Підприємство ринку і його складові елементи

 

Реалізація товарів у торгівлі є неможливою без створення і постій­ного розвитку її матеріальної основи - матеріально-технічної бази - осно­вної передумови процесу товаропросування. З огляду на це торгівля на ринках як форма торговельної діяльності також має певні матеріальні елементи, які організаційно і технологічно дозволяють продавцям на рин­ках здійснювати багаточисельні акти купівлі-продажу товарів і продуктів.

Специфічність торгівлі на ринках ринкового яскраво проявляється у функціональних господарства особливостях її матеріально-технічної бази -

ринкового господарства.

Мережа ринкових комплексів, підприємств ринків, міні-ринків, їх філіалів (зон і майданчиків для ведення торгівлі) різ­ної відомчої підпорядкованості, становить ринкове господарст­во регіону — матеріально-технічну базу торгівлі на ринках.

В організаційно-господарському плані виділяються: рин­кові комплекси - крупні універсальні ринки з широкою номен­клатурою послуг і високим рівнем, сервісу; ринки — підприєм­ства середнього розміру, універсальні або спеціалізовані, на яких представлені суб'єкти інших обслуговуючих систем; мі-ні-ринки - невеликі ринки місцевого значення, спеціалізовані, як правило, на реалізації продовольчих і супутніх товарів; фі­ліали ринків - господарча несамостійні підрозділи ринків, які створюються у місцях стихійного скупчення ринкових про­давців і підпорядковуються найближчим підприємствам рин­ків.

Відомча приналежність підприємств ринків є різноманітною. Основна частина їх підпорядковується місцевим органам влади і перебуває у комунальній власності. Значне число ринків залишилося коопера­тивними після передачі їх у 1987 році до системи споживчої кооперації. Поряд з ними в останні роки з'явилося чимало колективних і приват­них ринків.

Мережа ринків в Україні у І997-І998 роках стрімко зростала після спаду їх чисельності у першій половині 90-х років (табл. 3.7.1). Загальна чисельність ринків у І999Р- досягла 2320 одиниць, вирісши за п'ять попе­редніх років на 1038 одиниці або на 8І відсоток проти кількості діючих підприємств ринків у І995Р- Із загального числа ринків на початок 2000р. більшість 1234 од. або 53,2% чисельності мережі - змішані, 822 од. (35>4%) - продовольчі і тільки 264 од. (11,4%) - це спеціалізовані речо­ві ринки, на яких відсутня реалізація продовольства. Незважаючи на рі­зноманітні зміни у чисельності ринків, кількість ринкових торговельних місць в них в цілому мала тенденцію до збільшення, вирісши у І995~ І999РР- на 2бі,8 тис. місць або в 1,6 рази.

 

Таблиця 3.7.1.

Динаміка чисельності ринків України в І990~1998 роках¹

(на кінець року)

 

всього	у тому числі
речові	змішані
число підприємств ринків, одиниць
в них торговельних місць, тис.	400,0	408,0	405,6	402,0	438,9	532,9	653,8	663,8

¹ За даними Держкомстату України

 

Вивчення і аналіз ринкового господарства здійс- нюється на основі класифікації підприємств ринків, проведеної за низкою ознак, які організаційно і функціонально впливають на розвиток, розміщення і діяльність ринків.

До таких ознак належать: тип населеного пункту, е якому розташований ринок; район обслуговування (тяжіння) рин­ку; ступінь концентрації торгівлі і послуг в цьому підприєм­стві торгівлі на ринках; ступінь господарської самостійнос­ті; тип улаштування і вид основних споруд на ринку; мас­штаб діяльності і потужність ринкового підприємства; про­відний асортимент ринкової реалізації; сезонність ведення торговельної діяльності; ступінь благоустрою; режим робо­ти.

Ринки функціонують і розміщуються у всіх типах населених пунктів: міських і сільських поселеннях. У складі міських виділя­ють ринки, розміщені в обласних центрах і містах всеукраїнсь­кого значення; в містах обласного підпорядкування і райцен­трах; в селищах міського типу. Сільські ринки функціонують в кущових і звичайних селах.

