Спеціалізація і типізація торговельної мережі

 

Спеціалізація - це форма поділу праці між торговими підприємствами, яка заснована на обмеженні кількості товарних груп, представлених у магазині для продажу, з одночасним, розширенням їх асортименту. Необхідність спеціалі­зації роздрібних торговельних підприємств - наслідок постійного розши­рення асортименту товарів, збільшення їх різновидів, що потребує поділу всієї товарної маси на групи, підгрупи тощо. Основні переваги спеціаліза­ції: краще використовуються торгові площі; створюються додаткові зруч­ності для покупців під час вибору товарів; є можливість впроваджувати прогресивні методи продажу товарів; більш глибоко вивчається попит на­селення на товари, значно розширюється асортимент товарів у межах од­нієї чи декількох товарних груп; асортимент товарів рівномірно розподі­ляється між різними магазинами; є можливість зосередити торгівлю в об­меженій кількості підприємств торгівлі.

До недоліків спеціалізації слід віднести скорочення числа пунктів продажу окремих товарів і збільшення радіусу їх дії; територіальне відда­лення їх від покупців; зниження можливостей для покупців зробити ком­плексну купівлю; збільшення витрат часу на придбання товарів.

Загалом спеціалізація магазинів сприяє полегшенню праці продавців мага­зину, зростанню її продуктивності, більш ефективному використанню ма­теріально-технічної бази торгівлі, позитивно впливає на рівень торговель­ного обслуговування населення.

Спеціалізація магазинів може здійснюватися за товарним профілем (ознакою), формами торговельного обслуговування, функціональною роллю (рис. 3.1.6).

 

 

Провідним напрямом спеціалізації роздрібних торговельних під­приємств є спеціалізація за товарним профілем, яка передбачає обмежен­ня їх асортименту товарами окремих груп або видів з одночасним розши­ренням внутрішньогрупового асортименту.

Товарно-галузееа спеціалізація склалася історично і внаслідок постійного розширення і оновлення асортименту товарів, що реалізують­ся, весь час ускладнюється.

Групування магазинів за асортиментними ознаками було покладе­но в основу поділу магазинів на вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, ком­біновані, універсальні і змішані.

Вузькоспеціалізовані магазини реалізують товари, асортимент яких складається з частини якоїсь товарної групи, підгрупи або виду (шов­кові тканини, чоловічий одяг, жіноче взуття). У великих містах виправда­на спеціалізація і за окремими видами товарів - магазини "Краватки", "Хліб", "Ковбаси", "Сири".

Спеціалізованими вважаються підприємства роздрібної торгівлі, які мають у своєму асортименті товари однієї товарної групи - взуття, тка­нини, одяг, м'ясо і м'ясні продукти, хліб і хлібобулочні вироби і т.п.

Комбіновані магазини здійснюють торгівлю товарами декількох груп споріднених за спільністю попиту, які задовольняють певне коло споживачів, наприклад, магазини «Галантерея-парфумерія», «Овочі-фрукти», «Хутра і головні убори» і т.п. Продаж в них товарів окремих груп здійснюється у спеціалізованих відділах, секціях, або на спеціалізованих робочих місцях.

Універсальні магазини (універмаги, універсами) продають товари дуже широкої (універсальної) номенклатури товарних груп у спеціалізова­них секціях або на спеціалізованих робочих місцях.

Змішані магазини поєднують продаж різноманітних груп продово­льчих і непродовольчих товарів, але не утворюють спеціалізовані секції або робочі місця (наприклад, магазин з торгівлі товарами повсякденного попиту).

Спеціалізація магазинів за товарною ознакою поширена у містах, де є досить високий рівень концентрації підприємств роздрібної торгівлі.

У сільській місцевості спеціалізовані магазини створюються, як правило, в райцентрах на основі використання чи реконструкції діючих підприємств. Подальше збільшення їх чисельності стримується розосередженістю магазинів у невеликих населених пунктах, де переважно здійс­нюють торгівлю магазини зі змішаними товарами, а також комбіновані підприємства типу: магазин-заготпункт, магазин-міні-бар тощо.

