Кам’яної могили/шу-нун (ххіі-ііі тис. До Н. Е. )

 

Цивілізація Кам’яної Могили/Шу-Нун (ХХІІ-ІІІ тис. до н.е.) отримала свою назву від найдавнішого храму планети, який розміщений богом і облаштований людьми на березі річки Молочна поблизу українського міста Мелітополь (Запорізька область).

Кам'яна Могила, розташована у приазовському степу, давніша за піраміди Єгипту, британський Стоунгендж (обсерваторія?) та зіккурати (храми) Сумеру і Вавілону. Саме тому вона завжди притягувала до себе представників різних релігій і конфесій, які залишали в цьому найдавнішому храмі планети графічні знаки своєї релігійно-мистецької та побутової діяльності: кольорові й об’ємні малюнки, первісні скульптури, графіку.

За свідченням першого директора музею-заповідника «Кам'яна Могила» Б.Михайлова [21; 22], остання виконувала функцію «світової гори», будучи прообразом Олімпа в Елладі. На нашу думку, це є ще одним підтвердженям того, що перша Еллада якраз знаходилася у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї і була правонаступницею цивілізації Кам’яної Могили (про що ми дізнаємося пізніше).

Відомий археолог Б.Михайлов мав всі підстави вважати, що Кам’яна Могила була земною моделлю Всесвіту, яка віддзеркалювала сутність космічного ладу. Вона виконувала функції центру місцевої територіальної громади та храму, котрий об'єднував три світи — небесний, земний і підземний (звідси й магічний символ тризуба-трисутті?) Тут можна було поспілкуватися з богом і увійти у нижний світ, у потойбіччя.

В цьому зв’язку вказаний вище дослідник стверджує, що психологію предків індоєвропейської спільноти, яка сформувалася в Північному Причорномор’ї, красномовно виражають рядки з «Рігведи» – першої відомої нам пам’ятки індоарійської літератури:

«Я хотів би досягти цього милого сховища його,

Де насолоджуються мужі, віддані богам».

«Миле сховище», на думку Б.Михайлова, являв собою саме пагорб Кам’яної Могили, де впродовж віків численні народи знаходили ідеальні місця для поклоніння своїм богам. Назва річки – Молочна, здається, зберегла давню назву Азовського моря.

Воно в доісторичні часи звалося Меотида – «Материнське», «Годуюче», «Молочне» море, то й річка-годувальниця завдяки широчезній заплаві - оазі серед посушливих степів, недаремно отримала свою назву, а ще й мала на додаток до того раю і гору, створену, напевно ж, самими Богами [22].

Отже, Кам'яна Могила — це найдавніший храм планети. Храм тисячолітньої української культури і духовності, де зосереджено не тільки петрогліфи та живописні рисунки-твори (мал. 1.14). На думку дослідників Кам’яної Могили, остання зберігає одні з найперших зразків писемності, що свідчать про існування потужної української цивілізації на теренах нашої землі поруч з північно-українською цивілізацією Мізина, де теж зафіксовані зародки писемності та зародження культу Бога Сонця Кола.

Якщо археологічну та історичну сутність Кам’яної Могили найкраще дослідили В.Даниленко і Б.Михайлов, найбільших успіхів в розшифровці текстів Кам’яної Могили / Шу-Нун досягнув А.Кифішин, якому вдалося прочитати печерні архіви розташованого на запорізьких берегах Азовського моря ритуально-храмового комплексу Шу-Нун ( протошумерською мовою – «Рука цариці»).

Цей найдавніший в історії людства храм планети, розташований на українських землях, увійшов в науковий обіг під сучасною назвою Кам’яна Могила. Хоча А.Кифішин все-такивважав, що варто вживати самоназву Шу-Нун, викарбувану на кам’яних брилах цієї пам’ятки «доісторичної» епохи [13].

За свідченням А.Кифішина, ритуально-храмовий комплекс ХXII – III тис. до н.е. Шу-Нун/Кам’яна Могила – «це самий багатий, всезагальний для древності архів, і те, що в ньому зустрічається в повній, розвиненій формі, в інших випадках має лише „запозичений” і фрагментарний характер» [13, с.561].

а).

б).

