Суть і значення торгівлі на ринках

 

Важливим каналом реалізації товарних мас і місцем концентрації торговельної діяльності залишається особлива форма здійснення торгове­льної діяльності - торгівля на ринках. Поряд з організованими форма­ми торгівлі - приватною, колективною, кооперативною, державною - тор­гівля на ринках активно функціонує на товарному ринку, приваблюючи зацікавлених виробників і комерційних посередників до самостійної реа­лізації виготовленого продукту переважно кінцевим споживачам за сти­хійно встановленими на основі поточного співвідношення попиту і пропо­зиції цінами. Постійне зростання кола учасників і обсягів діяльності у тор­гівлі на ринках в умовах перехідного етапу економіки дозволяє виділити її як специфічне соціально-економічне явище в особливу галузь комерційної діяльності.

В умовах конкурентної боротьби поступово змінюються місце і ста­тус торгівлі на ринках. З первісної, єдиної форми торгівлі вона перетвори­лася сьогодні в допоміжний вид торговельного обслуговування, а підпри­ємства ринків стали складовою частиною інфраструктури товарного рин­ку. В сучасних умовах торгівля на ринках збереглася у високоорганізова-них формах в більшості країн світу. Вона має місце не тільки в економічно слаборозвинених і пострадянських країнах, але й в передових країнах сві­тової спільноти, таких як США, Франція, Німеччина.

Для вивчення такого складного і багатогранного соціально-економічного явища як торгівля на ринках важливого значення набуває з'ясування її суті.

Торгівля на ринках - це специфічна форма організації сервісно-торговельного обслуговування, яка являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в ринковій мережі всіма категоріями продавців на ринках, а також включає надання системи торговельних, по­бутових та інших послуг різним, категоріям, споживачів.

Як підгалузь торгівлі вона являє собою множину переважно роздрібних, а також дрібногуртових і гуртових актів купівлі-продажу това­рів у мережі ринків між безпосередніми виробниками товарів, їх предста­вниками, комерційними посередниками, торговельними підприємствами різних торговельних систем і форм власності і кінцевими споживачами, рідше - комерційними або торговельними підприємствами.

Більшість торговельних актів у торгівлі на ринках становить роз­дрібна реалізація продуктів і товарів, однак в останній час з'явилася і про­довжує розвиватися мережа дрібногуртових і оптових ринків, в яких прак­тикується продаж гуртових товарних партій усім категоріям суб'єктів то­варного ринку.

Складність торгівлі на ринках як соціально-економічного явища, пояснюється тим, що вона не обмежується тільки торговельними відноси­нами. Концентрація в мережі ринків великих мас потенційних покупців з реальними купівельними можливостями робить цей вид комерційної дія­льності стратегічно привабливим для інших сервісно-обслуговуючих сис­тем.

Іншим аспектом торгівлі на ринках є розуміння її інфраструктурного характеру. Торгівля на ринках є яскравим представником інфраструк­тури товарного ринку, адже діяльність її первинних елементів -- підпри­ємств ринків спрямована передусім на створення умов для торгівлі, а не на самостійне ведення торговельної діяльності. Власна торгівля ринків за­ймає мізерну частку в загальному обороті ринків, а основним напрямом роботи ринкових підприємств є створення і утримання матеріально-технічної бази в належному для ведення торгівлі стані.

Об'єктами торгівлі на ринках є широкий асортимент споживчих продовольчих і непродовольчих товарів, який сьогодні практично не від­різняється від асортименту роздрібної торговельної мережі. Разом з тим, на ринках традиційно реалізуються такі специфічні види товарів, як фу­раж, худоба, паливо, домашні і свійські тварини та ін. Невід'ємною скла­довою частиною торгівлі на ринках є також містка номенклатура різнома­нітних послуг, що створюються і надаються підприємствами ринків одно­часно всім суб'єктам ринкового торгу - продавцям і покупцям.