Спеціалізація за формами торговельного обслуговування (споживчими комплексами) являє собою об'єднання у споживчі комплек­си товарів із різноманітних груп, призначених для задоволення схожих потреб покупців. Вони створюються за ознакою обслуговування визначе­ного контингенту покупців (наприклад, жінок, дітей), за ознакою добору асортиментних позицій, виходячи з особливостей організації побуту (на­приклад, магазини «Все для домашнього господарства», «Будинок - сад -город» і ін.), за особливостями організації дозвілля («Все для відпочинку», «Турист» і т.п.). Споживчі комплекси створюють основу для організації магазинів або відділів (секцій) комплексного попиту.

Основними перевагами магазинів комплексного попиту є:

- скорочення витрат часу на придбання товарів за рахунок конце­нтрації їх в одному місці;

- розширення продажу дрібних і супутніх товарів, на які звичайно не звертається увага;

- поліпшення обслуговування покупців, більш повне задоволення попиту.

Організація продажу товарів у магазинах комплексного попиту пе­рспективна у великих містах. У сільській місцевості магазини комплексної спеціалізації можуть відкриватися здебільшого в районних центрах (мага­зини «Техніка», «Товари для присадибного господарства», «Сучасне до­машнє господарство», «Зроби сам»).

У міській торгівлі спеціалізація проводилася у двох напрямах: в мі­ських районах сформованої забудови, де торгова мережа представлена пе­реважно невеликими магазинами, відкривалися спеціалізовані й вузько-спеціалізовані магазини поглибленої спеціалізації, в мікрорайонах, райо-нах-новобудовах - великі торгові підприємства універсального асортимен­ту і комплексного попиту.

Таким чином спеціалізація здійснюється як у масштабах торгової мережі регіону (спеціалізація магазинів мікрорайону, міста, адміністрати­вного району, споживспілки), так і всередині окремих великих магазинів у вигляді спеціалізованих відділів, секцій. Різновидом спеціалізованої тор­гової мережі є фірмові магазини товаровиробничих галузей. Широкого розвитку набула мережа фірмових магазинів, що реалізують продукцію хлібозаводів, м'ясокомбінатів, пивоварень і молокозаводів, швейних і взуттєвих фабрик, інших підприємств легкої і харчової промисловості.

Показником, що кількісно характеризує стан спеціалізації підпри­ємств роздрібної торгівлі, є рівень спеціалізації (Р_сп>). Він являє собою від­ношення кількості спеціалізованих і універсальних магазинів до загальної кількості магазинів і розраховується за формулою:

	Р сп =

__Q_сп __

Q _заг

 

де Q_сп - кількість спеціалізованих і універсальних магазинів, од.;

Q _заг - загальна кількість магазинів.

 

Для більш повної оцінки рівень спеціалізації торгової мережі може визначатися і шляхом відношення торгової площі спеціалізованих магазинів до загальної торгової площі магазинів

	Р сп =

__ S _т.сп __

Q _т.заг

 

або відношення обсягу роздрібного товарообороту спеціалізованих магазинів до обсягу товарообороту всіх магазинів

	Р сп =

__ V _т.сп __

V _т.заг

 

У практиці торгівлі рівень спеціалізації розраховується загалом по системі (споживча кооперація, держав­на торгівля), організації, що об'єднує велику кількість магазинів (райспо-живспілка, райст), по регіону (область, адміністративний район, місто).

На рівень спеціалізації торгової мережі значно впливають характер і розмір платоспроможного попиту населення, кількість покупців, що об­слуговуються, ступінь складності асортименту товарів, які реалізуються, розміри торгових підприємств (товарооборот, площа), місцеві умови роз­витку товарообороту.

