Основні напрями розвитку і розміщення мережі магазинів

 

Розвиток роздрібної торгової мережі має здійснюватися на основі дотримання співвідношення між чисельністю жителів, обсягом роздрібного товарообороту і кількістю підприємств, що забезпечують торгове обслуговування населення, з врахуванням принципів прибутковості і конкуренції.

Розвиток і розміщення підприємств роздрібної торгівлі в містах і сільській місцевості розглядається як невід'ємна складова частина планів розвитку міст і сільських поселень, носить комплексний характер і охоплює всі тор­гові підприємства незалежно від форм власності і їхньої відомчої підпо­рядкованості.

Координація діяльності з перспективного розвитку і розміщення підприємств торгівлі покладена на місцеві органи самоврядування. Вони здійснюють контроль за станом і розвитком сфери обслуговування, орієн­тують її розвиток на максимальне задоволення запитів покупців. При цьому враховуються обсяги і темпи розвитку промислового і сільськогос­подарського виробництва, транспорту, комунального господарства, гро­шові прибутки і купівельні фонди населення, інтенсивність розвитку при­ватного бізнесу, аналізуються чисельність населення, яке проживає на те­риторії місцевих Рад, й очікувані його зміни в перспективі і т.п.

У концепції розвитку внутрішньої торгівлі України одним із важли­вих напрямів реформування сфери роздрібної торгівлі є поєднання прин­ципів вільного (ринкового) і регульованого державними структурами фо­рмування роздрібної торговельної мережі.

Враховуючи, що роздрібна торговельна мережа є елементом інфра­структури кожного міського і сільського поселення і виконує, крім еконо­мічної, значну соціальну функцію, ставиться завдання відновити на прин­ципово новій основі систему розроблення та затвердження перспективних планів розвитку і розміщення роздрібної торговельної мережі як складо­вої частини генеральних планів-схем розвитку міст, міських районів та сільських адміністративних територій. Основними принципами визначен­ня кількісних і якісних показників розвитку роздрібної торговельної ме­режі повинні стати суто "ринкові" принципи "економічної доцільності" і "переваг для споживачів".

Потреба у торговельній мережі, яка складається з економічно ма-лопривабливих, але соціальне важливих об'єктів з реалізації товарів пер­шої необхідності і масового попиту, повинна визначатися, виходячи з принципу "мінімальної допустимої достатності", а розміщення об'єктів цієї мережі повинно забезпечувати їх доступність.

Перспективні плани розвитку і розміщення підприємств роздрібної мережі повинні бути прерогативою місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і служити основною підставою для процесів приватизації, перепрофілювання, розширення торговельної ме­режі, відведення земельних ділянок під забудову нових торговельних об'єктів тощо.

Подальший розвиток роздрібної торгової мережі спрямовано на створення в регіоні (місто, адміністративний район) комплексної системи торгового обслуговування населення, що дозволяє придбати основну масу товарів у зоні проживання. Торгова мережа повинна бути пристосована до місцевих особливостей (сільського розселення) і враховувати специфіку окремих категорій покупців.

Істотні зміни в економіці України, які сталися за останні роки, по­значилися і на стані, напрямах розвитку і розміщення роздрібної торгової мережі. Водночас, загальні вимоги до її побудови збереглися. До них від­носяться:

- максимальне наближення магазинів до населення;

- прибуткова робота торгових підприємств;

- оптимальна забезпеченість населення торговельною мережею;

- раціональна типізація і спеціалізація магазинів.

Максимальне наближення магазинів до покупців викликано необ­хідністю скорочення витрат споживання, до яких відносяться витрати часу на придбання товарів. Зниження цих витрат передбачає будівництво тор­гових підприємств (особливо з торгівлі товарами повсякденного попиту) у безпосередній близькості від місць проживання або роботи покупців. Вод­ночас це призводить до подрібнення магазинів і їх роззосередження по території. Тому будівництво, де це доцільно, крупних магазинів типу «Уні­версам», «Продукти», «Промтовари», які пропонують покупцям більш рі­зноманітний асортимент товарів, також виправдано.

Інші загальні вимоги, які ставляться до побудови роздрібної торго­вої мережі оптимальна забезпеченість торговою мережею, рентабельність торгової діяльності, раціональна типізація і спеціалізація багато в чому залежать і від раціональності розміщення магазинів на території. При цьому необхідно враховувати чисельність і склад населення що обслу­говується, його грошові прибутки і купівельні фонди, широту асортименту товарів, представлених у магазині, стан матеріально - технічної бази, на­явність конкурентів і т.п. Структурна і територіальна організація роздріб­ної торговельної мережі має максимально адаптуватися до стереотипів і моделей поведінки споживачів та їх запитів. Тому розвиток і розміщення мережі магазинів має здійснюватися не тільки за рахунок типізації і спеці­алізації підприємств торгівлі за товарно-асортиментною ознакою, але й за рахунок будівництва соціальне диференційованих типів торговельних об'єктів і створення на цій основі категорії так званих "престижних" і "до­ступних" магазинів з різним ціновим рівнем на однотипні товари та різ­ним набором торговельних послуг.

Розміщення підприємств роздрібної торгівлі підпорядковано завданню мінімізації сукупних витрат часу населення на придбання товарів за умови при- буткової діяльності магазинів. Раціональне розміщення торгової мережі на території населеного пункту, району сприяє поліпшен­ню торговельного обслуговування покупців, збільшенню обсягів товаро­обороту, рентабельності торговельної діяльності і має важливе соціальне і економічне значення в розвитку регіонів.

Розміщення магазинів здійснюється на основі таких принципів: до­ступність для покупців при забезпеченні прибуткової роботи; рівномір­ність розміщення підприємств торгівлі; концентрація торговельної мере­жі; групове розміщення магазинів на території населеного пункту (рис. 3.І.8).

Доступність - це розміщення магазинів якомога ближче до поку­пців з метою полегшення придбання товарів. Це супроводжується скоро­ченням радіусу дії, широти асортименту товарів і обсягів товарообороту магазинів, і, в свою чергу, зменшує прибутковість діяльності. Таким чи­ном, за територіальним розміщенням магазинів за цим принципом необ­хідно врахувати як можливість максимального їх наближення до покупців, так і створення умов для розширення асортименту і підвищення прибут­ковості роботи підприємств торгівлі, що потребує збільшення радіусу їх дії.

 

Рівномірність - передбачає розміщення однотипних магазинів рі­вномірно на території населеного пункту відповідно до щільності населен-ня. Рівномірно розміщуються магазини, що торгують товарами простого асортименту і повсякденного попиту і обслуговують постійний контингент покупців.

Принцип концентрації (ступінчастості) полягає в тому, що магази­ни з більш широким асортиментом товарів мають такий радіус дії, який охоплює зони діяльності дрібніших і менш спеціалізованих магазинів.

Концентрація торгівлі товарами складного асортименту на крупних універсальних і спеціалізованих підприємствах роздрібної торгівлі забез­печує покупцям широкий вибір таких товарів, прибуткову роботу магази­нів і створює умови для максимальної роззосередженості торгівлі товара­ми повсякденного попиту з метою наближення їх до покупців.

За концентричного розміщення утворюється декілька рівнів (сту­пенів) концентрації торговельної мережі: перший рівень утворюють мага­зини з торгівлі товарами простого асортименту і повсякденного попиту, які мають невеликий радіус дії; другий рівень - магазини з торгівлі това­рами періодичного попиту, які обслуговують населення, що проживає в районі обслуговування магазинами першого рівня; магазини третього рів­ня торгують найширшим асортиментом товарів нечастого попиту, радіус дії їх охоплює весь населений пункт (район).

Принцип групування означає необхідність територіального набли­ження магазинів різного профілю, які здійснюють торгівлю товарами комплексного попиту. Найбільш характерним прикладом групового роз­міщення торговельної мережі є функціонування торгових центрів, ство­рення груп магазинів з торгівлі хлібом, м'ясом, молоком, овочами і фрук­тами в місцях, де відсутній універсам, чи магазин з універсальним асорти­ментом продовольчих товарів тощо.

