Аналіз і оцінка комерційного ризику

 

Ризик як ймовірнісну категорію найбільш обґрунтовано можна ха­рактеризувати як ймовірність виникнення певного рівня втрат. Певні сфе­ри або зони ризику залежно від величини втрат, зображені на рис.4.2.1.

Зони ризику

Зона ризику	Зона без ризику	Зона допустимого ризику	Зона критичного ризику	Зона катастрофіч­ного ризику
Величина можливих втрат	о	Розрахунковий прибуток	Розрахун­кова виручка	Майновий стан підприємства

Рис.4.2.1. Схема зон ризику

 

Сфера, в якій втрати не очікуються, це зона без ризику, їй відпові­дають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Зона допустимого ризику - це сфера, в межах якої цей вид комер­ційної діяльності зберігає економічну доцільність, тобто втрати менші від очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, який дорівнює розрахунковому прибутку від підприємницької дія­льності.

Зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які заздалегідь перевищують очікуваний прибуток і в результаті можуть при­звести до невідшкодованої втрати всіх засобів, вкладених комерсантом в справу. В останньому випадку комерсант не тільки не отримує від угоди ніяких доходів, але несе збитки в сумі всіх безплідних затрат.

Зона катастрофічного ризику містить втрати, які за своєю величи­ною перевищують критичний рівень і в результаті можуть досягати вели­чини, яка дорівнює майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний призвести до банкрутства, повного розвалу комерційної фірми, його закриття і розпродажу майна. До катастрофічного ризику слід відне­сти ризик, пов'язаний з прямою небезпекою для життя людей або виник­ненням екологічних катастроф.

За оцінками спеціалістів під час здійснення помірної фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків в окремих комерційних операціях є:

- в комерційних операціях з допустимим рівнем ризику - 0,1;

- в комерційних операціях з критичним рівнем ризику – 0,01;

- в комерційних операціях з катастрофічним рівнем ризику -0,001.

Це означає, що намічена комерційна операція торгового підприєм­ства може бути відхилена, якщо в одному випадку з десяти внаслідок неї може бути втрачений весь прибуток; в одному випадку зі ста - втрачений весь дохід; в одному випадку з тисячі - втрачений весь власний капітал або суттєва його частина і підприємство може бути оголошене банкрутом.

Комерційний ризик може визначатися як в абсолютних, так і у від­носних величинах. Вимір ступеня ризику в абсолютних величинах доціль­но застосовувати під час характеристики окремих видів втрат, а у віднос­них - під час порівняння рівня втрат, що прогнозуються, з реальним рів­нем, середньогалузевим, середнім в економіці тощо. Сукупність методів аналізу ступеня підприємницького ризику показана на рис. 4.2.2.

 

	Методи аналізу ризиків

 

 

 

Рис. 4.2.2. Методи аналізу ступеня ризику

 

Аналіз ризиків поділяють на якісний та кількісний.

Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у певній сфері економічної діяльності. Його головна мета - визначити чин­ники ризику, його сфери для подальшої ідентифікації усіх можливих ри­зиків.

Рівень комерційних ризиків оцінюється за такою формулою:

УР=ВР х РП,

де УР - рівень відповідного комерційного ризику;

ВР - ймовірність виникнення цього ризику;

РП - розмір можливих фінансових втрат за цього виду ризику.

Якісний аналіз ризику пов'язаний з необхідністю порівняння очіку­ваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими наслідками сьогодні і в майбутньому. Ризик повинен бути об­ґрунтований, бо інакше - це авантюра. Ризикувати доцільно тоді, коли це призведе до кращих наслідків в разі обґрунтування правильності своїх дій.

Якісний аналіз ризику пов'язаний також з виявленням впливу рі­шень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб'єктів ко­мерційної діяльності. Без урахування інтересів (зацікавленості), без керу­вання ними неможливі реальні якісні досягнення.

Кількісний аналіз ризику є одним з важливих складників процесу ефективного управління фірмою.