Так, необхідність у максимальному наближенні до покупців товарів повсякденного попиту і першої необхідності обмежує можливості в органі­зації спеціалізованої торгової мережі. Проте при продажу товарів нечасто­го і періодичного попиту, що потребують наявності в магазинах широкого асортименту, добору в межах товарної групи різноманітних видів, сортів, розмірів, моделей і т.п., створюються умови для більш глибокої спеціалі­зації. З іншого боку, в невеликих за площею і розміром товарообороту ма­газинах неможливо розмістити широкий асортимент товарів декількох товарних груп, що потребує скорочення кількості запропонованих до реа­лізації товарів і веде до більш вузької спеціалізації магазинів.

Отже, спеціалізація торгівлі повинна поєднуватися з її концентра­цією в меншій кількості магазинів, які у змозі запропонувати покупцеві максимально широкий і глибокий асортимент товарів. Тільки така конце­нтрація дозволяє максимально розширити асортимент товарів, поліпшити їх показ, підвищити рівень вивчення попиту населення.

Зміна форм власності в торгівлі, яка стала наслідком її роздержав­лення, призводить до універсалізації торгових підприємств, зростання чи­сла змішаних магазинів, кількість яких за І991-2000 роки значно збіль­шилася.

У продовольчій торгівлі спостерігається тенденція об'єднання мага­зинів, які торгують товарами повсякденного попиту, зі спеціалізованими підприємствами («Хліб», «Молоко і молочні продукти» і т.п.). Кількість

спеціалізованих магазинів, що торгують плодово-овочевою продукцією, значно скоротилася, а її продаж здійснюється на ринках, через вуличну торгівлю.

Розвиток і розміщення підприємств роздрібної торгівлі в період до І992 року здійснювалися в централізованому порядку з урахуванням за­безпеченості населення регіону торговою мережею і дотриманням серед­нього радіуса дії магазинів. Проте, поява приватних підприємств призвела до збільшення їх самостійності, внаслідок чого чимало підприємств торгі­влі і громадського харчування були перепрофільовані, довільно змінили товарний профіль, який існував, що негативно позначилося на доступності підприємств торгівлі, рівні торгового обслуговування населення, сприяло скороченню кількості магазинів, що торгують товарами першої необхідно­сті і повсякденного попиту.

У зв'язку з цим місцевими органами самоврядування вживаються заходи щодо збереження профілю підприємств торгівлі, які здійснюють продаж населенню соціальне значущих товарів. Безперебійне забезпечен­ня ними покупців, зберігання діючої типізації і спеціалізації є одними з обов'язкових умов договорів купівлі-продажу магазинів, комерційних конкурсів, аукціонів.

 

Розвиток спеціалізації в країнах з розвинутою ринковою економікою також змінюється в часі, проте має свої особливості.

Спеціалізація підприємств роздрібної торгівлі Франції¹) донедавна здійснювалася в 2-х напрямах: підприємства з продажу товарів повсякденного попиту і поточного користування і з продажу товарів тривалого користування, попереднього вибору або особливого попиту. Торгівлю товарами першої групи здійснювали магазини (роздрібні торговці), що обслуговують стабільну клієн­туру, яка була прив'язана до них через близькість магазину, через особисті зв'я­зки або за звичкою. Протягом тривалого часу продаж цих товарів здійснювали підприємства дрібної торгової мережі, тому що заняття ним не викликало осо­бливих утруднень, вимагало наявності невеликого капіталу і мінімуму необхід­них знань. Надалі продаж товарів повсякденного попиту почали здійснювати спеціалізовані магазини з філіями, потім магазини доступних цін і гіпер- і су­пермаркети, що здійснюють продаж різноманітного асортименту товарів.

Непродовольчі товари нечастого і періодичного попиту, які мають до­сить високу вартість, продавалися в торговій мережі більш глибокої спеціаліза­ції. Такі магазини розташовувалися в центральних кварталах міст, в так званих «приміських торгових центрах».