Міські ринки в межах одного міста класифікуються залежно від району обслуговування (зони діяльності). За цією ознакою виділя­ють загальноміські (центральні) ринки; районні ринки, що об­слуговують один або декілька районів міста, і мікрорайонні ринки. Сільські ринки також мають власну зону тяжіння, що дозволяє виділяти ринки міжрайонного; районного; кущового і власне сільського значення. Особливістю поділу ринків за типом населеного пункту є те, що він часто не співпадає з існуючим адміністративним поді­лом міських поселень і сільських районів.

За ступенем концентрації торгівлі і торговельно-побутових послуг ринки поділяються на: ринкові комплекси, які здійснюють у найповнішому обсязі торговельні функції і все­бічне обслуговування ринкових продавців і населення; ринки, орієнтовані тільки на організацію ринкового торгу; відокре­млені структурні підрозділи (підприємства) головного рин­кового комплексу, які виконують обмежену кількість функ­цій. Ринкові комплекси характеризуються високим рівнем розвит­ку матеріально-технологічних, торговельних і обслуговуючих функцій підприємств і структурних підрозділів. Підприємства ринків не мають розгорнутої мережі допоміжно-обслуговуючих структурних підрозділів і спрямовуються лише на організацію процесу ринкової реалізації. Відо­кремлені структурні підрозділи і підприємства, що є складовими підрозділами ринків і ринкових комплексів, виконують окремі види тор­говельних, побутових або обслуговуючих функцій.

За ступенем господарської самостійності ринки поділяють на підприємства — самостійні суб'єкти господарської діяльності з правами юридичної особи і філії ринків територіальне відокремлені зони і майданчики для ведення дрібнороздрібної і роздрібної торгівлі з власною діяльністю під керівництвом основних ринків.

На рівень організації ринкового торгу значно впливають тип ула­штування і види ринкових споруд. Ця ознака дозволяє поділяти рин-

ки на: накриті; павільйонного типу; відкриті і комбіновані. До

накритих належать побудовані за типовим або індивідуальним проектом будинки ринків різної поверховості. Ринки павільйонного типу улаш­товуються у спеціально обладнаних некапітальних спорудах відносно не­великої місткості або споруджених із легких конструкцій. Відкритий ринок - це належним чином обладнана відкрита площа або майданчик, на яких ринкова торгівля ведеться із столів-прилавків, дрібнороздрібної мережі, автомобілів, гужових і інших візків, а також з рук. У загальній чи­сельності ринків найбільшу питому вагу займають комбіновані, в яких поєднуються два або й три попередні типи ринків: накрита частина з від­критим майданчиком; відкритий ринок з обладнаними павільйонами і т п.

Відмінності в масштабах і потужності підприємства ринку дозволяють виділити дрібні, середні, великі і крупні ринки. Показ­никами для такого поділу служать показники потужності підприємс­тва ринку: площа ринку і число торговельних місць, обладна­них на ньому.

Спеціалізація або товарний профіль ринку залежить від основного асортименту продукції, що реалізується. За цією ознакою усі ринки можна поділити на спеціалізовані і змішані. Незважаючи на те, що спеціалізовані і вузькоспеціалізовані ринки в чистому ви­гляді зустрічаються нечасто, належить відзначити основні їх ви­ди: продовольчі, непродовольчі, автомобільні, фуражні, тваринні, палив­ні, квіткові і інші. Змішані ринки поєднують різні напрями товарної реалізації - продовольчо-речові, продовольчо-квіткові, худобо-фуражні тощо.

За сезонністю ведення ринкового торгу розрізняють: ціло­річні -- ті, що функціонують безперервно протягом року; сезонні - такі, що діють відповідно до сезону виробництва продукції, яка реалізується, або відповідно до певних кліматичних умов; одноразові ярмарки-базари - одномоментні комерційно-торговельні заходи в межах торгівлі на ринках, що носять тематичний характер і поєднуються з виїзною торгі­влею товаровиробників і представників різних торговельних систем.

На організацію роботи ринків впливає ступінь їх благоустрою. Відповідно до цього виділяють підприємства ринків: Із замощеними і заасфальтованими площами; оснащені електроосвітленням., водогоном., каналізацією і радіовузлами; із земляними або ча­стково замощеними площами; ті, на яких освітлення, водогін, каналізація і радіофікація відсутні. Сучасним вимогам відповіда­ють лише перших два види, на них можна реалізувати товари і продукти широкого асортименту і вони пристосовані для роботи у будь-яку пору ро­ку. Недостатньо і цілком не улаштовані ринки можуть тимчасово (до про­ведення необхідних робіт із благоустрою) реалізувати товари обмеженого або специфічного асортименту - худобу, паливо, фураж і т п.

