Президент України та виконавча влада

Відповідно до статті 402 Конституції України Президент України є гла­вою держави. Як уже зазначалося, він структурно не входить до жодної гілки влади, навпаки, стоїть над ними, володіючи значними компетенційними преференціями (насамперед кадровими) щодо виконавчої гілки влади. Отже, формально він не є главою виконавчої влади, як це було до 28 червня 1996 року (до прийняття нової Конституції України). Тобто, Пре­зидент віднесений до виконавчої влади лише функціонально - через пев­ний обсяг своїх повноважень. Але він не віднесений до неї структурно, як окрема структурна ланка в системі органів виконавчої влади.

Основний Закон взагалі не містить терміна «глава виконавчої влади», що відповідає світовій конституційній практиці. Навіть у президентських республіках поширеним є визначення президента як глави уряду, але не виконавчої влади. Хоча при цьому глава держави при будь-якій формі правління має безпосереднє відношення до виконавчої влади. Його не можна цілком уособлювати з якоюсь однією гілкою влади, у тому числі і з виконавчою.

Після запровадження в Україні на основі Закону від 5 липня 1991 року «Про Президента Української РСР» поста Президента до чинної на той час Конституції Української РСР були внесені відповідні зміни і доповнен­ня, згідно з якими Президент України був главою держави і водночас гла­вою державної виконавчої влади. Нова Конституція дещо змінила його офіційний статус, залишивши за ним лише пост глави держави (ст. 102). Автори української Конституції вирішили, що Президент юридично не по­винен мати прямого відношення до виконавчої влади. Однак, не будучи формально главою виконавчої влади, він як глава держави наділений значними владними повноваженнями, у тому числі й у сфері організації діяльності виконавчої влади. Так, згідно з відповідними пунктами стат­ті 106 Конституції, яка визначає повноваження Президента України, він:

· призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

· призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повнова­ження на цих посадах;

· призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України голову Антимонопольного комітету України, голову Фонду держав­ного майна України, голову Державного комітету телебачення і радіомов­лення України;

· утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. При здійсненні повноважень щодо реорганізації міністерств та інших центра­льних органів виконавчої влади глава держави може їх реорганізовувати, не змінюючи назви цих органів та основного цільового призначення, що випливає з назви [218];

· скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Ав­тономної Республіки Крим.

Ціла низка конституційних законів свідчить, що Президент має безпо­середнє відношення до діяльності Кабінету Міністрів, оскільки: Уряд від­повідальний перед главою держави; Президент одноособово скасовує акти Кабінету Міністрів.

Глава держави наділений також важливими засобами впливу та конт­ролю щодо кадрової політики не лише в межах Уряду, айв межах вико­навчої влади взагалі. Він має право на свій розсуд відправити у відставку Прем'єр-міністра разом з Урядом, навіть якщо глава Уряду та очолюваний ним Кабінет Міністрів мають підтримку у Верховній Раді. Такі ж повнова­ження Президент має відносно будь-якого члена Уряду, Державного сек­ретаря Кабінету Міністрів, державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників, керівників інших центральних органів виконавчої влади та голів місцевих державних адміністрацій, яких він може звіль­нити із займаних посад без узгодження з Прем'єр-міністром і без будь-яких пояснень.

Таким чином, окрім повноважень, які безпосередньо випливають із статусу поста глави держави - представництво держави у міжнародних відносинах, головнокомандування Збройними Силами, здійснення наго­родження, присвоєння вищих військових звань, помилування тощо,- Пре­зидент України наділений широкими повноваженнями у сфері формуван­ня і спрямування діяльності органів виконавчої влади. У цьому і полягав особливість його офіційного (правового) статусу, визначеного Конститу­цією України.

Поєднання повноважень Президента зі сферою виконавчої влади також забезпечується його головуванням у такому координаційному органі, як Рада національної безпеки і оборони України. Конституційний статус даного органу значно зміцнює статус глави держави, адже згідно зі статтею 107 Конституції Рада координує і контролює діяльність органів виконавчої вла­ди у сфері національної безпеки та оборони. Президент України як Верхов­ний Головнокомандувач Збройних Сил України очолює Раду і формує її персональний склад (за винятком призначення посадових осіб, які входять до її складу за посадою: Прем'єр-міністр, Міністр оборони, Голова Служби безпеки, Міністр внутрішніх справ, Міністр закордонних справ).

