Поняття методу державного управління

Категорія «метод» практично невичерпна, оскільки будь-яка людська діяльність потребує певних способів» прийомів та засобів її реалізації. Особ­ливої ваги проблема методів набуває в сфері державного управління, адже від правильного вибору й ефективного застосування методів значною мі­рою залежить досягнення організаційно-політичних та економічних цілей [234, с 249]. М. Онищук наголошує, що вчення про методи управління є одним з найбільш важливих складових частий науки про управління [180, с. 21]. Тому питання про методи управління було і залишається одним із центральних як в управлінській діяльності, так і в теорії державного управ­ління. Разом з тим, дана наукова категорія є однією з найменш дослідже­них, а література з цією проблематики є недостатньою. Певною мірою та­кий стан можна пояснити складністю методу як наукової категорії.

Існують різні підходи до визначення поняття «метод». В управлінській сфері найбільш уживаними термінами є «методи управління», «методи діяльності керівника», «методи управлінської діяльності». Метод, у широ­кому філософському значенні, визначається як спосіб досягнення цілі, пев­ним чином упорядкована діяльність. Найбільш загальним, пов'язаним із суттю управлінської діяльності, є підхід, що базується на виявленні об'єктивних закономірностей. У такому випадку метод може бути визна­чений як інструмент (прийом) приведення в дію об'єктивних закономір­ностей співіснування явищ, спосіб їх використання.

Виходячи з того, що методи управління є науковою абстракцією, тобто не існують у «чистому» вигляді, а втілюються у конкретні дії відповідних органів управління, відображаючи змістовну сторону їхньої діяльності, аналіз та дослідження даної наукової категорії ґрунтуються на безпосеред­ньому зв'язку з видом конкретної управлінської діяльності [180, с 22]. Ви­дається, що важливою теоретичною парадигмою дослідження методів державного управління є визнання безпосереднього взаємозв'язку між змістом методу управління та управлінською функцією, на реалізацію якої він спрямований. Саме багатоманітність функцій державного управління спричиняє появу численних і різноманітних методів управління. Виражаючи якісний бік реалізації управлінських функцій, методи - за аналогією з функ­ціями - безпосередньо взаємопов'язані з державно-владними повнова­женнями, що відповідають цим функціям. Якщо зазначені повноваження є формою правового опосередкування функцій, то методи управління біль­ше виражають практичну реалізацію функцій.

Виходячи з того, що метод управління є продуктом діяльності суб'єкта управління та застосовується в управлінській практиці конкретною особою на основі притаманних їй знань і досвіду, категорія «метод», на думку В. Цвєткова, є більш «вільною», творчою, на відміну від багатьох інших категорій теорії управління [234, с. 261]. «Під методом,- писав П. Копнінми розуміємо спосіб діяльності людини, в якому поєднуються в єдине пі­знання об'єктивних закономірностей з людською цілеспрямованістю на пізнання об'єкта і його перетворення» [107].

Якщо виходити з того, що метод - це засіб практичної і теоретичної діяльності людини, зумовлений закономірностями руху об'єктивної дійс­ності та спрямований на оволодіння нею, то є підстави розрізняти методи науки і методи управління - відповідно, методологію управлінської науки і методологію державного управління як діяльності із здійснення виконав­чої влади. (Метод науки управління розглянутий у главі 2.4, тому деталь­ніше зупинимося на методах державного управління).

Управлінська діяльність передбачає існування спеціальних методів, а відповідно - методології управління як особливого виду людської діяль­ності. Під методами розуміються засоби досягнення поставлених цілей На думку Д. Овсянко, метод управління - це спосіб реалізації його функ­цій, засіб впливу органу виконавчої влади на об'єкти управління [178, с 65]. Подібної позиції дотримується й В. Цветков, який розглядає методи як спосіб практичної реалізації функцій управління шляхом впливу на сві­домість, волю людей і, таким чином, на поведінку і суспільну діяльність конкретних осіб і колективів, орієнтуючи та мобілізуючи їх на досягнення поставлених цілей [240]. Як бачимо, методи мають безпосередній зв'язок з функціями державного управління, оскільки останні здійснюються тільки за посередництвом відповідних методів державного управління. Функції, як зазначає І. Бачило,- визначальний чинник вибору методів їх реалізації, але це не тільки не виключає, а, більше того, передбачає творчий пошук засобів досягнення поставлених цілей [29]. Методи також прийнято тлу­мачити як способи здійснення організуючого впливу у стосунках між суб'єктами та об'єктами управління.

Наведені підходи дають підстави зробити таке визначення:

Метод державного управління - це спосіб практичної реалізації управлінських функцій шляхом організаційно-розпорядчого впливу суб'єкта управління на поведінку і суспільну діяльність керованого об'єкта з метою досягнення поставлених управлінських цілей.

Головна мета такого впливу - активізація діяльності працівників для досягнення цілей організації шляхом різнобічної мотивації їх інтересів і потреб. Як відомо, існує безліч різноманітних конкретних людських по­треб, цілей, досягнення яких приводить до їхнього задоволення, а також існує чимало типів поведінки під час реалізації таких цілей.

Для методів державного управління характерні певні особливості, а саме:

по-перше, вони реалізуються в процесі державного управління;

по-друге, вони виражають керівний (упорядковуючий) вплив суб'єктів управління на об'єкти управління; становлять зміст цього впливу і завжди мають своїм адресатом конкретний об'єкт (індивідуальний чи колек­тивний);

по-третє, в методах державного управління завжди міститься воля держави. В них виражаються повноваження владного характеру органів виконавчої влади;

по-четверте, вони використовуються суб'єктами управління як засіб реалізації закріпленої за ними компетенції;

по-п'яте, методи мають свою форму, зовнішнє вираження [99, с 183-184].

Методи є важливою складовою процесу державного управління. На­явність прогресивних методів та їх вміле використання є передумовою ефективності державного управління.

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу державного управління, використання сучасної техніки і прогресивних технологій для організації управлінського процесу, забезпечити його максимальну ефективність. Таким чином, зміст поняття «методи державного управління» випливає із сутності та змісту державного управління і належить до основних категорій науки державно­го управління.

Методи управління безперервно розвиваються і вдосконалюються відповідно до соціально-економічного розвитку держави та управлінської практики. Роздержавлення і демонополізація економіки, запровадження ринкового механізму не звільняють державу від виконання багатогранних економічних, соціальних, гуманітарних та інших основних функцій, а, як справедливо зауважує В. Цветков, зумовлюють виконання їх в інших фор­мах і за допомогою принципово нових методів [269, с 13].

Теорія і практика державотворення нагромадила великий арсенал методів управління, які застосовуються, по-перше, залежно від конкрет­ної політичної, соціально-економічної ситуації, по-друге,- від існуючої в даний період моделі взаємозв'язків між суб'єктами і об'єктами держав­ного управління; по-третє, від мотивів і характеру впливу суб'єкта на об'єкт управління (матеріальна, владна, соціально-психологічна моти­вація тощо).