Органи місцевого самоврядування та виконавча влада 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Органи місцевого самоврядування та виконавча влада



Характеризуючи систему органів виконавчої влади України, ми не можемо оминути місцевого самоврядування - соціально-політичного інституту, який повністю ігнорувався радянською системою управління за часів тоталітарного політичного режиму та командно-адміністративної системи.

Хоча місцеве самоврядування не належить до системи держав­них органів влади, будучи самостійним видом публічної влади, во­но у певних визначених законодавством межах здійснює функції органів виконавчої влади,

З прийняттям Конституції України місцеве самоврядування отримало конституційний статус, стало однією із засад конституційного ладу нашої держави. Практичне застосування самоврядного механізму стало мож­ливим з прийняттям у 1997 році Закону України «Про місцеве самовря­дування в Україні». Місцеве самоврядування, хоч і не є елементом ме­ханізму держави, проте відповідно до діючих законів України, має суттєвий вплив на функціонування місцевих органів виконавчої влади. Так, згідно зі статтею 143 Конституції України органам місцевого самовряду­вання можуть надаватися законом окремі повноваження органів вико­навчої влади.

Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Інститут делегування (передачі) повноважень почав застосовуватися у практиці державного управління ще до прийняття нового Основного Закону. Президент України Указом від 30 грудня 1995 року «Про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчим комітетам сільських, селищних і міських Рад» делегував значний обсяг повноважень органів виконавчої влади, які були викладені у сорока двох позиціях цього Указу.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території взаємодіють з сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та головами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування, зокрема у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» сільські, селищні і міські ра­ди, їх виконавчі органи та голови з питань здійснення ними наданих зако­ном повноважень органів виконавчої влади підконтрольні місцевим дер­жавним адміністраціям.

З метою здійснення спільних програм органи місцевого самовряду­вання та місцеві державні адміністрації можуть укладати договори, ство­рювати спільні органи та організації. Органи виконавчої влади повинні сприяти становленню та розвитку місцевого самоврядування на основі його чіткого функціонального розмежування з повноваженнями виконав­чої влади.

У ході адміністративної реформи в Україні передбачається здійснити ряд заходів, спрямованих на якісне поліпшення органі­зації публічної влади на місцевому рівні. Метою цього реформу­вання є оптимізацїя структури управління на регіональному рівні, прийняття управлінських рішень, максимально наближених до ре­альних потреб населення, удосконалення механізму взаємодії між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

До питань, які потребують першочергового законодавчого вирішення, можна віднести такі:

· детальне і чітке розмежування повноважень між місцевими держав­ними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

· визначення переліку функцій місцевого значення, виконання яких є обов'язковим для органів місцевого самоврядування на всій території України;

· запровадження механізмів відповідальності місцевих органів вла­ди за свою діяльність, насамперед, перед населенням відповідних те­риторій;

· виключення можливості дублювання функцій та повноважень, ви­ходячи виключно з меж своєї компетенції;

· узгодження повноважень та функцій щодо надання державних (управлінських) та громадських послуг населенню органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, виходячи з принципу субсидіарності, визначення переліку послуг, що надаються за рахунок бю­джетних коштів і на платній основі;

· врегулювання правового режиму майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад, з метою вдосконалення механізму управління та розпорядження таким майном місцевими радами та місце­вими органами виконавчої влади;

· розподіл між органами виконавчої влади та органами місцевого са­моврядування відповідальності за фінансове забезпечення виконання повноважень із надання послуг населенню.

Після законодавчого врегулювання зазначених питань необхідно по­етапно провести практичну роботу щодо закріплення відповідних функцій за органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на всіх рівнях управлінської вертикалі. Це дозволить: спрямувати їх діяль­ність на забезпечення реалізації прав і свобод громадян; визначити сфе­ру спільної відповідальності виконавчої влади і місцевого самоврядування в тих галузях, за функціонування яких вони несуть солідарну відповідаль­ність; забезпечити становлення та розвиток місцевого самоврядування на основі чіткого функціонального розмежування з повноваженнями вико­навчої влади.

Можна констатувати, що в Україні створена і функціонує конституцій­но встановлена вертикаль виконавчої влади від Президента і Кабінету Міністрів України до області та району, а через механізм делегування по­вноважень - до міста, селища і села, із широко розгалуженими структур­ними підрозділами, до відання яких віднесені питання галузевого чи фун­кціонального управління на відповідних територіях.

Підвищена персональна відповідальність голів обласних і районних, в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій - провідників єдиної державної політики в регіоні.

Конституція України заклала політико-правовий фундамент держави, дала відповіді на найважливіші питання державного будівництва - форму правління, форму державного устрою, державно-правову модель. Але це не означає, що існуюча система державних інститутів - виконавчої гілки зокрема, не потребує свого подальшого розвитку і вдосконалення. Вже ведеться відповідна робота з приведення у відповідність до конституційних норм усіх чинних законів і підзаконних нормативних актів. Саме з цією метою в Україні започатковано політичну та адміністративну реформи. Це тривалий процес, ускладнений багатьма об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Та безповоротність його очевидна, як і закономірний демокра­тичний вибір українського народу, здійснений в 1991 році.

Одним із головних завдань нинішнього етапу державотворення є по­дальша децентралізація системи виконавчої влади та роздержавлення місцевого самоврядування у рамках додержання принципу унітаризму Української держави. Досягнення плідної взаємодії та збалансованості обох систем - виконавчої влади і місцевого самоврядування, має стати основою для оптимізації функціонування загалом виконавчої влади на місцях, підвищення ролі та відповідальності її органів і посадових осіб за вирішення покладених на них повноважень і функцій, що позитивно вплине на динаміку політичного та соціально-економічного розвитку України та її регіонів.

Здійснення вищевикладених реорганізаційних аспектів у сфері виконавчої влади ї місцевого самоврядування дасть можливість посилити дієздатність держави, оптимізувати виконання нею своїх функцій, сприятиме становленню України як демократичної, високорозвиненої, правової держави та її інтеграції до Європейського Співтовариства.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 152; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.26.140.179 (0.007 с.)