Тобто через цей орган Президент може активно впливати на організа­ційному та функціональному рівнях на діяльність «силових» відомств, що, безперечно, посилює його роль у сфері виконавчої влади. У цьому зв'язку зазначимо, що рішення Ради національної безпеки і оборони України вво­дяться в дію указами глави держави.

Функції забезпечення здійснення Главою держави своїх конституційних повноважень здійснює Адміністрація Президента України. До її складу входять:

· Глава Адміністрації; Перші заступники Глави Адміністрації, Перший помічник Президента; заступники Глави Адміністрації;

· група радників і помічників Президента;

· Постійний представник Президента у Верховній Раді, Постійний представник Президента в Кабінеті Міністрів; Постійний представник Пре­зидента в Конституційному Суді, інші постійні представники Президента; Уповноважений Президента з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України; Прес-секретар Президента;

· секретаріат, головні управління, управління, відділи та інші струк­турні підрозділи: Головне управління організаційно-кадрової політики та взаємодії з регіонами; Головне управління з питань судової реформи, дія­льності військових формувань та правоохоронних органів; Головне конт­рольне управління; Головне управління інформаційної політики; Головне державно-правове управління; Головне управління з питань зовнішньої політики; Головне управління з внутрішньої політики; Головне управління з питань економічної політики; Управління Державного Протоколу та Це­ремоніалу Президента; Управління з питань забезпечення зв'язків з Верховоною Радою, Конституційним Судом і Кабінетом Міністрів; Управління стратегічних ініціатив; Управління з питань адміністративної реформи; Управління державних нагород та геральдики; Управління з питань гро­мадянства; Управління з питань помилування; Управління з питань звер­нень громадян; Управління документального забезпечення; Відділ з пи­тань підготовки доповідей та виступів Президента; Секретаріат Націона­льної Ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування.

Глава Адміністрації Президента здійснює загальне керівництво Адміні­страцією, координує діяльність усіх її структурних підрозділів, постійних представників Президента, розподіляє обов'язки між Першими заступни­ками та заступниками Глави Адміністрації, затверджує положення про структурні підрозділи Адміністрації. Глава Адміністрації для виконання покладених на нього функцій може видавати з питань діяльності Адмініст­рації розпорядження Глави Адміністрації Президента.

При Адміністрації Президента діє Національний інститут стратегічних досліджень, керівником якого є Радник Президента - директор Націона­льного інституту стратегічних досліджень.

Діяльність Адміністрації Президента України регулюється відповідним Положенням, затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 1997 року (в редакції Указу від 6 березня 2003 року). Положення про Ад­міністрацію, гранична чисельність її працівників, структура, кошторис ви­датків у межах коштів, визначених Державним бюджетом, затверджують­ся Президентом України за поданням Глави Адміністрації.

Основними завданнями Адміністрації Президента України є організа­ційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інші види забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень Глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань:

· аналізує політичні, економічні, соціальні, культурні та інші процеси, що відбуваються в Україні і світі, готує для Президента аналітичні виснов­ки, а також пропозиції щодо діяльності Глави держави;

· здійснює підготовку проектів послань Президента до народу, щоріч­них і позачергових послань до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України, інших програмних документів;

· забезпечує відносини Президента з Верховною Радою України, Ка­бінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, правоохорон­ними, іншими державними органами, політичними партіями, а також орга­нами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, громадсь­кими та іншими організаціями;

· здійснює експертизу прийнятих Верховною Радою законів, готує Президентові пропозиції щодо їх підписання чи повернення до парламен­ту для повторного розгляду;

· попередньо опрацьовує внесені в установленому порядку пропози­ції щодо утворення, ліквідації та реорганізації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, утворення судів;

· забезпечує підготовку проектів указів і розпоряджень Президента, а також проектів законів, що вносяться Главою держави до парламенту в порядку законодавчої ініціативи;