Зміни, які сталися в роздрібній торгівлі Франції в останні роки, відріз­няються чітко вираженою тенденцією деспеціалізації, що торкається як сімей­них підприємств, так і великих торгових закладів. Вона проводиться в напрямі відкриття в кожному магазині додаткового числа відділів, що торгують окре­мими групами товарів. Так, в продовольчих магазинах вводиться продаж не­продовольчих товарів (так званий п'ятий відділ: москательні товари, галанте­рея, скобяні вироби повсякденного попиту).

В цілому більш конкурентноспроможними стали підприємства, що тор­гують непродовольчими товарами, їх число зростає, в той час як кількість про­довольчих магазинів скорочується.

¹ Анри Крис, Жозль Жаллз. Внутренняя торговля -М.: Прогресе, І993- - С. 69-70.

 

Роздрібна торгова мережа представлена великою кількістю різноманітних підприємств, що відрізняються асортиментом товарів, розміром торгової площі, обсягом товарообороту й іншими ознаками, властивими різним типам магазинів. Тип магазина визначається асортиментним профілем, методом продажу і розміром його торгової площі. Якщо врахувати, що асортиментний про­філь магазину покладений в основу спеціалізації магазинів, то типізація і спеціалізація торгової мережі тісно пов'язані між собою і взаємообумовле-ні.

Типізація підприємстпє роздрібної торгівлі - це добір технічно досконалих і економічно ефективних типів магази­нів, що забезпечують максимальні зручності для покупців і рентабельність роботи підприємств.

Мета типізації - усунення великої кількості різноманітних типів ма­газинів спрямоване на уніфікацію торгової мережі. Типізація дозволяє упорядкувати питання устрою й устаткування магазинів, організації тор­гово-технологічних процесів, управління торговою мережею, оптимізації асортименту і розміщення магазинів у містах і сільській місцевості.

Основні напрями типізації торгової мережі визначаються асорти­ментною політикою, місцем розташування підприємств торгівлі (сільські населені пункти, міста і селища міського типу), торговельною системою, яка обслуговує населення регіону.

Більшість нині діючих підприємств роздрібної торгівлі побудовані і працюють на основі вимог типізації, які розроблені і використовуються різноманітними системами, які торгують. Так, у державній торгівлі типі­зація магазинів, що обслуговують міське населення, відображена в Номе­нклатурі типів магазинів. Вона включає основні і додаткові типи магази­нів з торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами. Основні типи - це підприємства, на базі яких в перспективі буде створюватися раціона­льна система торговельного обслуговування населення. Магазини цієї групи створюються за рахунок нового будівництва і реконструкції діючих підприємств зі зміною в разі необхідності їх асортиментного профілю.

Додаткові типи магазинів використовуються під час проведення реконструкції і у діючих торговельних підприємствах.

До основних типів магазинів, які торгують продовольчими товара­ми, відносяться: універсам (торговою площею від 400 до 2000 кв. м); гаст­роном (400-2000 кв. м); овочі-фрукти (250-400 кв. м); хлібокондитерські вироби (250-400 кв. м); риба (250-400 кв. м) і деякі інші.

Номенклатурою передбачені такі типи непродовольчих магазинів: універмаг (торговою площею від 1650 до 22000 кв. м); товари для дітей (650-5600 кв. м); товари для жінок (650-5600 кв. м); товари для чоловіків (650-2500 кв. м); товари для дому (250-1500 кв. м); культтовари (250-1000 кв. м); радіотовари (250-650 кв. м); книги (250-400 кв. м) і ряд спеціалізо­ваних магазинів ("Квіти", "Меблі", "Автомобілі", "Ювелірні вироби" й ін.).

Магазини одного асортиментного профілю, як правило, мають де­кілька розмірів торгової площі (типорозмірів), що дозволяє враховувати чисельність населення, що обслуговується, й особливості міської забудови.