Мал. 1.14 (а, б). Зображення тварин з печер Шу-Нун/Кам’яної Могили (ХХІІ-ІІІ тис. до н.е., м. Мелітополь Запорізької області)

 

Отже, українці мають найстаріший на планеті релігійно-науковий комплекс, що нараховує щонайменше два десятка тисячоліть історії, котрий був центром унікальної цивілізації, що існувала на території сучасної України!

Ця архаїчна азово/чорноморська цивілізація випереджає щонайменше на 5 тисяч років хрестоматійну (за західними підручниками) турецьку цивілізацію Чатал-Гююк (VII тис. до н.е.), грунтовно описану таким відомим дослідником як Дж. Мелаарт [30]!

Як довів А.Кифішин: «... приазовські тексти не тільки більш архаїчні за знаковою суттю, але й значно змістовніші. Те, що в них викладено сюжетно, з рядом специфічних деталей, в Чатал-Гююку зведено до коротких формул». Отже, за свідченням вченого, запорізька Кам’яна Могила «...була «метрополією» і Шумеру (Сумеру/Самари – В.Б.), і багатьох інших центрів «писемних культур» [13, с.524].

Правду кажучи, А.Кифішин не був першим у своїх дослідженнях праукраїнської першості. Зокрема, І.Кузич-Березовський ще й раніше стверджував, що Анатолію (сучасна Туреччина) заснували праукраїнці [19].

Проте з розшифровкою згаданих кам’яних архівів, майстерно зроблених відомим шумерологом, теза про давнє праукраїнське коріння Сумеру/Шумеру та Анатолії/Троади набуває повної доказовості!

Хто ж ці інші, які є, за його свідченням, «блідими копіями» розташованої на теренах Запоріжжя Шу-Нун? – Це кам’яні архіви таких „печерних ермітажів”, як Капова печера (Південний Урал, Росія), Грот Мон Піво (Фонтенбло, Франція), Печера Лас-Монедас (Альтаміра, Іспанія), Чатал-Гююк (Анатолія, Туреччина), Яримтепе ІІ (Месопотамія, Ірак) тощо (мал. 1.15).

Мал. 1.15. Зображення сцен полювання лучників на тварин:

1 – Кам’яна Могила (Україна);

2 – Леванто (Іспанія);

3 - Бхімбетка (Індія);

4 – Азербайджан;

5 - Чатал Гююк (Туреччина);

6 – Сахара (Північна Африка)

 

Ретельний порівняльний аналіз текстів української Шу-Нун (ХХІІ - ІІІ тис. до н.е.) і найрозвиненішого на той час (за західними підручниками [30]) анатолійського Чатал-Гююка (VII тис. до н.е.) дав підстави А.Кифішину для сенсаційних висновків:

„... Приазовські тексти не тільки більш архаїчні за знаковою суттю, але і значно змістовніші. Те, що в них викладено сюжетно, з рядом специфічних деталей, в Чатал-Гююку зведено до коротких формул. Це стосується абсолютно усіх вищевказаних текстів...

Але головне, що в приазовських текстах наявні посилання на кам’яні таблички (um), що мають записи, напевно, більш древні або наділені особливою святістю...

Навряд чи Шумер, класична цивілізація Двохріччя, дав таку архаїчну „колоніальну” форму як архів Кам’яної Могили. Швидше, навпаки, вона була „метрополією” і Шумера, і багатьох інших центрів „писемних культур”... ” [13, с.524].

Додамо до цього ще один факт. За свідченням істориків Л.Васильєва (Росія) та О.Крижанівського (Україна), царів в стародавньому Сумері/Шумері іменували лугалями [4; 20]. Чи не тому, що правителі в сумерських царствах, ймовірно, були родом з Лугані (країни, що розташовувалась на берегах Меотіди/Азовського моря)? А, може, тому, що у західних скіфів-кельтів був такий бог, якого звали Луг?..

Отже, вельми логічною видається теза, що стародавні сумерські племена, які свого часу вийшли з сіверських земель (Чернігівська та Сумська області України) отримали від української метрополії Шу-Нун не тільки культурну спадщину, а й політичну еліту, очолювану монархом, що звався лугаль?

До речі, філолог С.Наливайко довів, що сівери = сумери = кіммерійці (cymery) [23]. І ці північні народи, які, відповідно до їхніх міфів, прийшли з півночі, самі себе звали чорноголовими [17; 30]. Між іншим, в назві міста Чернігів теж прочитується словосполука «чорна голова».