· здійснює підготовку проектів та конституційних подань Президента до Конституційного Суду України;

· вносить Президентові пропозиції з кадрової політики, попередньо опрацьовує внесені в установленому порядку подання щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників органів виконавчої влади, суд­дів, інших посадових осіб, призначення на посади та звільнення з посад яких належить до повноважень Глави держави;

· аналізує акти Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти Верхов­ної Ради АРК, акти Ради міністрів АРК, а також голів місцевих державних адміністрацій та за наявності підстав вносить Главі держави пропозиції щодо необхідних змін до них з метою приведення у відповідність до Конституції та законів, актів Президента або щодо зупинення їх дії чи ска­сування;

· забезпечує координацію заходів щодо здійснення контролю за до­держанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, ор­ганами місцевого самоврядування (в частині делегованих повноважень), а також підприємствами, установами і організаціями положень Конституції та законів, вимог указів, розпоряджень і доручень Президента, проведен­ня комплексних перевірок їх виконання;

· контролює виконання указів і розпоряджень Президента;

· організовує проведення моніторингу інформаційного простору Ук­раїни, вносить Президентові пропозиції щодо забезпечення інформаційної безпеки держави, організовує висвітлення засобами масової інформації діяльності Глави держави, здійснює відповідну редакційно-видавничу дія­льність;

· вносить Президентові пропозиції з питань нагородження держав­ними нагородами, встановлення відзнак Президента, присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів та інших спеціальних звань і класних чинів, геральдики, прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, надання притулку в Україні, здійснення помилування;

· здійснює організаційне забезпечення протокольних та церемоні­альних заходів за участю Президента, зарубіжних візитів, а також робочих поїздок Глави держави;

· здійснює в установленому порядку організаційне та інші види забезпечення діяльності створених Президентом консультативних, дора­дчих та інших допоміжних органів і служб;

· забезпечує оприлюднення законів, указів і розпоряджень Прези­дента;

· здійснює облік та систематизацію законів, указів і розпоряджень Президента, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів, інших норматив­но-правових актів;

· виконує за дорученням Глави держави інші функції, необхідні для забезпечення здійснення Главою держави своїх повноважень [192].

Відповідно до Конституції та Закону «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» з метою сприяння виконанню пов­новажень, покладених на Президента України, на території Автономної Республіки Крим діє Представництво Президента України. Представ­ництво утворюється Главою держави і безпосередньо йому підпорядкову­ється. Основними функціями Представництва є: вивчення стану виконан­ня в АРК Конституції і законів, указів і розпоряджень Президента, актів Кабінету Міністрів України; сприяння додержанню конституційних прав і свобод людини і громадянина та досягненню міжнаціональної злагоди, соціально-економічної і політичної стабільності в АРК; аналіз нормативно-правових актів Верховної Ради АРК та Ради міністрів АРК щодо їх відпо­відності Конституції та законам України; підготовка на розгляд Президен­тові аналітичних матеріалів з питань соціально-економічних і політичних процесів у республіці; сприяння Главі держави у вирішенні кадрових пи­тань в АРК; аналіз практики діяльності органів виконавчої влади та орга­нів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, релігійних організацій в АРК, сприяння їх взаємодії з органами державної влади України, а також узагальнення відомостей про громадську думку щодо економічної та соці­альної ситуації в АРК, інформування Президента з цих питань.

Загальне керівництво діяльністю Представництва здійснює Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, який призначається та звільняється з посади Президентом України та несе персональну відповідальність за виконання покладених на цей державний орган завдань.

За рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті, Глава держа­ви має право формувати й інші органи (консультативні, дорадчі тощо). Як правило, органи, що створюються при Президентові України, мають назву комісій, комітетів, рад, колегій, центрів, робочих груп (наприклад, Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні, Державна рада з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Націо­нальний центр з питань євроатлантичної інтеграції України).

У статті 106 Конституції України закріплене положення, згідно з яким Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Певні акти Президента України, видані в ме­жах його повноважень, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Кабінет Міністрів України

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у си­стемі органів виконавчої влади. Він здійснює виконавчу владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи, координуючи та контролюючи їхню діяльність.