Під час цього аналізу можна використовувати різні методи. Най­більш розповсюдженими є статистичні, використання аналогів, експертні, аналітичний.

Статистичний метод широко застосовується за наявності відомостей (статистичних) про кожний елемент досліджуваного об'єкта (програми).

Якщо ступінь ризику виразити, наприклад, через величину серед-ньоквадратичного відхилення від очікуваних величин, то можна кількісно виразити і оцінити ризик для кожного елемента і для об'єкта (програми) в цілому.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть стати відомості про наслідки впливу несприят­ливих чинників ризику подібних за суттю проектів, що виконані раніше. Застосовуючи метод аналогів, використовують бази даних та знання сто­совно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фахівців тощо.

Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний матема­тичний апарат, для вияву залежності, причин з метою врахування потен­ційного ризику під час реалізації нових проектів.

Експертні методи оцінювання ризиків здійснюються, як правило, за відсутності статистичних даних, необхідних для оцінки відповідних кі­лькісних показників, або для оцінки інвестиційного проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитуван­ня.

Оцінка ступеня ризику за допомогою аналітичного методу зводить­ся до декількох взаємопов'язаних етапів.

На першому етапі здійснюється підготовка до аналітичної обробки інформації, яка включає в себе:

1. визначення ключового параметра, відносно якого здійснюється оцінка конкретного напряму комерційної діяльності;

2. відбір факторів, які впливають на діяльність фірми, а, відповідно, і на ключовий параметр (наприклад, рівень інфляції, ступінь виконання договорів основними постачальниками підприємства тощо);

З- розрахунок значень ключового параметра на всіх етапах комер­ційного процесу.

На другому етапі будуються діаграми залежності вибраних резуль­татних показників від величини вихідних параметрів. Співставляючи між собою отримані діаграми, можна виділити ті основні показники, які най­більше впливають на цей вид комерційної діяльності.

На третьому етапі визначаються критичні значення ключових па­раметрів. Найбільш просто може бути розрахована критична точка діяль­ності або зона беззбитковості, яка показує мінімально допустимий обсяг продаж для покриття витрат фірми.

Під час четвертого етапу на основі отриманих критичних значень ключових параметрів і факторів, що впливають на них, аналізуються мож­ливі шляхи підвищення ефективності і стабільності фірми, а, відповідно, і шляхи зниження ступеня ризику.

Таким чином, перевагою аналітичного методу є те, що він поєднує в собі як можливість пофакторного аналізу параметрів, що впливають на ризик, так і виявлення можливих шляхів зниження його ступеня шляхом впливу на них.

Зниження ризиків

 

Комерційна діяльність пов'язана з чинниками випадковості, розпливчатості, неповноти інформації, тобто з ризиком. Тому необхідно ви­значити практичні шляхи (способи) зниження загрози збитків (банкрутст­ва), що пов'язана з певними ризиками, обрати найбільш ефективний спо­сіб дій, які забезпечать прийнятний ступінь ризику.

До основних способів зниження ступеня ризику належать його уник­нення та попередження, диверсифікація, страхування, одержання додат­кової інформації під час обрання варіантів рішень і результатів їх реаліза­ції, створення запасів та резервів тощо.

1. Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком не­використаних можливостей.

2. Попередження ризику - це досить ефективний засіб який лише в окремих випадках дозволяє зменшити ризик.

Наприклад, у зв'язку з розширенням міжнародної торгівлі і зрос­танням глобальних ринків, різні компанії (фірми) зіштовхуватися із валю­тним ризиком, який зростає. Закордонний конкурент може виграти навіть завдяки коливанням курсів валют. Негативні наслідки іноземної конкурен­ції можна попередити декількома способами. Для вітчизняних компаній -це підвищення продуктивності праці, скорочення виробничих витрат і у підсумку підвищення конкурентоспроможності.

3. Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик співучасника реального інвестиційного проекту, який краще, ніж інші, здатний його контролювати. Основні суб'єкти певного реального проекту можуть прийняти рішення, які роз­ширюють або звужують коло потенційних інвесторів: чим більшим ризи­ком ці суб'єкти мають намір обтяжити інвесторів, тим важче буде залучити досвідчених інвесторів до цього проекту. Тому безпосереднім учасникам проекту рекомендується під час проведення переговорів проявити макси­мальну гнучкість стосовно того, яку частку ризику вони згодні взяти на себе. Бажання обговорити питання щодо прийняття на себе головними учасниками реального проекту більшої частки ризику відкриває простір для залучення широкого кола інвесторів, може переконати досвідчених інвесторів дещо знизити свої вимоги стосовно премії за ризик.

4. Суть страхування ризику полягає в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, тобто він готовий заплатити за зниження рівня ризику до нуля. Коли вартість страхування дорівнює можливим збит­кам, інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб за­безпечити повне повернення можливих будь-яких фінансових втрат. Стра­хування фінансових ризиків є одним із найпоширеніших способів зни­ження їх рівня.

Страхування ризику - це, по суті, передавання певних ризиків стра­ховій компанії. Страхування, як правило, здійснюється двома основними способами: страхування майна і страхування від нещасних випадків.

5. Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і засто­совується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит, а інвес­торами під час визначення суми вкладання капіталу.

6. Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різ­ними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між собою.

Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику під час розпо­ділу капіталу між різноманітними видами діяльності. Так, придбання ін­вестором акцій різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу майже в три рази і відповідно в три рази знижує рівень ризику.

7. Створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат являє собою спосіб зниження ступеня ризику. Основною проблемою при цьому є оцінювання потенційних наслідків ризику.

8. Здобуття додаткової інформації - одним із важливих способів зниження ризику. У разі використання неточних економічних даних доці­льним є їх уточнення.

Наприклад, продавець приватної крамниці (оптовий покупець) ви­рішує, яку кількість товару необхідно закупити: Іооочи2Ооо одиниць? В разі купівлі оптом юоо одиниць товару затрати становитимуть 2ОО тис. грн. за одиницю, а 2000 одиниць - І80 тис. грн. за одиницю. Під­приємець буде продавати товар по зоо тис. грн. за одиницю. Але він не знає, чи буде попит на цей товар. Весь не реалізований протягом відомого терміну товар можна буде реалізувати дещо пізніше, але лише за ціною юо тис. грн. за одиницю. Одержана інформація, на базі якої ймовірність того, що попит становить юоо одиниць - 0,5, а ймовірність того, що попит буде на рівні 2000 одиниць, дорівнює теж 0,5.

Розв'язання. В разі продажу юоо одиниць товару прибуток стано­витиме юоо (300-200)=100 млн. грн.

За умови реалізації 2000 одиниць він становитиме 2000 (300-180) = 240 млн. грн.

Тоді середній сподіваний прибуток - 0,5x100+0,5x240=170 млн. грн. Сподівана вартість повної інформації - 170-0,5x240=50 млн. грн.

Отже, для більш точного прогнозу необхідно здобути додаткову ін­формацію про попит, заплативши за неї не більше ніж 50 млн. грн. Навіть коли додаткові кошти на прогноз дозволять одержати не зовсім точний інтервальний прогноз, все ж вигідно вкласти гроші у вивчення попиту у майбутньому. Кількісна оцінка доцільності добування додаткової інфор­мації може бути досить приблизною.

 

 

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ ТЕПЕР?

1. Що розуміють під комерційним ризиком?

2. Які бувають види ризиків?

3. Що таке зона ризику?

4. Які методи використовуються для аналізу і оцінки ризику?

5. Як можна знизити ризик?