За режимом роботи, який узгоджується із місцевими органами влади відповідно до їх основної спеціалізації, місцезнаходження, рівня розвитку матеріально-технічної бази і ступеня благоустрою, підприємства ринків поділяються на три види: щоденні; ті, що працюють з одним-двома вихідними; такі, що працюють кілька (один-чотири)днівна тижні.

Риноковий комплекс (ринок) необхідно розглядати і вивчати як торговельно-сервісне підприємство, орієнтоване на виконання складної системи торговельних, побутових, комунальних, Інших послуг, а також здійснення контрольно-забезпечуючих функцій.

Таке визначення підприємства ринку було б доволі вичерпним, якщо не брати до уваги тієї особливості торгівлі на ринках, яка полягає у високому ступені диверсифікації її з іншими формами і системами торгівлі і наданням платних послуг.

Поєднання в межах первинної ланки торгівлі на ринках інтересів і можливостей широкого кола суб'єктів комерційної діяльності і споживачів створює передумови для перетворен­ня ринкового підприємства у доволі потужний за масштаба­ми діяльності і обсягами обороту матеріальних благ торго­вельно-обслуговуючий комплекс, в якому специфічні методи роздрібної торгівлі поєднуються з багатьма формами і ме­тодами сервісу.

Широковживаною в побуті назвою підприємств ринків є слово «ба­зар». Етимологічне слово "базар" походить із тюркської групи мов і має декілька трактувань, в т.ч. і стихійного, малоорганізованого скупчення ве­ликих мас людей, що займаються обміном. Однак деякі тлумачення цього слова роблять його малопридатним для літературного використання і, відповідно, застосування як наукового терміну.

Первинна ланка ринкового господарства -ринковий ком­плекс, підприємство ринку, філіал ринку (у подальшому - під­приємство ринку) є явищем специфічним, оскільки в його межах здійснюється торгівля на ринках, що має низку лише їй прита­манних рис.

По-перше, підприємство ринку не можна однозначно відносити до традиційних торговельних підприємств. Для того, щоб здійснювати процес роздрібної реалізації, класичні торговельні підприємства організо­ваних систем неминуче вступають у комерційні відносини із виробниками або постачальниками товару, самі виступаючи при цьому посередниками між сферами виробництва, обертання і сферою споживання. Як посеред­ник, торговельне підприємство набуває права володіння товаром, реалі-зуючи в подальшому це право шляхом одиничних актів купівлі-продажу. У той же час ринкове підприємство, як власник основних засобів, присто­сованих для здійснення торгівлі, не володіє правом власності на товари, що реалізуються у його межах. Незначний виняток становить власна тор­гівля ринків через торговельно-закупівельні підрозділи.

По-друге, відсутність у ринкових підприємств функцій товаропос-тачання, права власності на товари не виключає торговельного характеру усієї сукупності актів купівлі-продажу, що відбуваються у його межах, і, основним документом, який регламентує порядок організації і здійснення торгівлі на продовольчих і непродовольчих ринках, є Прави­ла торгівлі на ринках. Цей документ визначає основні вимоги щодо функціонування підприємств ринків, створення належних умов і органі­зації продажу сільськогосподарської продукції, продовольчих і непродо­вольчих товарів і надання послуг учасникам ринкового торгу. Ці Правила обумовлюють також порядок дотримання санітарно-гігієнічних вимог під час ринкової реалізації і захист прав споживачів продукції, придбаної на ринках.

Згідно із Правилами торгівлі на ринках ринковий торг може здійс­нюватися тільки в належним чином улаштованих місцях: на ринках, в па­вільйонах, спеціалізованих зонах і майданчиках через ринкові торгові мі­сця усіма категоріями продавців - громадянами, громадянами-підприємцями, сільськогосподарськими та іншими підприємствами усіх форм власності, а також торговельно-закупівельними підприємствами ри­нку.

Ринкові комплекси, ринки і їх філіали, що становлять основу ринкового господарства, в свою чергу формуються з окремих складових структурних елементів.