Таким чином, Кабінет Міністрів є центром виконавчої влади, колегіа­льним органом, своєрідним штабом з організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади держави, хоча чинне законодав­ство і не вживає такого терміну.

Кабінет Міністрів України (КМУ) має дуже широкий обсяг функцій дер­жавного управління. Для їхньої характеристики можна використати різні підходи. Але ключовими, на нашу думку, слід вважати окремі сфери і га­лузі суспільного життя, а також основні види органів і посадових осіб, у відносинах з якими Кабінет Міністрів реалізовує переважний обсяг своїх завдань, функцій, прав та обов'язків. Конституція України у статті 116 чіт­ко і детально визначила функції Уряду. їх перелік починається з таких ключових цілей та завдань виконавчої влади, як забезпечення державно­го суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутріш­ньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів Украї­ни, актів Президента України.

Діяльність Кабінету Міністрів відповідно до демократичної сут­ності держави спрямована на забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Функціональне спрямування урядової діяльності конкретизується у пунктах 3-8 зазначеної статті через установлення завдань у фінансовій, інвестиційній, податковій, економічній, соціальній, гуманітарній, науково-технічній, екологічній, правоохоронній сферах, обороноздатності та націо­нальної безпеки. У цих сферах Кабінет Міністрів забезпечує проведення відповідної державної політики (пункт 3) та розробляє і здійснює загаль­нодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку України (пункт 4). Виділено такі важливі функції, як забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності та здійснення управління об'єктами державної власності (пункт 5). Пріоритетною є функ­ція розроблення проекту закону про Державний бюджет і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою Державного бюджету Укра­їни, подання парламенту звіту про його виконання (пункт 6). Важливою функцією Кабінету Міністрів є організація та забезпечення здійснення зов­нішньоекономічної діяльності України, митної справи (пункт 8). Особливої уваги набуває такий напрям діяльності Уряду, як спрямування і координа­ція роботи міністерств, інших органів виконавчої влади. Останній 10 пункт 116 статті свідчить, що наведений перелік функцій Кабінету Міністрів не є вичерпним, оскільки Уряд виконує й інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України. Наприклад, у статті 93 Основного Закону окремо визначена функція законодавчої ініціативи Ка­бінету Міністрів у Верховній Раді. Як зазначають автори Коментарю до Конституції України, найважливішою функцією уряду є систематичний нагляд за виконанням вимог Конституції та законів України, актів Прези­дента України органами виконавчої влади всіх рівнів та прийняття законів з усунення цих порушень [101, с. 251].

Крім цього, Уряд може здійснювати й деякі функції в інших секторах, що можуть визначатися Конституцією і законами України, а також указами і розпорядженнями Президента.

Характеризуючи організацію та правовий статус Кабінету Міністрів, слід звернути увагу на головний елемент цього статусу - компетенцію Уряду, тобто його численні повноваження - права та обов'язки, на підста­ві яких виконуються всі основні завдання та функції Уряду.

Урядова компетенція спрямована на організацію виконання Конституції і законів України, актів Президента, власної Програми діяльності, схваленої Верховною Радою, постійного контролю за здійсненням діяльності підвідом­чими Уряду органами, вжиття заходів щодо усунення недоліків у їх роботі.

Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах:

а) поділу державної влади, який означає, що Кабінет Міністрів здійс­нює виконавчу владу у встановлених Конституцією України межах неза­лежно від органів законодавчої і судової влади, крім випадків, передбаче­них Конституцією України, недопущення неправомірного втручання будь-яких органів, посадових осіб, об'єднань громадян у вирішення питань, що віднесені до відання уряду;

б) верховенства права - Кабінет Міністрів у своїй діяльності дотриму­ється вимог утвердження та гарантування прав і свобод людини, відпові­дальності держави перед громадянами за забезпечення їм гідних умов життя;

в) законності - Кабінет Міністрів здійснює свої повноваження на осно­ві, у відповідності та на виконання Конституції, законів України, указів і розпоряджень Президента України;

г) колегіальності - Кабінет Міністрів є колегіальним органом, що при­ймає рішення після вільного демократичного обговорення питань на своїх засіданнях;

д) науковості - Кабінет Міністрів у своїй діяльності спирається на нау­кове і соціологічне обґрунтування здійснюваної ним державної політики, активно використовує новітні досягнення наукових досліджень, організа­ційно-технічні засоби та інформаційні технології;

є) гласності - Кабінет Міністрів регулярно інформує громадськість про свою діяльність. Прийняття таємних рішень можливе лише у випадках, визначених законом [4, с. 15-16].