Торгівля на ринках концентрує в собі декілька категорій основних суб'єктів (учасників). Основними учасниками цієї форми торгівлі є індиві­дуальні роздрібні продавці. На відміну від організованих форм торгівлі, де класичним роздрібним продавцем є фізична або юридична особа, зареєст­рована належним чином, в торгівлі на ринках, як в абсолютно демократи­чній і специфічній формі торгівлі, роздрібним продавцем може бути будь-який член суспільства або суб'єкт господарського права. Ринковими роз­дрібними продавцями можуть бути громадяни України і громадяни інших країн, товаровиробники (виробничі, аграрні, інші підприємства), комер­ційні посередники (оптові і роздрібні), інші посередники, підприємці то­що.

Велику групу учасників торгівлі на ринках становлять представни­ки залучених систем - роздрібної і гуртової торгівлі, громадського харчу­вання, побутового обслуговування, транспорту, які зосереджують свою ро­боту або роботу власних структурних підрозділів в межах підприємств рин­ків. Через це на ринках паралельно із торгівлею роздрібних (гуртових) ри­нкових продавців розвивається мережа побутових майстерень, магазинів і дрібнороздрібних торговельних одиниць, підприємств громадського хар­чування, готелів і інших пунктів обслуговування.

Торгівля на ринках акумулює в собі не тільки процес роздрібної реалізації, але й обумовлює створення і надання цілісної системи послуг. Послуги, які мають місце на ринках, поділяються на:

- послуги власне ринкового підпри­ємства;

- послуги залучених обслуговуючих систем.

Власне ринкові послуги стосуються усіх категорій продавців і покупців на ринку. Для організації таких послуг ринок попередньо органі­зовує належну матеріально-технічну базу, яка в подальшому використову­ється ним для надання платних послуг. Створені і надані самим ринком послуги відрізняються за характером та змістом і включають дві категорії: послуги оренди і платні.

Послуги оренди у підприємствах ринків являють собою довго- і короткотермінову оренду всіма видами продавців на рин­ку його матеріально-технічної бази. Для надання такої послуги ри­нок попередньо облаштовує столи-прилавки різного типу: в капітальних приміщеннях, павільйонах, в накритих і на відкритих майданчиках для ведення сезонної торгівлі. Ці столи-прилавки розподіляються на окремі ринкові торгові місця. Індивідуальний продавець звертається до адмі­ністрації ринку і вносить ринковий збір за право зайняти окреме ринко­ве торговельне місце - своєрідне робоче місце продавця на ринку, за яким він реалізує наявні у нього товари (продукцію). В економічному змісті ринковий збір є платою за короткотермінову оренду ринкового торгового місця.

Частину наявних будинків, споруд, павільйонів і територій підпри­ємство ринку може передавати у довготермінову оренду на договірних засадах фізичним та юридичним особам з метою налагодження ними ста­ціонарної ринкової торгівлі або надання різних видів послуг.

Додатково до ринкових зборів, які є платою за право експлуатації матеріально-технічної бази ринку, підприємство ринку створює, пропонує і реалізує специфічну номенклатуру платних послуг. Ринкові платні послуги мають своєю суттю оплату організаційно-техно­логічного обслуговування всіх категорій продавців на ринку, безпосередньо пов'язаного із організацією та веденням ринко­вого торгу (розрубування м'яса, надання торговельного інвентарю і сані­тарного одягу, зважування, транспортування, зберігання товару і т. д.).

Систему послуг у торгівлі на ринках довершують залучені підпри­ємства інших обслуговуючих систем з власною номенклатурою платних послуг побутового і сервісного характеру.

Торгівля на ринках поділяється на такі види:

- індивідуальна торгівля всіх категорій

- продавців на ринку;

- стаціонарна торгівля постійних учасників (аграрних, виробничих і торговельних організацій і підприємств);

- сезонно-ярмаркова.