 

 

Алфавітний словопокажчик

А

Агент

Агентські операції

Агентські фірми

Акціонерне товариство

Аптека

Асортиментна політика

Асортиментний перелік товарів

Асортимент послуг

Асортимент товарів

Асоціація

Аукціони

Б

Базари

Бартерні угоди

Біржа

Біржова оборудка

Біржова торгівля

Біржовий аукціон

Біржові торги

Брокери

Брокерські контори

В

Вибір постачальників товарів

Виставка-продаж

Виставки

Виставковий стенд

Вихідні бази

 

Д

Дилери

Дирекція ярмарку

Дистриб'ютори

Договір

Договір постачання

Г

Господарські зв'язки

Д

Дрібнооптовий продаж

Дрібнороздрібна торгівля

Дрібнороздрібна торговельна мережа

 

Е

Ефективність комерційної діяльності

 

З

Заготівля сільгосспродукції

Замовлення

Запит

Зовнішньо-торговельний контракт

 

 

І

Індент

Інжинірингові послуги

Інформаційцно-диспетчерська служба

Інфраструктура оптового ринку

 

 

К

Комерційна діяльність

Комерційна діяльність на ринку твоарів та послуг

Комерційна операція

Комерційна служба

Комерційний процес

Комерційний ризик

Комерційні переговори

Комерційні спори

Комерція

Комісійна торгівля

Комісійні операції

Компенсаційні угоди

Конкурентоспроможність товару

Консигнатор

Консигнаційні операції

Консорціум

Контракти

Концерн

Кооператив

Корпорація

Культура торгівлі

Культура торговельного обслуговування

 

Л

Ланковість товаропросування

Ліцензія: експортна, імпортна

Ліцензування

М

Магазин

розміщення 293

Матеріально-технічне забезпечення

Методи оптового продажу

Методи роздрібного продажу

Міжнародна торгівля

Міжнародний оборот

Міжнародні торги, тендери

Н

Нерухомість

О

Об'єкти біржової торгівлі

Оптова база

Оптова організація

Оптове підприємство

Оптовий продаж товарів

Оптові закупівлі

Оптові посередники

Оптово-роздрібні підприємства

Опційні оборудки

Оренда

 

П

Пересувна торговельна мережа

Підприємництво

Підприємство

Показники рівня торгового обслуговування

Попередній контракт

Посилкова торгівля

Послуги комерційні

Правила ІНКОТЕРМС

Правила обміну товарів

Правила торговельного обслуговування

Принципал

Продаж в кредит

Продаж з відкритим викладенням

Продаж на замовлення

Продаж товарів за зразками

Продаж уцінених товарів

Протокол про наміри

Прямі договірні зв’язки

Психологія торгівлі

Р

Ринки (підприємства)

Ринкові комплекси

Ринок

Ринок послуг

Роздрібна торговельна мережа

Роздрібний продаж товарів

форми

методи

 

С

Самообслуговування

„Секонд-хенд”

Складська форма товаропостачання

Спеціалізація торговельної мережі

Стенд типи

Суб’єкти комерційної діяльності

Т

Темперамент типи

Тендер

Тендерна пропозиція

Тендерні документи

Типізація торговельної мережі

Товар

Товарна біржа

Товарна група

Товарний знак

Товарний склад

Товарні аукціони

Товарообмінні операції

Товаропостачання

Товаропросування

Торгівля

Торгівля міжнародна

Торгівля на ринках

Торговельне місце на ринку

Торговельне місце на ринку

Торговельні автомати

Торговельні оптові підприємства

Торговельні центри

Торговельно-закупівельні оптові підприємства

Торговельно-посередницькі операції

Торгові тижні

Точка беззбитковості закупівель

Транзит

Туристично-рекреаційні послуги

У

Угода

Угоди з давальницькою сировиною

Управління товарними запасами

 

Ф

Форвардні оборудки

Форма товаропросування

Форми роздрібного продажу

Формування

Ф'ючерсні оборудки

 

Ц

Централізована доставка

 

Я

Якість

товару

Ярмарок

 