Важливою складовою правового статусу Кабінету Міністрів України є процедура його формування. Згідно зі статтею 114 Основного Закону до складу Кабінету Міністрів України входять: Прем'єр-міністр України, Пер­ший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Склад Кабі­нету Міністрів формується Президентом України за певної участі Верхов­ної Ради в термін, що не перевищує шістдесяти днів після припинення повноважень попереднього уряду.

Кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра на розгляд Верховної Ради вносить Президент України після можливого проведення консультацій з головами депутатських груп і фракцій. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра виступає з програмною заявою та відповідає на запитання на­родних депутатів. Верховна Рада дає згоду на призначення Прем'єр-міністра більшістю від конституційного складу парламенту. Якщо кандида­тура, внесена Президентом, парламентом відхиляється, глава держави після можливих політичних консультацій вносить нову кандидатуру та має право запропонувати повторно ту саму кандидатуру. Одержавши згоду Верховної Ради, Президент видає указ про призначення Прем'єр-міністра. Після свого призначення глава Уряду представляє пропозиції щодо струк­тури та складу Кабінету Міністрів України на затвердження Президентові України, який на підставі цього подання видає указ про призначення скла­ду уряду, з переліком посад усіх його членів.

Розподіл функціональних повноважень між Прем'єр-міністром, Пер­шим віце-прем'єр-міністром та віце-прем'єр-міністрами України встанов­люються постановами Кабінету Міністрів України.

Прем'єр-міністр України як глава Кабінету Міністрів України відпові­дно до Конституції керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Уряду, схваленої Верховною Радою України, на забезпечення проведення внутрішньої та зовнішньої політики держави; спрямовує та координує діяльність Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, керівників інших центральних орга­нів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій; взаємодіє з урядами інших держав. У випадках і в межах, визначених Конституцією, він виконує обов'язки Президента України у разі дострокового припинення його пов­новажень. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.

Прем'єр-міністр веде переговори і підписує в установленому порядку міжнародні договори; здійснює керівництво відповідними колегіальними органами (комітетами, комісіями, радами); координує роботу з проведен­ня адміністративної реформи.

Прем'єр-міністру підпорядковується Секретаріат Кабінету Міністрів, а також служба глави Уряду.

Прем'єр-міністр у межах своїх повноважень спрямовує, координує та контролює діяльність Міністерства закордонних справ, Міністерства обо­рони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державного коміте­ту у справах охорони державного кордону, Управління державної охоро­ни, очолює Урядовий комітет з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності.

Прем'єр-міністр України спрямовує, координує та контролює діяль­ність Міністерства юстиції, Міністерства надзвичайних ситуацій (у частині, що стосується питань цивільної оборони); НКАУ, Державного департаме­нту з питань виконання покарань, Держекспортконтролю, Державної судо­вої адміністрації, Національного координаційного центру адаптації війсь­ковослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів, Представництва України при Європейських Співтова­риствах (Європейському Союзі).

Перший віце-прем'єр та віце-прем'єр-міністри як заступники глави Уряду згідно з розподілом повноважень:

· забезпечують виконання Конституції та законів України, актів Прези­дента і Кабінету Міністрів, реалізацію повноважень Кабінету Міністрів у відповідних напрямах діяльності;

· очолюють відповідні урядові комітети, які забезпечують розроблення проектів урядових рішень відповідно до стратегії державної політики, роз­гляд та узгодження проектів нормативно-правових актів;

· відповідають згідно з розподілом функціональних повноважень за підготовку питань для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів, вносять пропозиції щодо порядку денного цих засідань;

· забезпечують згідно з розподілом функціональних повноважень вза­ємодію Уряду з Президентом та Верховною Радою в процесі підготовки, прийняття і реалізації законодавчих та інших нормативних актів, а також поточну діяльність Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади;

· беруть участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів, у роботі відповідних колегіальних органів, що утворюються Президентом і Урядом, колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої вла­ди, у засіданнях Ради міністрів АРК, роботі обласних, Київської та Севас­топольської міських держадміністрацій;

· ведуть переговори і підписують в установленому порядку міжнародні договори згідно з наданими повноваженнями;

· здійснюють керівництво відповідними колегіальними органами (комі­сіями, радами тощо).