Відповідно до Номенклатури, основним типом продовольчого ма­газину є універсам - продовольчий магазин самообслуговування з універ­сальним асортиментом продовольчих товарів і непродовольчих товарів повсякденного попиту (господарські товари, дрібна галантерея). Типороз­міри Універсаму за площею - 400, 650, юоо, 1500 і 2000 кв. м. На частку непродовольчих товарів в універсамах припадає відповідно за типорозмі­рами: І20, 200, 320, 480, 640 кв.м.

Універсами створюються як для торгового обслуговування населен­ня мікрорайонів, так і районів сформованої забудови (в останніх можливо відкриття універсамів без відділу непродовольчих товарів).

До додаткових типів магазинів віднесені спеціалізовані й вузько-спеціалізовані продовольчі магазини («Продукти», «Хліб», «Молоко», «М'ясо» і ін.).

На відміну від продовольчих магазинів, які повинні бути наближені до покупців, магазини з торгівлі непродовольчими товарами повинні кон­центруватися в центрі міста, виконуючи роль магазинів загальноміського призначення.

Основним типом магазину з торгівлі непродовольчими товарами є універмаг. Це торгове підприємство загальноміського або районного зна­чення, яке розташоване в одному будинку і пов'язане загальним торговим процесом і управлінням. Торгова площа універмагу - не менше 1650 кв. м. В універмагах забезпечується широкий вибір товарів, висока культура об­слуговування, що дозволяє повніше задовольняти попит населення, за­безпечує комплексність купівель і економію часу покупців. Завдяки широ­кому застосуванню прогресивних методів продажу, наданню різноманіт­них додаткових послуг, значним купівельним потокам і комплексності ку­півель універмаги є більш прибутковими, у них ефективніше використо­вуються торгові площі, досягається більш низький рівень витрат обертан­ня порівняно з іншими типами магазинів. В Номенклатурі типів магазинів міської торгівлі торгова площа універмагів залежить від чисельності насе­лення, що обслуговується. Так, для обслуговування 20-30 тис. жителів ре­комендується універмаг площею 2500 кв. м, 50 тис.-4500 кв- м> 200 тис.-11500 кв. м, 300-400 тис. -15500 кв. м

Збереглася мережа магазинів комплексного асортименту:

- магазини з продажу предметів одягу і туалету (одяг, головні убори, панчішно-шкарпеткові вироби, галантерея, парфумерія, косметика й ін.). Товари цього комплексу продаються в магазинах «Товари для ді­тей», «Товари для жінок», «Товари для чоловіків» і т.п.;

- магазини з продажу товарів для дому (меблі, шпалери, посуд, килими, порцеляна, засоби для миття і т.п.) представлені типами підпри­ємств «Товари для дому», «Все для побуту» і ін.;

- магазини з продажу товарів культурно-побутового призначення (телевізори, радіоприймачі, шкільно-письмові і канцелярські товари, іг-

- рашки, музичні інструменти і т.п.) представлені магазинами «Культтова­ри», «Радіо», «Телевізори»;

- магазини з продажу спортивних товарів - це «Спорт», «Турист», «Автомобілі».

Великою різноманітністю відрізняється номенклатура типів мага­зинів для переспеціалізації. Вона не передбачає розподіл їх на типорозмі­ри за торговою площею і включає магазини з продажу окремих груп не­продовольчих товарів. Зберегли своє значення такі типи спеціалізованих магазинів як «Квіти», «Насіння», «Ювелірні вироби», «Годинники», «Взуття», «Тканини» і ін.

Номенклатура типів підприємств кооперативної роздрібної торгівлі, які обслуговують сільське населення, розроблена Центроспілкою (з наступними змінами і доповненнями). Вона передбачає розмежування торгівлі товарами простого і складного асортименту шляхом максимального наближення товарів простого асортименту і повсякденно­го попиту до покупців і концентрації торгівлі товарами складного асорти­менту у великих і спеціалізованих магазинах, розташованих в кущових і районних центрах. Це надає більш широкі можливості у використанні тор­гових підприємств для різноманітних варіантів спеціалізації залежно від місцевих умов діяльності.