Література

1. Закон України "Про захист прав споживачів" (зі змінами і до­повненнями відповідно до Закону №82/95-ВР від 02.03.95, Закону №230/95-ВР від 20.06.95).
2. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
3. Закон України "Про товарну біржу".
4. Постанова Кабінету Міністрів України "Правила торгівлі у розстрочку" від 01.07.98 № 997.
5. Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок заняття тор­говельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення" від 08.02.95 № 108.
6. Наказ МЗЕЗТ України "Правила роботи дрібнороздрібної тор­говельної мережі" від 08.07.96 № 369.
7. Наказ МЗЕЗТ України "Правила продажу непродовольчих то­варів" від 27.05.96 № 294.
8. Наказ МЗЕЗТ України "Правила комісійної торгівлі непродо­вольчими товарами" від 13.03.95 №37.
9. Наказ МЗЕЗТ України "Правила продажу продовольчих това­рів" від І2.І2.94 № 237.
10. Наказ МЗЕЗТ України "Правила торгівлі на ринках" від 12.03.96 № 157.
11. Кучма Л.Д. Україна: підсумки соціально-економічного розвит­ку та погляд у майбутнє //Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку: Мат-ли наук. конф. - К: НТУУКПІ, 2001. - С. 7 - 22.
12. Абчук В А. Коммерция: Учебник. - С.Пб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. - 475 с.
13. Андрійчук В.Г. Ринок товарів народного споживання України: основні напрямки і пріоритети формування (внутрішні та зовнішні аспек­ти). - К, І995- 248 с.
14. АнтонюкЯМ., Рудницький С.І. Регіональні аспекти перспектив розвитку торгівлі на ринках // Регіональна економіка. - 200І. - №2. - С. 2І – 35.
15. АнтонюкЯМ. Економічна небезпека нерегульованого розвит­ку ринків // Економіст. - 2ООІ. - №3. - С. 40 – 44.
16. Антонюк ЯМ. Формування фінансового механізму регулюван­ня торгівлі // Фінанси України. - 200І. - №7. - С. 48 – 57.
17. Антонюк ЯМ. Розвиток ярмарково-виставкової діяльності як напрям інституціоналізації сфери товарного обміну // Вісник Львівської комерційної академії. Сер. економічна. - 200І. - Вип. 10. - С. І97- 205.
18. Апопій В.В., Рудницький С.І., Хом'як Ю.М. Торгівля на ринках: соціально-економічні проблеми розвитку // Там само.- 1999- - Вип. 5- С. 294.
19. Апопій В.В, Бабенко С.Г., Гончарук ЯЛ. та ін. Споживча коо­перація України /Кн. І: Ринкова орієнтація споживчої кооперації України. -Львів: Коопосвіта. - 1999- 366 с.
20. Апопій В.В. Організаційні проблеми розвитку сфери товарного обігу в Україні // Вісник Львівської комерційної академії. -Т. 2.- Ч. І. -1998. - С. 3 -12.
21. Арредондо Л. Искусство деловой презентации / Пер. с англ. -Челябинск: Урал ІЛТ). - 1998. - 519 с.
22. Бабенко С.Г. Сучасні напрями дослідження кооперативних сис­тем: ринковий аналіз // Вісник Львівської комерційної академії. - Сер. економічна. - 200І. - Вип. 8. - С. 3 -І5.
23. Бабенко СА. Випробування на виживання // Урядовий кур'єр. -1998. - 7 липня.
24. Балабанова Л.В. Оптовая торговля: маркетинг й коммерция. -Москва: Экономика, І990.
25. Бергер И.Н., Чижевская Е А. Торговые услуги. -К.: Техніка, 1984.
26. Беттджер Ф. Вчера неудачник - сегодня преуспевающий коммерсант / Пер. с англ. Б. Курбатова. - Москва: Агентство «ФАИР», 1995- 224 с.
27. Бланк Й А. Управление торговим предприятием: Учебник. Москва: Тандем, Изд-во ЗКМОС, 1998. - 416 с.
28. Бороздина Г.В. Психология делового общения: Учеб. пос. - Мо­сква: ИНФРА-М, 1999- 224 с.
29. Бурмистров В.Г. Организация торговли непродовольственными товарами. - Москва: Зкономика, 1988.
30. Будзан Б. Менеджмент в Україні: Сучасність і перспективи. -К.: Основи. - 200І. – 349с.
31. Васильєв ГА., Осипова Л.В. Коммерческая деятельность промышленной фирмы. - Москва: Зкономическое образование, 1995.
32. Внешнеторговьіе сделки / Сост. С.И. Гринько - Сумы: Фирма "Реал", І994- 414 с.
33. Ворст Й., Ревентлоу П. Зкономика фирмы. - Москва: Высш. шк., І994.
34. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика.- К.: Вища шк., 1994.
35. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учеб. пос. для вузов. - Москва: Банки й биржы; ЮНИТИ, 1996. - 501с.
36. Гончарук Я А. Кооперативний сектор економіки і економічний розвиток України // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стра­тегія розвитку // Мат-ли наукової конф. -К.: НТУУКПІ, 200І. - С.232 -237.
37. Гончарук ЯЛ. Споживча кооперація на шляху радикальних пе­ретворень: стартові умови //Вісник Львівської комерційної академії. - Т. 2. -І998.
38. Дашков Л.П., Данилов А.И., Тютюкина Е.Б. Предпринимате-льство й бизнес.- Москва: ИВЦ «Маркентинг», 1995-
39. Ефимов О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. -Москва, 1994.