Комплексний підхід до аналізу складових структурних елементів підприємства ринку дозволяє виділяти власне рин­кові і залучені елементи, які в цілому є нерозривно пов'язаними. Власне ринкові структурні елементи включають наступні підрозділи: торговельні, обслуговування і господарсько-допоміжні. Торго­вельні підрозділи ринку - це комерційні центри, торговельно-закупівельні пункти, комісійні і консигнаційні магазини тощо, які ведуть торговельно-комерційну діяльність, закуповуючи надлишки у ринкових продавців або організовуючи реалізацію товарів і продукції, довезеної на ринок, і паралельно проводячи самостійну торгівлю. Підрозділи обслу­говування ринку (бюро торговельних послуг, харчові контрольні стан­ції, лабораторії санітарно-ветеринарної експертизи, склади і камери збері­гання товарів і продукції, готелі і кімнати відпочинку для нетутешніх рин­кових продавців) створюють умови для організованого і правильного ве­дення ринкового торгу, а також реалізують широку номенклатуру платних послуг не тільки для продавців на ринку, але й для населення. Господар­сько-допоміжні підрозділи ринку - будівельно-ремонтні бригади, го­сподарські частини, санітарно-гігієнічні пристрої і споруди, майстерні з ремонту вагового інвентарю, пральні тощо використовують наявні в них матеріальні і людські ресурси для створення і утримання в належному стані матеріально-технічної бази підприємств ринків, а також загального забезпечення процесу ринкової реалізації.

Залучені структурні елементи підприємства ринку предста­вляють на ньому торговельні та обслуговуючі підприємства і одиниці різ­номанітних типів, видів, спеціалізації інших обслуговуючих систем: торгі­влі, громадського харчування і різних видів обслуговування (побутового, транспортного тощо).

Узагальнюючими показниками потужнос- ті підприємства ринку є число створених на ринку торговельних місць для індивідуальних і стаціонарних продавців і площа ринку.

Чисельність ринкових торговельних місць в цілому на ринку визначається сумуванням кількостей створених в окре­мих зонах ринку: цілорічної (в капітальних і павільйонних спорудах) і се­зонної торгівлі (на відкритих майданчиках) улаштованих особливим чи­ном торговельних місць - своєрідних робочих місць ринкових продавців, через які і проводиться реалізація товарів на ринках.

Ринкове торговельне місце - це улаштоване за ринкови­ми столами-прилавками робоче місце продавця на ринку, за­безпечене такими площами і об'ємами:

- площею для викладання товарів;

- площею для перед реалізаційної підготовки і доведення товарів;

- площею для розміщення торговельно-допоміжного інвентарю;

- площею для встановлення ваговимірювального обладнання;

- об'ємом для перед реалізаційного розміщення товарів в тарі і упакуванні;

- об'ємом для забезпечення працездатності ринкового продавця;

- об'ємом для забезпечення вільного доступу покупців. Основні параметри торговельного місця залежать від його спеціалі­зації, але вони піддаються кількісному вимірюванню в площі і об'ємі, які займають, і їх можна співвіднести до займаної площі ринку.

Площа ринку є другим, узагальнюючим, показником, по­тужності підприємства ринку. Вона включає в себе декілька складових площ:

- ринкову торговельну площу;

- ринкову торговельно-допоміжну площу;

- площу під обслуговуючими підприємствами на ринку;

- площу під обладнаними автомобільними стоянками;

- площу під санітарно-гігієнічними спорудами на ринку;

- адміністративно-господарську площу ринку.

Для функціонування ринку найважливішого значення набуває ринкова торговельна площа, що складається із площ, відведених і об­ладнаних ринком для проведення ринкового торгу у вигляді окремих зон - індивідуальної, сезонної, ярмаркової, власної торгівлі ринку і торгівлі суб'єктами інших торговельних систем.

Зона індивідуальної торгівлі розпадається на установчу площу столів-прилавків, за якими улаштовані торговельні місця включно із при­леглими площами для забезпечення працездатності продавця і передреа-лізаційної концентрації товарів; площу проходів для покупців, включаючи евакуаційні проходи; площу для руху транспортних засобів і технологічно­го обладнання, що зайняті доставкою товарів на ринок взагалі і до окре­мих ринкових торговельних місць, зокрема. Ця зона включає в себе також установочні площі змонтованих в ній стаціонарних магазинів і павільйо­нів, дрібнороздрібних одиниць, підприємств громадського харчування, майстерень і пунктів побутового обслуговування тощо і може розташову­ватися у капітальних спорудах, в павільйонах, на накритих і відкритих майданчиках.