У практиці торгівлі використовують всі чотири принципи розмі­щення магазинів. При цьому характер населених пунктів, щільність насе­лення, що проживає у них, та наявність конкурентів є визначальним для розміщення підприємств торгівлі.

Розміщення торгової мережі в містах і сільській місцевості має свою специфіку. В міській торгівлі система розміщення магазинів повинна враховувати сучасні містобудівні вимоги, планування міської території й організацію побуту населення. При цьому торгова мережа розглядається як загальноміська комплексна система, а розміщення магазинів повинно бути підпорядковано особливостям місь­кої структури і вимогам окремих категорій покупців.

Функціональна система розміщення підприємств роздрібної торгів­лі, яка склалася в містах, побудована на розподілі всієї мережі магазинів на підприємства місцевого і загальноміського призначення.

Магазини місцевого призначення забезпечують населення основ­ними продовольчими і непродовольчими товарами повсякденного попиту і першої необхідності і розташовані в житловій зоні міста (житлові ком­плекси, мікрорайони). Вони обслуговують населення в межах пішохідної доступності (до зоом). Основним типом магазинів місцевого призначення є універсам, супермаркет.

До магазинів загальноміського призначення належать універ­маги, універсальні продовольчі магазини типу "Гастроном", окремі спеці­алізовані магазини, які здійснюють торгівлю продовольчими і непродово­льчими товарами складного асортименту. Вони обслуговують населення всього міста. Зручним для населення міст є розміщення магазинів у складі торгових центрів.

Вірогідно, одним із нових підходів до розвитку і розміщення роз­дрібних торговельних підприємств в умовах ринкових перетворень стане створення "торговельних ланцюгів", до складу яких входять міні- і супер­маркети, гіпермаркети, магазини-дискаунти, інші сучасні типи підпри­ємств торгівлі.

Основою розвитку роздрібної торгової мережі на селі є створення на територіях адміністративного району комплексної системи торговельного обслуговування, яка дозволяла б на місці задовольняти попит населення на товари і послуги за рентабельної роботи підприємств торгівлі. Основною торговельною системою на селі залишається система споживчої кооперації. У великих населених пунктах і селищах міського типу розвивається мережа приватних торгових підприємств.

Розміщення торгової мережі в сільській місцевості багато в чому залежить від системи сільського розселення. Виходячи з виробничих, транспортних і обслуговуючих функцій, виконуваних населеними пункта­ми, всі поселення на території сільських адміністративних районів по­діляються на 4 основні групи:

- районні центри - міста, селища міського типу, великі населені пункти, які є адміністративними, економічними, культурно-побутовими і торговими центрами сільських районів;

- кущові (місцеві) центри (бувають 2-х видів): міжгосподарські -порівняно великі сільські поселення, які мають самостійне значення (малі міста, селища міського типу, крупні села без адміністративних функцій) та внутрішньогосподарські - великі центральні села, де розміщені виконкоми сільських Рад народних депутатів, виробничі підприємства, правління КСП, керівництво радгоспів, школи, будинки культури і т п. До них тяжі­ють сусідні села;

- рядові села - невеликі населені пункти, хутори, в яких розташо­вані виробничі підрозділи, ферми, фермерські господарства тощо. Вони мають підпорядковане значення і тяжіють до місцевих центрів.

Функціональна значущість кожного населеного пункту в загальній системі розселення, містобудівні й економічні умови, зміни, що наміча­ються в розвитку поселень, відіграють визначальну роль у вирішенні пи­тань розвитку і розміщення сільської роздрібної торгової мережі на перс­пективу. Вона повинна формуватися як єдина функціональна система, що охоплює всі типи населених пунктів: рядові села, кущові, районні центри. Розміщення торгової мережі здійснюється з урахуванням наявних конку­руючих структур, прибутковості торгівлі, мінімізації сукупних витрат часу покупців на придбання товарів, необхідності комплексного підходу до ор­ганізації торгового обслуговування населення.