40. Кісельов А.П. Основи бизнесу: Підручник. - К.: Вища шк., 1998. -191 с.

41. Козье Д. Злектронная коммерция / Пер. с англ. - Москва: Издательско-торговый дом «Русская редакция», 1999- 288 с.

42. Конвенція ООН про міжнародні договори купівлі-продажу то­варів.

43. Концепція розвитку внутрішньої торгівлі України. (Схвалено постановою КМУ від 2О грудня 1997 Р- № 1449).

44. Корольков И.И., Белобров ВМ., Банько В.Г. Организация торговли продовольственными товарами. - Москва: Зкономика, 1987-

45. Котлер Ф. Основы маркетинга. - Москва: Прогресе, 1992.

46. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер. с англ. - Москва: Дело ЛТД, І993.

47. Коханенко В. й др. Как организовать аукцион: Из практики проведення аукционов // Коммерческий вестник. - І99²- - № 5-

48. Криє А. Жаллз Ж. Внутренняя торговля / Пер. с франц. Б.П. Нарумова.- Москва: Универс. - 1993 - І91с.

49- Леви М., Вейтц БА. Основы розничной торговли/Пер. с англ. под ред. Ю.А.Каптуревского. - С.Пб: Питер, 1999- 488 с.

1. Мате 9., Тиксье Д. Материально-техническое обеспечение деяте-льности предприятия./ Пер. с франц. - Москва: Прогресе, 1993-153 с.
2. Мешечкина Р.П., Огпскосная З.В. Формирование ассортимента товаров в розничной торговой сети: Лекция.- Москва, 1986.
3. Міжнародні правила по тлумаченню торговельних термінів «ІНКОТЕРМС»
4. Николаева Т.И. Адаптация торговли к условиям рьшка. - Екатеринбург: УТЗУ, 199.
5. Омелянович С.І. Стан і проблеми торгівлі в Україні // Економі­ка України. - 1995- №7.
6. Организация й технология торгових процессов: Учебник для кооп. вузов / Ф.Г. Панкратов, З.А. Арустамов, П.Ю. Балабан й др. - Моск­ва: Зкономика, І990.

56. Осипова П.В., Синяева И.М. Основи коммерческой деятельности: Учебник для вузов. - Москва: Банки й биржи; ЮНИТИ, 1997- 324 с.

50. Осипова П.В., Синяева ИМ. Основи коммерческой деятельнос-ти: Практикум: Учеб. пос. для вузов. - Москва: Банки й биржи; ЮНИТИ, 1997 - 215 с.

51. Основні засади реформування внутрішньої торгівлі / Я.М. Ан-тонюк, В.Г. Андрійчук, А.І. Мокій, В.Р. Німко. - Львів, 1996.

52. Оценка бизнеса: Учебник / Под ред. А.П. Грязновой й М.А. Фе-дотовой. - Москва: ФинансьІ й статистика, 2000. - 509 с.