У разі відсутності Прем'єр-міністра його обов'язки виконує Перший віце-прем'єр-міністр, у разі відсутності останнього чи одного з віце-прем'єр-міністрів здійснення їх повноважень забезпечується у порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів України.

Перший віце-прем'єр-міністр України:

· за дорученням Прем'єр-міністра України представляє Кабінет Міні­стрів України у відносинах з іншими органами та організаціями в Україні та за її межами;.

· організовує роботу з підготовки та виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів;

· організовує формування та реалізації державної внутрішньої та зов­нішньої економічної політики, а також державної політики з питань інте­грації України до Європейського Союзу;

· організовує роботу з формування та реалізації державної бюджет­ної, податкової, цінової політики, а також з питань державного матеріаль­ного резерву;

· організовує розроблення та здійснення заходів, спрямованих на вдосконалення системи функціонування банківських і небанківських фі­нансових установ, розвиток ринку капіталу та його інфраструктури;

· організовує розроблення та здійснення заходів, спрямованих на розвиток економічних реформ;

· забезпечує планування і прогнозування заходів щодо економічного розвитку країни, активізації зовнішньоекономічних зв'язків та інвестицій­них процесів;

· забезпечує формування та реалізацію державної регуляторної полі­тики з питань розвитку конкуренції на внутрішньому товарному ринку, де­монополізації, приватизації та розвитку підприємництва;

· координує роботу з проведення приватизації;

· вносить для розгляду Уряду пропозиції щодо визначення стратегії і тактики розвитку макроекономічних процесів;

· координує роботу з розроблення та реалізації державної регіональ­ної політики;

· здійснює контроль за підготовкою та реалізацією пропозицій щодо практичного впровадження положень Концепції адміністративної реформи в Україні в частині реформування органів виконавчої влади та вживає за­ходів для забезпечення ефективного функціонування системи державної служби;

· організовує розроблення та здійснення заходів, спрямованих на збі­льшення експортного потенціалу, розвиток внутрішнього та зовнішнього ринку.

Віце-прем'єр-міністр України (питання паливно-енергетичного комплексу3 промислової політики та екологи):

· організовує формування та реалізацію державної політики у паливно-енергетичному комплексі, зокрема щодо забезпечення енергетичної та ядерної безпеки держави, розв'язання проблеми розрахунків в енергетич­ному секторі, диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, вирішення питань енергозбереження та формування державної політики в будів­ництві;

· забезпечує розроблення пропозицій щодо реформування енергоринку, розвитку енергетики, вугільної, газо- та нафтобудівної галузей;

· організовує формування та реалізацію державної промислової по­літики;

· організовує розроблення та здійснення заходів, спрямованих на збіль­шення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється в промисловому секторі та паливно-енергетичному комплексі, розвиток внутрішнього та зовнішнього ринку;

· організовує формування та реалізацію державної політики у сфері екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів, з пи­тань ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Віце-прем'єр-міністр України (питання агропромислового ком­плексу):

· організовує роботу з розроблення та реалізації стратегії функціону­вання агропромислового комплексу, зокрема з питань забезпечення про­довольчої безпеки держави, проведення реформування земельних і май­нових відносин на засадах приватної власності, створення інфраструктури продовольчого ринку, забезпечення на ринкових засадах агропромисло­вого виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами та си­ровиною;

· організовує розроблення та реалізацію державної політики у сфері агропромислового та лісогосподарського комплексів, земельних і водних ресурсів.

