Юридично-судова функція Юридична функція

Суть цієї функції полягає у забезпеченні відповідності рішень, розпорядчих документів органів виконавчої влади чинному законо­давству, правовим нормам.

При прийнятті рішень управлінські структури користуються послугами фахівців із питань права, а тому юридична служба є сьогодні необхідною складовою кваліфікованої діяльності апарату державного управління.

Діяльність будь-якого органу влади реалізується в рішеннях та інших діях виконавчо-розпорядчого характеру: у складанні законопроектів, поста­нов, рішень, розпоряджень, наказів тощо. Всі ці акти потребують юридичної експертизи для приведення у відповідність до чинного законодавства, управлінської практики. Така процедура проходження документів відповідає політико-правовій реальності: дотримання певних формальностей гарантує індивідові - як об'єкту управління, так і тому, хто управляє (суб'єкту),- пра­вову захищеність та унеможливлює ущемлення його прав. До саме такої процедури зобов'язує й технічний аспект управлінської практики: підготов­ка, державна реєстрація та облік усіх нормативно-правових документів ор­ганів виконавчої влади повинні здійснюватися за єдиною формою з дотри­манням установлених правил, норм, вимог, прецедентів, стилю, традицій.

Цей надзвичайно важливий аспект однорідності відіграє важливу роль у державному управлінні, він дає можливість при прийнятті рішень орга­нами виконавчої влади зберігати єдність усієї системи. Адже система управління, за словами Б. Гурне, яка дозволить своїм міністерствам та їх структурним підрозділам приймати нормативно-правові акти у довільній формі, дуже швидко втратить свою унітарність, а ділова мова між органа­ми управління, з одного боку, та з громадськістю - з іншого, ставатиме дедалі важчою для взаємного розуміння, що в кінцевому підсумку призве­де до некерованості всієї системи [60, с. 58]. Ось чому саме юристам від­ведена роль нагляду за дотриманням відповідно встановлених у системі державного управління законів, правил, норм, вимог.

Основним завданням правових служб є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запо­бігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних до­кументів органами виконавчої влади, а також їх керівниками та працівни­ками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків. Юридична служба здійснює такі функції:

· організовує і бере участь у забезпеченні реалізації державної пра­вової політики у відповідній сфері, захисті законних інтересів органу вико­навчої влади;

· забезпечує правильне застосування законодавства в органі влади, інформує керівника про необхідність вжиття заходів щодо скасування ак­тів, прийнятих з порушенням законодавства;

· разом з відповідними структурними підрозділами узагальнює прак­тику застосування законодавства в галузі, готує пропозиції щодо його вдосконалення, подає їх на розгляд керівництва для вирішення питання стосовно необхідності підготовки проекту акта законодавства та внесення його в установленому порядку до державного органу, уповноваженого приймати такі акти;

· перевіряє відповідність законодавству проектів нормативно-право­вих актів, які подаються на підпис керівництва, візує їх за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів;

· вносить пропозиції щодо подання нормативного акта до Мін'юсту для державної реєстрації, якщо цей акт зачіпає права, свободи і законні інтереси громадян або має міжвідомчий характер;

· сприяє правильному застосуванню законодавства про працю, запо­біганню безгосподарності, непродуктивним витратам, бере участь у про­веденні аналізу причин їх виникнення і у підготовці документів про від­шкодування збитків;

· аналізує матеріали, що надійшли від правоохоронних і контролюю­чих органів, результати претензійної роботи, дані статистичної звітності, що характеризують стан законності в управлінській діяльності;

· бере участь у розгляді матеріалів за наслідками перевірок, ревізій, інвентаризацій, дає правові висновки за фактами виявлення правопору­шень;

· здійснює методичне керівництво правовою роботою, бере участь в організації і проведенні семінарів, інших занять з правових питань із служ­бовцями, у підвищенні правових знань керівників і спеціалістів.

Правова служба чи службовці, які виконують юридичні функції, не бе­руть безпосередньої участі в прийнятті рішень, а надають рішенню фор­ми, що відповідає законодавству та чинним адміністративним нормам. Якщо рішення приймається у формі якогось документа, то йдеться про підготовку проекта цього документа. Тому функції юридичних служб слід вважати надзвичайно важливими - здійснюючи консультативну роль, во­ни можуть запропонувати ті чи інші зміни, які суттєво впливатимуть на управлінське рішення. Правові служби можуть також запропонувати зміни певних норм закону з метою встановлення їх відповідності управлінським рішенням. Безперечно, що і в першому, і в другому випадках роль юридич­них служб залишається суто дорадчою: остаточне рішення за будь-яких обставин належить не юристові - прийняття рішення здійснює керів­ник відповідного рівня компетенції, який може врахувати поради юриста, а може їх проігнорувати. Для уникнення таких ситуацій найкраще залу­чати юридичні служби на початковій стадії роботи над управлінським рі­шенням.