Відповідно до Номенклатури всі типи підприємств роздрібної тор­гівлі поділені на 2 групи: основні (одержать подальший розвиток і збере­жуть своє значення в перспективі) і додаткові (створюються на основі ре­конструкції і використання наявних торгових помешкань).

До основних типів кооперативних підприємств роздрібної торгів­лі було віднесено 19 типів магазинів, згрупованих у 4-й групи:

- торгові центри;

- універмаги, універсами;

- магазини з торгівлі товарами повсякденного попиту;

- мережа магазинів широкої спеціалізації.

Торговий центр являє собою комплекс магазинів і інших підпри­ємств сфери обслуговування (звичайно - ресторан, кафе, бар), розташова­них в одному або декількох будинках, пов'язаних між собою єдиним архі­тектурним рішенням і принципом об'єднання торгового обслуговування. Торгові центри були поширені як у сільській, так і в міській торгівлі. Вони входили до складу громадських центрів з культурно-видовищними закла­дами, правліннями колгоспів (КСП), будинками побуту і т.п. Зосереджен­ня торгових, побутових і культурно-видовищних підприємств в єдиному комплексі збільшувало кількість потенційних покупців, забезпечуючи їх комплексне обслуговування, скорочувало витрати часу на придбання то­варів. Економічний ефект досягався за рахунок зниження вартості будів­ництва й експлуатації. Так, будівництво торгового центру порівняно з бу­дівництвом декількох підприємств еквівалентної потужності обходиться на 12-15% дешевше. Крім того, централізація управління, обслуговування, більш ефективне використання транспорту, обладнання, засобів механізації дозволяли знизити загальні експлуатаційні витрати, підвищити куль­туру торгового обслуговування.

У сільській місцевості торгові центри створювалися в населених пунктах з чисельністю від І-І,5 тис. до 20-30 тис. жителів, у міській торгів­лі - у мікрорайонах, у центральній частині міст.

Розміри торгової площі, обсяги діяльності торгових центрів, струк­тура і спеціалізація підприємств (відділів), які входили до їх складу, зале­жать від чисельності населення, що обслуговується, кількості, розміщення і характеру діючої торгової мережі.

В перспективі торгові центри в кооперативній торгівлі можуть включати три і більше інтегрованих підприємств бізнесу: магазин з торгі­влі широким асортиментом переважно продовольчих товарів з торговою площею боо і більше квадратних метрів і базовим асортиментом 300-400 найменувань товарів; кафе, бар, чи міні-бар швидкого харчування і пекар­ня (кондитерський цех), яка реалізує свою продукцію через магазин та ін­ші підприємства торгівлі і масового харчування.

Універсальні магазини (універмаги) здійснюють торгівлю непродо­вольчими товарами широкого асортименту всіх основних груп, розміще­них в окремих секціях, і можуть мати обмежений асортимент продоволь­чих товарів. Вони створювалися у великих кущових і районних центрах. Залежно від торгової площі в номенклатурі передбачені такі типорозміри універмагів: 650, 850, 1000, 1650, 2150, 3000, 3500 кв. м. В універмагах до­сягається більш висока продуктивність праці співробітників магазина, знижуються витрати обертання, більш ефективно використовується торго­ва площа, збільшується прибуток і рентабельність торгівлі.

Універсами - магазини самообслуговування з універсальним асор­тиментом продовольчих і непродовольчих товарів першої необхідності і повсякденного попиту. В номенклатурі типів передбачено 4 типорозміри універсамів: площею 250, 400, 650, 850 кв. м. Використання переваг само­обслуговування, застосування передової технології продажу, сучасного то­ргово-технологічного обладнання сприяли створенню мережі універсамів в кооперативній торгівлі України. Зміни, що сталися в економіці країни в останні роки, значне падіння рівня життя сільського населення призвели до скорочення числа універсамів. В деяких населених пунктах вони пере­творені в магазини з торгівлі товарами повсякденного попиту.