Віце-прем'єр-міністр України (гуманітарні питання):

· організовує роботу з формування та реалізації державної політики в гуманітарній, науково-технічній та політико-ідеологічній сфері, з питань сім'ї та молоді, охорони здоров'я, освіти, науки, виставкової та інновацій­ної діяльності, культури і мистецтва, преси та інформації, фізичної куль­тури і спорту, туризму, міжнаціональних і конфесійних відносин;

· коорди­нує здійснення заходів щодо реалізації державної мовної політики;

· організовує роботу з формування та реалізації державної соціальної політики з питань:

· реформування системи соціального та пенсійного забезпечення, охорони праці та загальнообов'язкового державного соціального страху­вання;

· удосконалення та реалізації державної житлової політики, політики доходів і зайнятості населення, нагляду за дотриманням законодавства про працю;

· благодійництва та гуманітарної допомоги;

· функціонування громадських організацій.

Посади Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком призначен­ня на посади та звільнення з посад належать до політичних і не відносяться до категорії посад державних службовців. Зазначені політичні фігури забезпечують організаційне та політичне керівництво, всі інші повноваження передаються Державним секретарям.

Основним Законом встановлені певні обмеження щодо входження до складу уряду: члени Кабінету Міністрів не можуть бути народними депута­тами України або мати інший представницький мандат, не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного орга­ну чи наглядової ради підприємства або організації, що мають на меті одержання прибутку.

Новоутворений Кабінет Міністрів не пізніше ніж через 30 днів по­дає Верховній Раді України для схвалення Програму своєї діяльності на весь термін повноважень. Цей документ містить концептуальне викладення стратегії діяльності та засобів виконання завдань Кабі­нету Міністрів. До програми додається схема структури Кабінету Мі­ністрів України з інформацією про його персональний склад. Про­грама вважається схваленою, якщо за неї проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів утворюється на строк повноважень Президента України, тобто на п'ять років. У зв'язку із закінченням терміну повнова­жень Президента чи дострокового їх припинення (відставка, імпічмент, стан здоров'я, смерть) достроково припиняються і повноваження Кабміну. У такому випадку заяву про відставку Прем'єр-міністр подає новообрано­му главі держави. Кабінет Міністрів, відставку якого прийнято Президен­том, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого уряду у термін, що не перевищує 60 днів. Припинення повноважень уряду може бути й результатом його відповідальності.

Основною формою роботи Кабінету Міністрів України є періодич­ні засідання, на яких обговорюються питання і приймаються рішення від­повідно до наданих йому повноважень. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. У формі постанов Кабінету Міністрів видаються акти, які носять нормативний характер або з питань, що мають найбільш важливе чи за­гальне значення. У формі розпоряджень Кабінету Міністрів - акти, що мають індивідуальний характер або з питань внутрішньо-організаційної та іншої поточної роботи Кабінету Міністрів України.

Надзвичайно важливим положенням нової Конституції є те, що норма­тивно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Офіційну (державну) реєстрацію вказаних пра­вових актів проводить Український державний центр правової інформації при Міністерстві юстиції України. Реалізація цього положення на практиці значною мірою сприяє ефективному застосуванню і виконанню чинного законодавства.

Акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх прийнят­тя, якщо інше не встановлено законом або не передбачено в самих актах. Вони можуть бути скасовані Президентом України. До того ж, акти Кабіне­ту Міністрів у повному обсязі або їх окремі положення, визнані Конститу­ційним Судом України неконституційними, втрачають чинність з дня ухва­лення останнім такого рішення.

На відміну від Президента України, якому Конституція забороняє пе­редавати свої повноваження для здійснення іншим особам або органам, Кабінет Міністрів у разі необхідності може делегувати (тобто передавати для тимчасового чи безстрокового виконання) окремі повноваження ін­шим органам виконавчої влади, а також органам місцевого самовряду­вання - за їх згодою, якщо це прямо не заборонено законом або актом Президента України.

З метою підвищення ефективності урядової діяльності та координації роботи центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у структурі Кабінету Міністрів запроваджено принци­пово новий для практики державного управління України орган - урядо­вий комітет. Постановами Кабінету Міністрів України створено п'ять урядових комітетів: