармонійно розвивалося і досягло свого максимального розвитку, показало приклад іншим християнським народам, треба впроваджувати християнську економічну модель і християнські принципи у функціонування держави.

 

Податкова реформа

Мета податкової реформи — створення максимально простої, прозорої та справедливої податкової системи, яка б забезпечувала найкращі умови для розвитку підприємництва, інвестування у виробництво; скорочення неформального сектору економіки; ліквідацію корупції в податковій сфері; збільшення надходжень до державного бюджету.

Механізм: повне скасування ПДВ, податку на прибуток та єдиного податку на малий бізнес, тобто бізнес повністю вивільняється від податків, пов’язаних з отриманням підприємницького доходу. Замість скасованих податків вводиться податок на покупку в розмірі 2,5–4%, який платить споживач.

Основні переваги реформи.

В підсумку скасування ПДВ, податку на прибуток та єдиного податку на малий бізнес в Україні будуть створені ідеальні умови для інвестиційного буму.

Неминуча детінізація економіки, оскільки немає сенсу приховувати ті податки, яких не існує. Відповідно, при ставці податку на покупку в 4% до бюджету повинно додатково поступати на 60–70 млрд. грн. більше існуючого нині рівня річних податкових надходжень.

Руйнування майже всіх корупційних схем у податковій сфері
і створення надійних умов для їх запобігання.

Реформа послужить економічним важелем для формування громадянського суспільства, що зміцнить демократичні основи держави.

Введення податку на покупку створить низькорентабельним або взагалі нерентабельним багаторівневі корупційні канали розподілу з більшою кількістю посередників й буде стимулювати розвиток реального сектору економіки.

Суттєво скоротиться час і, відповідно, невиробничий персонал, необхідний для адміністрування податків. Це все дасть значну економію в загальнодержавному масштабі. Більшість підприємств України взагалі будуть вивільнені від необхідності вести будь-яку податкову звітність.

Запропонована система є соціально справедливою. Чим багатша людина, тим дорожчі покупки вона може придбати, тим більшою буде сума податку. Не потрібно вводити ні податок на депозити, ні на нерухомість, ні додаткові податки на заробітну плату, ніяких інших податків на багатство. Крім того, вкрай важливо, що всі платники податків знаходитимуться в рівних умовах і здійснюватимуть сплату податку за єдиним принципом.

 

Пенсійна реформа

Мета пенсійної реформи: перейти від зрівнялівки і несправедливості пенсійної системи до максимально справедливого механізму, виключити економічну основу тінізації економіки.

Механізм: повністю перейти від системи нарахувань на заробітну плату в Пенсійний фонд (ПФ) до системи відрахувань з заробітної плати в Державний пенсійний банк (ДПБ).

Суть реформи.

Нарахування в пенсійний фонд на заробітну плату скасовуються, а замість цього вводиться державне пенсійне страхування, яке здійснюється робітником.

Пенсія кожного громадянина формується як обов’язковий фінансовий відсоток відрахувань від заробітної плати на персоніфікований пенсійний рахунок, що повністю відображає реальний трудовий внесок, в еквіваленті заробітної плати кожного громадянина України у створенні суспільного продукту.

Пенсійне страхування формується за принципом депозитного вкладу в Державний пенсійний банк з щомісячним поповненням і терміном виплати від досягнення пенсійного віку пропорційно до терміну життя на пенсії. Розмір страхового внеску — 33% від суми за-робітної плати, яка залишилась після виплати податку на покупку.

Держава щорічно збільшує суму персоніфікованого пенсійного вкладу на коефіцієнт інфляції +1%, що запобігає знеціненню грошей вкладника.

Якщо працюючий помирає до терміну досягнення пенсійного віку, то гроші передаються спадкоємцям як звичайний депозитний вклад. Якщо пенсіонер помирає до 85 років, то сума, яка залишилась від його пенсійного вкладу, також передається його спадкоємцям.

Початок виплати пенсії наступає при досягненні пенсійного віку і здійснюється пропорційно впродовж наступних двадцяти п’яти років життя.

Вік та період обов’язкової виплати персоніфікованих пенсій 60–85 років. Даний період може бути збільшений за бажанням громадянина на будь-яку кількість років. У цьому випадку, відповідно, особистий пенсійний вклад розбивається на кількість років, які вказані громадянином. Громадянам, у яких при виході на пенсію такого бажання не виникло, при досягненні 85 років пенсія встановлюється за принципом солідарної системи, яка забезпечується із прибутку Державного пенсійного банку.

Державний пенсійний банк, який має колосальну кількість «довгих» грошей, самостійно інвестує у створення державних, або з контрольним пакетом держави, нових високорентабельних високотехнічних експортоорієнтованих підприємств.

Всі бажаючі громадяни мають можливість паралельно із обов’яз-ковим державним пенсійним страхуванням в ДПБ укладати договори пенсійного страхування з недержавними пенсійними фондами.

Термін реалізації реформи: 30 років.

Підсумок першого десятиріччя: 11% — відрахування від заробітної плати в ДПБ, 22% — нарахування в ПФ.

Підсумок другого десятиріччя: 22% — відрахування від заробітної плати в ДПБ, 11% — нарахування в ПФ.

Підсумок третього десятиріччя: 33% — відрахування від заробітної плати в ДПБ.

На період проведення реформи для покриття дефіциту солідарної системи ПФ можна ввести перехідний пенсійний податок на продаж, який буде зменшуватись з 1,5% з початку першого десятиріччя до 1% — в кінці третього. В ході подальшого згортання солідарної системи цей податок зменшуватиметься з 1 до 0%.

Інституційна реформа

Мета: законодавчо забезпечити функціонування ефективного конкурентного механізму національної економіки як економічної основи демократичної держави.

Основа:

1) прийняття Закону «Про захист конкуренції», в якому необхідно інституційно закріпити механізм, який би робив неможливим концентрацію економічної влади в руках однієї особи або невеликої групи осіб (за аналогією у відповідності з конституційним законом Німеччини). Наприклад, у випадку концентрації засобів виробництва у власності однієї особи у розмірі, який перевищує визначену граничну частку за національною економікою в цілому або граничну частку за одним із її секторів — введення державних керівників у відповідні компанії або одразу розукрупнення компаній (за прикладом США);

2) інституціоналізація власності. Трансформація всіх найбільших компаній у публічні акціонерні товариства. На сьогоднішній день більшість найбільших господарських компаній є закритими структурами, що робить неможливим забезпечення їх ефективності з позиції підвищення конкурентоздатності національної економіки. В умовах, які нині склалися, особисті мотиви невеликої групи власників найбільших корпорацій в змозі перешкоджати довгостроковій конкурентоздатності національної економіки. Шлях інституціоналізації власності пройшли США, Японія, всі європейські країни. Інституціоналізація власності — необхідна основа цивілізованого капіталізму;

3) введення обов’язкового інституту перехресного володіння власністю (за прикладом японських корпорацій) у всіх найбільш вертикально інтегрованих корпоративних структурах. Посилення ролі наглядових рад і введення інституту незалежних директорів в найбільших компаніях.

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.226.244.70 (0.005 с.)