53. Памбухчиянц О.В. Организация й технология коммерческой деятельности (в вопросах й ответах): Учеб. пос. - Москва: Издательско-книготорговьш центр "Маркетинг", 200І. - 320с.

54. Панин В.В. Феномен японских торгових домов: у истоков япон-ского чуда. - С.Пб.: «Чернышев», 1996.

55. Панкратов Ф.Г., Памбухчиянц В.К. Коммерция й технология торговли. - Москва: ИВЦ «Маркетинг».- І994.

56. Панкратов Ф,Г., Серегина Т.К. Коммерческая деятельность: Учебник. - Москва: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1996. - 328 с.

57. Панкратов Ф.Г. й др. Практикум по коммерческой деятельнос­ти: Учеб. пос. -- Москва: Информационно-внедренческий центр «Марке­тинг», 1999- 248 с.

58. Пелих А. Бизнес-план, или как организовать собственный бизнес. -Москва: Ось-89,1996.

59. Про додаткові заходи по поліпшенню торговельного обслуго­вування сільського населення // Вісті центральної спілки споживчих това­риств України. - 1998. - 27 лютого.

1. Ребіцький В.М., Антонюк ЯМ., Балабан П.Ю. та ін. Техноло­гія й обладнання підприємств торгівлі. - К.: Либідь, 1996. - ЗО4 с.
2. Рудницький С.І., Башнянин Г.І., Третяк Г.С. Поняття, структу­рні елементи та внутрішні взаємозв'язки системи вітчизняного бізнесу // Вісник Львівської комерційної академії. - Сер. економічна. 1999 -Вип. 6. - 308 с.
3. Рудницький С.І., Башнянин Г.І., Хом'як Ю.М. Переорієнтація ринкової стратегії вітчизняних підприємств в умовах посилення конкуре­нції // Регіональна економіка. - 1999- №І.
4. СемчикВ.І., Бабенко С.Г., Волик МЛ. та ін. Кооперативне пра­во: Підручник для кооперативних, сільськогосподарських, економічних, юридичних вищих навчальних закладів і факультетів. - К., 1998. - 336 с.
5. Синецкий Б.Й. Основы коммерческой деятельности: Учебник. -Москва: Юрист, 1998. - 659с.
6. Синяева И.М. Паблик рилейшнз в коммерческой деятельности: Учебник. - Москва: ЮНИТИ, 1998. - 287 с.
7. Ситуаційна методика навчання: український досвід / Упор. О. Сидоренко, В.Чуба. - К.: Центр інновацій та розвитку. - 200І. - 192 с.
8. Сусіденко В.Т., Шевчук М.П. Нові методи господарювання в то­ргівлі. - К.: Техніка, І99І.
9. Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для вузов. - Москва: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 1998. - 228 с.
10. Тимчасове положення про порядок організації та проведення ярмарків по оптовому продажу непродовольчих товарів народного спожи­вання (Затверджено постановою КМУ 16.07.92).
11. УльрихХью й др. Брокер й товарная биржа: принципи работьі, терминология, документи. - К, І992.
12. Харахондюк Г. Захист прав споживачів // Закон і бізнес. -1995-№ 49.
13. Щур Д-Л. Основы торговли. Оптовая торгівля: Настольная книга руководителя, главбуха й юриста. - Москва: Дело й Сервис, 1999- 304 с.

80. Щур Д. Л., Труханович Л.В. Основи торгвли. Розничная торговля: Настольная книга руководителя, главбуха й юриста. - Москва: Дело й Сервис, 1999- 704 с.

81. Знджел Д.Ф., Блжузлл Р.Д. Миниард П.У. Поведение потреби-телей. - С.Пб.: Питер Ком, 2000. - 759 с.

82. Юри У. Как избежать отказа: успех на переговорах с помощью перехода от конфронтации к кооперации / Пер. с англ. - Москва: Изд. дом "Довгань". - 1998. -192 с.

 

Навчальне видання