Організація правової служби ставить проблему, спільну для всіх до­поміжних функцій: чи слід об'єднувати, а якщо так, то до якого рівня здій­снення юридичних функцій? У деяких управлінських структурах функціо­нує єдина правова служба, в інших - кожен орган самостійно вирішує правовий аспект своєї роботи. Для прикладу, в структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України функціонує юридичний департамент, завдан­ням якого є: юридична експертиза проектів актів законодавства, аналіз розвитку законодавства, облік та систематизація актів законодавства, аналіз розвитку законодавства, редакційна робота.

На міжміністерському рівні повинна існувати певна централізація пра­вових функцій. В Україні таку діяльність виконує Міністерство юстиції, яке відповідно до покладених на нього завдань, надає такі правничі послуги:

· здійснює правову експертизу щодо відповідності Конституції України та вимогам законопроектної техніки проектів законів, інших нормативно-правових актів, що подаються на розгляд відповідно Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, а також проектів міжнародних договорів України;

· розробляє і подає Президентові та Кабінету Міністрів пропозиції щодо усунення неузгодженостей і суперечностей між актами законодав­ства та заповнення прогалин у ньому;

· здійснює правову експертизу нормативних актів обласних, Київсь­кої та Севастопольської міських державних адміністрацій, що зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, веде облік нормативних актів, правову експертизу яких було здійснено;

· організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією в межах і порядку, встановлених законодавст­вом [99, с 498-499],

З метою підвищення рівня правового забезпечення діяльності органів державної влади та інших державних органів, поліпшення якості підготовки проектів нормативно-правових актів, стимулювання залучення до зазначе­ної діяльності висококваліфікованих фахівців Указом Президента України від 11 грудня 2001 р. «Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів» підвищено статус і роль правових служб та соціально-матеріальне забезпечення працівників цих структурних підрозділів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2001 р. «Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших цент­ральних органах виконавчої влади» центральні органи виконавчої влади зобов'язано забезпечити належний рівень правової роботи у відповідних сферах державного управління, у тому числі методичного керівництва правовою роботою на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери їх управління, вжити заходів до впровадження ефективних форм і методів діяльності юридичних служб та до реалізації рекомендацій органів юстиції. У тих центральних органах виконавчої влади, де відсутні юридичні служби, забезпечити виконання вимог законодавства щодо їх утворення.

Судово-позовна функція

Судово-позовна функція тісно пов'язана із попередньо розглянутою, а тому здійснюється за допомогою дій, які можна віднести до допоміжних функцій. Ця функція, на думку Б. Гурне, «об'єднує в собі всі види ді­яльності з розгляду справ, які можуть призвести до судових проце­сів, а також самих процесів» [60, с 61].

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місце­вого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційне закріп­лений зазначеного права викликало помітне зростання кількості звернень громадян до суду за захистом прав і свобод, що, безумовно, сприяє зміц­ненню законності в діяльності органів публічної влади.

Часто судові справи, що зачіпають інтереси органів виконавчої влади, бувають значними, в силу їх публічного розголосу та матеріальних відшкодувань, які доводиться сплачувати державі. Так, наприклад, починаю­чи з 1 січня 2000 p., відшкодування шкоди, завданої громадянам незакон­ними діями органів виконавчої влади, здійснюється з бюджету за рахунок коштів на їх утримання.

Звідси виникає необхідність у висококваліфікованих фахівцях з вели­ким досвідом практичної роботи в суді, які б могли ефективно здійснювати досудову і судову практику в інтересах державного органу, посадової особи. Правові служби представляють в установленому законодавством порядку інтереси органів виконавчої влади в судах та інших органах під час розгляду правових питань і спорів. За необхідності вони вносять про­позиції керівництву органу управління (якщо це не віднесено до компетен­ції іншого підрозділу) щодо притягнення до відповідальності працівників, з вини яких заподіяна шкода.

Проблеми, пов'язані з організацією служби, покликаної забезпечувати судово-позовну функцію, органи виконавчої влади можуть вирішувати двома способами [60, с 62]. Перший - кожен окремий орган самостійно вирішує питання, пов'язані з судовими справами. Такий підхід застосову­ється при вирішенні вузькотехнічних питань або коли рішення суду стосу­ється безпосередньо лише цього органу (скарги працівників на керівницт­во установи; позови, пов'язані із звільненням працівників тощо).

Другий підхід передбачає створення спеціальної служби, якій доруча­ється ведення всіх судово-позовних справ (наприклад, такі служби діють у тих структурних органах, де часто виникають майнові спори). Міністерство юстиції України, наприклад, виступає як представник Президента України і Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України та су­дами іноземних держав або міжнародними судовими органами та устано­вами [99, с. 499].

На практиці найчастіше юридичні та судово-позовні функції, які ми розділили для зручності викладу, здійснює одна й та сама служба чи служ­бова особа. Адже вони тісно взаємопов'язані: той, хто бере участь у підго­товці проектів рішень, має враховувати й можливість судових позовів, викликаних їх застосуванням; він також повинен робити відповідні виснов­ки із уже прийнятих судових рішень. Крім того, поєднання цих функцій є логічним, виходячи з однакової юридичної освіти спеціалістів, які повинні там працювати.