Індивідуальну торгівлю всіх категорій продавців на ринку представляють товаровиробники і приватні підприємці, які реалізують то­вари і продукти власного виробництва (вирощені у фермерських, підсоб­них і інших аграрних господарствах); виготовлені на державних, колектив­них, приватних, кооперативних виробництвах і кустарних промислах; по­передньо закуплені від різних (аграрних і промислових, як вітчизняних, так і зарубіжних) виробників або посередників. Цей вид торговельної дія­льності на ринках здійснюється шляхом короткотермінової оренди у під­приємства ринку ринкового місця і належного торговельного обладнання та інвентарю для реалізації товару.

Головною відмінністю стаціонарної торгівлі постійних учас­ників від попереднього виду торгівлі на ринках є наявність в ній постій­них, стаціонарних продавців, які реалізують раніше закуплену продукцію або товари власного виготовлення, що ритмічно доставляються, через орендовані на довготерміновій основі або самостійно споруджені за зго­дою дирекції ринку магазини, павільйони, кіоски і інші торговельні оди­ниці, а також обладнані на ринках торговельні місця. Стаціонарна тор­гівля на ринках включає в себе роздрібні і дрібно роздрібні торговельні підприємства, одиниці залучених торговельних систем і власні торгове­льні структурні підрозділи підприємства ринку.

Основною характеристикою третього виду торгівлі на ринках - се­зонно-ярмаркової є її яскраво виражений сезонний, перервний харак­тер. Вона поєднує особливості організації двох попередніх видів - індиві­дуальної і стаціонарної. Для сезонних і тематичних ярмарків (базарів), що проводяться в межах торгівлі на ринках, характерне також момент не суттєве збільшення числа продавців шляхом залучення додаткової кілько­сті аграрних, промислових, індивідуальних виробників і певна тематична спрямованість (продовольчі, весняні, осінні тощо).

Торгівля на ринках, яка має тривалу історію розвитку в умовах всіх попередніх соціально-економічних формацій і господарських систем, пе- реконливо підтверджує актуальність свого подальшого розвитку.

Визначальним фактором розвитку і розширення торгівлі на ринках є її абсолютно демократичний характер, який забезпечує тісне перепле­тіння в ній суб'єктів усіх форм власності і доступність для широкого кола продавців і покупців. Торгівля на ринках охоплює в собі представників як традиційних форм торгівлі - державної і кооперативної, так і нові органі­заційно-правові формування в галузі торгівлі, засновані на колективній і приватній власності.

Відчутною є роль торгівлі на ринках в реалізації аграрної продукції. Більшість продовольчих ринків розташована в міських поселеннях, що ро­бить їх особливо привабливими для агрогосподарств і власників присадиб­них ділянок. Ринки є важливим елементом системи товаропросування знову вирощеного продукту рослинництва і тваринництва, з одного боку, і, з іншого - гарантованим джерелом отримання реальних готівкових дохо­дів для селян.

Значення торгівлі на ринках полягає в тому, що вона є не­від'ємною складовою частиною системи товаропросування матеріальних благ із різних секторів виробництва до споживачів, яка рівноправно кон­курує з іншими товаропровідними системами. Вільний доступ до такої фор­ми торгівлі безпосередніх товаровиробників і відсутність у більшості випа­дків принаймні одного посередника дає продавцям на ринках основну конкурентну перевагу - перевагу в ціні реалізації. Ціни на основні види товарів і продуктів у торгівлі на ринках є відносно нижчими порівняно з цінами на аналогічні товари в роздрібній і дрібногуртовій мережі.

Торгівля на ринках в сучасних умовах має також надзвичайно важливе соціальне значення, яке полягає в її участі в опосередкова­ному соціальному захисті окремих категорій населення. В умовах реально­го і прихованого безробіття, скорочення соціальних виплат, неритмічності у виплаті допомог і пенсій, торгівля на ринках стала місцем праці великої кількості пенсіонерів і працездатного населення, і суттєвим джерелом до­даткових стабільних доходів мешканців міст і сіл. Дана особлива форма торговельного обслуговування бере активну участь в перерозподілі грошо­вих доходів населення, забезпеченні мешканців міст високоякісною сіль­ськогосподарською продукцією, вирощеною різними категоріями сільсь­когосподарських товаровиробників.