Ось так, філологічні дослідження, комплексно проведені разом з вивченням міфології сумерів (євреї їх колись назвали шумерами і ця назва прижилась в науковій літературі), дозволили зробити висновки, що сівери/сумери, яких в Криму називали кіммерійцями, насправді прийшли з Північної України транзитом через український Крим.

Ще кілька загадок і «випадкових збігів обставин». Сумерські/Самарські/Шумерські царства знаходились в басейні річок Тигр і Євфрат (сучасний Ір ак).

Фахівці з санскриту стверджують, що назва країни Ір ак, ймовірно, походить від давньоукраїнського слова В ир ій/ Ір ій – місце, де живуть боги. А ось назва річки Тигр, швидше за все, походить від видозміненого слова тивр.

Саме так автохтони України тиври або тиверці, які проживали в басейні річок Дністер та Південний Буг (там же проживали і анти), називали будь-яку річку (означало - швидкий, різкий).

На додаток повідомимо, що тварин - тигрів в Месопотамії ніколи не було (вони не живуть в таких кліматичних умовах), тому версія-асоціація назви річки і тварини – тигр є нереальною.

В будь-якому випадку ми можемо стверджувати на основі наведених вище фактів, що протоукраїнська метрополія дала духовний й інтелектуальний поштовх стародавньому Сумеру/Шумеру. А останній вплинув на культурне життя легендарної Трої, позаяк порівняльна дешифровка А.Кифішина засвідчила: „...Троянські надписи епохи Трої ІІ (2600-2450 рр. до н.е.) мають явні ознаки спорідненості з протошумерськими ” [13, с.39].

До речі, за 100 років до А.Кифішина російський історик З.Рагозіна писала, що напівбожественний герой античних (еллінських) міфів Геракл (прабатько скіфів/аріїв і спартанців-дорійців) є „перетвореним типом вавілонського Гільгамеша” [24, с.236]. Отже, наш сумеролог своїми розшифровками лише підтвердив те, що неупереджені історики знали ще раніше.

Але мова тут іде не лише про лінгвістичну спорідненість. Надписи на одній з брил (№25) Кам’яної могили, за свідченням дослідника, зберегли текст, який майже тотожний тексту міфу про Троянську війну: про десятилітню війну двох родів, про царство мишей, про „вигнаних жінок” тощо [13, с.59].

Все дуже схоже, але шу-нунський текст, творцями якого, швидше за все, були люди праукраїнської (сурсько-дніпровської) культури, є старшим щонайменше на дві тисячі років за відповідний троянський (античний) міф!

Чи не парадокс: Трої ще немає, а міф про троянську війну вже є?!. Звичайно, схоже на парадокс, але – лише на перший погляд.

Якщо взяти до уваги, що троянці були вихідцями з материнської України (Меотіда?) - Шу-Нун (Троя-1) або Лугані, то все стає на свої місця. Вони прийшли в Анатолію (Троя-2) із своїми міфами і світоглядом, формами суспільного устрою та матеріальної культури.

Своєю чергою, на думку А.Кифішина, Троя „запозичила” елементи своєї релігійно-філософської культури Стародавньому Єгиптові та Античній Греції [13, с.47-48].

Загалом, розшифровка « доісторичних»текстівКам’яно-могильського архіву стародавнього святилища Шу-Нун (ХІІ-ІІІ тис. до н.е.) дає нам підстави стверджувати про щонайменше 9 тисячоліть української державності!

Про це, зокрема, свідчить дешифрований А.Кифішиним текст угоди між жителями країни Шу-Нун (країни часто називають за іменами головних храмів) чи Лугані(?) та мешканцями анатолійського Чатал-Гююка. Ця міждержавна угода була викарбувана на кам’яній брилі давнього праукраїнського святилища, а його копія – відтворена в прототюркському Храмі Матері Сущого ще 6200 року до нашої ери!

І тут важко не погодитись з О.Губком, який слушно зауважує, що міждержавні угоди складаються за наявності достатньо розвиненої писемності [7]. А від себе додамо, що це є одночасним свідченням наявності достатньо розвиненої цивілізації і, звичайно, держави – як форми політичної організації суспільства.

Можна, звичайно, було б вважати це нетиповим епізодом цивілізаційного вибуху (яким, до речі, дехто вважає і цивілізацію Чатал-Гююка), але в шу-нунських текстах VІ-V тисячоліття до н.е. ми постійно зустрічаємся із записами на кшталт: «Шара – цар ( лугаль ) народу заходу» (панно №7), «Народне зібрання півночі» (панно №5), читаємо династійні списки царів [13, с.63, 76-79].

