До чинної Конституції України

 

Преамбула Конституції України

 

Чинний текст преамбули

Пропоновані зміни до тексту преамбули

Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу,   спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,   усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,     приймає цю Конституцію — Основний Закон України.

Верховна Рада України від імені Українського народу та громадян Української республіки всіх інших національностей, виражаючи суверенну волю українського народу-української нації,   спираючись на тисячолітню українську державну традицію і на основі невід’ємного права українського народу-української нації на самовизначення,   дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на українській землі, прагнучи розвивати і зміцнювати українську національну, демократичну, соціальну і правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року й Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію — Основний Закон Української республіки.

 

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

 

Чинний текст

Пропоновані зміни до тексту

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.   Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.     Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.     Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.   Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури,   а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.     Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.   Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.     Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.   Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.     Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена.     Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.     Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.   Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.   Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.   На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України). Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Столицею України є місто Київ.

Стаття 1. Українська республіка є національна, суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 2. Суверенітет Української республіки поширюється на всю її територію. Українська республіка є унітарною державою. Територія Української республіки в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Територія Української республіки не може заселятися або колонізуватися чужоземним населенням.   Стаття 10. Державною мовою в Українській республіці є українська мова. Українська мова є мовою офіційних документів та мовою міжнаціонального спілкування громадян на всій території Української республіки. Викладання у державних навчальних закладах Української республіки ведеться виключно українською мовою. Особа, яка не володіє українською мовою в обсязі шкільної програми, не може отримати (набути) громадянство Української республіки; Усі громадяни Української республіки зобов’язані знати і мають право користуватися українською мовою. Держава забезпечує адміністративно і фінансово всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території Української республіки і в місцях проживання української еміграції.     Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.     Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, що визначається законом; Держава забезпечує імплементацію українського звичаєвого права у правове поле Української республіки; Держава сприяє розвиткові культурної та релігійної самобутності громадян Української республіки неукраїнського походження згідно закону.   Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української республіки, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Економічна система Української республіки базується на трьох секторах. — державному, кооперативному і приватному, при регулярному і правильному плануванні. У цих секторах економіки власність за умови відповідності іншим статтям цієї глави, а також сприяння розвитку економіки країни і не завдавання збитків суспільству перебуває під заступництвом закону Української республіки. Закон визначає правила, сферу й умови функціонування цих трьох секторів.   Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.   Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Іноземні держави, транснаціональні корпорації, юридичні особи та громадяни іноземних держав не можуть мати у власності землі сільськогосподарського призначення в Українській республіці. Стаття 15. Суспільне життя в Українській республіці ґрунтується на засадах політичної та економічної багатоманітності. Держава здійснює виховання громадян Української республіки на засадах українського патріотизму.   Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами Української республіки.   Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності Української республіки, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона Української республіки, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили Української республіки, а також на правоохоронні органи держави та інші військові формування, передбачені законом. Забезпечення державної безпеки у мирний час і захист державного кордону Української республіки покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили Української республіки та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян Української республіки, які перебувають на службі у Збройних Силах Української республіки та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На території Української республіки забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території Української республіки не допускається розташування іноземних військових баз. Стаття 20. Державними символами Української республіки є Державний Герб Української республіки, Державний Прапор і Державний Гімн Української республіки. Великий Державний Герб Української республіки встановлюється з урахуванням малого Державного Герба Української республіки та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради Української республіки. Головним елементом великого Державного Герба Української республіки є Знак Княжої Держави Володимира Великого золотої барви (малий Державний Герб Української республіки). Державний Прапор Української республіки – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг золотистої (верхня) і блакитної (нижня) барви. Державний Гімн Української республіки – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради Української республіки. Опис державних символів Української республіки та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради Української республіки. Столицею Української республіки є місто Київ.

 

Розділ II