Наймасовішим типом магазинів, які торгують змішаним асортиме­нтом товарів, був і залишається магазин типу «Товари повсякденного по­питу» (ТПП). В магазині здійснюється продаж продуктів харчування (хліб і хлібобулочні вироби, гастрономія, консерви, бакалійні товари, м'я­со, риба, кондитерські вироби, сільгоспродукти й ін.), а також непродово­льчих товарів повсякденного попиту. В обсязі роздрібного товарообороту магазину питома вага продовольчих товарів традиційно складає 55-60%, непродовольчих - 40-45%. Відповідно до Номенклатури передбачено з ти­порозміри магазинів ТПП торговою площею юо, 150 і 250 кв. м.

До групи основних типів магазинів, що здійснюють торгівлю в сіль­ській місцевості, відносяться також спеціалізовані магазини широкої спе-

ціалізації «Продукти», «Промтовари», «Хозтовари», «Культтовари», «Сільгоспродукти» та ін.

Магазини «Продукти», є поширеним типом підприємств коопера­тивної торгівлі, здійснюють продаж продовольчих товарів різноманітних груп, а також деяких непродовольчих товарів супутнього призначення. Магазини «Промтовари» торгують основними групами непродовольчих товарів широкого застосування. Номенклатура типів магазинів споживчої кооперації передбачає для підприємств типів «Продукти», «Промтовари» три типорозміри: площею 150, 250 і 400 кв. м.

До додаткових типів підприємств кооперативної торгівлі від­несені вузькоспеціалізовані магазини, які торгують окремими групами то­варів. По продовольчих товарах - це магазини «Риба», «Овочі-фрукти», «М'ясо і мясопродукти», «Вино» і ін.; по непродовольчих товарах - мага­зини «Тканини», «Взуття», «Головні убори», «Панчохи-шкарпетки», «Ра­діо» і ін. До додаткових типів віднесені також підприємства дрібнороздрі­бної торгової мережі, які використовуються для розвитку сезонної торгівлі окремими продовольчими і непродовольчими товарами, та підприємства пересувної торгової мережі.

Реформування системи споживчої кооперації в останні роки при­звело до появи нових підприємств комбінованого типу: «Магазин - загот-пункт», «Магазин - бар», «Магазин - кафетерій», «магазин-пекарня» і т.п. Пряма інтеграція виробничої і торговельної діяльності виробничих під­приємств і розвиток фірмової торгівлі привели до створення мережі спеці­алізованих і вузькоспеціалізованих магазинів, що торгують продукцією одного або декількох виробників. Наприклад, магазини фірм «Оболонь», «Світоч», «Електрон» і т.д.

Поряд з цим, різке зниження життєвого рівня сільського населен­ня, перехід на натуроплату і високий рівень безробіття в селі привели до згортання спеціалізації в кооперативній торгівлі. Тільки за останні роки значно скоротилася чисельність магазинів «Продукти», «Промтовари». При цьому збільшилося число магазинів ТПП.

Скорочення обсягів діяльності, звуження асортименту реалізованих товарів і значне зниження товарних запасів привели до переспеціалізації багатьох підприємств: магазинів типу «Універсам» - в магазини ТПП, «Універмагів» - в магазини «Промтовари», асортимент магазинів «Хозто­вари» реалізується в магазинах ТПП і т.п.

Типізація торгової мережі змінюється в часі. Під впливом змін у со­ціально-економічному і культурному житті населення ліквідуються заста­рілі і з'являються нові типи підприємств. Так, в останні роки в містах з'явився такий тип магазину, як "Супермаркет". Це крупний магазин са­мообслуговування з широким асортиментом продовольчих і обмеженим асортиментом непродовольчих товарів (в основному повсякденного попи­ту) і великим обсягом товарообороту. Вони оснащені сучасним торговель­но-технологічним обладнанням, використовують прогресивні технології продажу товарів.