Під час розміщення підприємств необхідно враховувати також асо­ртиментний профіль магазину, чисельність населення, що обслуговується, його грошові прибутки, стан транспортних зв'язків і інші чинники.

Так, підприємства, що торгують товарами повсякденного попиту, можуть бути рентабельними і за невеликого радіусу дії. Масовість попиту, специфіка асортименту, щоденна потреба в цих товарах дозволяють отри­мувати прибуток за максимального наближення магазинів до покупців. З урахуванням цього магазини типу «Товари повсякденного попиту», що торгують основними продовольчими і непродовольчими товарами першої необхідності, знайшли широке поширення в дрібних населених пунктах (рядових селах) з невеликим числом мешканців. Торгове обслуговування таких сіл здійснюється через мережу стаціонарних підприємств - магази­нів, магазинів сумісного типу (магазин - заготпункт, магазин - кафе, магазин-бар), дрібнороздрібної торгової мережі, розвізної торгівлі.

Магазини з торгівлі товарами нечастого і періодичного попиту мо­жуть розміщатися в кущових і районних центрах, на значному віддаленні від покупців. Рентабельна робота їх досягається за рахунок широти асор­тименту і збільшення зони обслуговування. Як центри торгового обслуго­вування, такі магазини здійснюють продаж товарів не тільки населенню своїх сіл, але і поселень, що тяжіють до них.

Розміщення сільської роздрібної торгової мережі багато в чому за­лежить від чисельності населення і щільності його розселення на терито­рії. За значної щільності населення радіус дії магазинів може бути скоро­чений, за недостатньої щільності - збільшений. Визначальний вплив на радіус дії магазинів має рентабельна робота торгових підприємств.

З урахуванням цих чинників побудована і діє вся роздрібна торго­вельна мережа споживчої кооперації. Однак скорочення чисельності мага­зинів, зниження ролі споживчої кооперації в обслуговуванні мешканців села, поява приватної торгівлі вносять значні корективи в розміщення підприємств торгівлі. Це стосується, насамперед, відсутності чіткої спря­мованості, єдиної політики у формуванні і розміщенні роздрібної торгове­льної мережі, економічної обґрунтованості і доцільності розміщення окремих торгових підприємств, що призводить до жорсткої конкуренції і зайвого числа магазинів в районних центрах і крупних населених пунктах і згортанню торгівлі в дрібних селах і хуторах. Змінити ситуацію можна шляхом розробки схем розвитку і розміщення мережі підприємств роздрі­бної торгівлі на території адміністративного району. Схеми повинні роз­роблятися місцевими радами народних депутатів і враховувати реальну потребу в роздрібній торговій мережі конкретних населених пунктів. Роз­робка схем вимагає визначення потреби в торгових площах, орієнтованої на нормативи торгової площі на юоо чоловік населення, що обслуговуєть­ся. Під час розробки схем повинні враховуватися: можливості створення сприятливих умов для торгового обслуговування населення, усунення не­виправдано великого числа типів торгових підприємств, раціональне ви­користання діючої торгової мережі, відкриття сучасних, технічно оснаще­них магазинів, проведення переспеціалізації, рентабельна робота торгових підприємств.

Прийняття остаточного рішення щодо розміщення роздрібної ме­режі потребує розробки кожним суб'єктом ринку своєї стратегії діяльності. При цьому враховуються власні цілі та завдання щодо формування власної роздрібної мережі, які спираються на загальні стратегічні цілі підприємст­ва. До них належать:

оптимізація власної роздрібної мережі на вже освоєному локальному ринку у зв'язку зі зниженням ефективності їх діяльності, оскі­льки оптимальне територіальне розміщення магазинів не постійне. Через певний проміжок часу внаслідок змін, що постійно відбуваються на ринку, може виникнути ситуація, коли існуюче розміщення магазинів не забез­печує їх ефективну діяльність.

Якщо заходи з підвищення їх ефективності (переспеціалізація, нова цінова політика, розширення асортименту товарів та ін.) не дають позити­вного результату, постає питання про адаптацію роздрібної мережі до но­вих умов, що склалися на конкретному локальному ринку.