Отже, як можна побачити з даних тисячолітніх текстів, в ті часи (VI-V тис. до н.е.!) були в Україні державні утворення (західне, північне тощо), були царі (лугалі), були демократичні інституції – народні зібрання („парламенти”).

Нагадаємо, перші протодержавні утворення у стародавньому світові (окрім Сумеру/Шумеру) з’являються через 2-3 тис. років по тому. І це цивілізації, які вважають класичними: єгипетська, еллінська, китайська, індійська тощо!

До речі, не виключено, що корінь імені Шара/Сара (царя?) знайшов своє віддзеркалення в назві селища Шаргород (Вінниччина). Є, звичайно, й версія, що селище побудоване на честь християнського святого Флоріана Шарого (тобто „Сірого”) [16, с.188].

Але, враховуючи, що:

а). Вінниччина знаходиться на заході від запорізької Кам’яної Могили;

б). на Вінниччині споконвіку жили праукраїнські племена антів (столиця – Ант в ар ія, що згодом звалася Буша);

в). у Рівненській області і досі існують такі назви населених пунктів як Ант опіль (поле антів) і Гали (на честь кельтів/галів) не виключено, що назва цього та інших українських населених пунктів має набагато давнішу історію, ніж ми думаємо...

 

Мал 1.16. Карта річок України ( V тис. до н.е.), складена жерцями найстарішого храму планети Шу-Нун/Кам’яна Могила (панно №7).

 

 

 

Мал. 1.17. Карта річок сучасної України (між картами жерців Кам’яної Могили і сучасних картографів – 7 тис.років. Навіть, враховуючи зміни русел річок за цей час, вони дивовижно схожі!).

 

До речі, одна з кам’яних брил древнього святилища Шу-Нун вмістила карту річок сучасної України від берегів Чорного до Азовського морів! Цій карті – понад 7 тисяч років. (мал. 1.16, 1.17). А для того, щоб її скласти потрібно було б піднятися на висоту щонайменше кількох десятків кілометрів!

Як це могли зробити жерці (маги) у V тисячолітті до н.е.?!! Космічної чи аерофотозйомки ще не було! А, може і насправді, вони (або хтось інший) могли літати?..

Або скористались знаннями інших - згадаймо кам’яні таблички із таємним знанням – um (між іншим, чи не звідси й назва сучасного українського міста Ум ані та літописного сумерського/шумерського міста Умм?).

І ще одне запитання: «Чому на цій 7-тисячолітній карті зображені річки лише України?» - Чи не тому, що Україна уже в ті часи становила єдиний народно-господарський і державно-політичний комплекс з релігійно-політичним центром в найдавнішому храмі планети – Шу-Нун/Кам’яна Могила?!.

Відтак, вказана карта України, яка дійшла до нас від жерців Кам’яної Могили через 7 тисяч років після її утворення, може бути опосередкованим свідченням наявності прадавньої української держави.

Ще одне підтвердженням цього вчені знайшли в словнику прадавньої мови санскрит, яка передала сучасній українській мові тисячі слів. Як пише відомий дослідник цієї древньої мови В.Кобилюх, санкритське слово «даіргява» має трипільське походження і означає - «той, хто володіє землею на великій відстані», тобто – держава [15].

Все це означає, що українській державі щонайменше 7 тисяч років!

Ми вже писали, що Кам’яна Могила є найдавнішим з відомих донині храмів планети, який став колискою зародження глобальних релігійних конфесій [21].

Тут, зокрема, зустрічається і символ хреста, що є символом християнської віри (мал. 1.18). Проте, ми знаємо, що хрест, як символ Бога Сонця Кола, зустрічається також в артефактах цивілізацій Мізина та Карпат і датується Х тис. до н.е.

 

Мал. 1.18. Символи хреста, зображені в печерах найстарішого храму планети Шу-Нун/Кам’яна Могила

Навіть, якщо припустити, що символи хреста були викарбувані там вже за часів домінування в Україні християнства, сотні інших символів та знаків, викарбуваних в печерах Кам’яної Могили, свідчать про її тисячолітню історію та виняткове сакральне значення для азово-чорноморської цивілізації, яка стала одним із джерел формування тисячолітньої української цивілізації.