 

Європейські супермаркети мають площу від 400 до 2500 кв. м, а амери­канські - від 500 до 4000 кв.м. В США і більшості західноєвропейських країн не менше 75% обороту супермаркета - продовольчі товари.

У останній час в роздрібній торгівлі продовольчими товарами з'явилися нові різновиди супермаркетів: "супермагазин" - це крупний супермаркет (пло­щею від 2200 до 5500 кв.м) з розширеним асортиментом продовольчих і обме­женим асортиментом непродовольчих товарів; "суперцентр" - це супермаркет і магазин з торгівлі товарами за зниженими цінами, які знаходяться під одним дахом і мають площу 11,0 - І6,5 тис.кв.м. Такі магазини дозволяють покупцям купити майже всі необхідні товари в одному місці, однак розміщені вони, як правило, на околиці міста.

Різновидом супермаркетів є "оптові супермаркети" - магазини, які тор­гують продуктами харчування за низькими цінами, мають площу 5500 - 7800 кв.м, обмежений набір послуг і річний товарооборот – 30-50 млн.доларів США.

У зручних для покупців місцях функціонують невеликі продовольчі ма­газини з обмеженим вибором і асортиментом товарів, швидким обслуговуван­ням, площею ззо-юоо кв.м. Основні товари, які пропонуються ними для реалі­зації - тютюнові вироби, пиво, вино, напої, готові продукти харчування.

До нових типів непродовольчих магазинів відносяться магазини типу "спеціалісти в категорії" (спеціалізуються на одній товарній категорії), "центри господарських товарів" (об'єднують традиційний магазин господарських товарів і магазин пиломатеріалів), магазини, які спеціалізуються на розпродажу товарів (пропонують широкий, але не постійний асортимент товарів за зниженими ці­нами), "магазини стабільної ціни" (всі товари розпродаються за єдиною ціною, в більшості випадків - за І долар США), а також "демонстраційні зали", "фірмові магазини", "оптові клуби" та інші.

¹ Майкл Леви, Бартон А. Вейтц. ОсновьІ розничной торговли. -Санкт-Петербург.: Питер, І999- С.42-57.

 

В зарубіжній торгівлі збільшується кількість "гіпермаркетів", в яких застосовуються самообслуговування і торгівля зі знижками. Це крупні і дуже крупні магазини, розміщені в передмістях і на трасах, площею не менше 22,0 тис. кв. м. з великими обсягами товарообороту і широким асо­ртиментом продовольчих і непродовольчих товарів масового попиту. Для них характерні низькі ціни і невеликі націнки. Оплата за товари здійсню­ється в єдиному вузлі розрахунку під час виходу з магазину. Вони мають великі автостоянки, можуть надавати різноманітні послуги покупцям і розраховані на закупівлю товарів на тиждень.

Розширюється мережа магазинів, які торгують товарами за цінами, нижчими, ніж у інших підприємств - "магазинів-дискаунтів".

Конкуренція у сфері торговельного обслуговування потребує інтен­сивного залучення до торговельної діяльності і інших суб'єктів господарю­вання і суттєвого розширення типової і видової їх різноманітності, зокре­ма, таких перспективних організаційних утворень:

- групи незалежних магазинів із спільної закупівлі та зберігання товарів;

- ланцюгові фірми, що утворюються шляхом об'єднання незалежних магазинів з ініціативи та під контролем оптових підприємств;

- багатопрофільні фірми із своєю торговельною стратегією;

- супер- і гіперроздрібні фірми, які ведуть торгівлю під власними торговельними марками;

- об'єднання на кооперативних засадах;

- інші добровільні об'єднання типу фінансово-промислово-торговельних груп тощо.