Зона сезонної торгівлі за сукупністю складників є ідентичною до зони індивідуальної торгівлі, але розташовується переважно на відкри­тих літніх майданчиках в межах або поблизу ринку у вигляді майданчиків для торгівлі, міні-ринків і служить для задоволення сезонного попиту ри­нкових продавців у місцях для реалізації вирощеної продукції в літньо-осінній період.

Зона ярмаркової торгівлі ринку -це площі, відведені під про­ведення тематичних або сезонних ярмаркових заходів. Вона може бути ча­стково забудованою некапітальними спорудами (бутиками, павільйонами, ятками) і оснащеною спеціальним немеханічним обладнанням (накрити­ми і відкритими столами-прилавками), а також і входити до складу рин­кової торговельної площі у вигляді необладнаних майданчиків. З метою ефективного використання наявних площ підприємство ринку широко практикує комбінування окремих зон торговельної площі і використання зони ярмаркової торгівлі в періоди між сезонними ярмарками в інших ці­лях: для ведення власної торгівлі, роздрібного торговельного обслугову­вання державними, кооперативними, приватними торговельними підпри­ємствами, організації місць реалізації вживаних речей, автостоянок тощо. Відповідно, зони власної торгівлі ринку і торгівлі інших систем практично не можливо відокремити на ринку територіальне, вони комбінуються і пе­реплітаються із зонами індивідуальної і сезонної торгівлі ринку.

Ринкова торговельно-допоміжна площа відводиться під ула­штування технологічних і допоміжних структурних підрозділів ринку, по­кликаних забезпечувати організацію процесу ринкової реалізації в цілому. Такими підрозділами є: комори із ваговимірювальним обладнанням, тор­говельним інвентарем і санітарним одягом; неохолоджувані склади і ка­мери зберігання; стаціонарні холодильники ринків; лабораторії санітарно-ветеринарної експертизи і харчові контрольні станції; майстерні з ремонту ваг, ринкового торговельного інвентарю і пральні санодягу. Сучасні під­приємства ринків для повноцінної організації ринкового торгу повинні створювати такі допоміжні підрозділи, виділяючи під них частину площі ринку.

Площа під обслуговуючими підприємствами концентрує в собі низку побутових (комбінати, майстерні, ательє, пункти) і комунальних (готелів, кімнат для прибулих на ринок продавців) підприємств або їх під­розділів залучених обслуговуючих систем і самого підприємства ринку. Площі під цими обслуговуючими підприємствами не відокремлюються, а комбінуються з іншими площами ринку.

В складі загальної площі ринку виділяється також площа під санітарно-ггггєнічні споруди, площа адміністративно-господарського призначення і площа для обладнання автомо­більних стоянок.

Невід'ємною складовою частиною ринкового господарства є торговельно-технологічне і допоміжне обладнання, що застосовується для організації торгівлі на ринках (рис.З.7.1).

Специфіка торгівлі на ринках як комбінованої, диверсифікованої форми ведення господарської діяльності накладає свій відбиток на склад основних видів тпорговельно-пгехнологічного і допоміжного об­ладнання, що застосовується під час організації ринкового торгу. Під­приємства ринків з метою створення належних умов для всіх категорій продавців використовують такі основні види механічного і немеханічного торговельно-технологічного обладнання: касові апарати для видачі рин­ковим продавцям чеків, що підтверджують факт оплати ринкових зборів і надання ринком додаткових платних послуг; ваговимірювальні прилади, які надаються індивідуальним продавцям на ринках для зважування ваго­вих товарів; холодильне обладнання для перед реалізаційного зберігання продуктів і товарів, що потребують охолодження або заморожування; не-механічне торговельне обладнання у вигляді столів-прилавків, спеціалізо­ваних реалізаційних боксів, бутиків, кіосків, яток тощо стаціонарного і збірно-розбірного типу; вантажні візки, розвозки і ліфти, а також торгове­льний інвентар (підтоварники, виделки, ножі тощо).

Допоміжні машини і механізми снігоочищувальні, сміттє­збиральні і поливальні, автомобілі, трактори, мотоцикли, навантажуваль­ні пристрої і механізми дозволяють забезпечувати ефективне функціону­вання підприємства ринку в цілому, підтримувати належний рівень орга­нізації ринкового торгу.